Рішення № 67181075, 13.06.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/17677/15-ц

Провадження № 22-ц/779/827/2017

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Беркій О.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Василишин Л.В., Пнівчук О.В.,

секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ «Банк Золоті Ворота» в особі представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Золоті Ворота» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 07 квітня 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2015 року ПАТ «Банк Золоті Ворота» в особі представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Золоті Ворота» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги обґрунтувало тим, що 24 вересня 2008 року між акціонерно-комерційним банком «Золоті Ворота» (правонаступником якого є ПАТ «Банк Золоті Ворота») та ОСОБА_4 було укладено договір № 02/500Ф про надання споживчого кредиту у формі невідновлювальної кредитної лінії, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 200 000,00 грн. строком до 23 вересня 2015 року та зі сплатою відсотків у розмірі 15,99 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки від 25 вересня 2008 року, за умовами якого іпотекодавець передав у іпотеку двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що оскільки боржником зобов'язання не виконано, заборгованість за кредитним договором не погашена, у зв'язку з чим станом на 04 грудня 2015 року заборгованість становить 881 908,58 грн., з яких тіло кредиту - 200 000,00 грн., прострочені проценти - 261 028,03 грн., комісійна винагорода - 57 420,00 грн., пеня - 363 460,55 грн., банк просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на нерухоме майно ОСОБА_3 - двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ «Банк Золоті Ворота» в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», з укладанням ПАТ «Банк Золоті Ворота» договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем за ціною визначеною на підставі оцінки даного майна суб'єктом оціночної діяльності станом на дату продажу, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також наданням ПАТ «Банк Золоті Ворота» всіх повноважень, необхідних для здійснення такого продажу.

Рішенням Івано-Франківського міського від 07 квітня 2017 року позов задоволено.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ «Банк Золоті Ворота» за договором № 02/500Ф про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії (невідновлювальної) від 24 вересня 2008 року за період з 24 вересня 2008 року по 04 грудня 2015 року в розмірі 881 908,58 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки, згідно договору іпотеки від 05 вересня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО Кочан М.В., за реєстровим № 5407, - двохкімнатну квартиру АДРЕСА_2, яка складається з двох житлових кімнат, житловою площею 39,2 кв.м., загальною площею 71,7 кв.м. та належить іпотекодавцю, ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 02 жовтня 2007 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, згідно з розпорядженням міського голови від 07 вересня 2007 року за №515-р, зареєстроване в Івано-Франківському ОБТІ згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №16183063 від 05 жовтня 2007 року, реєстраційний номер 20483054, в реєстрову книгу №234 номер запису 8493, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ «Банк Золоті Ворота» з укладанням ПАТ «Банк Золоті Ворота» договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем за ціною визначеною на підставі оцінки даного майна суб'єктом оціночної діяльності станом на дату продажу, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також з наданням АТ «Банк Золоті Ворота» всіх повноважень, необхідних для здійснення такого продажу.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк Золоті Ворота» 13 228,63 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_3 посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи, на порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що правовідносини, щодо отримання кредиту на підставі договору № 02/500Ф від 24 вересня 2008 року були детально досліджені в ході досудового та судового розгляду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Вироком від 18 вересня 2014 року, який набрав законної сили, встановлено, що вона не знала про злочинні наміри організованої групи і при укладенні договору іпотеки її було введено в оману.

Крім того, було задоволено цивільний позов ПАТ «Банк Золоті Ворота» в кримінальному провадженні та стягнуто на користь банку в солідарному порядку із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 270 801,31 грн. за кредитним договором № 02/500Ф від 24 вересня 2008 року за період з 29 серпня 2009 року по 24 квітня 2013 року.

Судом не було прийнято до уваги вирок, як доказ того факту, що банк своїм позовом у кримінальному провадженні фактично визнав, що збитки через невиконання вимог кредитного договору № 02/500Ф від 24 вересня 2008 року були заподіяні банку саме в результаті вчинення злочину ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а не ОСОБА_4, а тому вини останнього у порушенні грошового зобов'язання немає і, в свою чергу, вона не несе майнової відповідальності за вчинення злочину засудженими і завданих ними збитків банку.

Судом першої інстанції фактично не було застосовано положення статті 228 ЦК України, оскільки правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним.

Крім того, відмовляючи у задоволенні клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності, суд першої інстанції безпідставно відмовив у витребуванні цивільної справи № 344/19705/14-ц та огляді її в судовому засіданні в якості письмового документа.

Безпідставно було відмовлено судом і у задоволенні клопотання про витребування у позивача оригіналів боргових документів, як доказів підставності позовних вимог.

При цьому, судом першої інстанції не було залучено до участі у розгляді справи в третьої особи боржника ОСОБА_4

У зв'язку з наведеним, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_8 апеляційну скаргу підтримали з вищенаведених підстав.

Представник ПАТ «Банк Золоті Ворота» - ОСОБА_9 апеляційну скаргу заперечив, посилаючись на її безпідставність.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 24 вересня 2008 року між акціонерно-комерційним банком «Золоті Ворота» (правонаступником якого є ПАТ «Банк Золоті Ворота») та ОСОБА_4 було укладено договір № 02/500Ф про надання споживчого кредиту у формі невідновлювальної кредитної лінії, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 200 000,00 грн. строком до 23 вересня 2015 року та зі сплатою відсотків у розмірі 15,99 % річних.

25 вересня 2008 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець передав у іпотеку двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Згідно п. 4.3.1 кредитного договору банк має право вимагати достроково повернення кредиту і сплати процентів, комісійної винагороди, сплати неустойки та відшкодування інших збитків, заподіяних неналежним виконанням зобов'язань, а також відмовитись від подальшого кредитування позичальника за договором у випадках передбачених п. 4.2.4.

Оскільки божником були порушені умови кредитного договору в частині строків повернення кредиту та інших платежів, банк у серпні 2009 року використавши своє право дострокового повернення кредиту і сплати процентів, неустойки, звернувся до Івано-Франківського міського суду з позовною заявою про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на заставне майно - двохкімнатну квартиру по АДРЕСА_3 яка належить ОСОБА_10, за наслідками якого було відкрито провадження у справі.

В процесі розгляду справи, банк у вересні 2009 року, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути на користь філії АКБ «Банк Золоті Ворота» у м. Івано-Франківськ 243 333,33 грн. заборгованості за договором № 02/500Ф про надання споживчого кредиту від 24 вересня 2008 року в солідарному порядку із ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 13 квітня 2010 року було достроково стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором в розмірі 243 333,33 грн.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 04 грудня 2014 року було скасовано заочне рішення і при новому розгляді рішенням суду від 10 лютого 2015 року стягнуто із ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в солідарному порядку вказану заборгованість.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що вироком Івано-Франківського міського суду від 18 вересня 2014 року було засуджено ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за вчинення ними злочинів, передбачених ст. ст. 191 ч. 4, 191 ч. 5, 209 ч. 3, 28 ч. 366 ч. 2 КК України.

Вироком суду було встановлено, що ОСОБА_3 не вчиняла жодних дій, що передували підписанню договору іпотеки, а заява про згоду передати в іпотеку квартиру та акт погодження вартості майна підписані членами організованої групи.

Також встановлено, що ОСОБА_11, діючи із відома і згоди всіх учасників організованої групи, 25 вересня та 26 вересня 2008 року нотаріально оформили договір іпотеки, згідно якого квартира ОСОБА_3 була передана в заставу банку «Золоті ворота» в забезпечення отриманого ОСОБА_4 кредиту на суму 200 000 грн.

ОСОБА_6, будучи об'єднаний єдиним умислом з усіма учасниками організованої групи на заволодіння коштами банку, 24 вересня 2008 року підписав завідомо неправдиві договір про надання споживчого кредиту №02/500 Ф ОСОБА_4, договір іпотеки із ОСОБА_3 від 25 вересня 2008 року на підставі чого, 25 вересня 2008 року ОСОБА_4 отримав кошти в сумі 200 000 грн.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2015 року було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до АТ «Банк Золоті Ворота» про визнання недійсними пунктів договорів іпотеки та визнання іпотеки припиненою з тих підстав, що з врахуванням того, що діями ОСОБА_11 у змові з іншими членами злочинної групи - працівниками банку ОСОБА_3 введено в оману щодо укладення договорів іпотеки, то у суду першої інстанції не було підстав для визнання недійсними таких договорів лише в частині їх дії до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.

У грудні 2015 року банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позову зазначав, що заборгованість за кредитним договором не погашена і станом на 04 грудня 2015 року складає 881 908,58 грн., з яких тіло кредиту - 200 000,00 грн., прострочені проценти - 261 028,03 грн., комісійна винагорода - 57 420,00 грн., пеня за простроченою заборгованістю - 363 460,55 грн., в тому числі пеня за тілом кредиту - 144 380,14 грн., пеня за процентами - 179 250,64 грн., пеня за комісійною винагородою - 39 829,77 грн.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 подала заяву про застосування позовної давності.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не врахував, що у серпні 2009 року банк звернувся із заявою про дострокове стягнення заборгованості, а із заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки звернувся у грудні 2015 року, відповідач подав заяву про застосування позовної давності, а тому звернувшись до суду із позовом про дострокове стягнення заборгованості на підставі п. 4.3.1 кредитного договору, банк змінив строк основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов в межах позовної давності, а тому у зв'язку із пропуском позивачем позовної давності підстав для задоволення позову не було.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухвалення нового рішення про відмову у задоволені позову за пропуском позивачем позовної давності.

Посилання представника банку на те, що мало місце переривання позовної давності колегією суддів відхиляються, оскільки банк звернувшись у серпні 2009 року із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, 30 вересня 2009 року змінив позовні вимоги на солідарне стягнення заборгованості.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з позивача на користь відповідача слід стягнути 14 551,50 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 07 квітня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ПАТ «Банк Золоті Ворота» в особі представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Золоті Ворота» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Стягнути із ПАТ «Банк Золоті Ворота» на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 14 551,50 грн.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: Л.В. Василишин

О.В.Пнівчук