Ухвала суду № 67182870, 16.06.2017, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2017 р. м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Станковської Г.А.

суддів Марчака В.Я.

ОСОБА_1

при секретарі Лазарович О.В.

за участю: прокурора Іліки Д.І.

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3

адвокатів ОСОБА_4І,, ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

засуджених ОСОБА_7,ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу щодо ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_5, який діє в інтересах засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_9, засудженого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_11, засудженого ОСОБА_8 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19 серпня 2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно вироку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, приватного підприємця, розлученого, маючого на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого, визнано винуватим та засуджено за ч.4 ст.27, ч.4 ст. 296 КК України і призначено покарання у виді 4-х років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_7 обчислено з моменту затримання.

Провадження №11/794/5/17 Головуючий в І Інстанції: Літвінової О.Г.

Судді: Волошин С.О., Дудаков С.Є.

Категорія ч. 4 ст. 296, 121 ч.1 КК України Суддя-доповідач: ОСОБА_12

Зараховано ОСОБА_7 в строк відбування покарання період перебування його під вартою з 16.06.2012 р. по 14.06.2013 р..

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_7 залишено у вигляді застави.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, українця, громадянина України, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_6, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, приватного підприємця, одруженого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей, раніше не судимого, визнано винуватим та засуджено за ч.4 ст. 296 КК України і призначено йому покарання у виді трьох років позбавлення волі. Строк відбуття покарання ОСОБА_8 обчислено з моменту затримання. В строк відбуття покарання ОСОБА_8 зараховано строк перебування його під вартою з 17.06.2012 р. по 14.06.2013 р..

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_8 залишено у вигляді застави.

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_8, українця, громадянина України, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_6, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9. 275/112, ІНФОРМАЦІЯ_10, працюючого сантехніком в ЖБК №56, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, в силу ст.89 КК України, раніше не судимого, визнано винуватим та засуджено за ч.4 ст. 296 КК України і призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_9 обчислено з моменту затримання. Зараховано ОСОБА_9 в строк відбування покарання період перебування його під вартою з 18.06.2012 р. по 14.06.2013 р..

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_9 залишено у вигляді застави.

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_11, українця, громадянина України, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_6, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9. 269/177, ІНФОРМАЦІЯ_12, непрацюючого, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, в силу ст.89 КК раніше не судимого, визнано винуватим та засуджено за ч.4 ст.296 , ч.1 ст. 121 КК України і призначено покарання із застосуванням ст. 70 ч.1 КК України у виді 5 років 6-ти місяців позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_10 до набрання вироку законної сили залишено обрану - тримання під вартою. Строк відбуття покарання ОСОБА_10 обчислено з моменту затримання, а саме, з 19.06.2012 р..

Цивільний позов прокурора Заставнівського району в інтересах держави в особі обласної комунальної установи лікарні швидкої медичної допомоги до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про стягнення з підсудних солідарно на користь обласної комунальної установи ЛШМД витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_13 частково задоволено. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь обласної комунальної установи ЛШМД витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_13 в сумі 1114,74 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Цивільний позов прокурора Заставнівського району в інтересах держави в особі обласної комунальної установи лікарні швидкої медичної допомоги до ОСОБА_8 про стягнення з підсудного на користь обласної комунальної установи ЛШМД витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_14 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь обласної комунальної установи ЛШМД витрати на стаціонарне лікування ОСОБА_14 в сумі 2574,02 грн..

Цивільний позов ОСОБА_14В про стягнення з ОСОБА_7 на його користь моральної шкоди залишено без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_14, про стягнення з ОСОБА_8 матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_13 про стягнення з ОСОБА_7 на його користь моральної шкоди залишено без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_13, про стягнення з ОСОБА_8 матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_15 про стягнення солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 та ОСОБА_10 на користь ОСОБА_15 50000 грн. у відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог залишено без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_3 про стягнення солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_16 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 9692 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 40000 грн. у відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь держави з ОСОБА_9 73,5 грн., з ОСОБА_7 73,5 грн, ОСОБА_8 2220,42 грн., ОСОБА_10 2397,54 грн. судових витрат по справі за проведення експертиз, що в загальному розмірі склали 4764,96 грн..

Вирішено питання речових доказів.

Згідно вироку суду, 15 червня 2012 року, після конфлікту в с. Чортория Кіцманського району Чернівецької області, між ОСОБА_7 та потерпілим ОСОБА_13, під час якого ОСОБА_13 завдав ОСОБА_7 тілесне ушкодження, з метою вияснення стосунків ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в ході телефонної розмови підбурив ОСОБА_8С, ОСОБА_10, ОСОБА_9 до в чинення хуліганських дій.

