Постанова № 67185945, 14.06.2017, Соснівський районний суд м. Черкас

Постанова

Іменем України

Справа № 712/3427/17

Провадження 2а/712/403/17

14 червня 2017 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі :

Головуючого судді - Марцішевської О.М.

при секретарі - Тимошенко Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності та зобов"язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що у м.Черкасах знаходяться кіоски, якими вона користується із 2005 року для здійснення торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами. Позивачка звернулась до відповідача із заявами щодо погодження відповідності намірів розміщення тимчасових споруд від 22.08.2016р. № 29413 - ТС1, 22.08.2016р. № 29415 ТС-1, 22.08.2016р. № 29417 ТС-1, 22.08.2016р. № 29436 ТС-1, 03.10.2016р. №38843 ТС-1, 03.10.2016р. № 38845 ТС-1. Вказані заяви підлягали розгляду в 10-денний строк згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011р. та в зв'язку з ненаданням позивачці відмови протягом вказаного строку вона вважала вказані заяви погоджениим за принципом мовчазної згоди, однак 10.03.2017р. відповідачем 10.03.2016р. заяви повернуті без розгляду у зв'язку з відновленням 23.02.2017р. мораторію на встановлення тимчасових споруд згідно рішенням Черкаської міської ради № 2-40 від 19.08.2014р., чим порушені її права на здійснення підприємницької діяльності. Уточнившись з позовними вимогами, позивачка просить суд :

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасності розгляду документів позивача про погодження відповідності намірів розміщення тимчасових споруд Позивача та неприйняття відповідного рішення у відведений законом строк;

- визнати протиправним повернення документів без розгляду у зв'язку з мораторієм;

- на підставі принципу мовчазної згоди визнати погодженими документи про відповідність намірів розміщення тимчасових споруд відповідно заяв від 22.08.2016р. № 29413 - ТС1, 22.08.2016р. № 29415 ТС-1, 22.08.2016р. № 29417 ТС-1, 22.08.2016р. № 29436 ТС-1, 03.10.2016р. №38843 ТС-1, 03.10.2016р. № 38845 ТС-1 щодо погодження відповідності намірів розміщення тимчасових споруд,

- стягнути судові витрати на правову допомогу в розмірі 7680 грн.

В ході розгляду справи позивачка та її представник ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги підтримав та просив задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 14.06.2017р. адміністративний позов в частині позовних вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо розгляду заяв про відповідність намірів розміщення тимчасових споруд від 22.08.2016 вх. № 29413 - ТС1, 22.08.2016 вх. № 29415 - ТС1, 22.08.2016 вх. № 29417 - ТС1, 22.08.2016 вх. № 29436- ТС1 залишено без розгляду на підставі ст.ст.99, 100 КАС України.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частин 2 та 4 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011р. № 244, затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (надалі - Порядок №244).

Згідно пунктів 2.2, 2.3, 2.4 Порядку №244 замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.

До заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1:500 кресленнями контурів ТС з прив'язкою до місцевості; реквізити замовника (найменування, П. І. Б., адреса, контактна інформація). Цей перелік документів є вичерпним.

Відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам визначає відповідний орган з питань містобудування та архітектури, який утворено у складі виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації, протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.

Згідно п.2.5 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності про відповідність намірів замовника щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам замовник повідомляється відповідним органом з питань містобудування та архітектури письмово протягом трьох робочих днів з дня такого визначення відповідності намірів або замовнику надається аргументована відмова щодо реалізації намірів розміщення ТС.

Судом встановлено, що позивачка звернулася до відповідача із заявами щодо погодження відповідності намірів розміщення тимчасових споруд від 22.08.2016р. № 29413 - ТС1, 22.08.2016р. № 29415 ТС-1, 22.08.2016р. № 29417 ТС-1, 22.08.2016р. № 29436 ТС-1, 03.10.2016р. №38843 ТС-1, 03.10.2016р. № 38845 ТС-1 для здійснення торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами.

10.03.2017р. заяви №29413 - ТС1, №29415 ТС-1, № 29417 ТС-1, № 29436 ТС-1, 03.10.2016р. № 38845 ТС-1 відповідачем повернуті без розгляду у зв'язку з відновленням 23.02.2017р. мораторію на встановлення тимчасових споруд згідно рішенням Черкаської міської ради № 2-40 від 19.08.2014р.

Суд виходить з того, що заяви позивачки про погодження відповідності намірів розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності підлягали розгляду у порядку та у строк, передбачений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011р. № 244, затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, тобто 10-денний строк з моменту надходження та за результатами розгляду повідомити замовника про погодження його заяви або надати аргументовану відмова щодо реалізації намірів розміщення ТС, таким чином щодо розгляду звернень позивачки від 03.10.2016р. вх. № 38843 - ТС1, 3.10.2016р. вх. № 38845 - ТС-1 допущена протиправна бездіяльність щодо не розгляду їх у 10-денний строк з моменту звернення, тому в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.

Крім того, чинним законодавством не передбачено право відповідача повертати без розгляду в зв'язку з мораторієм подані йому заяви про погодження відповідності намірів розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, отже при поверненні заяви позивачки відповідач діяв не на підставі та у спосіб, передбачений законодавством, в зв'язку з чим підлягають до задоволення позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо повернення без розгляду заяв ФОП ОСОБА_1 про відповідність намірів розміщення тимчасових споруд від 22.08.2016 вх. № 29413 - ТС1, 22.08.2016 вх. № 29415 - ТС1, 22.08.2016 вх. № 29417 - ТС1, 22.08.2016 вх. № 29436- ТС1, 3.10.2016р. вх. № 38845 - ТС-1

Щодо доводів представника відповідача про те, що рішеннями міської ради № № 2-40 від 19.08.2014р. та № 21455 від 20.08.2015р. були передбачені особливості процедури вирішення заяв про погодження відповідності намірів розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності порівняно з процедурою згідно з Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011р. № 244, суд виходить з того, що у випадку суперечності норм рішення органу місцевого самоврядування нормативному акту уповноваженого законом центрального органу державної влади, слід застосовувати нормативний акт уповноваженого законом органу, оскільки він має вищу юридичну силу.

Позовні вимоги про визнання погодженими на підставі принципу мовчазної згоди документи про відповідність намірів розміщення тимчасових споруд не підлягають до задоволення, оскільки вирішення даного питання належить до виключної компетенції відповідача та не належить до компетенції адміністративного суду, а відтак суд не повноважний перебирати функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язувати його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах такої перевірки.

У відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 21.05.2013р. №21-87а13, а згідно з статтею 244-2 КАС України суд зобов'язаний привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Разом з тим, суд вважає за необхідне, зобов'язати відповідача повторно розглянути та зобов'язати розглянути вказані заяви в порядку, передбаченому наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011р., з огляду на наступне.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Положеннями ст.87 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 87 КАС України витрати на правову допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 1 та 3 ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Розміри мінімальної заробітної плати на 2017 рік було установлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 № 1801-VIII у місячному розмірі: з 1 січня - 3200 гривень.

Разом із тим, відповідно до п. 3 роз. II «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності з 1 січня 2017 року) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Із наведеного випливає, що компенсація витрат на правову допомогу в адміністративних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді.

При цьому, суд відзначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Документи, які не відповідають встановленим вимогам є недопустимими.

З матеріалів справи вбачається, що правову допомогу ФОП ОСОБА_1 у даній адміністративній справі надавала адвокат ОСОБА_5 на підставі договору про надання правової допомоги від 18.03.2017р. За умовами п.3.1 вказаного договору замовник сплачує адвокату винагороду 7 000 грн.

Як вбачається з калькуляції оплати послуг по наданню правової допомоги за Договором від 18.03.2017, кількість фактично витрачених годин на надання правової допомоги - 6 годин, загальна вартість послуг склала 7860 грн. на 1)попереднє опрацювання матеріалів - 1 год. (1280 грн.); 2)консультування - 1 год. (1280 грн.) 3)підготовка договору про правову допомогу - 1 год. (1280 грн.), 4) складання адміністративного позову - 2 год. (2560 грн.), 5) підготовка процесуальних документів по справі ( уточнення позовних вимог, клопотання, пояснення) - 1 год - 1280 грн.

Квитанцією від 29.05.2017р. підтверджується сплата адвокату коштів у розмірі 7680 грн.

Суд бере до уваги, що за змістом ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" компенсації у адміністративних справах підлягають не будь-які витрати на правову допомогу, а лише ті, які стосуються надання такої допомоги у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Враховуючи наведені правові норми, суд приходить до висновку, що не підлягають компенсації витрати позивача попереднє опрацювання матеріалів, консультування, підготовка договору, оскільки зазначені дії не є процесуальними діями у розумінні КАС України (як то: складення та подання заяв, скарг, клопотань, заперечень тощо), а також не стосуються надання правової допомоги у судовому засіданні чи ознайомлення з матеріалами справи.

Зважаючи на те, що надання компенсації за зазначені дії не передбачено законодавством, то у задоволенні заяви позивача у цій частині на загальну суму 1280*3=3840 грн. слід відмовити.

В іншій частині щодо компенсації витрат на правову допомогу вимоги позивачки є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню в сумі 640 грн. з урахуванням передбаченого законом граничного розміру компенсації 40% від 1600 грн. за 1 годину та пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

При подачі позову позивачка як інвалід ІІ групи була звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст. 8, 9, 11, 17, 94, 99, 128, 159-163, 181 КАС України, ст. 14, 19 Конституції України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність щодо розгляду заяв ФОП ОСОБА_1 про відповідність намірів розміщення тимчасових споруд від 03.10.2016р. вх. № 38843 - ТС1, 3.10.2016р. вх. № 38845 - ТС-1.

Визнати протиправними дії Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради щодо повернення без розгляду заяв ФОП ОСОБА_1 про відповідність намірів розміщення тимчасових споруд від 22.08.2016 вх. № 29413 - ТС1, 22.08.2016 вх. № 29415 - ТС1, 22.08.2016 вх. № 29417 - ТС1, 22.08.2016 вх. № 29436- ТС1,3.10.2016р. вх. № 38845 - ТС-1 та зобов'язати розглянути в порядку, передбаченому наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011р.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з місцевого бюджету м.Черкаси за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу в розмірі 640 грн.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня отримання її копії в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

ГОЛОВУЮЧИЙ: