Постанова № 67191761, 15.06.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 червня 2017 рокум. ПолтаваСправа №816/860/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Колодяжного Д.В.

та представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 8381,25 грн та пені у розмірі 137,35 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем у 2016 році не виконано вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо забезпечення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідач позов не визнав. У письмових запереченнях проти позову представник відповідача посилався на те, що ТОВ "Відродження" у 2016 році додатково створено робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю та щомісячно поінформовано державну службу зайнятості про потребу у працевлаштуванні особи даної категорії на посаду сторожа.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 30621387.

Відповідачем 19.04.2017 до ПОВ ФСЗІ подано звіт за формою №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік, вх. №4189 /а.с. 5/. За змістом вказаного звіту середньооблікова кількість штатних працівників підприємства у 2016 році становила 12 осіб, фонд оплати праці штатних працівників 201,15 тис. грн; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" одна особа, а середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, за 2016 рік нуль осіб.

Посилаючись на те, що відповідачем у 2016 році не виконано норматив працевлаштування інвалідів, позивач, виходячи з приписів статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", стверджував про наявність у відповідача обовязку зі сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 8381,25 грн та пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій у розмірі 137,35 грн /а.с. 6/.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог, суд виходить з такого.

Спірні відносини врегульовано Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 №875-XII.

Згідно з частиною першою статті 17 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних публічно-правових відносин) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Як визначено частиною третьою статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця /частина перша статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"/.

Таким чином, відповідач у 2016 році був зобовязаний створити на підприємстві одне робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю, повідомити державну службу зайнятості про наявність вакантного місця для працевлаштування особи даної категорії, а також, відзвітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів на підприємстві.

Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача, ТОВ "Відродження" утворено посаду сторожа для працевлаштування особи з інвалідністю.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за №988/23520, затверджено форму звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Пунктом 2.1 Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" визначено, що форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

При цьому, у пункті 3 форму звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" вказується кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України "Про зайнятість населення"), і за необхідності зазначаються категорії таких громадян.

Відповідачем надано лист Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості від 15.05.2017 вих. №1554, яким повідомлено, що упродовж 2016 року ТОВ "Відродження" щомісячно подавались до Центру зайнятості звіти за формою №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" за посадою сторожа для працевлаштування осіб з обмеженими можливостями /а.с. 17/.

Отже, відповідач створив робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю та повідомив державну службу зайнятості про наявність відповідної вакансії.

Суд зазначає, що обовязок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обовязком самостійно займатися пошуком осіб з обмеженими фізичними можливостями для працевлаштування.

Так, згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

У листі від 15.05.2017 вих. №1554 Кременчуцький міськрайонний центр зайнятості повідомив суд, що у 2016 році для працевлаштування у ТОВ "Відродження" були направлені дві особи з інвалідністю, що від працевлаштування відмовились з власної ініціативи /а.с. 17/.

У звязку з викладеним, суд вважає за необхідне зазначити, що принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. За приписами частини другої статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем доведено той факт, що ним виконано вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а саме: створено робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю та щомісячно упродовж 2016 року повідомлено державну службу зайнятості про наявність відповідної вакансії.

Відтак, за відсутності в діях відповідача вини у вчиненні господарського правопорушення, відсутні підстави для стягнення з ТОВ "Відродження" адміністративно-господарських санкцій та пені відповідно до приписів Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Відповідну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 16 квітня 2013 року у справі №21-81а13, що враховується судом з огляду на приписи частини другої статті 161, статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, позовні вимоги ПОВ ФСЗІ є необґрунтованими та безпідставними, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Згідно з частиною четвертою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 16 червня 2017 року.

СуддяО.О. Кукоба