Так, згідно попередньої домовленості ОСОБА_8С, ОСОБА_10, ОСОБА_9 повинні були прибути в м. Вашківці Вижницького району та підтримати ОСОБА_7 під час з'ясування ним причини поведінки ОСОБА_13 в с. Чортория. В свою чергу ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_9, підбурені ОСОБА_7, взяли із собою спеціально пристосовані предмети для нанесення тілесних ушкоджень, саме: ОСОБА_8 взяв 4 мм. револьвер «ALFA» моделі 416, №0461032577, який згідно висновку балістичної експертизи №691 від 18.06.2012 року до вогнепальної зброї не відноситься, а призначений для стрільби патронами Флобера кільцевого запалювання калібру 4 мм. при тренувальній стрільбі поза спеціальних приміщень та майданчиків; ОСОБА_10 взяв із собою револьвер «САФАРІ» №Х14143, який згідно висновку балістичної експертизи №714 від 26.06.2012 року до вогнепальної зброї не відноситься, а призначений для стрільби патронами Флобера, кільцевого запалювання калібру 4 мм. при тренувальній стрільбі поза спеціальних приміщень і майданчиків, та дві біти, які згідно висновку криміналістичної експертизи №0712 від 26.06.2012 року до холодної зброї не відносяться, а являються спортивним інвентарем; ОСОБА_9 взяв балончик із сльозогінним газом.

Вказаного дня, близько 21 год. 30 хв., ОСОБА_10 та ОСОБА_8 на автомобілі марки «Фольксваген Тігуан» д.н. НОМЕР_1 під керуванням останнього, а ОСОБА_9 на власному автомобілі марки «Ваз 21144» д.н. НОМЕР_2 прибули в м. Вашківці, де зустрілися з ОСОБА_7, який прибув на місце вчинення злочину на автомобілі НОМЕР_3. Після чого, ОСОБА_7С, ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 зайшли на другий поверх приміщення Вашківецького ССТ, що по вул. Соборній, 11 в м. Вашківці Вижшщького району, де мешканці м. Вашківці, в тому числі ОСОБА_13 переглядали футбольний матч «Україна - Франція».

Знаходячись в приміщенні вказаного товариства, ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_13 та в ході розмови з останнім, з мотивів явної неповаги до суспільства, проявляючи зневажливе ставлення до громадського порядку та порушуючи спокійний відпочинок мешканців м. Вашківці, почав висловлюватися на адресу ОСОБА_13 образливими словами. Під час даних протиправних дій ОСОБА_7С, в приміщення Вашківецького ССТ зайшов ОСОБА_14 та ОСОБА_17 В цей час, ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 розпочали свої хуліганські дії, а саме: ОСОБА_8 діючи з особливою зухвалістю, проявляючи зневажливе ставлення до суспільно прийнятих правил поведінки, наніс ОСОБА_14 удар кулаком в обличчя, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді садна в ділянці верхньої губи та здійснив постріл в потерпілого ОСОБА_14, з револьверу «АLFA» моделі 416, №0461032577, 4 мм. патроном Флобера, внаслідок чого спричинив потерпілому вогнепальне поранення шиї. Продовжуючи свої хуліганські дії із застосуванням предмета заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, ОСОБА_8 здійснив декілька пострілів у ОСОБА_13, який в той час намагався підтримати свого брата, внаслідок чого спричинив останньому тілесні ушкодженні у вигляді вогнепального поранення голови, обох підключених ділянок та лівого плеча.

В наслідок вищезазначених умисних, протиправних, хуліганських дій, поєднаних із застосуванням спеціально пристосованого та заздалегідь заготовленого предмета для нанесення тілесних ушкоджень, ОСОБА_8 спричинив потерпілому ОСОБА_13, згідно висновку судово-медичної експертизи №1055 від 17.07.2012 року, тілесні ушкодження у вигляді вогнепальних поранень голови, обох підключених ділянок та лівого плеча, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я та потерпілому ОСОБА_14 - згідно висновку судово-медичної експертизи №1054 від 18.06.2012 року, тілесні ушкодження у вигляді саден в ділянці верхньої губи, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, та тілесні ушкодження у вигляді вогнепального поранення шиї, які відносять до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я.

