Рішення № 67185774, 12.06.2017, Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №701/92/17-ц

Номер провадження2/701/111/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2017 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого-судді - А. І. Костенка

за участі секретаря - М. А. Чикурової

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на проживання, вселення та встановлення порядку користування житловим приміщенням та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права володіння, користування та розпорядження власністю та визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача про визнання права на проживання, вселення та встановлення порядку користування житловим приміщенням.

На підставу своїх вимог спирається на те, що позивачка громадянка республіки Молдова, з січня 2012 року проживала спільно з ОСОБА_2, в цивільному шлюбі, як подружжя в квартирі АДРЕСА_1. Так як позивачка громадянка іншої держави в Україні проживала на підставі посвідки на тимчасове проживання та з дозволу і за заявою відповідача була зареєстрована у вказаній квартирі. 8 грудня 2012 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_2, 14.10.1948 р. н., який вони зареєстрували у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Маньківського районного управління юстиції у Черкаській області, актовий запис №62. Після укладення шлюбу вони продовжили проживати в ІНФОРМАЦІЯ_1 і позивачка як член сім'ї набула право на постійне проживання у даній квартирі, власником якої являється відповідач. 18 жовтня 2013 року позивачка офіційно зареєструвалася за вказаною адресою. Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 25 серпня 2016 року шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2, постійно вчиняє сварки та не допускає позивачку в квартиру АДРЕСА_2, а також без згоди позивачки замінив ключі від вхідних дверей та вселив в квартиру невідомих позивачці осіб. На даний час в результаті протиправних дій відповідача позивачка позбавлена права на проживання у даній квартирі, а іншого місця для проживання немає. Позивачка неодноразово зверталася з заявами про порушення її права та вчинення відносно неї противоправних дій зі сторони відповідача до відділення поліції, однак працівники поліції належної допомоги щодо вселення її не надали, у зв'язку з чим позивачка вимушена звертатись до суду з даним позовом.

ОСОБА_2 звернувся в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права володіння, користування та розпорядження власністю та визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.

На підставу своїх вимог спирається на те, що позивач, є власником квартири АДРЕСА_3. Квартира належить позивачу на праві особистої приватної власності згідно договору міни, укладеного та посвідченого 12.12.2011р., приватним нотаріусом Маньківського районного нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за № 3014. Крім позивача, у даній квартирі зареєстрована також з 18.10.2013 року позивача колишня дружина ОСОБА_1 Шлюб з відповідачкою розірвано згідно рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 25.07.2016 року Відповідачка зареєстрована в даній квартирі, яка не є її власністю, не проживає в квартирі з 17 серпня 2016 року. Викладене підтверджується вищевказаним рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 25.07.2016 року у справі №701/328/16-ц. Періодично відповідачка зявляється до квартири виключно для вчинення сварок, при цьому викликала працівників поліції. При цьому, як підтверджено висновками про результати розгляду звернень, по даних фактах підстави для відкриття кримінального провадження відсутні, підтверджено, що між сторонами існують неприязні відносини, позивач є власником квартири, і відповідачка у квартирі не проживає, перебуває за її словами в інших місцях за власною волею як вільна людина. Відповідачка внаслідок неприязних особистих стосунків постійно ображає позивача, створює нестерпні умови для життя позивача та існування взагалі. Відповідачка участі в утриманні квартири ніякої не приймає, зніматись із реєстрації самостійно не бажає, у зв'язку з чим позивач вимушений звертатись до суду з даним зустрічним позовом.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та заперечували проти задоволення зустрічного позову.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та наполягав на задоволенні зустрічного позову.

Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини: позивачка громадянка республіки Молдова, з січня 2012 року проживала спільно з ОСОБА_2, в цивільному шлюбі, як подружжя в квартирі АДРЕСА_1. Так як позивачка громадянка іншої держави в Україні проживала на підставі посвідки на тимчасове проживання та з дозволу і за заявою відповідача була зареєстрована у вказаній квартирі. 8 грудня 2012 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_2, 14.10.1948 р. н., який вони зареєстрували у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Маньківського районного управління юстиції у Черкаській області, актовий запис №62. Після укладення шлюбу вони продовжили проживати в ІНФОРМАЦІЯ_1 і позивачка як член сім'ї набула право на постійне проживання у даній квартирі, власником якої являється відповідач. 18 жовтня 2013 року позивачка офіційно зареєструвалася за вказаною адресою. Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 25 серпня 2016 року шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано. Твердження позивачки про те, що вона в силу житлового сервітуту має право на користування спірним жилим будинком, посилаючись на ст. 405 ЦК України, та 156 ЖК України, суд оцінює критично, як безпідставне, оскільки право проживання особи є особистим сервітутом, і надається лише членам сім'ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним, а позивачка не має статусу члена сім'ї власника житла, тому дані норми не можуть бути застосованими при вирішенні даного спору. Відповідно до ст. ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом, і власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. За правилом ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд. Згідно ст. ст. 64, 156 ЖК України до членів сім'ї власника належать один з подружжя наймача, їх батьки, і можуть бути визнані особи, які постійно проживають із власником, ведуть з ним спільне господарство, і в разі припинення сімейних відносин з власником будинку вони не позбавляються права користування займаним приміщенням. Члени сім'ї власника житлового будинку, які проживають спільно з ним в належному йому будинку, користуються жилим приміщенням нарівні із власником будинку, якщо при їхньому вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Таким чином, враховуючи, що позивачка не проживає разом з відповідачем та спільного господарства з останнім не веде, вслід чого не є членом сім'ї відповідача, позивачку слід зобовязати усунути перешкоди у здійсненні права володіння, користування та розпорядження власністю відповідачу та визнати позивачку такою, що втратила право на користування житловим приміщенням. Позивачка за первинним позовом втратила статус члена сім'ї власника квартири, і як наслідок право користування даним житловим приміщенням, та перешкоджає відповідачу використовувати дану квартиру за призначенням на власний розсуд, чим порушується гарантоване законом право власності відповідача за первинним позовом на об'єкт нерухомого майна. Тому, суд не вбачає підстав для вселення позивачки за первинним позовом у спірну квартиру, а тому в первинному позові слід відмовити.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права володіння, користування та розпорядження власністю та визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, то даний позов підлягає до повного задоволення, виходячи із наступного: як встановлено в судовому засіданні позивач, є власником квартири АДРЕСА_3. Квартира належить позивачу на праві особистої приватної власності згідно договору міни, укладеного та посвідченого 12.12.2011р., приватним нотаріусом Маньківського районного нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за № 3014. Крім позивача, у даній квартирі зареєстрована також з 18.10.2013 року позивача колишня дружина ОСОБА_1 Шлюб з відповідачкою розірвано згідно рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 25.07.2016 року Відповідачка зареєстрована в даній квартирі, яка не є її власністю, не проживає в квартирі з 17 серпня 2016 року. Викладене підтверджується вищевказаним рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 25.07.2016 року у справі №701/328/16-ц. Періодично відповідачка зявляється до квартири та вчиняє сварки з позивачем. При цьому, як підтверджено висновками про результати розгляду звернень, по даних фактах підстави для відкриття кримінального провадження відсутні, підтверджено, що між сторонами існують неприязні відносини, позивач є власником квартири, і відповідачка у квартирі не проживає, перебуває за її словами в інших місцях.

У відповідності до ст. 71 Житлового Кодексу Української РСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї, за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. У відповідності до ст. 72 Житлового Кодексу Української РСР, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку. Крім того, без заяви та особистої присутності самого відповідача зняти її з реєстрації в паспортному відділі неможливо. Відповідач повністю звільнила квартиру від будь-яких своїх речей, за вказаною адресою фактично не проживає, будь-яких договірних зобов'язань між сторонами немає. Членом сім'ї позивача відповідач не є. Згідно із ст. ст. 317, 383 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб. Відповідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном. Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997р. відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно до ст. 316 ч.1 ЦК України - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України). Як зазначено у ч. 1 ст. 321 ЦК України, - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК України). Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права. Так, відповідно до положень ст. 391 ЦК України - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них (ст. 379 ЦК України). Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом. Відповідно до ст. 7 Закону України від 11.12.2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом 7 днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. ОСОБА_4 регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, в т.ч. правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, а тому положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносини, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання. У судовому засіданні було встановлено, що позивачка за первинним позовом забрала свої речі та звільнила квартиру з 17 серпня 2016 року, однак залишилася зареєстрована в ній. Позивачка за первинним позовом не спростувала вказані обставини. Суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 316-317, 319, 321, 379, 383, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 64, 71-72, 150, 156 Житлового Кодексу Української РСР, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на проживання, вселення та встановлення порядку користування житловим приміщенням відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права володіння, користування та розпорядження власністю та визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням задоволити.

Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права володіння, користування та розпорядження власністю, а саме: квартирою №5 в будинку № 18а, по вулиці Леонтовича в селищі Маньківка Черкаської області, шляхом позбавлення ОСОБА_1 права користування квартирою №5 в будинку №18а по вулиці Леонтовича в селищі Маньківка Черкаської області із зняттям ОСОБА_1 з реєстраційного обліку.

Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, такою, що втратила право користування житловим приміщенням у квартирі № 5 в будинку №18 а, по вулиці Леонтовича в селищі Маньківка Черкаської області.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Черкаської області через Маньківський районний суд на протязі десяти днів.

Суддя А. І. Костенко