Ухвала суду № 67192568, 14.06.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2017 року справа №805/541/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Челахової О.О., за участю представника позивача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року у справі № 805/541/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика № 105" до Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 30 грудня 2016 року № НОМЕР_1, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 грудня 2016 року № НОМЕР_2 на суму 888209 грн. 96 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика № 105» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, в якому з урахуванням уточнення просило визнати протиправним та скасувати рішення від 30 грудня 2016 року № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 грудня 2016 року № НОМЕР_2 на суму 888209 грн. 96 коп. за період квітень 2014 року - вересень 2016 року (а.с.4-7, 25-26, 101).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Суд першої інстанції скасував податкове повідомлення-рішення Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 30 грудня 2016 року № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в розмірі 1911660 грн. 23 коп.; скасував податкове повідомлення-рішення Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 30 грудня 2016 року № НОМЕР_2 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 619194 грн. 41коп. та нарахування пені в розмірі 269015грн. 55коп.; вирішив питання щодо судових витрат (а.с.113-118).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права (а.с.121-124).

В апеляційній скарзі зазначено, що норми ПК України не передбачають звільнення від сплати податкових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб та штрафних санкцій за їх несвоєчасну сплату, що також не передбачено в Законі № 1669. Стосовно посилань на звільнення від виконання своїх обовязків щодо сплати єдиного внеску, відповідач зазначив, що підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається до органів доходів і зборів за основним місцем обліку у довільній формі. Проте, вказана заява позивачем до податкового органу не надавалась. Також, п.п.8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669-VІІ з 01.01.2016 виключений. Апелянт вказує, що сертифікати Торгово-промислової палати України за № 7038, № 7054 видані позивачу на період з 30.05.2014 року по 04.12.2014 року та з 20.05.2014 року по 04.12.2014 року, сертифікати за 2015 та 2016 роки відсутні. Застосування висновку ТПП для звільнення від сплати єдиного внеску законом не передбачено.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в його відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Збагачувальна фабрика № 105 зареєстроване як юридична особа, місцезнаходження: Донецька область, місто Селидове, селище міського типу Цукурине, вулиця Шахтна, б. 40, з 2002 року перебувала на податковому обліку в Покровській об'єднаній ДПІ (Селідівське відділення) (а.с.10-15).

Покровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області проведена документальна планова перевірка позивача з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.10.2013 року по 30.09.2016 року та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 30.09.2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 14.12.2016 року за № 907/05-16-13-02/31832110. У висновках акту перевірки вказано на порушення: п.51.1 ст.51, п.70.16 ст.70, п.п.176.2 б п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України в частині надання інформації з недостовірними відомостями податкових розрахунків за перевіряємий період; п.п.168.1.2, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України в частині несплати (неперерахування) податку на доходи з фізичних осіб, у строки для місячного податкового періоду на загальну суму 781825, 28 грн., та несвоєчасної сплати (перерахування) податку на доходи з фізичних осіб, у строки для місячного податкового періоду на загальну суму 775 055, 99 грн.; п.п а 129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України в частині ненарахування підприємством пені після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобовязання на суму податкового боргу; абз.1 п. 1 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. 8 ст. 9, ч. 9 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» за № 2464-VI від 08.07.2010 року (далі Закон № 2464-VI) в частині несвоєчасної сплати (перерахування) єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування на загальну суму 5991445, 21 грн. (а.с.38-70).

30 грудня 2016 року Покровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області було сформовано:

рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за № НОМЕР_1, яким нараховано штраф у розмірі 10% в сумі 232657, 68 грн., штраф у розмірі 20% в сумі 732973, 67 грн. та пеню за період з 22.10.2013 року по 20.05.2016 року в розмірі 946028, 88 грн. (а.с.8);

податкове повідомлення-рішення за № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 781825,28 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 638574,63грн. і пеня в розмірі 272466, 45 грн. (а.с.9).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території, де здійснюється антитерористична операція та в період її проведення, тому в даному випадку податковий орган, приймаючи рішення, діяв з порушенням чинного законодавства України.

Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується, з наступних підстав.