В цей час, ОСОБА_10 підтримуючи дії ОСОБА_8 із застосуванням спеціально пристосованого та заздалегідь заготовленого ним предмету для нанесення тілесних ушкоджень, переслідуючи раптово виниклий умисел, свідомо припускаючи заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю здійснив постріл з револьверу «САФАРІ РФ 420» в ОСОБА_17, спричинивши останньому вогнепальне поранення черевної порожнини. Згідно з висновками комісійної судово-медичної експертизи №123 від 02.08.2012 року та №123-Д від 14.10.2013 року тілесні ушкодження у вигляді проникаючого кульового поранення черевної порожнини, виявлені у ОСОБА_17, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою «небезпека для життя під час утворення чи подальшому клінічному перебігові» і в безпосередньому причинному зв'язку з фактом настання смерті не перебувають.

У свою чергу, ОСОБА_9 під час того, як ОСОБА_8 та ОСОБА_10 здійснювали постріли, з метою спричинення шкоди здоров'ю присутнім, які намагались припинити їх хуліганські дії, застосував балончик із сльозогінним газом, внаслідок чого спричинив останнім подразнення слизових оболонок очей та дихальних шляхів.

Крім цього, ОСОБА_18 продовжуючи свої хуліганські, протиправні дії, вибігаючи з приміщення Вашківецького ССТ здійснив декілька пострілів вгору, після чого ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 сіли в свої автомобілі. Під час руху, з метою безперешкодного зникнення з місця вчиненого ними злочину, ОСОБА_8 через приспущене скло передньої водійської дверки свого автомобіля марки «Фольксваген Тігуан» д.н. НОМЕР_1, здійснив декілька пострілів в бік осіб, які вибігали з приміщення Вашківецького споживчого товариства, після чого ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 зникли з місця вчиненого злочину.

Допитані в судовому засіданні І інстанції, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вину у пред'явленому обвинуваченні щодо обставин наведених у вироку не визнали та надали суду свої пояснення.

ОСОБА_10 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав частково та надав суду свої пояснення.

На вирок районного суду захисником ОСОБА_5, який діє в інтересах засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_9, засудженим ОСОБА_10 та його захисником ОСОБА_11, засудженим ОСОБА_8 подано апеляційні скарги.

Захисник ОСОБА_5, в інтересах засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_9, в своїй апеляційній скарзі вважає вказаний вирок суду в частині засудження ОСОБА_7 за скоєння злочину передбаченого ч.4 ст. 27, ч.4 ст. 296 КК України, призначеного покарання останньому та в частині задоволення цивільних позовів до ОСОБА_7, а також в частині засудження ОСОБА_9 за ст. 296 ч.4 КК України таким, що підлягає скасуванню, внаслідок невідповідності висновків викладених у вироку фактичним обставинам справи і неправильного застосування кримінального та процесуального закону.

Оскільки, згідно вимог ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. При провадженні дізнання, досудового та судового слідства, вимогами ст. 22 КПК України на суд покладено обов'язок повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявлення тих обставин, що викривають, та тих, що виправдовують обвинуваченого.

Звертає увагу, що зазначені вимоги закону при постановленні вироку судом не дотримано і обвинувачення ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого злочину ґрунтується виключно на припущеннях органу державного обвинувачення та досудового слідства, без наведення всіх обставин та належних доказів, які фактично свідчать про відсутність будь-яких дій підзахисного, зазначених диспозицією вказаних статей.

Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази підтверджуючі припущення прокурора, що ОСОБА_7 когось умовляв, підкупував або примушував скоювати хуліганські дії. Предмет розмов між ним та іншими підсудними не стосувався вчинення хуліганських дій, не стосувався вчинення побиття потерпілих, не стосувався вчинення погрому в будь-якому громадському місці. Жодними належними і допустимими доказами по справі не підтверджується та обставина, що ОСОБА_7 виступав підбурювачем взяття із собою підсудними зброї чи інших предметів для здійснення нападу на людей.

Крім цього, вважає, що вирок районного суду не містить належного правового обґрунтування і щодо покладення на ОСОБА_7 обовязку відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_7 жодних розмов із покійним ОСОБА_17 не мав, тілесних ушкоджень не наносив і будь-яких протиправних дій щодо нього не вчиняв.

Посилається на те, що ОСОБА_9 не мав змістовної розмови із ОСОБА_7 і не знав до останнього про причину приїзду його в с. Вашківці. В приміщенні ССТ знаходився біля входу і будь-яких хуліганських дій щодо присутніх та потерпілих не вчиняв. Однак, після приходу ОСОБА_14, побоюючись за своє життя та здоровя розпилив з балончика сльозогінний газ перед собою, не спрямовуючи його на будь кого.

Вважає, що газовий балончик не є предметом спеціально пристосованим для нанесення тілесних ушкоджень, оскільки його дія обумовлюється дією на сльозові оболонки і не призводить до тілесного ушкодження організму людини.

Просить вирок районного суду по обвинуваченню ОСОБА_7 в скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст. 27, ч.4 ст. 296 КК України та по обвинуваченню ОСОБА_9 за ст. 296 ч.4 КК України - скасувати, а провадження в справі закрити в зв'язку з відсутністю в діях його підзахисних складу злочину. В задоволенні цивільних позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_15 до ОСОБА_7 відмовити.

Засуджений ОСОБА_8 в своїй апеляційній скарзі, просить вирок районного суду скасувати, як незаконний і необґрунтований, а кримінальну справу щодо нього закрити із-за відсутності в його діях складу злочину.

При цьому ОСОБА_8 посилається на те, що він поїхав із ОСОБА_7 в смт. Вашківці, не для скоєння хуліганства, а з метою захистити останнього в разі повторного побиття його братами ОСОБА_14. Змови на скоєння будь-якого злочину, а також умислу на скоєння хуліганських дій не мав.

Вважає, що конфлікт в смт. Вашківці виник по вині братів ОСОБА_12, однак у вироку суду про вказане нічого не було зазначено, що свідчить про неповноту і однобічність судового слідства. Стверджує, що в ситуації, яка склалася по вині братів ОСОБА_12, він діяв в стані необхідної оборони.

Засуджений ОСОБА_10 в своїй апеляційній скарзі вважає, що його дії за ст.ст. 121 ч.1, ст. 296 ч.4 КК України кваліфіковані неправильно і щодо нього упереджено не було застосовано ст. 69 КК України.

Стверджує, що він не мав на меті будь-якого порушення громадського порядку, а поїхав у м. Вашківці з метою не допустити, при необхідності, повторного побиття ОСОБА_7, який є його знайомим.

Звертає увагу на те, що ніхто з них першим не починав конфлікт, а лише спостерігали, як ОСОБА_7 розмовляв із ОСОБА_13 і після того, як ОСОБА_14 почав провокувати ОСОБА_8 і наніс йому перший удар, розпочалась бійка. Вказує, що вистріли і застосування газу було не з метою нанесення ушкодження, а з метою налякати і зупинити натовп, який біг на нього.

Вважає, що цивільний позов не підлягає задоволенню, оскільки між його діями та наслідками відсутній зв'язок.

Просить вирок районного суду, яким його засуджено за ст.ст. 121 ч.1, ст. 296 ч.4 КК України змінити та помякшити призначене покарання.

Захисник ОСОБА_11, діючий в інтересах підсудного ОСОБА_10, просить вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців щодо останнього скасувати та виправдати його.

При цьому останній посилається на те, що винуватість ОСОБА_10 в інкримінованих йому діяннях не знайшла свого підтвердження, а отже і висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Щодо кваліфікації за ст. 296 ч.4 КК України, то апелянт стверджує, що попередньої змови між підсудними не було і у судовому засіданні не було підтверджено наявність спільного умислу на вчинення ними хуліганських дій.

Щодо кваліфікації за ст. 121 ч.1 КК України, то апелянт стверджує, що у ОСОБА_10 будь-якого умислу на заподіяння тілесних ушкоджень не було і що останній діяв виключно з метою налякати великий натовп людей, які бігли на нього.

Вважає, що ні на досудовому слідстві, ні у судовому засіданні не було здобуто доказів, що саме з пістолету ОСОБА_10 був відстріляний предмет, вилучений із тіла ОСОБА_17.

Крім цього апелянт посилався і на те, що постріл у ОСОБА_17 був проведений не ОСОБА_10, адже останній істотно нижчий за потерпілого.

Щодо цивільного позову, то апелянт вважає, що наслідки, передбачені ст. 121 ч.1 КК України, не передбачають настання смерті, а тому вважає, що витрати на поховання не перебувають у причинно-наслідковому звязку із діями ОСОБА_10. Вважає, що моральні збитки стосуються смерті та поховання і що в цьому відсутня вина його підзахисного, яка є складовою цивільної відповідальності.

16.09.2015 року на вказані вище апеляції засуджених та їх захисників, потерпілою ОСОБА_2 було подано заперечення, в якій остання заперечує задоволення апеляційних вимог засуджених та захисників.

