Постанова № 67192262, 15.06.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2017 рокусправа № 804/243/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чередниченка В.Є.

суддів: Іванова С.М. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Яковекно О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року у справі №804/243/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 31 грудня 2016 року звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, згідно з яким просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 29 липня 2016 року № 19742-13 та № 19834-13.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає про те, що вимога щодо сплати транспортного податку з фізичних осіб у 2016 році суперечить положенням Податкового кодексу України. Позивач вказував на те, що транспортний податок, як місцевий податок відповідно до пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України, повинен розпочатися з наступного бюджетного періоду, тобто лише з 01 січня 2017 року. Крім цього, позивач зазначав про те, що сплата транспортного податку з фізичних осіб у 2016 році суперечить принципу стабільності податкового законодавства, закріпленого підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, згідно з яким зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Оскільки, зміни до Податкового кодексу України, в частині визначення об'єкта оподаткування транспортним податком, внесено Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 24.12.2015 №909-VІІІ, який набрав чинності з 01.01.2016 року, то нові положення Податкового кодексу України можуть застосовуватися не раніше нового бюджетного періоду, тобто з 01.01.2017 р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року позов задоволено повністю.

Постанова суду мотивована тим, що Дніпропетровська міська рада рішенням від 13.07.2016 року № 7/11 фактично внесла зміни до механізму справляння та порядку сплати транспортного податку на відповідній території.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позову відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача яка підтримала доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 є власником автомобіля NISSAN PATROL 2011 року випуску з об'ємом двигуна 5552 куб. см. та власником автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER SPORT 2013 року випуску з об'ємом двигуна 4999 куб. см.

29 липня 2016 року Державною податковою інспекцією у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області були прийняті податкові повідомлення-рішення № 19742-13 та № 19834-13,

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

01 січня 2015 року, набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, було введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Згідно із пп.267.5.1 п.267.5 ст.267 ПК України базовим податковим (звітним) періодом є календарний рік.

Відповідно до п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

24 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон №909, який набрав чинності з 01.01.2016 року, та яким внесено зміни, серед іншого, до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України.

Пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України (в редакції Закону України №909) визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Таким чином, при визначенні об'єкта оподаткування транспортного податку з фізичних осіб необхідне дотримання двох умов, а саме: з року випуску автомобіля минуло не більше п'яти років (включно); середньоринкова вартість автомобіля повинна становити понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Позивач не заперечував, що станом на час прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень вартість його автомобілів, кожного окремо, складала понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. У свою чергу, ОДПІ посилається на те, що програмним забезпеченням ІС «Податковий блок» податковій службі було доведено на відпрацювання перелік об'єктів оподаткування транспортним податком, які визначені Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, і до таких об'єктів оподаткування відноситься транспортні засіби позивача.

Оскільки, спору між сторонами щодо вартості автомобілів, кожного окремо, станом на час прийняття податкових повідомлень-рішень, якими визначено суму транспортного податку за 2016 рік, не існує, то суд приходить до висновку про доведеність обставин, які свідчать про те, що транспортні засоби позивача, кожен окремо, підпадає під визначення об'єкту оподаткування транспортним податком відповідно до ст. 267 ПК України у 2016 році.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність правових підстав у контролюючого органу для визначення позивачу, як платнику податку, податкових зобов'язань за платежем «Транспортний податок з фізичних осіб».

Щодо підстав позову, з якими фактично погодився суд першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 ПК України транспортний податок (який входить до структури податку на майно) належить до системи місцевих податків.

Згідно з п.8.3 ст.8 ПК України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

У свою чергу, пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Проте, запроваджуючи змінений транспортний податок у 2016 році законодавець пунктом 4 Прикінцевих положень Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 24.12.2015 №909-VІІІ (який набирає чинності з 01.01.2016 року) обмежив дію пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, передбачивши, що ця норма не поширюється на рішення місцевих рід про встановлення місцевих податків на 2016 рік.

В такий спосіб Верховною Радою України було змінено правове регулювання питання запровадження місцевих податків, і зокрема, транспортного податку. Відповідно, усі передбачені пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України наслідки, в тому числі послідовність дій місцевих рад щодо прийняття та опублікування рішень про встановлення місцевих податків, не застосовуються.

Крім цього, пунктом 7 Прикінцевих положень зазначеного Закону рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України.

З огляду на вказану норму права, на думку колегії суддів, можливо дійти висновку про те, що законодавець передбачав необхідність сплати транспортного податку у 2016 році з урахуванням об'єкта оподаткування цим податком, який визначено Законом України від 24.12.2015 №909-VІІІ.

Таким чином, посилання позивача на неможливість нарахування податкових зобов'язань у 2016 роках з огляду на не оприлюднення органом місцевого самоврядування рішення у строки, які визначені пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України, є безпідставним.

Відповідно до пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Згідно із п.4.4 ст.4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Таким чином, оскільки установлення і скасування податків та зборів є виключною компетенцією зазначених державних органів та органів місцевого самоврядування, то визначений принцип стабільності стосується діяльності саме цих органів.

При цьому, Податковий кодекс України не містить положень, які б зобов'язували контролюючи органи утримуватися від визначення податкових зобов'язань або звільнення платників податків від сплати податків, у разі прийняття повноважним органом рішення про зміни будь-яких елементів податків пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду.

У спірному випадку предметом спору є правомірність рішень податкової служби щодо визначення податкових зобов'язань, а не законність прийняття Дніпропетровською міською радою рішення від 13.07.2016 року № 7/11 в частині оподаткування транспортним податком.

З огляду на те, що Податковий кодекс України не містить таких застережень для контролюючого органу щодо прийняття рішень про визначення податкових зобов'язань, як несвоєчасне прийняття повноважним органом рішення щодо об'єкта оподаткування, то підстав для висновків щодо неправомірності саме податкового повідомлення-рішення контролюючого органу не існує.

Крім цього, при визначенні співвідношення норми-принципу, якою за своєю правовою сутністю є норма підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, та норм статті 267 Податкового кодексу України, які регулюють відносини у сфері сплати транспортного податку, на думку колегії суддів, слід виходити з того, що норма-принцип є загальною нормою, тоді як норми ст.267 ПК України є спеціальними нормами, які підлягають застосуванню при наданні юридичної оцінки обставин у справі.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність у податкової служби правових підстав для визначення податкових зобов'язань з транспортного податку у 2016 році та про обов'язок позивача щодо сплати цього виду податку у порядку, передбаченому Податковим кодексом України.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову повністю.

Керуючись пунктом 3 частини 1 статті 199, статтями 205, 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року у справі №804/243/17 - скасувати та прийняти нову постанову якою у задоволені позову відмовити повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 15 червня 2017 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко