Постанова № 6718915, 06.05.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

06.05.09 Справа №2а-2737/08/10

18:26 м. Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Кудінової О.М.,

за участю представників сторін:

позивач - ОСОБА_1, НОМЕР_1;

від відповідача - Жаворонкова Г.В., представник по довіреності №83/10-0 від 14.07.2008 року;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання дій неправомірними та про спонукання до виконання певнихдій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, як суб'єкт підприємницької діяльності, звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим та просить зобов'язати відповідача списати безнадійний податковий борг в розмірі 10413грн.00коп. і пеню в розмірі 106грн.91коп., що обліковується за даними карток особових рахунків позивача станом на 01.08.2008 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на 04.07.2008 року у позивача згідно з даними особових рахунків наявна заборгованість по штрафним санкціям в сумі 10413грн. та пені в сумі 106грн.91коп., яка обліковується в картках особових рахунків більше 1095 днів, тобто більше строку, встановленого ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (надалі Закон №2181). Позивач вважає, що оскільки строк давності по заборгованості, встановлений зазначеною статтею Закону, сплив, вказана сума підлягає списанню на підставі пп.18.2.1 п.18.2 ст.18 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» як безнадійний борг. Для списання зазначеної заборгованості позивач 04.07.2008 року звернувся до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим з заявою про списання безнадійного податкового боргу, однак відповідач листом від 19.07.2008 року №16930/В/24-1 відмовив у списанні зазначеної суми, вказавши у відповіді на заяву позивача, що податковий орган не має права на списання заборгованості по податкам, не віднесеним до інших категорій та іншим платежам (коди бюджетної класифікації 16030000, 16030007, 16030008, 21080503). У листі ДПІ у м. Сімферополі АР Крим також зазначено, що порядок списання безнадійного податкового боргу поширюється лише на види платежів, що відповідно до Закону №2181 можуть бути визнані податковим боргом, і на інші види заборгованості не поширюється. Позивач, не погоджуючись з позицією відповідача, вказує, що відповідно до вимог ст.71 Цивільного кодексу УРСР (1963 року) строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки; статтею 99 КАС України встановлено, що для звернення в адміністративний суд для захисту прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; у звязку з чим, на думку позивача, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим не скористалась своїм правом на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості у встановлені діючим законодавством строки.

У судовому засіданні 06.05.2009 року позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою він просить визнати неправомірними дії ДПІ у м. Сімферополі АР Крим по відображенню в картках особових рахунках заборгованості позивача та спонукати відповідача виключити з карток особових рахунків заборгованість в сумі 10413грн.00коп. і пеню в сумі 106грн.91коп.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та вважає дії податкового органу по відмові у списанні заборгованості позивача, що обліковується у його особових рахунках станом на 04.07.2008 року, правомірними та обґрунтованими, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані до суду 21.10.2008 р. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує свої дії тим, що відповідно до пункту 1.6 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України №276 від 18.07.2005 року, проведення операцій в особових рахунках платника податків здійснюється в хронологічному порядку; підпунктом 5.4 пункту 5 зазначеної Інструкції встановлено, що облік надходження платежів і картках особових рахунків здійснюється в порядку календарної черговості настання граничних строків сплати погоджених сум податкових зобовязань. Відповідач у наданих запереченнях також посилається на п.19 Інструкції про особливості застосування Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року №8-93 "Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02.11.1993 р. №84 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.11.1993 р. за №169), яким встановлено, що при надходженні сум на оплату недоїмки в першу чергу погашається недоїмка, а потім пеня. У випадках, коли за платниками до наступного чергового строку внесення платежу значиться недоїмка по цьому платежу, то її погашення здійснюється в такому порядку: у першу чергу погашається недоїмка минулих років, потім послідовно пеня по цій недоїмці; недоїмка по першому строку платежу поточного року, пеня на цю недоїмку; недоїмка по другому строку платежу поточного року, пеня на цю недоїмку і так далі, після чого погашаються платежі по черговим строкам сплати, які не наступили в поточному року. На підставі викладеного, відповідачем зроблено висновок про відсутність у позивача підстав вважати наявний борг безнадійним та вимагати його списання, оскільки згідно з даними особового рахунку строк виникнення його податкового боргу не перевищує 1095 днів.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, допитавши свідка, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом встановлено, що відповідачем по справі є Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим.

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року №509-ХІІ встановлено, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно зі статтею 2 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” одним з завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, встановлених законодавством.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з субєктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є субєктами владних повноважень.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що відповідно до статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, судом встановлено, що ДПІ у м. Сімферополі АР Крим уповноважена здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства, за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів).

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим є субєктом владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання неправомірними дій відповідача по відображенню в картках особових рахунків заборгованості позивача та про спонукання ДПІ виключити з карток особових рахунків заборгованість в сумі 10413грн.00коп. і пеню в сумі 106грн.91коп., суд зобовязаний перевірити, чи проведено нарахування в картках особових рахунків позивача заборгованості по податкам, зборам та неподатковим платежами на підставі закону, які повноваження мав відповідач щодо проведення зазначених дій, чи діяли посадові особи ДПІ у м. Сімферополі АР Крим у звязку з нарахуванням в особових рахунках позивача зазначеної суми заборгованості та пені безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно.

Відповідно до частини 2 статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин (частина 1 статті 51 ЦК України).

ОСОБА_1 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце реєстрації: 95000, АДРЕСА_1) зареєстрований як фізична особапідприємець Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 25 лютого 1999 року, дані внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (номер запису про державну реєстрацію 28820170000021560 - а.с.5, 6).

Таким чином, фізична особа підприємець ОСОБА_1 зобовязаний виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків та неподаткових платежів.

Як свідчать матеріали справи позивач 04 липня 2008 ороку звернувся до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим з заявою про виключення заборгованості в сумі 10413грн.00коп. та пені в сумі 106грн.91коп. з карток його особових рахунків як безнадійної (а.с.13). У своїй заяві позивач зазначив, що вказана заборгованість обліковується в картках його особових рахунків необґрунтовано, оскільки статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлений граничний строк, на протязі якого органи державної податкової служби України мають право застосувати заходи по стягненню нарахованих зобовязань. В поданій заяві позивач також зазначив, що відповідно до вимог ст.71 Цивільного кодексу УРСР (1963 року) строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки; статтею 99 КАС України встановлено, що для звернення в адміністративний суд для захисту прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; у звязку з чим, на думку позивача, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим не скористалась своїм правом на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості у встановлені діючим законодавством строки. На підставі викладеного, позивачем зроблено висновок, що зазначена заборгованість в карках особових рахунків обліковується з порушенням строків позовної давності, тому відповідно до п.9.2 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України працівники ДПІ повинні здійснити заходи, спрямовані на виправлення помилок, та усунення неправильного відображення в картках особових рахунків нарахованих платежів.

Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим листом від 19.07.2008 року №16930/В/24-1 (а.с.14) відмовила позивачу у списанні зазначеної суми заборгованості, мотивуючи свою відмову посиланням на вимоги ст.18 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 14.03.2001 р. №103 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.01.2002 р. за №16/6304).

Як зазначено відповідачем у вказаному листі списання податкового боргу здійснюється в межах відповідного переліку платежів, а саме:

- податків і зборів (обов'язкових платежів), контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування яких покладено на відповідні контролюючі органи згідно з законодавством;

- усіх видів пені та штрафних санкцій, що зараховуються до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів (у тому числі пені та штрафних санкцій, нарахованих за порушення термінів розрахунків під час здійснення операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності), а також плати (процентів) за наданий податковий кредит, які нараховані платникам податків на податковий борг, який визнано безнадійним відповідно до Закону;

- пені та сум штрафних санкцій, нарахованих на податковий борг, який визнано безнадійним відповідно до Закону, за період з дня виникнення безнадійного податкового боргу до дня прийняття рішення про списання.

На підставі викладеного, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим дійшла висновку, що порядок списання безнадійного податкового боргу розповсюджується лише на види платежів, які відповідно до Закону №2181 можуть бути визнані податковим боргом і не розповсюджується на інші види податкової заборгованості, зокрема на заборгованість по податкам, не віднесеним до інших категорій, і іншим платежам по кодам бюджетної класифікації 16030000, 16030007, 16030008, 21080503, яка обліковується за фізичною особою підприємцем ОСОБА_1

Суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні копії особових рахунків позивача за 2002-2008 роки по наступним кодам платежів:

- 21081112 «Адміністративні штрафи та інші санкції» - залишок заборгованості станом на 20.11.2008 року складає 1649грн.00коп. (а.с.28),

- 23030312 «Адміністративні штрафи та інші санкції» - залишок заборгованості станом на 31.12.2006 року складає 1649грн.00коп. (а.с.29),

- 21081107 «Адміністративні штрафи та інші санкції» - залишок заборгованості станом на 20.11.2008 року складає 1700грн.00коп. (а.с.30),

- 16030000 «Податки, не віднесені до інших категорій» - залишок заборгованості станом на 20.11.2008 року складає 618грн.91коп., зокрема: основний платіж 512грн00коп., пеня 106грн.91коп. (а.с.31-34, 76-79),

- 16030007 «Податки, не віднесені до інших категорій» - залишок заборгованості станом на 20.11.2008 року складає 3400грн.00коп. (а.с.35-38),

- 16030008 «Податки, не віднесені до інших категорій» - залишок заборгованості станом на 20.11.2008 року складає 2440грн.50коп. (а.с.39-41),

- 16030108 «Штрафи та санкції, сплачені за порушення податкового законодавства» - залишок заборгованості станом на 31.12.2003 року складає 2440грн.50коп. (а.с.41, зворотній бік а.с.42),

- 21080503 «Інші надходження» - залишок заборгованості станом на 20.11.2008 року складає 711грн.50коп. (а.с.43-44),

- 21080003 «Інші надходження» - залишок заборгованості станом на 31.12.2004 року складає 711грн.50коп. (а.с.45-46).

Суд вважає необхідним зазначити, що порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби та які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до підприємств, установ, організацій та громадян відповідно до чинного законодавства (далі - платежі до бюджету) в період з 03.09.2001 року по 12.08.2005 року було встановлено Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 12.05.1994 р. №37 з наступними змінами та доповненнями, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.05.1994 р. за №114/323 (надалі Інструкція №37); а з 13.08.2005 року по теперішній час Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 р. №276, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 р. за №843/11123 (надалі Інструкція №276).