Заслухавши суддю доповідача, який виклав суть вироку та вимоги апеляційних скарг учасників, а саме захисника ОСОБА_5, діючого в інтересах засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_9, який підтримав свої апеляційні вимоги і просив їх задовольнити, засудженого ОСОБА_7, який підтримав апеляцію свого адвоката ОСОБА_5 частково та просив помякшити йому покарання, засудженого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_6, адвоката ОСОБА_4, які наполягали на закритті кримінальної справи, думку прокурора, потерпілих, які вважають, що вирок суду, слід залишити без змін, а апеляційні скарги захисників та засуджених, як необґрунтовані без задоволення, провівши часткове судове слідство та розглянувши кримінальну справу, зясувавши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги - засудженого ОСОБА_8, засудженого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_11,(які не зявилися в судове засідання по невідомим причинам), а також захисника ОСОБА_5, який представляє інтереси засудженого ОСОБА_9 задоволенню не підлягають. Вимоги адвоката ОСОБА_5 в частині засудження ОСОБА_7 підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 323 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Із цього випливає, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази, як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують засудженого, проаналізувати їх, оцінити за своїм внутрішнім переконанням та дати остаточну оцінку, що ґрунтується на їх всебічному, повному й неупередженому дослідженні під час судового розгляду з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозвязку.

Оцінка доказів згідно зазначеної статті є компетенцією суду, який постановив вирок.

При перевірці вироку суду І інстанції, колегією встановлено, що суд правильно встановив фактичні обставини справи. Дії засуджених ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 296 КК України, ОСОБА_8 за ч.4 ст. 296 КК України, ОСОБА_9 за ч.4 ст. 296 КК України та ОСОБА_10 за ч. 4 ст. 296, ч.1 ст. 121 КК України вірно кваліфіковано і висновок про доведеність вини засуджених у скоєнні інкримінованих їм злочинах відповідає сукупності зібраних у справі та досліджених у судовому засіданні доказів, яким дано остаточну юридичну оцінку, яка ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному розгляді всіх обставин справи в сукупності та з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, про що в судовому рішенні наведено докладні мотиви з посиланням на дослідженні у судовому засіданні докази.

Колегія суддів не може погодитись із доводами наведених в апеляційних скаргах учасників кримінальної справи, щодо неналежної оцінки доказів судом І інстанції. Твердження, на які скаржники посилається у своїх апеляційних скаргах, були предметом дослідження районним судом, який, зясувавши доводи всіх учасників та дослідивши матеріали провадження, надав на них змістовні та обґрунтовані відповіді у судовому рішенні.

Зокрема, суд це зробив шляхом допиту засуджених, потерпілих, свідків, експерта, а також дослідивши матеріали кримінальної справи та письмові докази, висновки експертиз. Врахував суд і доводи та виступи учасників справи в судових дебатах.

Як вбачається з вироку, судом І інстанції ретельно перевірені всі доводи, які є аналогічні тим, що викладені у апеляційних скаргах засудженого ОСОБА_8, засудженого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_11, а також захисника ОСОБА_5 в інтересах засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_9, які в свою чергу, в апеляційних скаргах не спростували їх з інших підстав, які б не були предметом дослідження судом першої інстанції. Отже, мотиви зазначені у вироку про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Ретельно перевіривши всі доводи та вислухавши думку учасників судового розгляду, суд свої висновки про винуватість засуджених ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 296 КК України, ОСОБА_8 за ч.4 ст. 296 КК України, ОСОБА_9 за ч.4 ст. 296 КК України та ОСОБА_10 за ч. 4 ст. 296, ч.1 ст. 121 КК України, за викладених у вироку обставин, довів об'єктивними доказами, які зібрані у передбаченому законом порядку і є допустимими. Судом було вичерпано всі можливості для отримання доказів, які мали значення для встановлення обставин в даному кримінальному провадженні, та прийнято обґрунтоване рішення.

Заперечення засудженими своєї винуватості у вчиненні інкримінованих їм злочинів, як у суді першої, так і в апеляційної інстанції, а також у поданих апеляційних скаргах є безпідставними, оскільки судова колегія розцінює їх, як обраний підсудними спосіб захисту з метою уникнення відповідальності за скоєне.

Зокрема, вина засуджених ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 296 КК України, ОСОБА_8 за ч.4 ст. 296 КК України, ОСОБА_9 за ч.4 ст. 296 КК України та ОСОБА_10 за ч. 4 ст. 296, ч.1 ст. 121 КК України доведена наступним:

- показаннями свідків, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_2 (т.10 а.с. 180-231 протокол судового засідання);

- висновками балістичних експертиз: № 0691 від 17.06.2012 року (т.2 а.с. 8-12), № 714-К від 26.06.2012 року (т.2 а.с. 57-61), № 691 від 18.06.2012 року (т.2 а.с. 23-27);

- протоколом огляду трупа ОСОБА_17 від 16.06.2012 року та фототаблицею до нього (т.1 а.с. 47-52), в ході якого на тілі останнього було виявлено тілесні ушкодження у вигляді саден та синців на тілі, а також поранення в ділянці кревної порожнини;

Протоколом добровільної видачі від 17.06.2012 р. , в ході якого хірург Вашківецької райлікарні добровільно видав металевий фрагмент (деформовану кулю), яка була ним вилучена із тіла ОСОБА_13, в ході надання останньому медичної допомоги (т.1 а.с.117).

