Ухвала суду № 67186623, 16.06.2017, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/4318/15-ц

Провадження № 2/209/23/17

УХВАЛА

16 червня 2017 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Решетник Т.О.,

за участю секретаря Шаповал А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за позикою та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за позикою та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним.

Представник третьої особи ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 надала до суду заяву ОСОБА_3 про вступ у справу в якості третьої особи, що заявляє самостійні вимоги (про визнання фіктивним договору позики), в якій ОСОБА_3 просила: залучити її в якості третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні Відповідача у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 11.12.2013 року; Визнати фіктивним з моменту укладення договір позики від 11.12.2013 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на суму 28535,00 доларів США.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначив, що у вирішенні поданої заяви ОСОБА_3 покладається на розсуд суду.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні також зазначив, що у вирішенні поданої заяви ОСОБА_3 покладається на розсуд суду.

Суд, розглянувши вищезазначену заяву, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку про відмову у прийнятті поданої заяви з огляду на наступне.

Згідно ст. 125 ЦПК України, положення статей 123 і 124 цього Кодексу застосовуються до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору у справі, у якій відкрито провадження.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.123 Цивільного процесуального кодексу України відповідач має право предявити зустрічний позов до початку розгляду справи по суті. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємоповязані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зарахуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 ЦПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення судового розгляду, пред'явивши позов до однієї чи обох сторін. Ці особи мають усі процесуальні права і обов'язки позивача.

За змістом норми ст. 34 ЦПК України під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий спір між позивачем і відповідачем. Отже, відповідно до вищевказаної статті в справу можуть вступити особи, які вважають, що однією чи обома сторонами порушені її права, предявивши позов.

Самостійними вимогами в розумінні наведеної статті є вимоги особи, яка вважає, що вона також перебуває в матеріальних правовідносинах із відповідачем і її право порушено відповідачем. Третя особа із самостійними вимогами переслідує мету вирішити спір на свою користь.

Як розяснено у п.15 Постанови ПленумуВерховного Суду Українивід 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції», судам слід мати на увазі, що оскільки від належного вирішення питання про прийняття зустрічного позову, позову третьої особи із самостійними вимогами та об'єднання і роз'єднання позовів залежить своєчасний і правильний розгляд заявлених вимог, то ці процесуальні дії необхідно провадити у точній відповідності з правилами, встановленими статтями 123 - 126 ЦПК.

Разом з тим, самостійна вимога повинна бути спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем. Вимога, спрямована на будь-що, що знаходиться поза цим предметом, не може бути розглянута як вимога третьої особи, а має бути здійснена через подання самостійного позову.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору в справі є заборгованість, що виникла з умов договору позики від 11.12.2013 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2

У даній справі ухвалою суду від 23.12.2015 року, якою прийнято до розгляду зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, про визнання договору позики недійсним ОСОБА_3 залучена до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

ОСОБА_3 у своїй заяві із самостійними вимогами просить визнати фіктивним з моменту укладення договір позики від 11.12.2013 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на суму 28535,00 доларів США.

В даному випадку вимоги ОСОБА_3, як третьої особи, яка звернулася із самостійними вимогами, не є тотожними вимогам, які розглядаються у справі. На даний час, згідно заявлених позивачем вимог, які розглядає суд відповідно до ст. 11 ЦПК України, не вбачається, що рішення в цій справі може вплинути на права та обов'язки ОСОБА_3

У зв'язку з цим, клопотання ОСОБА_3 про залучення її в якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору задоволенню не підлягає.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про відмову прийнятті заяви ОСОБА_3, як третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

При цьому суд розяснює про право на звернення з позовом в загальному порядку.

Тому, керуючись ст.ст.34, 35, 123, 125, 208-210 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у прийнятті заяви ОСОБА_3 про вступ у справу в якості третьої особи, що заявляє самостійні вимоги (про визнання фіктивним договору позики) до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за позикою та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Т.О. Решетник