Ухвала суду № 67192313, 14.06.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 червня 2017 рокусправа № 804/936/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Білак С.В. Шальєвої В.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.

За участю представників:

Позивача - Юха Л.М. (довіреність від 12.06.2017 року)

Позивача - Савруцький С.С. (довіреність від 12.06.2017 року)

Відповідача -Довгуль В.В. ( довіреність від 21.04.2017 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 р.

у справі № 804/936/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСК"

до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСК" звернулось до суду із адміністративним позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 вересня 2015 року №0001672201, від 25 вересня 2015 року №0001682201, від 22 грудня 2015 року №0002332201.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25 вересня 2015 року №0001672201, від 25 вересня 2015 року №0001682201, від 22 грудня 2015 року №0002332201.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову суду, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просить суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

В судовому засіданні представники позивача проти апеляційної скарги заперечили, вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною. Просять в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу №266 від 26.08.2015 року податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "ЕСК" з питань достовірності формування податкового кредиту з ПДВ під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ПрАТ " 4-й ЕЗПГР" за березень 2015 року, з ВБО "Єдина Компанія", ТОВ "Глобус ВСП", ПрАТ " 4-й ЕЗПГР" за квітень 2015 року та достовірності сформованого податкового зобов'язання з ПДВ по реалізації товарів (робіт, послуг), придбаних у зазначених контрагентів.

За результатами перевірки складений акт №154/22.01/24447421 від 15 вересня 2015 року, яким встановлено позивачем ряд порушень, а саме: в порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України завищено суму податкових зобов'язань на 1274820 грн. за березень 2015 року по ТОВ "Промліга"; в порушення пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 2439315,66 грн., в тому числі: за березень 2015 року на 1630751 грн. по взаємовідносинам з ПрАТ " 4-й ЕЗПГР", за квітень 2015 року на 808564,66 грн. по взаємовідносинам з ПрАТ " 4-й ЕЗПГР" на суму ПДВ 757256,58 грн. та з ТОВ "Глобус ВСП" на суму ПДВ 51308,08 грн., в результаті чого занижено позитивне значення між податковим кредитом та податковими зобов'язаннями з ПДВ на загальну суму 1164496 грн., в тому числі по періодах: за березень 2015 року на 355931 грн., за квітень 2015 року на 808565 грн.

На підставі акту перевірки від 15 вересня 2015 року №154/22.01/24447421 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: форми "Р" від 25.09.2015 року №0001672201, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3379029 грн., в тому числі за основним платежем на суму 2252686 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1126343 грн.; форми "В4" від 25.09.2015 року №0001682201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 186357 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, рішенням якого від 07.12.2015 року №9849/10/04-36-10-07-09 залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0001682201 від 25.09.2015 року про зменшення розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість у розмірі 186357 грн., а скарга на зазначене податкове повідомлення-рішення - без задоволення, збільшено на 409,50 грн. (основний платіж - 273 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 136,50 грн.) суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначену в податковому повідомленні-рішенні від 25.09.2015 року №0001672201, а скарга на зазначене податкове повідомлення-рішення залишена без задоволення. На збільшену суму винесене податкове повідомлення-рішення №0002332201 від 22.12.2015 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби України, рішенням якої за №1819/6/99-99-10-01-01-25 від 29.01.2016 року залишені без змін податкові повідомлення-рішення №0001672201, №0001682201 від 25.09.2015 року, та рішення, прийняте за результатом розгляду первинної скарги, а скарга залишена без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт здійснення позивачем господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що свідчить про належне формування податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Відповідно до приписів п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі с вари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Згідно вищевказаних норм, ПК України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Пунктами 201.8. та 201.9. ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ЕСК" мав взаємовідносини з наступними контрагентами: ПрАТ " 4-й Експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" (договір поставки № 010714 від 01.07.2017 року), ТОВ ТОВ "Глобус ВСП" (договір поставки № 6 від 01.04.2015 року).

Виконання вищевказаних договорів підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV(далі - Закон № 996-XIV), а саме: податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, тощо.

Також, матеріалами справи доведений факт дійсного виконання позивачем господарських угод, позивач не мав підстав вважати діяльність зазначених контрагентів протиправною, так як на час дії угод вищеозначені контрагенти були зареєстровані в установленому порядку як платники ПДВ, мали право виписувати та надавати податкові накладні.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що порушення норм податкового законодавства контрагента не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість та формування витрат з податку на прибуток підприємств у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження цьому, оскільки ПК України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит та на формування витрат в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника в залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останнього. Тому в разі не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій платника податків та його постачальника для одержання платником незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. При цьому такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

За таких обставин, сукупність наведених вище первинних/платіжних/облікових документів, досліджених під час апеляційного розгляду справи підтверджує факт виконання Договорів та не дає підстав для сумніву щодо реальності його вчинення.

Водночас, доводи податкового органу в обґрунтування своєї позиції є припущеннями, які не доведено належними доказами.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що закуплені матеріали у подальшому використовувались у виготовленні продукції, а також при виконанні робіт на виробничих об'єктах.

Поставлені товари мають відповідні сертифікати якості та паспорти.

Проаналізувавши викладені факти, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 р. у справі № 804/936/16 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Повний текст ухвали виготовлено 15.06.2017 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: В.А. Шальєва