Згідно з пунктом 4.1 Інструкції №37 нарахуванню в особових рахунках платників підлягають, зокрема: податкові зобов'язання, нараховані (зменшені, списані) органом державної податкової служби; штрафні (фінансові) санкції; пеня.

Відповідно до підпункту «б» пункту 2.2 зазначеної Інструкції №37 документами, на підставі яких здійснюється нарахування платежів шляхом занесення інформації про податкові зобов'язання платника до бази даних, є, зокрема, за податковими зобов'язаннями, розрахованими органом державної податкової служби - податкове повідомлення (рішення) органу державної податкової служби, складене за актом документальної перевірки або за іншими документами, передбаченими чинним законодавством.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.09.2008 року та від 17.02.2009 року відповідач зобовязувався надати суду належним чином завірені копії документів, що підтверджують обґрунтованість нарахування сум в зазначених особових рахунках позивача. На виконання вказаних ухвал представниками відповідача суду надані копії податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування фінансових санкцій, що частково є нечитаємими, зокрема, в частині дати, номеру та виду податкових повідомлень-рішень, дат та номерів актів перевірки, на підставі яких вони прийняті, і корінці податкових повідомлень-рішень, які неможливо співставити з наданими податковими повідомленнями-рішеннями, акти перевірок, розрахунки штрафних (фінансових) санкцій. Зазначені документи мають чорні плями, чорні смужки в лівій частині, що підшивається до справи, та білі плями в деяких частинах документів, на яких не видно тексту, що робить неможливим прочитання всього тексту наданих документів.

Підпунктом 2.3.2 пункту 2.3 розділу 2 Інструкції №37 передбачено, що за документами, що підтверджують податкові зобов'язання, нараховані (зменшені, списані) органом державної податкової служби, структурні підрозділи, які здійснюють розрахунок сум (донараховують суму) податкового зобов'язання, складають та направляють платнику податку в порядку, затвердженому наказом ДПА України, податкове повідомлення та реєструють його в електронному реєстрі податкових повідомлень. Після закінчення процедури адміністративного оскарження узгоджені податкові зобов'язання із зазначенням терміну сплати вносяться до карток особових рахунків платників податків. Одночасно до підрозділів обліку і звітності передається 2 примірники паперової копії витягу з реєстру. Після рознесення даних один екземпляр витягу з реєстру повертається підрозділу, що його склав, з відміткою про повноту обліку сум у картках особових рахунків.

Суд зазначає, що форма зазначеного реєстру встановлена Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом ДПА України від 21.06.2001 р. №253 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 р. за №567/5758), а саме: додатком №7 до зазначеного Порядку встановлена форма реєстру податкових повідомлень, направлених платникам податків - фізичним особам, яка передбачає обовязкову наявність наступних граф: номер повідомлення; дата складання повідомлення; код структурного підрозділу, що склав податкове повідомлення; дата отримання повідомлення (умотивованого рішення) платником податків (дата розміщення повідомлення на дошці податкових оголошень); прізвище, ім'я, по батькові платника податку; ідентифікаційний номер; назва платежу; код платежу; сума податкового зобов'язання (грн.,коп.: усього, у тому числі: основний платіж, штрафні (фінансові) санкції); дата подання скарги платником податків; дата прийняття остаточного рішення при адміністративному оскарженні; сума податкових зобов'язань за остаточним рішенням (грн.).

Відповідно до пп.4.2 п.4.2 розділу 4 Інструкції №37 податкові зобов'язання, нараховані (зменшені, списані) органом державної податкової служби, проводяться у картках особових рахунків за даними електронного реєстру податкових повідомлень в частині сум, узгоджених податкових зобов'язань згідно з Порядком направлення органами державної податкової служби повідомлень платникам податків. Звірка достовірності даних, що підлягають нарахуванню в особових рахунках платників, здійснюється в порядку, зазначеному в пункті 4.4 цієї Інструкції.

Нарахування податкових зобов'язань, визначених органом державної податкової служби, проводиться в особовому рахунку платника у розділі "Розрахунки основного платежу та штрафних санкцій" за кодами операцій: нарахування основного платежу за актами документальних перевірок; нарахування основного платежу при виявленні арифметичних помилок; нарахування основного платежу при виявленні методологічних помилок; нарахування штрафних (фінансових) санкцій: за даними платника; за даними органу державної податкової служби.

Нарахування сум штрафних санкцій здійснюється у тому самому порядку, що й нарахування податкових зобов'язань, визначених платником та нарахованих (зменшених, списаних) органом державної податкової служби, за даними електронних реєстрів та електронних реєстрів податкових повідомлень в частині штрафних санкцій, які вибираються з реєстру за ознакою та розносяться до особових рахунків платників до розділу розрахунки основного платежу та штрафних санкцій (підпункт 4.2.3 пункту 4.2 розділу 4 Інструкції 337).

Відповідно до п.7.1 розділу 7 Інструкції №37 порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби визначається чинним законодавством.

Пунктом 7.3 розділу 7 зазначеної Інструкції встановлено, що облік сум штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, провадиться в автоматичному режимі на підставі даних електронного реєстру податкових повідомлень, складених за рішенням керівника (заступника керівника) органу державної податкової служби про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, за кожним платежем окремо, датою останнього дня граничного терміну сплати. Суми штрафних (фінансових) санкцій обліковуються в особових рахунках платників за окремими кодами операцій у розділі "Розрахунки основного платежу та штрафних санкцій" за термінами сплати, визначеними Законом (пункт 7.5 розділу 7 Інструкції).

Відповідно до пп.4.2.4 п.4.2 розділу 4 Інструкції №37 нарахування пені здійснюється в особових рахунках платників у розділі "Розрахунки нарахування та сплати пені" за кодами операцій: автоматичне нарахування пені в особовому рахунку платника; нарахування пені за актами документальних перевірок у випадках, передбачених чинним законодавством; автоматичне нарахування пені за сумою сплати пені, що самостійно розрахована платником податків, при частковому погашенні податкового боргу.

Пунктом 15.1 розділу 5 Інструкції №37 встановлено, що порядок ведення органами державної податкової служби обліку нарахування та погашення пені, що справляється з платника податків у зв'язку із несвоєчасним погашенням узгодженого податкового зобов'язання, визначається чинним законодавством.

Згідно з пунктами 15.4 та 15.5 зазначеної Інструкції нарахування пені в особових рахунках платників здійснюється в автоматичному режимі у день фактичного погашення податкового боргу (частини податкового боргу) у порядку, встановленому чинним законодавством. Нарахування пені може бути припинено або нарахована пеня може бути списана (скасована) у випадках, передбачених чинним законодавством. Списання пені проводиться шляхом рознесення суми, що підлягає списанню, зі знаком "мінус" у графу "Нараховано пені" картки особового рахунку.

Відповідно до пункту 5.2 розділу V Інструкції №37 для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників за належними до бюджету платежами, органи державної податкової служби провадять оперативний облік платежів згідно з кодами бюджетної класифікації. Суми донарахованих платежів за результатами документальних перевірок, пені та штрафних (фінансових) санкцій обліковуються за тими самими кодами бюджетної класифікації, що й основні платежі.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 3 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетна класифікація - єдине систематизоване згрупування доходів, видатків (в тому числі кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Згідно з частиною 1 статті 8 Бюджетного кодексу України бюджетна класифікація України застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу в розрізі доходів, а також організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників.

Частиною 3 статті 8 Бюджетного кодексу передбачено, що бюджетна класифікація має такі складові частини: 1) класифікація доходів бюджету; 2) класифікація видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) бюджету; 3) класифікація фінансування бюджету; 4) класифікація боргу.

Статтею 9 Бюджетного кодексу встановлено, що доходи бюджету класифікуються за такими розділами: 1) податкові надходження; 2) неподаткові надходження; 3) доходи від операцій з капіталом; 4) трансферти.

Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Неподатковими надходженнями визнаються: 1) доходи від власності та підприємницької діяльності; 2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; 3) надходження від штрафів та фінансових санкцій; 4) інші неподаткові надходження.

На виконання вимог ст.8 Бюджетного кодексу України наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2001 року №604 (надалі наказ Мінфіну №604) затверджена та введена в дію з 1 січня 2002 року бюджетна класифікація.

Відповідно до Додатку №1 зазначеного Наказу (в редакції, що діяла у січні 2002 року) до коду платежу 21080000 «Інші надходження» обліковуються неподаткові надходження Неподаткові надходження (код 20000000).

Як було зазначено судом в матеріалах справи наявні копії особових рахунків позивача за кодом платежу 21080003 «Інші надходження» за 2002-2008 роки включно (а.с.43-46). Згідно з зазначеним особовим рахунком за позивачем станом на 20.11.2008 року обліковується заборгованість на суму 711грн.50коп. (без пені).

Як свідчить особовий рахунок позивача по даному коду платежу за 2002 рік вказана заборгованість утворилась наступним чином: 21 лютого 2002 року в особовому рахунку позивача по зазначеному коду було рознесено рішення про застосування штрафних санкцій, донарахованих сум за актом перевірки №158/23-3 від 24.01.2002 року на суму 711грн.50коп.

На підтвердження наявності підстав внесення зазначених сум до особового рахунку позивача відповідачем надано рішення від 24.01.2002 року №158/23-3/2640220531/883 про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обовязкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства (а.с.58). Згідно з вказаним рішенням до позивача за проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування обліку кількості товару; невідповідність готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, за порушення вимог п.11, 13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР застосовані фінансові санкції в загальній сумі 711грн.50коп., зокрема: 85грн.00коп. (5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) та 626грн.50коп. (пятикратний розмір суми на яку виявлено невідповідність) на підставі п.6 ст.17 та ст.22 зазначеного Закону.

