Постанова № 67191586, 13.06.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2017 р. Справа № 814/662/17

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Єрзікова О.М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДП "Миколаївське лісове господарство", до за участю: представників позивача: Гордієнко М.В., Гресь І.А. представника відповідача: Горнецька М.В.Управління Держпраці у Миколаївській області, проскасування постанови від 17.07.2017р. № 14НП, В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Миколаївське лісове господарство» звернулось до адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Миколаївській області з вимогами про визнання протиправною та скасування постанови відповідача про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №14НП від 17.07.17.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що ОСОБА_4 був прийнятий на посаду інженера з лісокористування 0104.05 наказом №25-к від 01.04.05. При оформленні ним був наданий паспорт громадянин СРСР V-бн №725807 виданий 07.04.83. Після того як інженер з відділу кадрів запросила замінити паспорт СРСР на паспорт громадянина України, ОСОБА_4 був наданий такий паспорт. Про те, що цей паспорт належав його братові нікому не було відомо. Візуально пас порт не викликав ніяких підозр. Доказів того, що у ОСОБА_4 не було взагалі паспорту громадянина України працівниками Управління Держпраці у Миколаївській області не надано. Стаття 24 КЗпП України зобов'язує надати паспорт або інший документ, що посвідчує особу. Тому порушення щодо прийняття на роботу даного працівника без паспорту відсутнє , адже документ, що посвідчує особу був наданий. Підприємству стало відомо про отримання ОСОБА_4 паспорта громадянина Російської Федерації під час утримання його під вартою, після чого даний працівник був відсторонений від роботи згідно наказу по підприємству №25-п від 10.10.16. З 06.10.16 по 06.12.16 ОСОБА_4 знаходився під вартою, з 07.12.16 по 12.01.17 відсутній на роботі, з 13.01.17 по 16.02.17 знаходився у відпустці без збереження заробітної плати та у щорічної відпустки. 28.02.17 згідно наказу підприємства був звільнений за п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін.

Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Свої заперечення відповідач обґрунтував тим, що у ході перевірки було встановлено, що працівник ОСОБА_4 був прийнятий на підприємство з 01.04.05 наказом №25-к від 01.04.05. При оформленні ОСОБА_4 на роботу ним був пред'явлений паспорт громадянина СРСР серія V-бн №725807. В подальшому з'ясовано, що ОСОБА_4 06.06.13 отримав паспорт громадянина Російської Федерації. Разом з тим, дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства працівнику ОСОБА_4 не видавався, що є порушенням ч.4 ст.3 Закону України «Про зайнятість населення». Так, відповідно до Закону, іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений строк, приймаються роботодавцями на роботу на підставі дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства. Порядок видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.13 №437. За таких обставин, відповідач вважає, що працівника допущено до роботи без оформлення належним чином, відповідно до законодавства, договору (контракту). За вказане порушення передбачена відповідальність відповідно до абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, а саме фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

01.04.05 наказом ДП «Миколаївське лісове господарство» №25-к ОСОБА_4 прийнято в лісгосп на посаду інженера з лісокористування (арк.спр.18).

27.02.17 наказом ДП «Миколаївське лісове господарство» №08-п ОСОБА_4 звільнено з посади інженера з лісокористування за п.1 ст.36 КЗпП України, за згодою сторін (арк.спр.26).

В період з 16.02.17 по 20.02.17 Управлінням Держпраці у Миколаївській області проведено позапланову перевірку ДП «Миколаївське лісове господарство» з приводу додержанням суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за наслідками якої складено Акт №14-01-127/0039 (арк.спр.6).

Під час перевірки інспектором з питань додержання законодавства про працю, встановлено, що в 2005 році ОСОБА_4 було прийнято на роботу без пред'явлення паспорта громадянина України, а також те, що ОСОБА_4 з 06.06.13 має паспорт громадянина Російської Федерації.

Зазначені факти були кваліфіковані відповідачем, як порушення вимог ч.2 ст.24 КЗпП України та ч.4 ст.3 Закону України «Про зайнятість населення».

17.03.17 уповноваженою особою Управління Держпраці у Миколаївській області винесено постанову №14-НП про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, відповідно до якої на ДП «Миколаївське лісове господарство» на підставі абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 3200 гривень, а також на підставі абз.2 ст.265 КЗпП України накладено штраф у розмірі у розмірі 96000 гривень.

Відповідно до ст.24 КЗпП України при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Таким чином, законодавець прямо передбачив обов'язок під час укладання трудового договору пересвідчитися в особі працівника, його віку та наявності громадянства.

