Ухвала суду № 67192489, 14.06.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Троянова О.В.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2017 року справа №805/3769/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Челахової О.О., за участю представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача Помалюк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 р. у справі № 805/3769/16-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.06.2016 року № 0005071305,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, в якому з урахуванням уточнення просив, визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 14.06.2016 року № 0005071305, яким йому нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 364245грн. з яких: 291369 грн. сума основного платежу, 72849 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій (а.с.4-14 т.1, 2-12 т.10).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року задоволено позовні вимоги. Суд першої інстанції скасував податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 14.06.2016 № 0005071305, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 364245,00 грн. з яких: 291369,00 грн. сума основного платежу, 72849,00 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій (а.с.75-86 т.10).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права (а.с.92-95 т.10).

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що відповідачем проведено перевірку ,якою вказано на порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України - завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 291396грн., у т.ч. за 2013 рік 127771 грн., та за 2014 рік 163625 грн. Зазначена перевірка проведена з урахуванням ухвали слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 09.03.2016 року у справі № 756/2945/16-к у кримінальному провадженні за № 32015100050000084 від 28.10.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України. В ухвалі зазначено, що група осіб, незаконно використовуючи реквізити підприємств з ознаками фіктивності з метою безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ та завищення витрат реально діючим підприємствам - вигодонабувачам, вчинили пособництво службовим особам таких підприємств в ухиленні від сплати податків. Також, у ухвалі зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що підприємства з ознаками фіктивності проводили операції з суб'єктами господарювання реального сектору економіки, у тому числі з ФОП ОСОБА_5 Загальна сума податкового кредиту з податку на додану вартість сформована позивачем від ТОВ «Продінвест ЛТД», ТОВ «Вілс ЛТД», ТОВ «Тарсан ЛТД» складає 291338 грн.

Апелянт на підтвердження неможливості встановлення реальності фактичної поставки, посилається на пояснення свідків ОСОБА_6 (директор ТОВ «Продінвест») та ОСОБА_7, що містяться в матеріалах кримінального провадження. Також зазначає, що відповідно до протоколу огляду місця подій підприємства, у тому числі ТОВ «Продінвест ЛТД», ТОВ «Вілс ЛТД», ТОВ «Тарсан ЛТД», використовуються одну ІР-адресу для реєстрації податкових накладних та подачі електронної звітності. Апелянтом зазначено, що договір з ТОВ «Продінвест ЛТД» укладено 01.02.2014 року до фактичної реєстрації підприємства 05.02.2014 року. Крім того, в акті перевірки зазначено щодо відсутності актів надання-приймання товарів, товарно-транспортних накладних, які б могли свідчити про факт транспортування товарів.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні. Не заперечував того факту, що всі контрагенти позивача на час укладення договорів і на час поставки товарів були платниками податку на додану вартість, що кримінальні провадження не завершені.

Представники відповідача заперечували проти доводів апеляційної скарги і зазначили, що позивач свою підприємницьку діяльність здійснює прозоро, що всі належні документи бухгалтерського та податкового обліку він має в повному обсязі і вони наявні в матеріалах справи, оплата товару здійснена безготівковим розрахунком. Щодо сертифікатів якості, то на час здійснення перевірки їх у позивача і не повинно бути, оскільки він товар продав і з цим товаром передані сертифікати якості, а перевірка проводилася за відсутності проданого товару. Крім того, позивач не повинен нести відповідальність за дії контрагентів. Звернули увагу на те, що за іншими повідомленнями рішеннями, оскарженими до ГУ ДФС у Донецькій області, останнє прийняло рішення на користь позивача і це є доказом неправомірності прийнятого у даній справі податкового повідомлення - рішення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, наданих заперечень, здійснюючи апеляційний перегляд у межах апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.

ОСОБА_5 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, є платником податку на додану вартість, перебуває на обліку платників податків в Слов'янській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (а.с.1-19 т.1).

Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на підставі наказу начальника Слов'янської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 23травня 2016 року № 295 відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України, повноти нарахування та своєчасності сплати податків по взаємовідносинах з ТОВ «Вілс ЛТД», ТОВ «Тарсан ЛТД», ТОВ «БК Седес», ТОВ «Продінвест ЛТД», ТОВ «Прод Опт Продукт», ТОВ «Конструктив Компані», ТОВ «Кепіталс Груп», ТОВ «Бігнікс», ТОВ «Блюбері Продакшн», ТОВ «Лерос», ТОВ «Штовар Україна», ТОВ «Автозапчастина Ойл», ТОВ «Апреліус» за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складено акт № 1887/05-22-13-05-111-2632804855 від 06.06.2016 року. У висновках перевірки вказано на порушення, зокрема, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України - занижено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 291396 грн., у т.ч. за 2014 рік 127771 грн., та за 2015 рік 163625 грн. (а.с.22-49 т.1, а.с.48-49 т1.).

В акті зазначено, що перевірка проведена з урахуванням ухвали слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 09.03.2016 року у справі № 756/2945/16-к кримінального провадження за № 32015100050000084 від 28.10.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч.3 ст. 212 Кримінального кодексу України

Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області сформовано податкове повідомлення-рішення: форми "Р" № 0005071305 від 14.06.2016 року, яким на підставі висновків акту перевірки 1887/05-22-13-05-111-2632804855 від 06.06.2016, за порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, останньому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 364245 грн. з яких: 291369 грн. сума основного платежу, 72849 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій (а.с.54-56 т.1).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, наявні в матеріалах справи, є належними доказами підтвердження реальності правочину укладеного між позивачем та його контрагентами, на підставі чого дійшов висновку щодо наявності права у позивача на формування податкового кредиту на підставі наявних у нього первинних документів. Відповідачем належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, не надано.

Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 186.1 статті 186 Податкового кодексу України, місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

За унормуванням підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2015 року), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Зазначена стаття в редакції з 01.01.2015 року передбачає, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами) .

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З вказаної статті в редакції з 01.01.2015 року виключено слова "з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку".

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2015 року) окреслено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зазначена стаття в редакції з 01.01.2015 року передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку не підтверджені податковими накладними зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

В пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України в редакції до 01.01.2015 року визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді;б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

З 01.01.2015 року стаття передбачає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 зазначеного Кодексу, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

За правилом пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу в редакції до 01.01.2015 року, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З 01.01.2015 року стаття передбачає, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум ПДВ до податкового кредиту та витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків. За відсутності ж факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), у редакції на час виникнення правовідносин, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

За частиною 1 та 2 статті 3 Закону № 996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Інформація, яка міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини 2 статті 3 Закону № 996-XIV, є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

Частиною 1 статі 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (далі - Положення № 88), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

Отже, для підтвердження наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону № 996-XIV.

Таким чином, зменшення бази оподаткування ПДВ на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг), здійснюється з сукупністю таких обставин, як реальність виконання господарської операції та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг, зміст господарської операції та її учасників і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання операції.

Відповідачем перевірка щодо господарської діяльності позивача проведена за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.

Перевіркою вказано на порушення податкового законодавства щодо господарської діяльності позивача з ТОВ «Продінвест ЛТД» в період лютий - жовтень 2014 року, липень - серпень 2015 року; з ТОВ «Вілс ЛТД» за жовтень - грудень 2014 року, січень - липень 2015 року; ТОВ «Тарсан ЛТД» за березень - липень, вересень - грудень 2014 року, січень, липень, вересень 2015 року.

Щодо господарської діяльності позивача з ТОВ «Тарсан ЛТД» колегія суддів зазначає наступне.

10 лютого 2014 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (Покупець) та ТОВ «Тарсан ЛТД» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 10. За п.1.1 Продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти і сплатити на умовах даного Договору (а.с.73-74).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, статуту, протоколу загальних зборів учасників, на час здійснення правовідносин ТОВ «Тарсан ЛТД» було створено та зареєстровано в якості юридичної особи з 06.02.2014 року (а.с.75-74 т.2).