Суд вважає необхідним зазначити, що у вказаному рішенні відсутні будь-які відомості про його вручення позивачу, а саме: відсутній особистий підпис позивача про отримання другого екземпляру рішення та дата його отримання, відсутня також відмітка працівника податкового органу про надіслання позивачу зазначеного рішення поштою та або про його отримання, або про розміщення на дошці податкових оголошень. Представниками відповідача під час розгляду справи суду також не надано будь-які докази направлення рішення поштою, поштове повідомлення з відміткою про отримання рішення позивачем, акт або інший документ, що свідчить про розміщення рішення на дошці податкових оголошень.

У наданому рішенні також відсутні будь-які посилання на номер акту перевірки, на підставі якого воно прийнято, вказана лише його дата 15.01.2002 року. Суд зазначає, що в матеріалах справи наявний акт перевірки №005654/36 від січня 2002 року (дата складення акту перевірки є нечитаємою у звязку з неналежним чином відтвореною копією акту перевірки - а.с.57), згідно з яким працівниками ДПІ у м. Сімферополі АР Крим на підставі посвідчення №114 від 14.01.2002 року проведена перевірка магазину, що знаходиться за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Пушкіна, буд.12, та належить позивачу. В акті зазначено, що перевірку було проведено у присутності працівника позивача продавця ОСОБА_3

В акті перевіряючими зафіксовані наступні обставини: не ведення режиму попереднього програмування РРО по кількості товару; не роздрукування та невидача розрахункового документу встановленого зразку на повну суму покупки під час придбання товару на загальну суму 29грн.80коп.; не відповідність суми готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків - 214грн.65коп., сумі коштів, що зазначена в денному звіті РРО 89грн.35коп. (різниця складає 125грн.30коп.). На підставі викладеного під час проведення перевірки перевіряючі дійшли висновку про порушення позивачем вимог п.1, 11, 13 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 р. №265/95-ВР (надалі Закон про РРО). В акті перевірки зазначено також про наявність додатків до акту: денного звіту, власноручно написаної розписки продавця про суму коштів на місці розрахунків. Суд зазначає, що під час розгляду даної справи представниками відповідача вказані додатки до акту перевірки суду не надані.

Як свідчить акт перевірки працівник позивача - продавець з актом ознайомлений, отримав другий екземпляру акту перевірки, що підтверджено відміткою та його підписом.

Суд зазначає, що в особовому рахунку позивача по зазначеному коду платежу 30 травня 2002 року також рознесено податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за актом перевірки №0001322303 від 09.04.2002 року на суму 512грн.00коп. (форма «Р»). Під час розгляду справи позивачем та представниками відповідача рішення з таким номером та датою винесення не надано, про його наявність в Державній податковій інспекції у м. Сімферополі АР Крим представниками відповідача суду не повідомлено.

Суд зазначає, що вказана форма податкового повідомлення-рішення встановлена Додатком 3 до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 р. №253 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 р. за №567/5758 в редакції станом на 09.04.2002 року). Згідно з вимогами пункту 3.2 зазначеного Порядку структурний підрозділ, що здійснює розрахунок суми (донараховує суму) податкового зобов'язання, складає податкове повідомлення за формою згідно з додатком 3 за наслідками документальних перевірок (форма "Р"). Податкове повідомлення складається на розраховану суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за їх наявності) щодо кожного окремого податку, збору (обов'язкового платежу) (пункт 3.3 вказаного Порядку). Зазначена форма рішення (додаток 3 до Наказу) також передбачає, що податкове зобовязання визначається на підставі підпунктів "а", "б", "в", "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181 на підставі акту документальної перевірки у звязку з порушенням вимог діючого законодавства. Згідно з даною формою рішення у разі несплати у встановлений термін податкового зобов'язання, визначеного в такому податковому повідомленні-рішенні, податкове зобов'язання визнається податковим боргом, та податковим органом будуть ужиті заходи з погашення податкового боргу в порядку, установленому законодавством; від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного в цьому податковому повідомленні, розпочинається нарахування пені та нараховуються штрафні санкції у розмірах, встановлених законом.

Таким чином, з запису в особовому рахунку позивача за 2002 рік по коду платежу 21080003 слідує, що в ньому рознесено суму по податковому повідомленню-рішенню №0001322303 від 09.04.2002 року, яким позивачу були нараховані штрафні санкції за актом документальної перевірки за порушення діючого законодавства з підстав, визначених Законом №2181. Суд вважає необхідним зазначити, що під час розгляду справи податкове повідомлення-рішення №0001322303 від 09.04.2002 року позивачем та представниками відповідача суду не надано, а також суд не повідомлено про його прийняття, вручення позивачу тощо.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявне рішення від 09.04.2002 року №1024/23-3/2640220531/4348 про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обовязкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства (а.с.20, 80), яке не є податковим повідомленням-рішенням. Згідно з вказаним рішенням до позивача за невикористання режиму попереднього програмування найменувань, цін товарів і обліку їх кількості; невідповідність готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній в денному звіті реєстратора розрахункових операцій за порушення вимог п.11, 13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовані фінансові санкції в загальній сумі 512грн.00коп., зокрема: 85грн.00коп. (5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) та 427грн.00коп. (пятикратний розмір суми на яку виявлено невідповідність) на підставі п.6 ст.17 та ст.22 зазначеного Закону.

Суд вважає необхідним зазначити, що у вказаному рішенні відсутні будь-які відомості про його вручення позивачу: відсутній особистий підпис позивача про отримання другого екземпляру рішення та дата його отримання, відсутня також відмітка працівника податкового органу про надіслання позивачу вказаного рішення поштою та або про його отримання, або про розміщення на дошці податкових оголошень. Представниками відповідача під час розгляду справи суду також не надано будь-які докази направлення рішення поштою, поштове повідомлення з відміткою про отримання, акт або інший документ, що свідчить про розміщення рішення на дошці податкових оголошень.

У наданому рішенні також відсутні будь-які посилання на номер акту перевірки, на підставі якого воно прийнято, зазначена лише дата 01.04.2002 року. Суд зазначає, що в матеріалах справи також наявний акт перевірки №005901/378 від 01.04.2002 року (а.с.19), згідно з яким працівниками ДПІ у м. Сімферополі АР Крим на підставі посвідчення №940 від 29.03.2002 року 01 квітня 2002 року проведена перевірка магазину, що знаходиться за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Пушкіна, буд.12, та належить позивачу. В акті зазначено, що перевірку було проведено у присутності позивача, в журналі реєстрації зроблено відмітку про її проведення.

В акті перевіряючими зафіксовані наступні обставини: в РРО не запрограмоване найменування товару - напій «Лонгер кактус» за ціною 2грн.40коп., на момент проведення перевірки в РРО зареєстрований напій «Лонгер» без найменування, в асортименті наявні напої «Лонгер кактус», «Лонгер апельсин», «Лонгер лимон» за ціною 2грн.40коп.; сума грошових коштів, що зареєстрована в РРО (згідно з Х-звітом) складає 5грн.00коп., а сума готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків 90грн.00коп. На підставі викладеного під час проведення перевірки перевіряючі дійшли висновку про порушення позивачем вимог п.11, 13 статті 3 Закону про РРО. В акті перевірки зазначено також про наявність додатків: Х-звіту, програмування, розписки про готівкові грошові кошти. Суд зазначає, що під час розгляду даної справи представниками відповідача вказані додатки до акту перевірки суду надані не були.

Як свідчить акт перевірки позивач з актом ознайомлений, зазначив письмові пояснення в акті: «Лонгер код - 214», отримав другий екземпляру акту перевірки, що підтверджено відміткою та його підписом (а.с.14, зворотній бік).

Таким чином, вказане рішення від 09.04.2002 року має інший номер, ніж той, що зазначений в особовому рахунку, не є податковим повідомленням-рішенням, не є рішення податкового органу про нараховування податкових зобовязань, воно прийняте не на підставі акту документальної перевірки.

Відповідно до пункту 7 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 р. №509-ХІІ (в редакції станом на дати прийняття зазначених рішень 24.01.2002 року та 09.04.2002 року) органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Стаття 1 Закону про РРО (в редакції станом на дату прийняття зазначених рішень 24.01.2002 року та 09.04.2002 року) передбачає, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Згідно з вимогами статті 3 Закону про РРО суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

- проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості; (пункт 11 статті 3);

- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; (пункт 13 статті 3).

Згідно з пунктом 6 статті 17 Закону про РРО за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Відповідно до статті 22 Закону про РРО у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Згідно статті 25 Закону про РРО суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до відповідного місцевого бюджету за місцем їх реєстрації в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Крім того, відповідно до даних особового рахунку позивача по зазначеному коду платежу за 2002 рік на підставі акту інвентаризації №234 від 30.12.2002 року зменшено основного платежу по особовому рахунку на суму 512грн.00коп. зазначене зменшення проведено 31 грудня 2002 року. В особовому рахунку також зазначено про погашення недоїмки (фінсанкцій) по рішенню про застосування штрафних санкцій, донарахованих сум №158/23-3 від 24.01.2002 року та нарахування пені в сумі 63грн.90коп. на підставі невизначеного документу №63729805 від 22.02.2002 року за період з 22.02.2002 року по 30.12.2002 року, яка теж була виключена з особового рахунку. Суд вважає необхідним зазначити, що в матеріалах справи, зокрема, в особовому рахунку, відсутні відомості про сплату платником податків позивачем вказаної суми. Разом з тим, сума пені була нарахована без погашення суми заборгованості та в наданій копії особового рахунку відсутні посилання на нормативно-правовий акт, на підставі якого в особовому рахунку нарахована пеня.

Суд також зазначає, що відповідачем під розгляду справи суду зазначений акт інвентаризації №234 від 30.12.2002 року та документ №63729805 від 22.02.2002 року не надані, а також не повідомлено про зміст вказаних документів, про нормативно-правові акти, які передбачають їх складання, підстави та порядок складання, порядок повідомлення платника податку (у даному випадку позивача) про факт їх складання та про правові наслідки рознесення в особових рахунках, можливість та порядок оскарження тощо. Суд зазначає, що на час розгляду справи відповідачем не надані будь-які відомості про підставі виключення зазначеної суми з особового рахунку позивача по коду платежу 21080003 за 2002 рік.

Разом з тим, відповідно до особового рахунку позивача по коду платежу 16030100 «Штрафи та санкції, сплачені за порушення податкового законодавства», за 2002 рік на підставі акту інвентаризації №234 від 30.12.2002 року 30 грудня 2002 року внесено 512грн.00коп. недоїмки та 63грн.90коп. пені. Суд також зазначає, що до вказаного коду платежу згідно з наказом Мінфіну №604 в редакції до 29.12.2003 року були віднесені Податкові надходження (10000000), а саме: Інші податки (код 16000000) - Податки, не віднесені до інших категорій (16030000).

Суд вважає необхідним зазначити, що вказаними рішеннями від 24.01.2002 року та від 09.04.2002 року ДПІ у м. Сімферополі АР Крим до позивача застосовані штрафні санкції за порушення одних і тих же вимог Закону України «Про застосування реєстраторів, розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - п.11, 13 статті 3 зазначеного Закону. Представники відповідача у судових засіданнях наполягали на тому, що надане рішення від 09.04.2002 року і є підставою для внесення суми заборгованості в сумі 512грн.00коп., але підстави, з яких податковий орган дійшов висновку про те, що суми штрафних санкцій, що застосовані рішенням від 09.04.2002 року, підпадають під код платежу 16030100 «Штрафи та санкції, сплачені за порушення податкового законодавства» (тобто - податки, не віднесені до інших категорій), а суми штрафних санкцій за рішенням від 24.01.2002 року по коду платежу 21080003 «Інші надходження» (неподаткові платежі), суду не повідомлені, про наявність будь-яких нормативно-правових актів, що встановлюють такий порядок обліку.

У звязку з викладеним, суд зазначає, що під час розгляду даної справи відповідачем не надано будь-яких доказів, що до особових рахунках позивача за 2002 рік по кодам платежів 21080003 «Інші надходження» та 16030000 «Податки, не віднесені до інших категорій» внесено саме суму по рішенню від 09.04.2002 року №1024/23-3/2640220531/4348 про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обовязкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства.

Суд також вважає необхідним зазначити, що в особовому рахунку по коду платежу 16030000 «Податки, не віднесені до інших категорій» за 2008 рік станом на 17.12.2008 року (а.с.76) зазначено про проведення 17 грудня 2008 року наступних операцій: зменшення основного платежу в сумі 512грн.00коп. по акту інвентаризації №667/19-2 від 17.12.2008; погашення недоїмки перенесення залишків між платежами №73330056 по акту інвентаризації №667/19-2 від 17.12.2008; нарахування пені (ст.16 ЗУ 2181) невизначений документ № з 02.01.2004 по 17.12.2008 на перенесення залишків між платежами №73330056 від 01.01.2004 (нараховано 363грн.81коп.); скасування нарахованої у поточному році непогашеної пені КОР на підставі рішення про зменшення нарахованої пені №560/19-2 по невизначений документ № від 17.12.2008; зменшення пені перенесення залишків між платежами №73330056 з 01.01.2004 по 09.01.2009 на рішення про зменшення нарахованої пені №560/19-2 від 17.12.2008. Враховуючі, що згідно з довідкою про розрахунки з бюджетом станом на 13.04.2009 року (без номеру а.с.75) загальна сума заборгованості позивача 10413грн.00коп. не змінилась (не зменшилася, не збільшилася), суд вважає необхідним зазначити, що зазначені операції свідчать не про скасування (виключення з особового рахунку) заборгованості, а перенесення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим вказаних платежів до іншого особового рахунку позивача. Представниками відповідача під час розгляду справи суду не надані будь-які документи, на підставі яких проводились операції в особовому рахунку позивача, не повідомлено про зміст вказаних документів, про нормативно-правові акти, які передбачають їх складання, підстави та порядок складання, порядок повідомлення платника податку (у даному випадку позивача) про факт їх складання та про правові наслідки рознесення в особових рахунках, можливість та порядок оскарження тощо.

Суд зазначає, що в особовому рахунку позивача по коду платежу 16030108 «Штрафи та санкції, сплачені за порушення податкового законодавства» за 2002 та 2003 рік станом на 31.12.2003 року наявна заборгованість в сумі 2440грн.50коп. Суд також зазначає, що до вказаного коду платежу згідно з наказом Мінфіну №604 в редакції до 29.12.2003 року були віднесені Податкові надходження (10000000), а саме: Інші податки (код 16000000) - Податки, не віднесені до інших категорій (16030000).

Згідно з даними особового рахунку по зазначеному коду платежу за 2002 рік вказана заборгованість в сумі 2440грн.50коп. була нарахована в особовому рахунку позивача 23 вересня 2002 року як штрафні санкції за актом перевірки по податковому повідомленню (форма «Ф») №0003672303 від 27.08.2002 року.

Відповідно до пункту 3.2 розділу 3 до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 р. №253 (в редакції, станом на 23.09.2002 року) структурний підрозділ, що здійснює розрахунок суми (донараховує суму) податкового зобов'язання, складає податкове повідомлення за формою згідно з додатком 2 для платників податків - фізичних осіб (форма "Ф"). Зазначена форма рішення (додаток 2 до Наказу) також передбачає, що податкове зобовязання повинно визначатися на підставі підпунктів "а", "в", "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181 у звязку з порушенням вимог діючого законодавства. Даною формою рішення встановлено, що у разі несплати у встановлений термін податкового зобов'язання, визначеного в такому податковому повідомленні-рішенні, податкове зобов'язання визнається податковим боргом, та податковим органом будуть ужиті заходи з погашення податкового боргу в порядку, встановленому законодавством; від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного в цьому податковому повідомленні, розпочинається нарахування пені та нараховуються штрафні санкції у розмірах, встановлених законом.

Таким чином, з запису в особовому рахунку позивача за 2002 рік по коду платежу 16030108 слідує, що в ньому рознесено суму по податковому повідомленню-рішенню №0003672303 від 27.08.2002 року, яким позивачу були нараховані штрафні санкції за актом документальної перевірки за порушення діючого законодавства з підстав, визначених Законом №2181.

На підтвердження обґрунтованості внесення зазначених сум до вказаного особового рахунку позивача відповідачем надані неналежним чином відтворені копії податкового повідомлення-рішення на суму 2440грн.50коп. (а.с.24, 84).

Надані відповідачем копії податкового повідомлення-рішення 2002 року є нечитаємими в частині зазначення його номеру та дати; в читаємій частині відсутнє посилання на номер та дату акту перевірки, на підставі якого воно прийнято, наявні посилання про прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі Закону №2181 і п.1, 2, 13 ст.3 Закону про РРО та відповідно до ч.1 ст.17, ст.22 Закону про РРО, код платежу 3016030108 «штраф та санкції, сплачені за порушення податкового законодател».

Суд вважає необхідним зазначити, що у вказаному рішенні та його корінці відсутні відомості про його вручення позивачу: відсутній особистий підпис позивача про отримання другого екземпляру рішення та дата його отримання, відсутня також відмітка працівника податкового органу про надіслання позивачу зазначеного рішення поштою та про його отримання, або про розміщення на дошці податкових оголошень. Представниками відповідача під час розгляду справи суду також не надано будь-які докази направлення рішення поштою, поштове повідомлення з відміткою про отримання позивачем рішення, акт або інший документ, що свідчить про розміщення податкового повідомлення-рішення на дошці податкових оголошень.

Суд зазначає, що пунктом 1.3 наказу Міністерства фінансів України від 29.12.2003 року №705 «Про внесення змін і доповнень до бюджетної класифікації» з бюджетної класифікації було виключено код 16030100 «Штрафи та санкції, сплачені за порушення податкового законодавства».

ДПІ у м. Сімферополі АР Крим суду надані копії особових рахунків позивача за кодом 16030008 «податки, не віднесені до інших категорій» за 2004-2008 роки (а.с.39-41). Суд зазначає, що в особовому рахунку по зазначеному коду платежу за 2004 рік відповідачем 01 січня 2004 року нараховано пеню в сумі 298грн.48коп. з зазначенням «поновл пеню КОР мин.років, спис.в зв з банкр в мин роках Перенесення залишків між платежами №73330057 від 01.01.2004 по 01.01.2004 на невизначений документ № від» без зазначення періоду, за який нараховується пеня та підстав її нарахування. Також в особовому рахунку 01.01.2004 року відповідачем нараховано 2440грн.50коп. основного платежу з зазначенням в особовому рахунку «збільшено недоїмки (фінсанкції) невизначений документ № по Перенесення залишків між платежами №73330057 від 01.01.2004 року». Суд зазначає, що відповідачем під розгляду справи суду зазначений документ №73330057 від 01.01.2004 року не наданий, а також не повідомлено про зміст вказаного документу, нормативно-правові акти, які передбачають його складання, підстави та порядок складання, порядок повідомлення платника податку (у даному випадку позивача) про факт його складання та про правові наслідки рознесення в особових рахунках, можливість та порядок оскарження тощо.

Суд зазначає, що відповідно до вказаного коду платежу згідно з наказом Мінфіну №604 в редакції станом на 01.04.2004 року були віднесені Податкові надходження (10000000), а саме: Інші податки (код 16000000) - Податки, не віднесені до інших категорій (16030000).

В особовому рахунку позивача за 2006 рік по коду платежу 16030008 «Податки, не віднесені до інших категорій» 15 грудня 2006 року проведено операцію скасування пені в сумі 298грн.48коп. з посиланням на «Рішення про зменшення нарахованої пені №623/19-131 по невизначений документ № від 18.12.2006». Суд зазначає, що в матеріалах справи зазначене рішення про зменшення нарахованої пені відсутнє, представники відповідача не надали суду відомостей про підстави його прийняття, нормативно-правовий акт, яким передбачене таке рішення, та відомості про повідомлення про його прийняття позивача з розясненням правових наслідків, можливості та порядку оскарження. Після скасування нарахованої суми пені заборгованість позивача по даному особовому рахунку не змінювалась та станом на 20.11.2008 року становить 2440грн.50коп.

Суд зазначає, що в матеріалах справи також наявні копії особових рахунків відповідача за 2002-2003 роки включно по коду платежу 16030107 «Штрафи та санкції, сплачені за порушення податкового законодавства» (а.с.37, зворотній бік - 38). В особовому рахунку по зазначеному коду платежу за 2002 рік відображено нарахування 23 вересня 2002 року в сумі 1700грн.00коп. з зазначенням виду операції «штрафні санкції за актом перевірки Податкове повідомлення (форма «Ф») №0003682303 від 27.08.2002» (а.с.38); за 2003 рік нарахування 20 лютого 2003 року в сумі 1700грн.00коп. з зазначенням виду операції «штрафні санкції за актом перевірки Податкове повідомлення (форма «Ф») №0000462303 від 17.01.2003» (а.с.37, зворотній бік).

До вказаного коду платежу згідно з наказом Мінфіну №604 в редакції до 29.12.2003 року були віднесені Податкові надходження (10000000), а саме: Інші податки (код 16000000) - Податки, не віднесені до інших категорій (16030000).

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні неналежним чином зроблені копії податкових повідомлень-рішень про нарахування 1700грн.00коп. за 2002 рік (а.с.23, зворотній бік, 84) та за 2003 рік (а.с.24, зворотній бік; а.с.85).

Надана відповідачем копія податкового повідомлення-рішення 2002 року (а.с.84) є нечитаємою в частині зазначення його номеру та дати, прізвища, імя та по-батькові платника податку, хоча є читаємими індивідуальний ідентифікаційний номер платника податку НОМЕР_2 (що відповідає ІІН позивача) та частина місця реєстрації: АДРЕСА_1; в читаємій частині відсутнє посилання на номер та дату акту перевірки, на підставі якого воно прийнято, наявні посилання про прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі Закону №2181 і ст.15 Закону №481 та відповідно до абз.5 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва та торгівлі спиртом етиловим, коньячним та плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами», код платежу 3016030107 «штраф та санкції, сплачені за порушення податкового законодавства».

Суд вважає необхідним зазначити, що у вказаному рішенні відсутні відомості про його вручення позивачу: відсутній особистий підпис позивача про отримання другого екземпляру рішення та дата його отримання, відсутня також відмітка працівника податкового органу про надіслання позивачу зазначеного рішення поштою та про його отримання, або про розміщення на дошці податкових оголошень. Представниками відповідача під час розгляду справи суду також не надано будь-які докази направлення рішення поштою, поштове повідомлення з відміткою про отримання, акт або інший документ, що свідчить про розміщення рішення на дошці податкових оголошень.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявний акт перевірки №000139/888 від 06.07.2002 року (а.с.21-22, 26-27), згідно з яким працівниками ДПІ у м. Сімферополі АР Крим 06 липня 2002 року проведена перевірка магазину, що знаходиться за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Пушкіна, буд.12, та належить позивачу. Як зазначено в акті, перевірка проведена на підставі посвідчень №2678 від 05 липня 2002 року та №037220, що видано у лютому 2002 року. Суд зазначає, що з дата видачі зазначеного посвідчення в акті зазначена з виправленнями, а саме: дата складається з двох цифр, друга з яких є 6, перша у звязку з виправленням є нечитаємою. В акті зазначено, що перевірку було проведено у присутності працівника позивача ОСОБА_4, про проведення перевірки зроблено запис в журналі реєстрації перевірок контролюючих органів.

В акті перевіряючими зафіксовані наступні обставини: під час продажу 2 пляшок пива «Славутич» за ціною по 5грн.60коп., 2 пачок фісташок за ціною 1грн.90коп., 1 сигарети «Мальборо лайт» за ціною 0грн.25коп. на загальну суму 15грн.25коп. розрахункова операція через реєстратор розрахункових операцій не проведена, відповідний розрахунковий документ не роздрукований та не виданий; сума грошових коштів на місці проведення розрахунків - 505грн.05коп., не відповідала сумі, зазначеній в денному звіті РРО, - 16грн.95коп. (різниця склала 488грн.10коп.). В акті також зазначено, що торговий патент не знаходився на доступному для огляду місці (був в теці з документами в столі); встановлений факт поштучної реалізації сигарет. На підставі викладеного під час проведення перевірки перевіряючі дійшли висновку про порушення позивачем вимог: п.1, 2, 13 статті 3 Закону про РРО - не проведення розрахункової операції через РРО, нероздрукування відповідного розрахункового документу, який підтверджує виконання розрахункової операції; ч.1 ст.7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 р. №98/96-ВР порушення порядку використання торгового патенту (не розміщений на відкритому та доступному для огляду місці); ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 р. №481/95-BP (надалі Закон №481) реалізація сигарет поштучно.

В акті перевірки зазначено про наявність додатку на 1 аркуші розписка продавця про суму 520грн.30коп. Суд зазначає, що під час розгляду даної справи представниками відповідача вказаний додаток до акту перевірки суду не наданий.

Як свідчить акт перевірки працівник позивача та фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з актом перевірки ознайомлені, позивачем в акті перевірки зазначено: «Мною, ЧП ОСОБА_5 были оставлены деньги в сумме 480 (четыреста восемьдесят гривень) для расчета с поставщиками, что подтверждается расходными накладными ЧП «Селета плюс» и расходной накладной С 466216 на сумму 226,50грн., товар завозился в … [слово є нечитаємим у звязку з неналежним чином відтвореною копією акту] и расплатился самостоятельно» (наводиться мовою оригіналу), на що перевіряючими в акті зроблена відмітка, що зазначена сума знаходилась на місці проведення розрахунків в сумі 450грн.00коп. Позивачем отриманий другий екземпляру акту перевірки, що підтверджено відміткою та його підписом на останньому аркуші акту.

Суд зазначає, що відповідно до ст.3 Закону про РРО (в редакції станом на дату проведення перевірки) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1 статті 3);

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (пункт 2 статті 3);

- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня (пункт 13 статті 3).

Згідно з пунктом 1 статті 17 Закону про РРО за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Відповідно до статті 22 Закону про РРО у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Згідно статті 25 Закону про РРО суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до відповідного місцевого бюджету за місцем їх реєстрації в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Відповідно до статті 15-3 Закону №481 (в редакції станом на серпень-вересень 2002 року) забороняється продаж тютюнових виробів поштучно (для тютюнових виробів, крім сигар).

Частиною 2 статті 17 Закону №481 до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 1700 гривень, у разі повторного протягом року порушення - 3400 гривень. У разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення сума штрафу стягується на підставі рішення суду (ч.5 ст.17 даного Закону).

Виходячи з суми застосованих фінансових санкцій, дати прийняття податкових повідомлень-рішень, переліку порушених норм діючого законодавства та суті допущених позивачем порушень, що зафіксовані в акті перевірки, суд приходить до висновку, що саме зазначений акт перевірки став підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень 2002 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2440грн.50коп. та 1700грн.00коп. відповідно, на чому наполягали представники відповідача під час розгляду справи, та що не заперечується і не оспорюються позивачем.

Також суд зазначає, що надана відповідачем копія податкового повідомлення-рішення 2003 року про застосування штрафних санкцій в сумі 1700грн.00коп. (а.с.24, зворотній бік, 85) є нечитаємою в частині зазначення його номеру та дати; в читаємій частині відсутнє посилання на номер акту перевірки, на підставі якого воно прийнято, але зазначена його дата 04.12.2002 р.; наявні посилання про прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі підпункту «г» підпункту 4.2.2 пункту 4 .2 статті 4 Закону №2181 і ст.15 Закону №481 та відповідно до абз.5 ч.2 ст.17 Закону №481, код платежу 3016030107 «Штраф та санкції, сплачені за порушення податкового законодател». Суд вважає необхідним зазначити, що у вказаному рішенні відсутні відомості про його вручення позивачу: відсутній особистий підпис позивача про отримання другого екземпляру рішення та дата його отримання, відсутня також відмітка працівника податкового органу про надіслання позивачу зазначеного рішення поштою та про його отримання, або про розміщення на дошці податкових оголошень. Представниками відповідача під час розгляду справи суду також не надано будь-які докази направлення рішення поштою, поштове повідомлення з відміткою про отримання, акт або інший документ, що свідчить про розміщення рішення на дошці податкових оголошень.

В матеріалах справи наявний акт перевірки №010052-0052/21-314/31 від 04.12.2002 року (а.с.60-61). Суд зазначає, що на його першій сторінці зазначено дату складення акту 04 грудня та рік складання акту з виправленням (або 2002, або 2003), однак на 4 сторінці акту зазначено, що перевірку закінчено о 13.30 04 грудня 2002 року, у звязку з чим суд приходить до висновку, що зазначений акт перевірки складено 04 грудня 2002 року. В акті перевірки вказано, що на підставі посвідчень №135406 від 14.08.2002 р. та №121511 від 09.01.2002 року у присутності позивача та його працівника продавця (прізвище, імя та по-батькові не можливо достовірно визначити у звязку з наданням неякісної копії акту перевірки) було проведено перевірку господарської одиниці магазину, що знаходиться за адресою: 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Пушкіна, буд.12, та належить позивачу. В акті перевірки зазначено про придбання в перевіряємому торговому обєкті 1 пляшки горілки «Шустов» (0,5л) за ціною 9грн.00коп. та 1 пачки сигарет «Мальборо» за ціною 3грн.75коп. на загальну суму 12грн.75коп. В магазині на момент перевірки також знаходились в реалізації алкогольні напої в асортименті загальною вартістю 911грн.00коп. та тютюнові вироби на суму 109грн.50коп. Ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями у позивача на день проведення перевірки була відсутня. Перевіряючими зазначені обставини були оцінені як порушення позивачем вимог ст.15 Закону №481, а саме: роздрібна торгівля алкогольними напоями за відсутності ліцензії.

Відповідно до статті 1 Закону №481 (в редакції станом на 04 грудня 2002 року та на січень 2003 року) роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.

Частиною 6 статті 15 зазначеного Закону встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, в тому числі її виробниками, за наявності у них ліцензій.

Відповідно до статті 1 Закону №481 ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Згідно з абзацом 5 частини другої статті 17 даного Закону до суб`єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі тютюновими виробами без наявності ліцензії в розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень.

Суд зазначає, що пунктом 1.3 наказу Міністерства фінансів України від 29.12.2003 року №705 «Про внесення змін і доповнень до бюджетної класифікації» з бюджетної класифікації було виключено код 16030100 «Штрафи та санкції, сплачені за порушення податкового законодавства».

ДПІ у м. Сімферополі АР Крим суду надані копії особових рахунків позивача за кодом 16030007 «Податки, не віднесені до інших категорій» за 2004-2008 роки (а.с.35-37). Суд зазначає, що в особовому рахунку по зазначеному коду платежу за 2004 рік відповідачем 01 січня 2004 року нараховано пеню в сумі 331грн.15коп. з зазначенням «поновл пеню КОР мин.років, спис.в зв з банкр в мин роках Перенесення залишків між платежами №73330057 від 01.01.2004 по 01.01.2004 на невизначений документ № від» без зазначення періоду, за який нараховується пеня та підстав її нарахування. Також в особовому рахунку 01.01.2004 року відповідачем рознесено 3400грн.00коп. з зазначенням в особовому рахунку «збільшено недоїмки (фінсанкції) невизначений документ № по Перенесення залишків між платежами №73330057 від 01.01.2004 року». Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи суду зазначений документ №73330057 від 01.01.2004 року не наданий, а також не повідомлено про зміст вказаного документу, нормативно-правові акти, які передбачають його складання, підстави та порядок складання, порядок повідомлення платника податку (у даному випадку позивача) про факт його складання та про правові наслідки рознесення в особових рахунках, можливість та порядок оскарження тощо.

Суд зазначає, що відповідно до вказаного коду платежу 16030000 - згідно з наказом Мінфіну №604 в редакції станом на 01.04.2004 року були віднесені Податкові надходження (10000000), а саме: Інші податки (код 16000000) - Податки, не віднесені до інших категорій (16030000).

В особовому рахунку позивача за 2006 рік по коду платежу 16030007 «Податки, не віднесені до інших категорій» 15 грудня 2006 року проведено операцію скасування пені в сумі 331грн.15коп. з посиланням на «Рішення про зменшення нарахованої пені №623/19-131 по невизначений документ № від 18.12.2006». Суд зазначає, що в матеріалах справи зазначене рішення про зменшення нарахованої пені відсутнє, представники відповідача не надали суду відомостей про підстави його прийняття, нормативно-правовий акт, яким передбачене таке рішення, та відомості про повідомлення про його прийняття позивача з розясненням правових наслідків, можливості та порядку оскарження. Після скасування нарахованої суми пені заборгованість позивача по даному особовому рахунку не змінювалась та станом на 20.11.2008 року становить 3400грн.00коп.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні копії особових рахунків відповідача за 2005-2008 роки включно по коду платежу 23030312 «Адміністративні штрафи та інші санкції» (а.с.28-29). В особовому рахунку по зазначеному коду платежу за 2005 рік відображено нарахування 16 березня 2005 року в сумі 1700грн.00коп. з зазначенням виду операції «Донарах. штрафні санкції за актом перевірки (поточний рік) Податкове повідомлення-рішення (форма «Р») №0000092100 від 03.03.2005» (а.с.29, зворотній бік).

До вказаного коду платежу згідно з наказом Мінфіну №604 в редакції станом на 16.03.2005 р. були віднесені Неподаткові надходження (20000000), а саме: Надходження від штрафів та фінансових санкцій (код 23000000) - Адміністративні штрафи та інші санкції (23030000).

Суд зазначає, що в особовому рахунку за 2006 рік по зазначеному коду платежу 28 вересня 2006 року проведено операцію по зарахуванню сплати частини заборгованості на суму 51грн.00коп. (а.с.29). Зазначеною датою в особовому рахунку також проведено нарахування пені в сумі 8грн.47коп. за період з 17.03.2005 по 28.09.2006 на податкове повідомлення-рішення (форма «Р») №0000092100 від 03.03.2005». В особовому рахунку 29 вересня 2006 року проведено операцію по скасуванню пені з зазначенням, що воно проведено на підставі «Рішення про зменшення нарахованої пені №517/19-131 по невизначений документ № від 29.09.2006». Станом на 20.11.2008 року в особовому рахунку позивача по зазначеному коду платежу наявна заборгованість в суму 1649грн.00коп. (1700,00-51,00).

Суд зазначає, що представниками відповідача під час розгляду справи суду не надано податкове повідомлення-рішення №0000092100 від 03.03.2005 року, що прийнято стосовно позивача по формі «Р», позивачем та представниками відповідача не повідомлено про його прийняття та вручення фізичній особі підприємцю ОСОБА_1

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявне рішення про застосування фінансових санкцій №010488/01101-21 від 03.03.2005 року на суму 1700грн.00коп., що прийнято стосовно позивача начальником Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в АРК. В даному рішенні зазначено, що воно прийнято на підставі акту перевірки від 24.02.2005 року №013918-027/21-314 за порушення вимог Закону №481 (без зазначення конкретних статей та пунктів, порушення яких встановлено), фінансові санкції застосовані відповідно до абзацу 5 частини 2 статті 17 зазначеного Закону.

Суд вважає необхідним зазначити, що у вказаному рішенні відсутні відомості про його вручення позивачу: відсутній особистий підпис позивача про отримання другого екземпляру рішення та дата його отримання, відсутня також відмітка працівника податкового органу про надіслання позивачу зазначеного рішення поштою та про його отримання, або про розміщення на дошці податкових оголошень. Представниками відповідача під час розгляду справи суду також не надано будь-які докази направлення рішення поштою, поштове повідомлення з відміткою про отримання, акт або інший документ, що свідчить про розміщення рішення на дошці податкових оголошень.

В матеріалах справи наявний акт перевірки №013918-027/21-314 від 24.02.2005 р. (а.с.51-52), згідно з яким працівниками Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Автономній Республіці Крим 24 лютого 2005 року проведена перевірка магазину «Тамада», що знаходиться за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Пушкіна, буд.12, та належить позивачу, в ході якої виявлені порушення вимог статті 15 Закону 481 (в редакції станом на дату проведення перевірки), а саме: здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами без наявності ліцензій.

Як зазначено в акті, перевірку було проведено на підставі посвідчень на проведення перевірки №45 і №46 від 24.02.2005 р. в присутності працівника позивача продавця ОСОБА_3. В акті зафіксовано факт продажу 1 пачки сигарет «Бонд» за ціною 2грн.00коп. без наявності у відповідача на день продажу ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами. Зазначене порушення підтверджено копією розрахункового документу чеку (а.с.52). На останньому аркуші акту наявна відмітка про відсутність з боку працівника позивача - продавця претензій до перевіряючих та про отримання ним копії акту перевірки, що засвідчені підписом продавця ОСОБА_3 На 4 сторінці акту перевірки також зазначено про наявність додатку без вказання його назви та суті зафіксованої інформації.

Відповідно до статті 1 Закону №481 (в редакції станом на дату проведення перевірки 24.02.2005 р. та дату прийняття рішення 03.03.2005 р.) діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.

Частиною 6 статті 15 зазначеного Закону встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, в тому числі її виробниками, за наявності у них ліцензій.

Відповідно до статті 1 Закону №481 ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Згідно з абзацом 5 частини другої статті 17 даного Закону до суб`єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі тютюновими виробами без наявності ліцензії в розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень.

Суд зазначає, що відповідно до Указу Президента України “Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів” № 510/2001 від 11.07.2001 року забезпечення реалізації державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснення міжгалузевої координації у цій сфері покладено на Державну податкову адміністрацію України.

Пунктом 6 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №790 від 02.06.2003 року, передбачено, що рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономіки), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Державної податкової адміністрації, Держкомстату, Держспоживстандарту у межах їх компетенції, визначеної законодавством.

Згідно з пунктом 11 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” ( в редакції станом на дату прийняття рішення) органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України. Фінансові (штрафні) санкції, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби України, сплачуються платниками податків добровільно або стягуються у судовому порядку.

Суд зазначає, що механізм застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону №481 визначено Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 р. №790. Згідно з пунктами 9 та 10 зазначеного Порядку рішення про застосування фінансових санкцій складається в трьох примірниках, один з яких залишається в органі, посадова особа якого прийняла це рішення; другий - у 3-денний строк після його прийняття надсилається суб'єкту підприємницької діяльності або видається його уповноваженому представникові під розписку; третій - надсилається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності як платника податків для контролю за надходженням до державного бюджету суми сплаченого штрафу. У разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення про застосування фінансових санкцій протягом 30 днів після його отримання сума санкцій стягується на підставі рішення суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що орган державної податкової служби за місцем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності як платника податків здійснює лише контроль за надходженням до державного бюджету суми застосованої фінансової санкції. Суд зазначає, що діючим законодавством не передбачено прийняття органом державної податкової служби за місцем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності як платника податків податкового повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій на підставі рішення, що вже прийнято відповідним регіональним управлінням Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації, та рознесення його в особових рахунках платника податку як підстави виникнення заборгованості.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем під час розгляду справи податкове повідомлення-рішення №0000092100 від 03.03.2005 року суду не надано.

Суд зазначає, що наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 р. №276 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 р. за №843/11123) затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України (надалі Інструкція №276).

Згідно з п.1.4 розділу 1 зазначеної Інструкції облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС), що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів. Обов'язковою вимогою до проектів АІС обліку і звітності в органах державної податкової служби є захист, архівування та збереження даних, забезпечення можливості доступу до баз даних, у тому числі минулих звітних періодів (тільки в режимі перегляду), виведення карток особових рахунків на друк, у файл та на екран комп'ютера, відстеження за кожним податковим зобов'язанням стану розрахунків платника з бюджетом (пункт 1.9 розділу 1 Інструкції №276).

Відповідно до п.4.1 розділу 4 Інструкції нарахуванню в особових рахунках платників підлягають, зокрема: податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання.

Згідно з підпунктами 4.2.2 та 4.2.3 пункту 4.2 розділу 4 податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, розраховані органом державної податкової служби, обліковуються у картках особових рахунків за даними електронного реєстру податкових повідомлень у частині узгоджених сум згідно з Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом ДПА України від 21.06.2001 N 253 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758. Звірка достовірності даних, перенесених засобами програмного забезпечення з реєстру податкових повідомлень до карток особових рахунків платників податків, здійснюється на підставі паперових виписок з зазначеного реєстру, що надходять до підрозділу адміністрування облікових показників та звітності від структурних підрозділів, які складають податкові повідомлення. Пеня, розрахована органом державної податкової служби, обліковується у розділі "Нарахування сум пені" за відповідними кодами операцій.

Нарахування пені за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання здійснюється в особових рахунках платників податків у розділі "Нарахування сум пені". Нарахування пені в картках особових рахунків платників податків здійснюється засобами програмного забезпечення у день фактичного погашення податкового боргу (його частини) у порядку, установленому наказом ДПА України від 11.06.2003 №290 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.06.2003 за №522/7843.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні копії особових рахунків відповідача за 2007-2008 роки включно по коду платежу 21081107 «Адміністративні штрафи та інші санкції» (а.с.30). В особовому рахунку по зазначеному коду платежу за 2007 рік відображено нарахування 23 травня 2007 року в сумі 1700грн.00коп. з зазначенням виду операції «Штрафні санкції за актом перевірки (п.р.) без нарахування пені (ріш. «С») Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С» №0002532303 від 30.07.2007.

До вказаного коду платежу згідно з наказом Мінфіну №604 в редакції станом на 23.05.2007 р. були віднесені Неподаткові надходження (20000000), а саме: Інші надходження (код 21080000) - Адміністративні штрафи та інші санкції (21081100).

Суд зазначає, що представниками відповідача під час розгляду справи суду не надано рішення про застосування фінансових санкцій №0002532303 від 30.03.2007 року, що прийнято стосовно позивача, позивачем та представниками відповідача не повідомлено про його прийняття та вручення фізичній особі підприємцю ОСОБА_1

Суд також зазначає, що в матеріалах справи наявне рішення про застосування фінансових санкцій №0002532303 від 11.04.2007 року на суму 1700грн.00коп. (а.с.53, зворотній бік 54, 88), що прийнято стосовно позивача, тобто рішення про застосування фінансових санкцій з тим же номером та на ту же суму що й зазначене податкове повідомлення-рішення, але з іншою датою (день та місяць).

Суд вважає необхідним зазначити, що у вказаному рішенні відсутні відомості про його вручення позивачу: відсутній особистий підпис позивача про отримання другого екземпляру рішення та дата його отримання, відсутня також відмітка працівника податкового органу про надіслання позивачу зазначеного рішення поштою та або про його отримання, або про розміщення на дошці податкових оголошень. Представниками відповідача під час розгляду справи суду також не надано будь-які докази направлення рішення поштою, поштове повідомлення з відміткою про отримання, акт або інший документ, що свідчить про розміщення рішення на дошці податкових оголошень.

Суд також вважає необхідним зазначити, що вказана в особовому рахунку форма рішення «С» встановлена додатком 8 до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій - в редакції станом на 23.05.2007 року.

Відповідно до пункту 7.1 зазначеного Порядку податковий орган здійснює розрахунок суми штрафних (фінансових) санкцій та приймає відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, якими податковим органам надано право застосовувати штрафні (фінансові) санкції, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яке складається за формою згідно з додатком 8 (форма "С").

Згідно з пунктом 7.3 зазначеного Порядку структурний підрозділ, який склав рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, уносить його до реєстру рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, направлених суб'єктам господарювання - юридичним особам (додаток 11), або реєстру рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, направлених суб'єктам господарювання - фізичним особам (додаток 12), які ведуться в цілому в податковому органі в електронному вигляді щодо окремих суб'єктів господарювання. Відповідальним за достовірність інформації щодо рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій у зазначених реєстрах є структурний підрозділ, який склав такі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Відповідальним за збереження інформації у реєстрах рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій є структурний підрозділ, на який покладено функції із супроводження та збереження баз даних (пункт 7.4 Порядку).

Форма зазначеного реєстру встановлена додаток 12 до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (в редакції станом на березень квітень 2007 року). Згідно з вимогами вказаного додатку Реєстр рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, направлених суб'єктам господарювання - фізичним особам повинен мати наступні обовязкові графи: номер рішення; дата складання рішення; код структурного підрозділу, що склав рішення; дата вручення рішення; П. І. Б. суб'єкта господарювання - фізичної особи; ідентифікаційний код (номер); назва платежу; код платежу; сума штрафних (фінансових) санкцій (грн.).

Разом з тим, суд зазначає, що як свідчить надана представником відповідача копія рішення про застосування фінансових санкцій №0002532303 від 11.04.2007 року, воно прийнято за формою, що встановлена Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 02.06.2003 року №790 (з наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до рішення про застосування фінансових санкцій №0002532303 від 11.04.2007 р., копія якого наявна в матеріалах справи, воно прийнято ДПІ у м. Сімферополі АР Крим стосовно позивача на підставі акту перевірки від 13.03.2007 року №000415/01090298/230 за порушення вимог абзацу 3 пункту 4 статті 11 Закону №481; рішенням застосовані фінансові санкції згідно з абзацом 13 частини 2 статті 17 зазначеного Закону у сумі 1700грн.00коп. за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного збору відповідного зразку.

В матеріалах справи наявний акт перевірки №00415/01010764/2330/01090298/2330 від 13.03.2007 року (а.с.55-56), згідно з яким працівниками Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим 13 березня 2007 року проведена перевірка магазину, що знаходиться за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Пушкіна, буд.12, та належить позивачу, в ході якої виявлені порушення вимог діючого законодавства, зокрема, статей 11, 15 Закону №481 (в редакції станом на дату проведення перевірки), ст.7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» від 15.09.1995 року №329/95-ВР, а саме: зберігання та реалізація алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка.

Як зазначено в акті, перевірку було проведено на підставі посвідчення №150 від 13.03.2007 року в присутності позивача. В акті, зокрема, зафіксовано факт зберігання та реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразку, а саме: на вітрині магазину знаходилось 5 упаковок вина «Ізабелла» місткістю 1 л, ціна реалізації 9 грн.00коп., 1 пляшка горілки «Карат» місткістю 0,5 л без марок акцизного збору встановленого зразку. На останньому аркуші акту позивач зазначив заперечення по встановленим порушенням, зокрема: «указанные в акте якобы алкогольные напитки являются … [слово є нечитаємим у звязку з неналежним чином відтвореною копією акту] (выставочными образцами), а стало быть они не могут быть с марками акцизного сбора. На момент подписи бутафорию с магазина убрали» (наводиться мовою оригіналу). На 4 сторінці акту перевірки також зазначено про наявність додатків: денний звіт РРО, покупюрний опис, які під час розгляду даної справи представниками відповідача суду не надані. В акті наявний підпис позивача, що засвідчує отримання одного екземпляру акту перевірки.

Відповідно до статті 1 Закону №481 (в редакції станом на день проведення перевірки та прийняття рішення) роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.

Частиною 1 статті 9 Закону №481 встановлено, що спирт етиловий, коньячний і плодовий, спирт етиловий ректифікований виноградний, спирт етиловий ректифікований плодовий, спирт-сирець виноградний, спирт-сирець плодовий, алкогольні напої та тютюнові вироби повинні відповідати вимогам затверджених і зареєстрованих у встановленому законодавством порядку нормативних документів, які діють в Україні.

Згідно частини 4 статті 11 зазначеного Закону алкогольні напої, яки виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку встановленому законодавством.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.7 Закону України „Про акцизний збір на алкогольні напої і тютюнові вироби” від 15.09.1995 року №329/95-ВР (в редакції станом на день проведення перевірки та на день прийняття рішення) забороняється ввезення, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та реалізації на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка. Згідно статті 1 даного Закону марка акцизного збору - спеціальний знак, яким маркуються алкогольні напої та тютюнові вироби. Її наявність на цих товарах підтверджує сплату акцизного збору, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів. Марки акцизного збору для алкогольних напоїв та тютюнових виробів, вироблених в Україні, відрізняються від марок для імпортованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів дизайном та кольором відповідно до зразків, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відповідальність за зберігання, транспортування та реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв і тютюнових виробів, алкогольних напоїв і тютюнових виробів без марок акцизного збору встановленого зразка або з підробленими марками акцизного збору встановлена абзацом 13 частини 2 статті 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів” у розмірі 100 відсотків вартості товару, але не менш 1700грн.00коп.

Відповідно до Указу Президента України “Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів” №510/2001 від 11.07.2001 року забезпечення реалізації державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснення міжгалузевої координації у цій сфері покладено на Державну податкову адміністрацію України.

Пунктом 6 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №790 від 02.06.2003 року, передбачено, що рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономіки), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Державної податкової адміністрації, Держкомстату, Держспоживстандарту у межах їх компетенції, визначеної законодавством.

Згідно з пунктом 11 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” ( в редакції станом на дату прийняття рішення) органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України. Фінансові (штрафні) санкції, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби України, сплачуються платниками податків добровільно або стягуються у судовому порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем під час розгляду справи не надано рішення про застосування штрафних санкцій форми «С» №0002532303 від 30.03.2007 року на підтвердження правомірності та обґрунтованості внесення до особового рахунку позивача по коду 21081107 «Адміністративні штрафи та інші санкції» заборгованості у сумі 1700грн.00коп. 23 травня 2007 року.

Як було зазначено, на підтвердження обґрунтованості нарахування сум в особових рахунках позивача представниками відповідача надані копії податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування фінансових санкцій, з яких слідує, що зазначені в них суми фінансових санкцій нараховані за порушення вимог Законів України «Про порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Суд зазначає, що згідно з преамбулою Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Відповідно до преамбули Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» даний Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України. Отже, вказані Закони не є законами про оподаткування.

У преамбулі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" вказано, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Таким чином, названий Закон не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій та реалізації алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

У відповідності до п.1.2 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до пункту 1.9 ст. 1 названого Закону податкове повідомлення є письмовим повідомленням контролюючих та податкових органів про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання та погасити суму податкового боргу. Отже, ця форма акта ненормативного характеру може застосовуватись лише щодо обов'язків по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) визначено у статтях 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування".

У цих статтях фінансові санкції, застосовані відповідачем до позивача, не визначені як податок або збір (обов'язковий платіж). Тому обов'язки суб'єкта підприємницької діяльності по сплаті фінансових санкцій за порушення ним норм Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» не відносяться до категорії податкового зобов'язання або податкового боргу.

Законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" та «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачено, що фінансові санкції застосовуються на підставі рішення відповідного органу, тобто визначена форма реагування державного органу та назва акта, який він приймає в межах своєї компетенції - рішення.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону №2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків;

г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Суд зазначає, що застосування фінансових санкцій за порушення вимог Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" та «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» не проводиться податковими органами з жодної з підстав, що наведена у ст.4 Закону №2181.

Таким чином, нарахування податкового зобовязання та прийняття податкового повідомлення-рішення Законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" та «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» не передбачено.

Також суд вважає неправомірним та необґрунтованим ведення відповідачем обліку зазначеної заборгованості позивача в особових рахунках за кодами платежів, що відносяться до коду Податкові надходження (10000000), оскільки, як було зазначено, відповідно до статті 9 Бюджетного кодексу України податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону №2181 пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання. Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (п.1.3 ст.1 зазначеного Закону). Таким чином, згідно з вимогами Закону №2181 пеня нараховується також і на суму штрафних санкцій.

Підпунктом 16.1.1 пункту 16.1 статті 16 Закону №2181 встановлено, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону (пункт б пп.16.1.2 п.16.1 ст.16 зазначеного Закону); нарахування пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу (пп.16.3.1 п.16.3 ст.16 Закону №2181).

Згідно з пп.16.4.1 п.16.4 ст.16 Закону №2181 пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Разом з тим, суд зазначає, що застосовані відповідачем фінансові санкції не є податковим зобовязанням і не є штрафними санкціями, що застосовуються до платників податків у звязку з порушенням ними вимог законів про оподаткування. У звязку з викладеним нарахування відповідачем в особових рахункам пені у звязку з несвоєчасною сплатою (несплатою) сум фінансових санкцій, що застосовані за порушення Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" та «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», не відповідає вимогам діючого законодавства.

Суд зазначає, що згідно з вимогами пункту 5.5 розділу 5 Інструкції №37 облік платежів, за якими не передбачено подання платником податкової звітності до органів державної податкової служби, крім випадків донарахування таких платежів за актами документальних перевірок, ведеться у реєстрі надходжень та повернень за ф. №25. Облік платежів, за якими не передбачено нарахування пені, але передбачено врахування у сумах податкового боргу, ведеться в особовому рахунку платника за ф. №2 (пункт 5.6 розділу 5 Інструкції №37).

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем порушені зазначені вимоги Інструкції №37, оскільки облік заборгованості позивача по фінансовим санкціям, що застосовані за порушення Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" та «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», ведеться в картках особових рахунках по формі, яка передбачає нарахування пені.

Суд зазначає, що ДПІ у м. Сімферополі АР Крим самостійно було вилучено (зменшено) суми нарахованої пені, що підтверджено наданими копіями особових рахунків. Представниками відповідача під час розгляду справи не повідомлено суд про підставі такого вилучення (зменшення). Разом з тим, відповідачем під час розгляду справи не надано суду доказів вилучення (зменшення) суми пені 106грн.91коп. по коду платежу 16030000 «Податки, не віднесені до інших категорій» за 2008 рік (а.с.76), оскільки, як слідує з даних особового рахунку, сума заборгованості була перенесена до особового рахунку по іншому коду платежу.

Суд вважає необхідним зазначити, що на час прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Сімферополі АР Крим керувалась вимогами пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181. Згідно з зазначеним підпунктом Закону у разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування; у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Таким чином, зазначений Закон повязує обовязок платника податків сплатити визначену суму податкового зобовязання лише у разі отримання відповідного податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що відповідно до п.4.7 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків податкове повідомлення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження з повідомленням про вручення. Дата відправлення (вручення) проставляється на корінці податкового повідомлення: У разі, коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, то працівник структурного підрозділу, у якому складено таке податкове повідомлення, на підставі інформації від структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, в день надходження до податкового органу такої інформації оформлює відповідний акт, у якому вказує причину, яка призвела до неможливості вручення податкового повідомлення. Зазначений акт підшивається до справи платника податків. У той самий день структурний підрозділ, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, розміщує податкове повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такого податкового повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), зафіксований в акті про причини неможливості його вручення платнику податків, вважається днем його вручення (пункт 4.8 зазначеного Порядку). Пунктом 7.7 Порядку також передбачено, що надсилання (вручення) податковими органами рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій суб'єктам господарювання здійснюється у порядку, передбаченому пунктами 4.5 - 4.8 розділу 4 даного Порядку.

Таким чином, з урахуванням вимог Інструкцій №37 та 276, а також Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків в частині обовязковості складення реєстрів про направлення податкових повідомлень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, направлених суб'єктам господарювання - фізичним особам, суд приходить до висновку, що для внесення до карток особових рахунків платника податків (зокрема, позивача) сум по податковим повідомленням-рішенням та рішенням про застосування фінансових санкцій податковий орган зобовязаний вручити такому платнику податків зазначенні податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій.

Однак в наданих суду копіях податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування фінансових санкцій відсутні відомості про їх вручення позивачу. Що стосується окремо наданих корінців податкових повідомлень-рішень, то як вже зазначено судом, у наданих копіях податкових повідомлень-рішень у звязку з їх неналежним відтворенням неможливо визначити дату та номер їх складання, а корінці податкових повідомлень-рішень не містять посилань на допущені позивачем порушення вимог діючого законодавства та норми, на підставі яких застосовані фінансові санкції.

Крім того, суд зазначає, що в корінці податкового повідомлення-рішення 2002 року (а.с.81) на суму 2400грн.50коп. в графі про отримання податкового повідомлення-рішення наявне прізвище позивача, його підпис, зазначення місяця та року отримання податкового повідомлення-рішення вересень 2002 року, але дата його отримання є нечитаємою. Аналогічним чином є нечитаємою дата отримання податкового повідомлення-рішення 2002 року на суму 1700 грн. (а.с.83). Суд зазначає, що будь-які інші документи, що підтверджують вручення податкових повідомлень-рішень його вручення позивачу з зазначенням конкретної дати отримання. Що стосується корінця податкового повідомлення-рішення (а.с.86) від 17.01.2003 року, то в наданій копії у звязку з її неналежним відтворенням є нечитаємим номер податкового повідомлення-рішення.

Частиною 1 статті 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно зі ст.159 КАСУ судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, суд зазначає, що при наданні оцінки наявним у справі документам в частині того : який саме корінець податкового повідомлення-рішення відповідає конкретному податковому повідомленню-рішенню, суд повинен діяти у відповідності з зазначеними вимогами КАС України та не може приймати рішення на підставі припущень, міркувань тощо. Суд зазначає, що, в матеріалах справи відсутні документи для обґрунтованого висновку про відповідність зазначених корінців саме тим податковим повідомленням-рішенням, заборгованість по яким рознесена в особових рахунках.

Оскільки обовязковою умовою внесення заборгованості до особових рахунків є надання відповідному підрозділу органу податкової служби реєстрів податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування фінансових санкцій з обовязковим зазначенням дати їх вручення платнику податків, а право податкового органу вимагати сплати сум нарахованих податкових зобовязань та застосованих сум фінансових санкцій виникає лише після отримання платником податків відповідних податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування фінансових санкцій, суд приходить до висновку, що у ДПІ у м. Сімферополі АР Крим відсутні підстави для обліку в особових рахунках позивача по зазначеним кодам заборгованості в загальній сумі 10413грн.00коп. та 106грн.91коп., оскільки відповідачем не надано будь-яких доказів вручення вказаних рішень позивачу, у звязку з чим не підтверджено правомірність та обґрунтованість включення зазначених сум в картки особових рахунків.

Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач використав надані йому повноваження необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для здійснення дій по внесенню заборгованості до карток особових рахунків позивача, без дотримання принципу рівності перед законом, непропорційно, тобто без дотримання розумного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, у звязку з чим суд приходить до висновку, що дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим по відображенню в особових рахунках фізичної особи підприємця ОСОБА_1 суми заборгованості в розмірі 10413грн.00коп. та пені в розмірі 106грн.91коп. є неправомірними, зазначена сума заборгованості підлягає виключенню з особового рахунку позивача.

Суд також вважає необхідним зазначити, що позивачем та представниками відповідача під час розгляду справи не надано будь-яких доказів оскарження позивачем зазначених податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування фінансових санкцій, визнання їх протиправними та скасування як судовими органами, так і органами державної податкової служби в порядку адміністративного (апеляційного) оскарження. Суд також зазначає, що під час розгляду справи позивачем не заявлялись вимоги про визнання протиправними та скасування вказаних рішень ДПІ у м. Сімферополі АР Крим, у звязку з чим судом не розглядалося питання про їх відповідність вимогам діючого законодавства. Крім того, суд зазначає, що представниками відповідача під час розгляду справи суду не надані документи, що підтверджують підстави проведення перевірок (направлення, посвідчення, плани перевірок, накази про їх проведення), а також додатки до актів перевірок та інші документи, на підстави яких суд може зробити висновок про правомірність або протиправність застосованих фінансових санкцій. На підставі викладеного, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні достатні дані, що дозволяють зробити висновок про незаконність та необґрунтованість застосованих до відповідача фінансових санкцій, у звязку з чим судом не розглядається питання про визнання протиправними та скасування наданих податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування фінансових санкцій.

Таким чином, суд вважає, що позивачем при пред'явлені позову до суду обраній правомірний спосіб захисту порушеного права, тому знаходить необхідним зобовязати ДПІ у м. Сімферополі АР Крим виключити заборгованість в сумі 10413 грн.00 коп. та пеню в сумі 106грн.91коп. з особового рахунку позивача та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням задоволення позовних вимог з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи судом 06 травня 2009 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 12 травня 2009 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим по відображенню в особових рахунках фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце реєстрації: 95000, АДРЕСА_1) суми заборгованості в розмірі 10413грн.00коп. та пені в розмірі 106грн.91коп.

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим виключити з особових рахунків фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце реєстрації: 95000, АДРЕСА_1) суми заборгованості в розмірі 10413грн.00коп. та пені в розмірі 106грн.91коп.

4. Стягнути на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце реєстрації: 95000, АДРЕСА_1) з Державного бюджету України в рахунок відшкодування судових витрат 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кудряшова А.М.