Протоколом добровільної видачі від 19.06.2012 року, в ході якого г. Давидян С,О. добровільно видав револьвер «Сафарі РФ 420» № Х14143, який2 йому 16.06.2012 року передав на зберігання ОСОБА_10 (т.1 а.с.119)

Протоколом добровільної видачі від 17.07.2012 р., в ході якого ОСОБА_19 добровільно видав револьвер «Альфа» моделі 461 №0461-32577, переданий йому на зберігання ОСОБА_8 В.С.16.06.2012 р. (т.1 а.с.123),

Протоколом обшуку житла та іншого володіння ОСОБА_8 від 16.06.2012 р., в ході якого у помешканні було виявлено та вилучено пластмасовий футляр у якому знаходилося 8 патронів «Флобер», а також з автомобіля марки «Фольксваген Тігуан» д.н. НОМЕР_4, належного ОСОБА_20 2 деревяні біти (т.4 а.с.199)

- протоколом виїмки від 16.06.2012 року (т.1 а.с. 142), в ЧО БСМЕ одягу з трупа ОСОБА_17 та фрагмента металу циліндричної форми, що був виявлений та вилучений в ході розтину трупа ОСОБА_17 із черевної порожнини;

- висновком судово-імунологічної експертизи № 1200 від 06.07.2012 року (т.2 а.с. 218-222), згідно якої на одязі з трупа ОСОБА_17, виявлено кров людини, яка походить від ОСОБА_17;

- висновком судово-медичної експертизи № 583 від 12.07.2012 року (т.1 а.с. 202-207), згідно якої ОСОБА_17 були спричинені тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких і які є небезпечними для життя в момент заподіяння;

- висновком комісійної судово-медичної експертизи №123 від 02.08.2012 року (т.1 а.с. 227-235), згідно якої, потерпілому ОСОБА_17 були спричинені тілесні ушкодження, які в безпосередньому причинному звязку з фактом настання смерті не перебували, а трактувалися небезпечними для життя в подальшому прогнозованому клінічному перебігові (розвиток перетоніту).

Смерть у ОСОБА_17 настала внаслідок механічної асфіксії, що встановлено висновком комісійної судово-медичної експертизи № 123-Д від 14.10.2013 року (т.8 а.с. 153-164), згідно якої смерть у ОСОБА_17 настала внаслідок механічної асфіксії, обтурації дихальних шляхів шлунковим харчовим вмістом (риготинням) та ін.

Крім цього, згідно вказаної експертизи смерть ОСОБА_17 настала від механічної асфіксії внаслідок аспірації шлункового вмісту на рівні кількох відділів дихальних шляхів, після вогнепального, проникаючого, поодинокого, кульового, сліпого поранення передньої черевної стінки з наскрізним ушкодженням петель кишковика на фоні алкогольної інтоксикації.

Отже, районний суд обґрунтовано та вірно поклав в основу вироку висновок вказаної експертизи, проведеної відповідними фахівцями, а також показання потерпілих та свідків про вчинення хуліганських дій підсудними, оскільки вони є послідовними, узгоджуються між собою та із дослідженими судом письмовими доказами, таким чином це свідчить про їх достовірність.

У звязку з чим, колегія суддів не може погодитися з доводами апелянтів щодо постановлення вироку на припущеннях та за відсутності сукупності доказів винуватості підсудних.

Крім того, колегія суддів критично розцінює доводи, викладені в апеляціях захисника ОСОБА_5 в інтересах засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_9, засудженого ОСОБА_8, засудженого ОСОБА_10 та в його інтересах захисника ОСОБА_11С щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, а також щодо неповноти і однобічності судового слідства за ст. 296 ч.4 КК України.

При цьому, колегія суддів виходить із того, що, як визначив Верховний Суд України у п.4 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про хуліганство» від 22.12.2006 року - дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім'ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства і а супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

п.5 вказаної Постанови передбачено, що хуліганством, яке супроводжувалось винятковим цинізмом, можуть бути визнані дії, поєднані і демонстративною зневагою до загальноприйнятих норм моралі, наприклад, проявом безсоромності чи грубої непристойності, знущанням над хворим, дитиною, особою похилого віку або такою, яка перебувала у безпорадному стані та ін..