Відповідно до витягу з реєстру платників ПДВ ТОВ «Тарсан ЛТД» було зареєстровано платником ПДВ з 12.03.2014 року (а.с.77 т.2).

З матеріалів справи вбачається, що за вказаним договором ТОВ "Тарсан ЛТД" поставило ФОП ОСОБА_5 продукти харчування, які в подальшому реалізовані позивачем.

На підтвердження виконання договору поставки продуктів харчування позивачем надано наступні документи: накладні та податкові накладні, банківські виписки та платіжні доручення (том 4а.с.6-146, том 5 а.с.96-122, том 2 а.с.217-250, том 3 а.с.1-43, 27-35).

Щодо господарської діяльності позивача з ТОВ «ВІЛС ЛТД», колегія суддів зазначає наступне.

08 лютого 2014 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (Покупець) та ТОВ "ВІЛС ЛТД" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 10. У п.1.1 вказано, що Продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти і сплатити на умовах даного Договору (а.с.125-126 т.2).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, статуту, протоколу загальних зборів учасників, на час здійснення правовідносин ТОВ "ВІЛС ЛТД" було створено та зареєстровано в якості юридичної особи з 06.08.2014 року (а.с.128-129 т.2).

Відповідно до витягу з реєстру платників ПДВ було зареєстровано платником ПДВ з 17.09.2014 року (а.с.133 т.2).

На підтвердження виконання договору поставки продуктів харчування, позивачем надано наступні документи: накладні та податкові накладні, банківські виписки та платіжні доручення (том 4 а.с.147-250, том 5 а.с.1-95, 124-157, том 2 а.с.217-250, том 3 а.с.1-43, 52-69 т.4).

Щодо господарської діяльності позивача з ТОВ «ПРОДІНВЕСТ ЛТД», колегія суддів зазначає наступне.

01 лютого 2014 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (Покупець) та ТОВ «ПРОДІНВЕСТ ЛТД» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 10. Відповідно до п.1.1 Продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти і сплатити на умовах даного Договору (а.с.101-102 т.2).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, статуту, протоколу загальних зборів учасників, ТОВ «ПРОДІНВЕСТ ЛТД» на час здійснення правовідносин було створено та зареєстровано в якості юридичної особи (а.с. 121-122 т.2)

Відповідно до витягу з реєстру платників ПДВ ТОВ «ПРОДІНВЕСТ ЛТД» було зареєстровано платником ПДВ (а.с. 120 т.2).

На підтвердження виконання договору поставки продуктів харчування, позивачем надано наступні документи: накладні та податкові накладні, банківські виписки та платіжні доручення (том 3 а.с.54-250, том 2 а.с.217-250, том 3 а.с.1-43).

Відповідно до матеріалів справи, поставлені від ТОВ «ПРОДІНВЕСТ ЛТД», ТОВ «Тарсан ЛТД» та ТОВ «ВІЛС ЛТД» продукти харчування в подальшому використанні у власній господарській діяльності шляхом реалізації за договорами Святогірській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів № 12, КЛПУ "Обласний госпіталь для ветеранів війни м. Святогірська", КЛПУ "Міська психіатрична лікарня м. Краматорська", установі охорони здоров'я санаторій "Святі гори". Співставлення первинної документації підтверджує реалізацію продукції отриманої саме від ТОВ «ПРОДІНВЕСТ ЛТД», ТОВ «Тарсан ЛТД» та ТОВ «ВІЛС ЛТД» (том 2 а.с.138-216, том 5 а.с.159-250, том 6 а.с.250, том 7 а.с.1-250, том 8 а.с.1-185).

