Ухвала суду № 67189489, 12.06.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/2958/17 Головуючий 1 інст. Сорока О.П

Провадження № 22ц/790/2959/17 Доповідач - Кругова С.С.

Справа № 646/8585/17

Категорія: договірні

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2017 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого -Кругової С.С.,

суддів: Колтунової А.І., Пилипчук Н.П.,

секретаря Пруднікової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Червонозаводського районного суду міста Харкова від 15 березня 2017 року та рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 15 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 ТОРГОВИЙ ДІМ», треті особи Приватне акціонерне товариство «ПЛАСТ МАРКЕТ», ОСОБА_3, про стягнення боргу, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Червонозаводського районного суду м. Харкова з позовом про стягнення заборгованості та просив стягнути з ТОВ «ОСОБА_2 ТОРГОВИЙ ДІМ» на його користь суму боргу за весь період фактичного користування майном в розмірі 432000 грн., суму неустойки 216000 грн., усього 648000 грн., а також стягнути з відповідача на користь ПрАТ «ПЛАСТ МАРКЕТ» судові витрати.

Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 15 березня 2017 року позов залишено без задоволення.

Ухвалою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 15 березня 2017 року заяви про забезпечення позову залишені без задоволення.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями ОСОБА_1 оскаржив їх в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі на ухвалу суду першої інстанції позивач просить скасувати її та постановити нову, якою задовольнити заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування скарги посилається на те, що ухвала постановлена з порушенням конституційних прав позивача, обґрунтування та висновки якої є помилковими, необґрунтованими та такими, що не відповідають діючому процесуальному законодавству та обставинам справи.

Зокрема зазначає, що суд не дотримався вимог щодо строку розгляду заяви відповідно до ст.153 ЦПК України.

Також вказує, що предмет позову безпосередньо повязаний із майновою відповідальністю за дії, вчинені протиправно, а саме за нікчемним правочином. Крім того, іншого реально існуючого майна, окрім вказаного позивачем, у відповідача немає, статутний капітал виробничого підприємства сформований одіозним варіантом майна цінними паперами з невизначеною ринковою вартістю. За адресою своєї реєстрації товариство не знаходиться, свого офісного приміщення та території не має, господарську діяльність впродовж значного терміну часу не веде, тому заборона відчуження майна або його арешт не зможуть їй зашкодити. Наведене дає позивачу можливість прямо припустити про дійсний намір відповідача на уникнення не тільки майнової відповідальності, а й урегулювання спірних питань з ПрАТ «ПЛАСТ МАРКЕТ», яке вимушене було відступити свої права майнових вимог.

Звертає увагу, що позивачем при повторному поданні заяви було усунуто недоліки, що стосувалися неналежного посвідчення документів.

Посилаючись на норми чинного законодавства та правові позиції ВСУ зазначає, що арешт та заборона відчуження акцій не впливають на права власності відповідача на акції, а отже, це не є втручанням у його корпоративні права.

У апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції просить його скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. При цьому, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права та те, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Вважає висновок суду про те, що угода про відступлення прав вимоги боргу, на підставі якої позивач набув права майнової вимоги, є договором факторингу, не відповідає обставинам справи, оскільки це суперечить розділу договору 1 «Предмет договору», де йдеться про прийняття права вимоги грошового боргу, тому до вказаних правовідносин слід застосовувати норми про уступку прав вимоги відповідно до ст.512-514 ЦК України.

Вказує, що вважаючи договір уступки прав вимоги нікчемним, суд порушив ст..204 ЦК України, яка підлягала обовязковому застосуванню та помилково застосував ч.3 ст.1079 ЦК України, яка не містить зазначення про нікчемність договору, умови такої нікчемності та наслідки.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з`явилися, обговоривши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про залишення без задоволення заяви позивача про забезпечення позову суд послався на те, що предметом позову є грошові кошти відповідача, суду не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення про стягнення коштів з відповідача. Накладення арешту на виробниче обладнання ТОВ «ОСОБА_2 ТОРГОВИЙ ДІМ» може негативно відобразитись на господарській діяльності відповідача, що є неприпустимим, а доказів, що він її не веде не надано. Заборона проводити операції з перереєстрації прав власності на акції ПАТ «ПЛАСТ МАРКЕТ» та заборона відповідачу вчиняти будь-які дії по відчуженню 81456 шт. простих іменних акцій ПАТ «ПЛАСТ МАРКЕТ» є втручанням в корпоративні права відповідача, що є неспівмірним із заявленими позовними вимогами та не відповідає ч.3 ст.152 ЦПК України.

Ухвалюючи рішення суд дійшов висновку про те, що між сторонами укладено договір факторингу. Предметом договору є грошова вимога, метою договору є отримання клієнтом половини від суми грошового зобов"язання. Договором передбачено оплату послуг фактору у розмірі другої половини від суми грошового зобов"язання боржника. Крім того, ОСОБА_4 не є банком чи фінансовою установою, тому укладений договір про відступлення права вимоги боргу від 29.07.2016 року є нікчемним.

Згідно вимог ч.2 ст.215 ЦК України, визнання його недійсним судом не вимагається.

З такими висновками суду судова колегія погоджується з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 1 липня 2014 року відповідно договору оренди ПАТ «Пласт Маркет» передало в користування ТОВ «ОСОБА_2 Торговий дім» нежитлові приміщення площею 450 кв.м. за адресою :м. Харків, вул. Диканівська, 50 на строк 36 місяців на умовах сплати орендної плати в розмірі 5400 грн на місяць.

В рішенні Господарського суду Харківської області від 10 березня 2016 року в мотивувальній частині судом зазначено про нікчемність договору оренди нежитлового приміщення між ПАТ «Пласт Маркет» та ТОВ «ОСОБА_2 Торговий дім» від 01.07.2014 року, оскільки він не мав нотаріального посвідчення.

Позивач звернувся з позовом і просив застосувати наслідки нікчемного правочину і стягнути з відповідача за фактичне користування приміщеннями за останні 2 роки 432000 грн. Розрахунок здійснено виходячи з ринкової ціни оренди нежитлової нерухомості 40 грн. за 1 кв.м. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовував тим, що 29 липня 2016 року уклав з ПАТ "Пласт Маркет" договір про відступлення права вимоги боргу на суму 432000 грн.

Системно аналізуючи ст.ст. 1077, 1078 та ст.ст. 512,514 ЦК України слід дійти висновку, що договір факторингу на відміну від договору відступлення права вимоги передбачає плату за відступлення права вимоги, саме про це зазначено в п. 4.2 і за договором відступлення права вимоги переходить право вимоги лише існуючого зобовязання строк платежу за яким вже настав, а договір між сторонами передбачає право фактора на стягнення не існуючих ще боргів (п. 1.6 договору).

Тому доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду і не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що між сторонами у справі був укладений саме договір факторингу . Що стосується ухвали про відмову у забезпеченні позову, то заходи вживаються з метою забезпечення можливості виконання рішення суду.

Оскільки судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, вжиття заходів забезпечення позову є недоцільним.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 312, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 15 березня 2017 року та ухвалу від 15 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий С.С. Кругова

Судді А.І.Колтунова

ОСОБА_5