Згідно правової позиції, викладеної у Постанові Верховного суду України від 04.10.2012 року: хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок та інші об'єкти захисту. Зміст та спрямованість цього діяння висновуються із характеру дій особи, яка їх вчиняє, а також із стосунків, які склалися між такою особою та потерпілим.

Як вбачається із показів засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8 наданих в суді І інстанції та підтриманих в апеляційному суді, в яких вони не заперечували факту того, що вони на прохання ОСОБА_7 їхали «виясняти стосунки», які виникли у останнього з ОСОБА_13.

Отже, дії засудженого ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за ч.4 ст.27, ч.4 ст.296 КК України, оскільки в судовому засіданні встановлено, що він своїми умисними діями підбурював (схилив) ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалася особливою зухвалістю (хуліганства) за кваліфікуючими ознаками: вчинене групою осіб, із застосуванням спеціально пристосованих та заздалегідь заготовлених предметів для нанесення тілесних ушкоджень.

Такі дії засуджених вказують саме на порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувались особливою зухвалістю, та які були вчинені групою осіб, із застосуванням спеціально пристосованих та заздалегідь заготовлених предметів для нанесення тілесних ушкоджень.

Крім того, на думку колегії суддів, вірною є кваліфікація дії засудженого ОСОБА_10 за ч.1 ст.121 КК України, оскільки в судовому засіданні встановлено, що він діючи з непрямим умислом, вчинив дії, направлені на заподіяння ОСОБА_17 тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

В зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає безпідставними і надуманими посилання апелянтів на те, що останні не порушували громадський порядок, тільки захищались від нападу, а також на не доведеність використовування ними предметів, заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень, оскільки такі твердження суперечать доказам здобутим по справі у суді першої інстанції, так і апеляційної інстанції.

Зокрема, не заслуговують на увагу посилання адвоката ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_10 в апеляційній скарзі на те, що у останнього не було умислу на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_17 і що він хотів лише таким чином налякати та зупинити великий натовп людей, які бігли на нього, оскільки, ці твердження ОСОБА_10 спростовуються показаннями потерпілих та свідків, наданих у районному суді, з яких встановлено, що внаслідок пострілів здійснених ОСОБА_10, потерпілому ОСОБА_17 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення моральної та матеріальної шкоди з ОСОБА_7 і заперечення їх останнім, то, враховуючи засади розумності, виваженості та справедливості, а також характер вчинених засудженим діянь і характер страждань потерпілих, суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги частково і обґрунтовано визначив розмір відшкодування, зазначений у вироку районного суду.

На думку колегії суддів, посилання захисника ОСОБА_21 в інтересах ОСОБА_10 щодо цивільного позову, а саме, що наслідки, передбачені ст. 121 ч.1 КК України не передбачають настання смерті, а тому витрати на поховання не перебувають у причинно-наслідковому звязку із діями ОСОБА_10, оскільки у цьому відсутня вина останнього також не заслуговують на увагу і є безпідставними. Зокрема, судом першої інстанції було вірно встановлено, що внаслідок умисних дій ОСОБА_10 потерпілому ОСОБА_17 було спричинено тяжкі тілесні ушкодження. Таким чином, ОСОБА_2 було заподіяно моральну шкоду, яка полягала у душевних стражданнях, яких остання зазнала у звязку з неправомірними діями відносно потерпілого - її сина.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції вірно вказав на те, що завдана ОСОБА_2 моральна шкода полягала у перенесенню нею величезного душевного страждання, болю, нервового потрясіння діями по відношенню до її єдиного сина, який матеріально утримував її, чоловіка та його доньку, яка проживала з нею та знаходилась на її забезпеченні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини та вірну кваліфікацію дій засуджених ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 296 КК України, ОСОБА_8 за ч.4 ст. 296 КК України, ОСОБА_9 за ч.4 ст. 296 КК України та ОСОБА_10 за ч. 4 ст. 296, ч.1 ст. 121 КК України за наведених вище доводів та обґрунтованих доказів викладених у вироку.

При призначенні покарання засудженим ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_10, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 65 - 67 КК України, належним чином врахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, особи винних, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання і прийшов до обґрунтованого висновку про їх винуватість у вчиненні зазначених вище кримінальних діянь, а відтак і призначив покарання у вигляді позбавлення волі і з даним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Зокрема, судом при призначенні виду та міри покарання засудженому ОСОБА_7 враховано, що останній вину визнав частково, злочин, передбачений ч.4 ст. 27, ч.4 ст. 296 КК України належать до категорії тяжких злочинів, а також те, що засуджений вперше притягується до кримінальної відповідальності, є приватним підприємцем та постійно працює, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, частково відшкодував шкоду потерпілим, має на утриманні малолітню дитину, мати якої з нею не проживає , що судом визнано такими обставинами, що помякшують покарання ОСОБА_7. крім того, в судовому засіданні апеляційної інстанції було встановлено, що саме ОСОБА_7 відшкодував спричинену шкоду потерплій ОСОБА_2 в сумі 91 тис. грн. ще до початку судового засідання. Крім того він має на утриманні батька, який хворіє на рак. З огляду на це колегія суддів вважає можливим задовольнити апеляцію в частині призначеного покарання і зменшити покарання до 3 років 10 місяців позбавлення волі, що є в межах санкції зазначеної частини ст. 296 КК України.

До обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_7 враховано те, що він скоїв злочин у станів алкогольного спяніння.

При призначенні виду та міри покарання засудженому ОСОБА_8 судом враховано, що останній вину не визнав, злочин, передбачений ч.4 ст. 296 КК України належать до категорії тяжких злочинів, а також те, що засуджений вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце роботи за яким позитивно характеризується, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні трьох малолітніх дітей, що визнано обставинами, що помякшують покарання ОСОБА_8.

Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_8 судом не встановлено.

Призначаючи вид та міру покарання засудженому ОСОБА_9 суд врахував, що останній вину не визнав, злочин, передбачений ч.4 ст. 296 КК України належать до категорії тяжких злочинів, а також те, що засуджений в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, має постійне місце роботи за яким позитивно характеризується, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні двох малолітніх дітей, що визнано обставинами, що помякшують покарання ОСОБА_9.

Обставин, які б обтяжували покарання засудженому ОСОБА_9 судом не встановлено.

При призначенні виду та міри покарання засудженому ОСОБА_10 судом враховано, що останній частково визнав свою вину, злочини, передбачені ч.4 ст. 296, ч.1 ст. 121 КК України належать до категорії тяжких злочинів, а також те, що засуджений в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні малолітню дитину, частково відшкодував потерпілим завдану шкоду, що визнано обставинами, що помякшують покарання ОСОБА_10.

Обставин, які б обтяжували покарання засудженому ОСОБА_10 судом не встановлено.

Зокрема судом вірно звернено увагу на соціальну небезпечність вчинених засудженими ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 хуліганських дій, зухвалість вчиненого, зокрема порушення громадського порядку, що супроводжувалося використанням спеціально пристосованих предметів..

Тих істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.

Обставини справи судом зясовано повно і обєктивно. Будь-яких порушень норм кримінально-процесуального права, які б вплинули на законність та обґрунтованість судового рішення по даній справі, допущено не було.

Підставами для скасування чи зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є такі порушення норм кримінального процесуального закону, які шляхом позбавлення, чи обмеження гарантованих КПК України прав учасників кримінального провадження, недотримання процедури судочинства, чи іншим шляхом вплинули, чи могли вплинути на винесення законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення. Таких порушень колегією суддів встановлено не було.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку та винесення виправдувального вироку, як про це апелюють захисники ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7. та ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_10 та засуджений ОСОБА_8 в своїх скаргах.

Разом з тим, в матеріалах справи є ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04.01.2016 року, щодо ОСОБА_10 (т.11 а.с.107), 25.02.2016 року згідно яких засудженому ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (т. 11 а.с.148-149; 155-156)) було зараховано строк попереднього увязнення в строк відбуття покарання із розрахунку один день попереднього увязнення дорівнює двом дням відбуття покарання, а засудженому ОСОБА_7 цей строк, відповідно до ст. 72 ч.5 КК України зарахованій ухвалою Шевченківського райсуду м. Чернівці 18.03.2016 року (т.11. а.с. 190-191). З урахуванням наведено, а також заяв засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8 про застосування до них Закону України про «Амністію у 2014 році», колегія суддів судової палати у кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України в редакції 1960 року, Законом України про «Амністію у 2014 році» , -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_5, який діє в інтересах засуджено ОСОБА_9, засудженого ОСОБА_8, засудженого ОСОБА_10 та в його інтересах захисника ОСОБА_11 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7. задовольнити частково.

Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19 серпня 2015 року щодо ОСОБА_7 змінити. Вважати його засудженим за ч.4 ст.27, ч.4 ст. 296 КК України до 3 років 10 місяців позбавлення волі.

В інший частині вирок суду залишити без змін.

Відповідно до ст. 3 Закону України про «Амністію у 2014 році» ОСОБА_8 засудженого за ч.4 ст. 296 КК України, ОСОБА_7 засудженого за ч.4 ст.27, ч.4 ст. 296 КК України звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і

може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Суддя-доповідач: ОСОБА_12

Судді: В.Я. Марчак

ОСОБА_1