Ухвала суду № 67192072, 13.06.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 червня 2017 рокусправа № 804/1364/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

за участю:

представника відповідача: Курицина А.В.,

представника позивача: Лук'янової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 року у справі № 804/1364/16 за позовом керівника Дніпродзержинської міської прокуратури Дніпропетровської області в інтересах Дніпродзержинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області до Приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив» про стягнення заборгованості -,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 року в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив» про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення було відмовлено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, Приватне акціонерне товариство «Дніпровський завод мінеральних добрив» звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 року скасувати та прийняти судове рішення, яким задовольнити заяву про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.

Також, заявник апеляційної скарги зазначив, що поки відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС арештовані всі рахунки, належні підприємству, він не має можливості по виконанню постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2016 року.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не було доведено та не надано доказів неможливаості виконання рішення суду або складнощів при його виконанні.

Суд апеляційної інстанції погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно ч.1. ст. 257 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.

За приписами частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання,

зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Частиною 2 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду у виняткових випадках відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

З наведених норм вбачається, що суд може відстрочити виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання - відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо, а також за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.

Вирішуючи питання обґрунтованості поданої заяви, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернення учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).

Таким чином, для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення особа, яка звернулась з відповідною заявою, повинна довести суду наявність підтверджених відповідними доказами виняткових обставин, які можуть бути підставою для відстрочення/розстрочення виконання судового рішення.

Як свідчать встановлені обставини справи, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року у справі №804/1364/16 адміністративний позов Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпродзержинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області до Приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив» був задоволений та стягнуто з підприємства заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з 1 жовтня по 31 грудня 2015 року за списком №1 в сумі 1149257,17 грн. та за списком №2 в сумі 64444,63 грн. задоволений повністю.

При цьому, позивач просить відстрочити та розстрочити виконання вказаної постанови суду з посилання на його перебування у скрутному матеріальному становищі та арештом відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС всіх рахунків належних підприємству, що підтверджується постановами про арешт коштів боржника від 10.11.2016 року та 18.05.2016 року.

Між тим, як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено наявними в матеріалах справи документами, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2017 року по справі №904/467/16 було визнано недійсною постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 10.11.2016 року ВП №51480614 про арешт коштів боржника, в частині накладення арешту на кошти боржника - Приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив», що знаходяться на рахунку №26043903289891 у Дніпродзержинському відділенні 177/03 АБ УКРГАЗБАНК, МФО 320478; на рахунку № 26007924417417 у Дніпродзержинському відділенні 177/03 АБ УКРГАЗБАНК, МФО 320478; на рахунку №26049010122394 у відділенні Дніпродзержинське ПАТ ВТБ Банк, МФО 321767.

Крім того, сама по собі відсутність коштів на рахунках підприємства та наявність арешту майна у зв'язку з невиконанням покладених на нього фінансових зобов'язань не може розцінюватись як достатня підстава для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду.

Суд зазначає, що аналізу фінансово-господарської діяльності, необхідного для оцінки використання активів, доходів, витрат і результатів діяльності підприємства за звітний період, факторів, які негативно або позитивно можуть вплинути на кінцевий фінансовий результат, відповідачем надано не було.

В свою чергу, суд зазначає, що відстрочка чи розстрочка виконання рішення може бути застосована при врахуванні не тільки інтересів боржника, а і стягувача. В даному випадку слід врахувати, що борг у відповідача постійно зростає, фінансові результати з року в рік погіршуються, існують ще і інші судові рішення про стягнення із відповідача суттєвих сум і по цим судовим рішенням і раніш надавалися розстрочки або відстрочки, але це не призводить до стабілізації фінансового становища підприємства та погашення своїх зобов'язань.

Факт надання відповідачу розстрочок по іншим судовим рішенням суд апеляційної інстанції не вважає достатньою підставою для задоволення заяви про розстрочення і відстрочення рішення суду у даній справі, оскільки судом вирішується питання про наявність виняткових обставин для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення в кожній справі окремо.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги і графік динаміки погашення ПАТ «ДЗМД» заборгованості перед УПФУ, як доказ необхідності розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду, з огляду на те, що по-перше встановлені обставини справи свідчать, що розстрочені рішення суду також не виконуються відповідачем належним чином.

По-друге, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, документ може мати статусу доказу за умови, якщо на підставі його змісту суд має належну можливість встановити фактичні дані, які стосуються предмету спору.

В даному випадку, поданий відповідачем графік не може вважатись належним доказом в розумінні КАС, оскільки в ньому відсутні будь-які посилання на документи або інформацію, на підставі якої його сформовано. В свою чергу, в своїх запереченнях на апеляційну скаргу позивач зазначає, що розстрочені судові рішення у справах №804/19828/14, 804/6188/15, №804/15484/15 не виконані відповідачем, крім того ПАТ «ДЗМД» повністю ігнорує обов'язок сплати періодичних місячних платежів до ПФУ. Наведені в запереченнях на апеляційну скаргу доводи позивача відповідачем спростовано не було.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що апелянтом не було надано до суду жодних документів, які б підтверджували факт відсутності руху коштів на рахунках підприємства. Суд зазначає, що надані відповідачем довідки про відсутність коштів на рахунках підтверджують лише сам факт відсутності коштів станом на час формування довідок, та не можуть підтвердити того, що грошові кошти не надходили взагалі.

Поряд з вказаним, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що виходячи зі змісту ст..263 КАС України, процесуальні норми встановлюють можливість відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, що свідчить про необхідність їх окремого застосування один від одного, в той час як підприємством вони були заявлені разом.

Відповідно до ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в даному випадку відстрочення та розстрочення виконання судового рішення використовується заявником лише як привід для відкладення часу виконання своїх зобов'язань при триваючій процедурі банкрутства підприємства, вказане може мати несприятливі наслідки для держави, тому, суд апеляційної інстанції погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви про відстрочення та розстрочення виконання рішення суду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 року була прийнята з дотриманням норм процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.

Керуючись, ч. 3 ст. 160, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив» - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 року у справі № 804/1364/16- залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова