Ухвала суду № 67187382, 09.06.2017, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/1430/17

провадження №: 4-с/398/61/17

УХВАЛА

Іменем України

"09" червня 2017 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого судді Соколової Р.І.,

за участю секретаря Лісовської Л.М. ,

скаржника ОСОБА_1,

представника скаржника ОСОБА_2,

державного виконавця Сагайдачної В.В.,

заінтересованої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Олександрії скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Олександрійського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області ОСОБА_4, за участю заінтересованої особи (стягувач) - ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із скаргою на дії державного виконавця Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській ОСОБА_4

Скаргу обґрунтовує тим, що в провадженні державного виконавця Сагайдачної В.В. перебуває виконавче провадження ВП № 6049331. Постановою від 24.03.2017 року державним виконавцем було проведено опис та арешт належного йому автомобіля ГАЗ 3302, 2007 року випуску. Скаржник вважає, що опис та арешт майна проведено в порядку, який не відповідає чинному законодавству України та порушує його права. Зокрема, в порушення ч.1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» (далі по тексту Закон), виконавчі дії було проведено без участі боржника, що позбавило його можливості, передбаченої ст. 48 Закону запропонувати майно, яке потрібно реалізувати в першу чергу. ОСОБА_1 стверджує, що описаний автомобіль є джерелом його заробітку.

Скаржник зазначає, що в порушення вимог п.4.ч.3 ст. 18 Закону державний виконавець не звертаючись до суду з відповідним поданням та без вмотивованого рішення суду про надання дозволу на проникнення до володіння фізичної особи, вчинила виконавчі дії, які супроводжувались таким проникненням.

Крім того, за твердженням скаржника, всупереч ч.3 ст. 56, ч. 6 ст. 48 Закону, постанова державного виконавця не містить розмір боргу.

В порушення вимог п.3 ч. 5 ст. 56 Закону в постанові державного виконавця від 24.03.2017 року не зазначено пробіг, вид пального, обєм двигуна транспортного засобу, що описується.

В постанові про опис та арешт майна від 24.03.2017 року державний виконавець зазначив про обмеження права користування, але не зазначив строк такого обмеження.

У звязку з викладеним ОСОБА_1 вважає, що дії державного виконавця при проведенні опису та арешту майна не відповідають закону, порушують його права та просить визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Сагайдачної В.В. від 24.03.2017 року, винесену в межах ВП № 6049331 про опис та арешт майна боржника.

Державний виконавець надала письмові заперечення на скаргу, відповідно до яких зазначає, що всі дії по опису та арешту майна боржника проведена відповідно до діючого законодавства, зокрема, п.2 ст. 71 Закону, яким передбачено, що у разі наявності заборгованості із сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути звернено на майно боржника. Заборгованість по аліментах боржника ОСОБА_1 станом на 01.05.2017 року за період понад 3 місяці становить 24960,29 грн.

В судовому засіданні скаржник та його представник скаргу підтримали, просили її задовольнити. Державний виконавець проти задоволення скарги заперечувала, з підстав, викладених у письмових запереченнях. Стягувач ОСОБА_3 проти задоволення скарги заперечувала, зазначила, про недостовірність інформації викладеної в скарзі стосовно перебування скаржника у робочому відрядженні в день винесення державним виконавцем постанови про опис та арешт майна боржника та безпосереднього проведення виконавчих дій.

Вислухавши думку сторін та вивчивши матеріали скарги, суд встановив наступні фактичні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні в Олександрійському міськрайонному ВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області з 30.01.2008 року знаходиться виконавчий лист № 2-127 від 21.08.2008 року, виданий Олександрійцським міськрайонний судом про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3.

31.03.2015 року накладено арешт на майно боржника, а саме: транспортні засоби М 407 державний номерний знак 532КД та ГАЗ 3302, д.н.з. НОМЕР_1 в порядку ст. 57 Закону ( в редакції чинній на момент винесення постанови про накладення арешту на майно). Відповідно до ст. 40 Закону 31.03.2015 року було оголошено розшук майна боржника, про що винесена відповідна постанова. Згідно з п.4 ч.1 ст. 38 Закону було зупинено виконавче провадження у звязку з оголошення розшуку транспортних засобів боржника.

23.01.2017 року боржником особисто були надані письмові пояснення державному виконавцю, про те, що автомобіль НОМЕР_2 розукомплектований та проданий, без зняття з обліку в 2016 році.

24.03.2017 при виході за місцем реєстрації боржника Олександрійський район, с. Добронадіївка, вул. Польова, 24 для перевірки майнового стану боржника, державним виконавцем було виявлено автомобіль НОМЕР_3, який знаходиться в розшуку. В звязку з чим, 24.03.2017 року державним виконавцем було винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме автомобіля ГАЗ 3302, 2007 року випуску, д.н.з ВА 3892 ВВ.

В п.1 постанови зазначено, що автомобіль ГАЗ 3302 2007 року випуску, білого кольору д.н. НОМЕР_1, знаходиться в задовільному стані, двері з лівої сторони мають пошкодження лакофарбового покриття зі слідами корозії. Аналогічні пошкодження мають двері з правої сторони. Відсутній паливний бак. Капот та кузов автомобіля також мають пошкодження, завдані корозією метала. Тент автомобіля пошкоджень не має, знаходиться в задовільному стані.

Пунктом 2 постанови на описане майно накладено арешт та встановлено обмежено права користування ним: без права користування.

Пунктом 3 цієї ж постанови призначено відповідальним зберігачем та попереджено про кримінальну відповідальність ОСОБА_5.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 2 Постанови за № 6 від 07.02.2014р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» наголошує, що при розгляді справ за скаргами сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні керуватися положеннями Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, ЦПК України, законами України: від 23.02.2006р. № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», від 24.03.1998р. № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу», від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами, які регулюють примусове виконання судових рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, тощо.

У силу ст.ст.383, 384 України, ч.1 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Так, згідно абз.6 ч.4 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Отже, накладення державним виконавцем арешту на рухоме та нерухоме майно боржника є його правом та гарантією задоволення законних вимог стягувача.

Згідно частин І, 5, 6 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувана, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

Процесуальний порядок арешту і вилучення майна (коштів) боржника регламентований статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження".

За приписами ч. 1,2 цієї статті, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Так, згідно ч.5 ст. 56 Закону № 1402-УШ, про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обовязковим.

У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов'язково зазначаються:1)якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо;

2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація що підсобні приміщення та споруди;

3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік виписку, обєм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Так, відповідно до ч.І, п.1 ч.2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобовязаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Суд зазначає, що доводи скаржника, щодо порушення державним виконавцем норм п. 4 ч.3 ст. 18 Закону щодо необхідності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи, не знайшли свого підтвердження під час розгляду скарги, оскільки державний виконавець під час проведення опису та арешту майна діяв відповідно до своїх повноважень, передбачених ст. 18 Закону та з метою повного та своєчасного виконання рішення суду. Виявлення автомобіль НОМЕР_3, який в подальшому був описаний та арештований відбулось внаслідок проведення перевірки майнового стану боржника за місцем його реєстрації, що передбачено ч. 8 ст. 48 Закону.

Твердження скаржника про порушення його прав внаслідок проведення опису та арешту майна за його відсутності відхиляються судом, оскільки скаржником не доведено обставини, що свідчили б про неможливість боржника бути присутнім при вчиненні виконавчих дій та про поважність причин його відсутності. Твердження скаржника про його перебування у відрядженні в м. Києві 24.03.2017 року спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, боржник зобовязаний сумлінно користуватись наданими йому правами, не допускаючи зловживань. В той же час, як вбачається з письмових пояснень боржника на адресу державного виконавця від 23.01.2017 року, боржник намагався уникнути стягнення на своє майно та приховати від виконавчої служби свій автомобіль НОМЕР_4.

Суд також не приймає доводи представника заявника про те, що в оскаржуваній постанові відсутні зазначення пробігу, виду пального, обєму двигуна транспортного засобу, інших індивідуальних ідентифікуючих особливостей майна, оскільки всі ці данівстановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин, тому опис та арешт проводився за даними наявними в матеріалах виконавчого провадження.

Безперечно мотивом накладання арешту на майно боржника державним виконавцем, було спонукання боржника до виконання рішення суду, котре набрало законної сили. Тобто спірний захід мав виправдану підставу.

Тому, зважаючи на ту обставину, що рішення суду, на виконання якого було вчинено виконавчу дію по опису та арешту транспортного засобу, є не виконаним з 2008 року, суд дійшов висновку, щоскладаючи постанову про опис та арешт майнадержавний виконавець діяв на підставі та у спосіб визначений вищезазначенимзаконодавством України, а тому підстави для задоволення скарги в цілому відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 386,387,209 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги відмовити.

Ухваламоже бутиоскаржена до Апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області шляхом подачі в 5-денний строк з дня постановлення ухвали апеляційної скарги. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом того ж строку з дня отримання копії ухвали.

Суддя Р.І. Соколова