Спірним податковим повідомленням-рішенням від 30 грудня 2016 року № НОМЕР_2 позивача, зокрема, притягнуто до відповідальності за п.127.1 ст.127, пп. 129.1.3 п.129.1 та п.126.1 ст.126 ПК України за порушення строків сплати податку на доходи фізичних осіб.

Розділом IV Податкового кодексу України регулюється питання податку на доходи фізичних осіб.

За приписами п. 162.1 статті 162 ПК України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Стаття 163 ПК України визначає об'єктом оподаткування резидента: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Об'єктом оподаткування нерезидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

За п.164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

За пп.168.1.2 та 168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

У статті 171 ПК України відображено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;

б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Згідно пп. «а» п.176.2 ст.176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Отже, вказаними нормами передбачено обовязок роботодавця здійснювати нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб.

Позивачем не заперечується несвоєчасне виконання зобовязання зі сплати податку на доходи фізичних осіб у період лютий 2014 року березень 2016 року.

З вищезазначеного вбачається, що позивачем допущено порушення вимог законодавства щодо строків перерахування до бюджету зазначеного податку.

Позивач не погоджується з рішенням щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за період квітень 2014 року - вересень 2016 року на суму 888209 грн. 96 коп.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року.

Колегія суддів зазначає, що вказаний Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

За змістом цієї норми вбачається, що датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014 року.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду даної справи антитерористична операція триває.

Відповідно до матеріалів справи позивач здійснював свою господарську діяльність за адресою: Донецька область, місто Селидове, селище міського типу Цукурине, вулиця Шахтна, б.40.

30 жовтня 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з яким до зазначених населених пунктів належало місто Селидове.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» від 30 жовтня 2014 року № 1053 та від 05 листопада 2014 року № 1079» місто Селидове, також віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Статтею 10 Закону № 1669 визначено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Колегія суддів враховує, що вказана норма не визначає перелік зобовязань за невиконання або неналежне виконання яких особа звільняється від відповідальності. Разом з цим, Закон № 1669 спрямований на забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Вирішуючи питання щодо вказаної колізії правових норм суд виходить з того, що з двох нормативно - правових актів однакової юридичної сили (ПК України та Закон № 1669-VII), прийнятих одним і тим самим органом (Верховна рада України) застосуванню підлягають норми Закону № 1669-VII, як такого, що був прийнятий пізніше у часі, та є спеціальним у відношенні суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Отже, вказана стаття передбачає наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили (форс-мажору) для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, зокрема, суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції під час її проведення.

В матеріалах справи міститься сертифікат Торгово-промислової палати України про форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 7038 від 25.11.2016 року та за № 7054 від 01.12.2016 року, якими з 30 травня 2014 року по 04 грудня 2014 року та 20 травня 2014 року по 04 грудня 2014 року засвідчено для позивача настання форс - мажорних обставин при дотриманні норм законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обовязкових платежів (а.с.17-18).

Також матеріали справи містять висновок Торгово-промислової палати України від 08.12.2016 року № 8145/05.0-19, яким підтверджено настання істотної зміни умов ведення фінансово-господарської діяльності для позивача, повязаної із проведенням антитерористичної операції у Донецькій області, що ускладнило виконання договірних, податкових та інших зобовязань (а.с.19-23).

Колегія суддів зазначає, що вказаними документами позивачу підтверджено форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Стосовно посилання апелянта на те, що Законом № 1669 не передбачено застосування висновку ТПП для звільнення від сплати єдиного внеску, колегія суддів зазначає, що у відповідності до п. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі сертифікат) документ установленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом. Отже, вказаною нормою ототожнено сертифікат та висновок, як документ, що засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням підтвердження наявності форс-мажорних обставин та положень ст. 10 Закону № 1669, наявні підстави для звільнення підприємства від відповідальності за порушення строків сплати податку на доходи фізичних осіб в установлені Податковим кодексом України строки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 14.06.2016 року щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за період квітень 2014 року - вересень 2016 року на суму 888209 грн. 96 коп. та рішення від 30 грудня 2016 року № НОМЕР_1 підлягають скасуванню.

За частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зокрема зобов'язаний: зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2); подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (п. 4 ч. 2).

Відповідно до п. 1 частини 10 статті 9 Закону № 2464-VI, днем сплати єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч. 11 ст. 9).

За частиною 10 статті 25 Закону № 2464-VI, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Пункт 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI із змінами, внесеними Законом України від 28.12.2014 р. № 77-VIII, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Отже, вказаними нормами передбачено обовязок позивача здійснювати нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету сум єдиного внеску та податку.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем не заперечується несвоєчасне виконання зобовязання зі сплати податку єдиного внеску за період з серпня 2013 по березень 2016 року, але позивач в цій частині змінив позовні вимоги і визначив період, який стосується проведення АТО.

Згідно п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону № 2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Отже з наведеного вбачається, що платники єдиного внеску, які перебувають на обліку у фіскальних органах та знаходилися на територіях, визначених переліком населених пунктів, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на цей період мають усі законні права для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань щодо сплати єдиного внеску (штрафів та пені) з 14 квітня 2014 року.

Як зазначалось, за статтею 10 цього Закону № 1669-VII, сертифікат ТПП є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажорні обставини для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, зокрема, обов'язків платника єдиного внеску.

Отже, сертифікат ТПП застосовується при вирішенні питання звільнення від відповідальності, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом № 2464-VI за невиконання обов'язків платника єдиного внеску. Наявними в матеріалах справи сертифікатами та висновком виданими позивачу підтверджено форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Отже, позивач є суб'єктом правовідносин, для врегулювання яких необхідно застосувати п. 9-4 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Колегія суддів зазначає, що термін "відповідальність" необхідно розуміти як встановлені законом та іншими нормативно-правовими актами санкції. Санкція - це заходи відповідальності, що застосовуються державою за порушення передбачених нормою права зобов'язань і вимог, а також з метою захисту інтересів суспільства і держави, прав і свобод людини та організацій (тобто юридичних осіб), правопорядку.

Частиною 1 статті 58 Конституції України визначено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З огляду на викладене, встановлено, що положення, передбачені п. 9-4 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо звільнення від виконання обов'язків, визначених статтею 6 цього Закону, поширюються на позивача як платника єдиного внеску.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням підтвердження наявність форс-мажорних обставин, положень ст. 10 Закону № 1669, пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, наявні підстави для звільнення позивача від відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску з 14 квітня 2014 року та до моменту закінчення АТО, антитерористична операція в Донецькій області розпочалась 14 квітня 2014 року та на даний час не є завершеною.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідачем неправомірно прийнято спірне рішення від 30 грудня 2016 року № НОМЕР_1 щодо застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період після 14 квітня 2014 року, а саме за невиконання обов'язків платника єдиного внеску за період з березня 2014 року по березень 2016 року у сумі 1834183 грн. 94 коп.

Стосовно посилання апелянта на те, що п.п.8 п.4 ст.11 Закону №1669-VІІ у частині з 01.01.2016 виключений, колегія суддів зазначає, що пунктом 28 Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669-VII. Разом з цим, пунктом 1 Закону України від 02.03.2015 року № 219-VIII до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI внесено зміни, зокрема пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII вважати пунктом 9-4. На теперішній час будь-яких змін до Закону № 2464-VI щодо скасування положення пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» не внесено, отже, вказано норма є діючою.

Щодо посилання суду першої інстанції на порушення відповідачем п.77.3 ст.77 ПК України, колегія суддів зазначає наступне. З акту перевірки вбачається, що відповідачем проведено документальну перевірку декількох податків одночасно (податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску), як передбачено ПК України, а не окремі перевірки по декількох податках або перевірка по одному окремому податку, а тому, посилання суду першої інстанції на положення п.77.3 ст.77 ПК України, як на заборону проводити документальну перевірку - є необґрунтованим.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року у справі № 805/541/17-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року у справі № 805/541/17-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено 16 червня 2017 року.

Головуючий суддя: Г.М. Міронова

Судді: Т.Г. Арабей

ОСОБА_3