Суму податку на додану вартість за наданими ТОВ «ПРОДІНВЕСТ ЛТД», ТОВ «Тарсан ЛТД» та ТОВ «ВІЛС ЛТД» податковими накладними включено до складу податкового кредиту 2014-2015 р.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач є постачальником продуктів харчування, має власні основні засоби (орендований склад, вантажний автомобіль), трудові ресурси, спеціалізується на продажу продуктів харчування.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що відповідачем під час перевірки були дослідженні, первинні документи позивача та податковим органом не було встановлено порушень в їх складені, які б впливали на формування податкової звітності. Натомість, перевіркою встановлено, що видаткові накладні повністю співпадають з податковими накладними щодо номенклатури товару та дати виписки.

Таким чином, з матеріалів справи свідчать, що наявні договори та усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складені на їх виконання, виписані з додержанням вимог статті 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88, які є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з його контрагентами. Проте, вказані первинні документи безпідставно були проігноровані відповідачем при оцінці податкових наслідків господарських операцій.

Доводи відповідача про ненадання до перевірки сертифікатів, паспортів якості продукції, документації, яка містить технічні характеристики придбаної продукції, само по собі не є свідченням безтоварності розглядуваних операцій, оскільки зазначені документи на товар не містять відомостей часників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції, не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому їх відсутність не має вирішального значення для встановлення переміщення активів у процесі виконання поставок. Колегія суддів погоджується з поясненням позивача щодо передачі таких сертифікатів до споживача товару при його продажу і вважає обґрунтованим твердження про неможливість надати сертифікати за вже проданим на момент перевірки товаром.

Стосовно посилання апелянта на пояснення свідків, допитаних в межах кримінального провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Пояснення свідків в межах кримінального провадження містяться лише в акті перевірки. Будь-яких інших доказів, крім вказаної в акті перевірки податкової інформації, матеріали справи не містять; відсутні також докази, визначені положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів зазначає, що відповідну оцінку належності та допустимості цих доказів (протоколи допиту свідків, з яких неможливо визначити щодо яких контрагентів проведено вказані дії та за який період, постанову слідчого про призначення позапланової документальної перевірки, а також інші докази, отримані у ході слідства) має бути надано судом під час розгляду кримінальної справи у порядку кримінального судочинства, а не під час розгляду даної адміністративної справи.

Щодо посилання відповідача на те, що ТОВ «ПРОДІНВЕСТ ЛТД» на час укладення договору 01.02.2014 року не було зареєстровано, колегія суддів зазначає наступне.

Договір дійсно містить дату 01.02.2014 року. Разом з цим, вказана дата не може вважатися датою підписання договору обома сторонами, а за ч .2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Крім того, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. За унормуванням частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Відповідно до наведеного, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Норми податкового законодавства пов'язують формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту з фактом придбання товарів (послуг) з метою використання в господарській діяльності.

На час першого постачання товару 19.02.2014 року, під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів, контрагент був зареєстрований, як юридична особа, та був платником податків.

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка від 26.08.2014 року за № 1172/05-22-17-01-111-1/НОМЕР_2, складена Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією про результати проведення зустрічної звірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Продінвест ЛТД" їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.02.2014 р. по 31.03.2014 р., за висновком якої звіркою документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин з платником податків УОЗТ санаторій "Святі гори" та ВП "СТ ЛНАУ" їх вид, обсяг, якість та розрахунки; звіркою встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків з платником податків УОЗТ санаторій "Святі гори" та ВП "СТ ЛНАУ" (а.с.16-23 т.9).

Колегія суддів зазначає, що неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Суд має враховувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини з огляду на приписи ч. 2 ст. 8 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит. Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товарів (робіт, послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Колегія суддів зазначає, що в діях позивача, як платника податку, не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем таких доказів суду не надано.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 14.06.2016 року № 0005071305 підлягає скасуванню

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 р. у справі № 805/3769/16-а ,- залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 р. у справі № 805/3769/16-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено 16 червня 2017 року.

Головуючий суддя: Г.М. Міронова

Судді: Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко