Постанова № 67192037, 07.06.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

(49083, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29)

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"07" червня 2017 р. справа № 804/1469/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року у справі №804/1469/16

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська

до Гвардійської селищної ради

про скасування рішення та зобовязання вчинити певні дії, -

встановив:

У березні 2016 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Гвардійської селищної ради, в якому просив:

- скасувати Положення про встановлення плати за землю на території Гвардійської селищної ради та скасувати пункт 2 рішення відповідача №04-34/VI від 02.07.2015 року;

- зобов'язати відповідача розробити та затвердити нове Положення про встановлення плати за землю на території Гвардійської селищної ради, яким звільнити землі, що закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління, від сплати земельного податку.

Постановою суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі. Суд мотивував своє рішення тим, що статтею 283 ПК України встановлено перелік земель, які не підлягають оподаткуванню земельним податком та серед них відсутні землі, які знаходяться у користуванні позивача. Також, посилаючись на статтю 282 ПК України, суд дійшов висновку, що позивач не має підстав для отримання пільг по сплаті земельного податку, оскільки податковим законодавством визначений вичерпний перелік юридичних осіб, які мають пільги по сплаті земельного податку, до яких позивач не належить.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі позивач посилається на порушення судом норм матеріального

права. Зокрема, зазначає, що статтею 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування, тобто, на думку позивача, ця норма закону передбачає звільнення земель, які закріплені за організаціями Збройних Сил України від сплати всіх податків, які тільки передбачені законами з питань оподаткування. Також посилається на те, що всіма міськими та районними радами, де знаходяться земельні ділянки Міністерства оборони України на території Дніпропетровської області, було надано таку пільгу під час затвердження положення про встановлення плати за землю.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити позов в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача до суду не зявився, надав письмові пояснення, в яких зазначив, що Закон України "Про Збройні Сили України" в силу ст.ст.5, 7 ПК України не підлягає застосуванню з метою визначення податкових пільг, оскільки не належить до податкового законодавства. Також зазначає, що вичерпний перелік підстав для встановлення пільги щодо сплати земельного податку наведено у ст.282, 283 ПК України, а у відповідності до пп.12.3.7 ст. 12 ПК України закон не дозволяє селищним радам встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів. Зазначає також, що земельна плата є основним джерелом доходу бюджету Гвардійської селищної ради, оскільки практично всі землі, що знаходяться на території ради передані в постійне користування КЕВ м.Дніпро, а в інших міських та районних радах землі оборони становлять незначну частину від земель, що розташовані на території таких рад. Просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що державним актом на право користування землею Б № 020061 від 1988 року земельна ділянка загальною площею 20447 га передана в постійне користування Дніпропетровській квартирно-експлуатаційній частині району.

Наказом начальника Дніпропетровської квартирно-експлуатаційної частини району №94 від 31.10.2015 року Дніпропетровську квартирно-експлуатаційну частину району переформовано в Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська.

27.05.2015 року відповідачем повідомлено листом №02-23/521 позивача про те, що розроблено проект рішення "Про встановлення ставок земельного податку та орендної плати за користування землею на території Гвардійської селищної ради", в якому не передбачено пільг по сплаті земельного податку для Збройних Сил України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надіслав до відповідача лист від 10.06.2015 року, в якому зазначив, що ст.14 Закону України "Про Збройні Сили України" звільнено Збройні Сили України від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування, на який отримав відповідь про те, що позивач не може бути звільнений зі сплати податку на землю, оскільки податкове законодавство не передбачає звільнення ні військових формувань, ні Збройних Сил України, які повністю утримуються за рахунок коштів державного бюджету або місцевих бюджетів від сплати земельного податку.

В подальшому, 02.07.2015 року Гвардійською селищною радою прийнято рішення №04-34/VI "Про встановлення на території Гвардійської селищної ради податку на майно в частині плати за змелю", яким встановлено на території Гвардійської селищної ради податок на майно в частині плати за землю з 01.01.2016 року та затверджено положення про встановлення плати на землю на території Гвардійської селищної ради, та в якому, зокрема, не передбачено надання позивачу пільг по сплаті податку на землю.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції щодо пріоритету ПК України в порівнянні із Законом України "Про Збройні Сили України", оскільки він є спеціальним законом, що регулює правовідносини в сфері оподаткування. Така правова позиція ґрунтується на положеннях п.7.3 ст.7 ПК України.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що статтями 282, 283 ПК України встановлено вичерпний перелік юридичних осіб та земельних ділянок, за якими встановлені пільги щодо сплати земельного податку, а також із застосуванням до спірних правовідносин положень пп.12.3.7 п.12.3 ст.12 ПК України

Так, у положеннях ст.ст. 282 та 283 ПК України не зазначено, що наведений в них перелік є вичерпним, він лише є обовязковим для застосування органами, які уповноважені встановлювати ставки місцевих податків і зборів, і визначає лише підстави для звільнення від оподаткування платою за землю. Але ст.30 ПК України встановлено, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно цим Кодексом, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Податкова пільга надається шляхом:

а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;

б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору;

в) встановлення зниженої ставки податку та збору;

г) звільнення від сплати податку та збору.

Таким чином, крім звільнення від сплати податку можуть бути застосовані інші пільги, які не встановлені статтями 282 та 283 ПК України, а тому колегія суддів дійшла висновку, що вони є обовязковими, але не виключними підставами для застосування пільг.

Так, у відповідності до п.12.4. ст.12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належить: 12.4.1. встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом; 12.4.2. визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу; 12.4.3. до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Ця норма кореспондується із статтею 284 ПК України, яка визначає саме особливості оподаткування платою за землю, а саме її першою частиною, якою встановлено, зокрема, що органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

На думку колегії суддів, положення пп.12.3.7 п.12.3 ст.12 ПК України, яке забороняє сільським, селищним, міським радам встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і фізичних осіб або звільнити їх від сплати таких податків та зборів, слід розуміти так, що обмеження в праві надання пільги застосовується лише стосовно надання індивідуальної пільги, тобто адресної пільги конкретній особі. Щодо застосування пільги, про яку просить позивач - звільнення земель, що закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, які є державною власністю та належать вказаним субєктам на праві оперативного управління, від сплати земельного податку, то на неї таке обмеження не поширюється, оскільки має застосовуватись до певного кола осіб та земель, що відповідають наведеним ознакам.

Втім, надання такої пільги є дискреційними повноваженнями органу місцевого самоврядування, а тому слід вважати, що відповідач діяв у відповідності до ст.19 Конституції України - на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстав для скасування Положення про встановлення плати за землю на території Гвардійської селищної ради та пункту 2 рішення №04-34/VI від 02.07.2015 року Гвардійської селищної ради немає.

Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення №04-34/VI від 02.07.2015 року скасовано рішенням відповідача від 28.01.2016 року №11-03/VII (а.с. 143).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню. Разом з тим, доводи апеляційної скарги є помилковими та ґрунтуються на положеннях ст.14 Закону України "Про Збройні Сили України", який не підлягає застосуванню до податкових відносин. Отже, задовольняючи частково апеляційну скаргу, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, але з інших підстав.

Керуючись ст.ст.196, 198, 202 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року у справі №804/1469/16 скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку, визначеному ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя:С.М. Іванов

Суддя:В.Є. Чередниченко