Щодо пояснень позивача про те, що під час укладання трудового договору ОСОБА_4 подав паспорт громадянина СРСР зі штампом «громадянин України», то відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.04 №1429 граничний строк використання паспортів громадянина України, що оформлені з використанням бланків паспортів колишнього Союзу РСР - 1 січня 2005 року.

Тобто, станом на 01.04.05 паспорт ОСОБА_4 виконаний на бланку СРСР, навіть зі штампом «громадянин України», вже був недійсний та не міг вважатися документом, що посвідчує особу.

За таких обставин, суд погоджується з відповідачем, що ДП «Миколаївське лісове господарство» були порушені вимоги ст.24 КЗпП України в цій частині.

Відповідно до абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України підприємство, яке використовує найману працю несе відповідальність за порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч.3 ст.265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Строк давності за зазначеними фінансовими санкціями не передбачені.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Натомість, щодо притягнення ДП «Миколаївське лісове господарство» до відповідальності за правопорушення, передбачене абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, то суд вважає за необхідно висловити наступне.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків.

В цьому випадку таких обставин, викладених у диспозиції абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України щодо ОСОБА_4 не було.

Зі ОСОБА_4 був оформлений трудовий договір на повний робочий день, що підтверджується наказами про його приймання та звільнення з роботи, на його заробітну плату нараховувалась та утримувались податки та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відсутність у ОСОБА_4 дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, не охоплюється жодним складом правопорушення викладеного у абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Відповідальність за працевлаштування іноземця або особи без громадянства без дозволу, передбачена ч.5 ст.53 Закону України «Про зайнятість населення» №5067-VI від 05.07.12.

При цьому, необхідно зауважити, що на 01.04.05 діяв Закон України «Про зайнятість населення» №803-XII від 01.03.91, який взагалі не передбачав такої відповідальності.

У будь-якому випадку, відповідно до Законів України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» №3929-XII від 04.02.94 та «Про зайнятість населення» №5067-VI від 05.07.12, дозвіл на працевлаштування потребують не всі іноземці та особи без громадянства.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства мають рівні з громадянами України права та обов'язки в трудових відносинах, якщо інше не передбачено законодавством України та міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також яким надано статус біженця в Україні, мають право працювати на підприємствах, в установах і організаціях або займатися іншою трудовою діяльністю на підставах і в порядку, встановлених для громадян України.

Відповідно до ч.3 ст.8 Закону дозвіл на працевлаштування повинні отримувати лише іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений термін.

Відповідно до п.1 ч.6 ст.42 Закону України «Про зайнятість населення» №5067-VI від 05.07.12 без передбаченого цією статтею дозволу здійснюється працевлаштування іноземців, які постійно проживають в Україні.

Під час перевірки взагалі не встановлено статус ОСОБА_4 чи був він громадянином України на час працевлаштування до ДП «Миколаївське лісове господарство», чи був він іноземцем чи особою без громадянства. Якщо ОСОБА_4 був іноземцем або особою без громадянства, чи не мав він статус іноземця, який постійно проживає в України.

Відповідачем лише з'ясовано, що ОСОБА_4 не мав паспорта громадянина України, а 06.06.13 отримав паспорт громадянина РФ. Факт відсутності у ОСОБА_4 громадянства України відповідачем не досліджувався та не доведений.

Разом з тим, відповідно до п.1, п.3 ст.3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України».

Тобто, паспорт громадянина України це лише документ, що підтверджує громадянство України, але не встановлює його.

Щодо наявності у ОСОБА_4 паспорта громадянина РФ, то відповідно до п.1 ст.2 Закону України «Про громадянство» якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, про те, що підстави для притягнення ДП «Миколаївське лісове господарство» за абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України відсутні.

В цій частині позов належить задовольнити.

Позов задовольнити частково.

Судові витрати в розмірі 1548,39 грн. згідно зі ст. 94 КАС України підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до частки задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Миколаївській області № 14 НП від 17.03.2017 в частині накладення на Державне підприємство "Миколаївське лісове господарство" штрафу у розмірі 96000,00 грн. (дев'яносто шість тисяч грн.).

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Присудити на користь Державного підприємства "Миколаївське лісове господарство" (код ЄДРПОУ 33437380) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Миколаївській області судовий збір в сумі 1548,39 гривень (одна тисяча п'ятсот сорок вісім грн. тридцять дев'ять коп.).

5. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.

Суддя В. В. Біоносенко

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 16.06.17

Суддя В.В. Біоносенко