Ухвала суду № 67178394, 09.06.2017, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.06.2017 Справа №1915/6328/2012

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі

головуючого судді Сливка Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Зарічної О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі цивільну справу за скаргою публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на дії державного виконавця Бережанського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

заявник публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі ПАТ «Родовід Банк») звернувся в суд з вказаною скаргою. У ній просить визнати дії зазначеного державного виконавця, щодо винесення постанови про повернення заявнику виконавчого листа незаконними та скасувати цю постанову. В обґрунтування таких вимог вказує, що 30 березня 2017 року зазначений державний виконавець виніс постанову про повернення стягувачу виконавчого листа, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області в порядку виконання рішення за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судового збору. Таке рішення державний виконавець прийняв з порушенням ст.ст. 10,18 Закону України «Про виконавче провадження», вважає заявник.

У судове засідання представник заявника не зявився подавши заяву про розгляд справи за його відсутності у якій також зазначає, що викладені у скарзі вимоги підтримує у повному обсязі.

Державний виконавець Бережанського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (далі Бережанський МВ ДВС ГТУЮ в Тернопільській області) ОСОБА_1 у судове засідання не зявився подавши заяву про розгляд справи за його відсутності. У цій заяві, а також у запереченнях від 09 червня 2017 року, останній вказує, що проти задоволення скарги заперечує, вважає доводи викладені у ній безпідставними, оскільки ним у повній мірі дотримано вимог закону.

Суд, дослідивши матеріали скарги, прийшов до переконання, що її слід задовольнити з огляду на таке:

частиною 1 ст. 383 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

У абзаці 2 пункту 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» розяснено, що справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК з особливостями, встановленими статтею 386 ЦПК <…>.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 серпня 2012 року було стягнено з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» 26'330,93 грн. заборгованості за кредитним договором.

На підставі цього рішення був виданий, а в подальшому і звернений до виконання, виконавчий лист. Вказані факти визнані сторонами, а тому, в силу вимог ч. 1 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України, доказуванню не підлягають.

30 березня 2017 року державний виконавець Бережанського МВ ДВС ГТУЮ в Тернопільській області ОСОБА_1, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про повернення вказаного виконавчого документа стягувачу. У її мотивувальній частині останній вказав, що при виході по місцю проживання боржника майна, на яке можне бути звернено стягнення немає, про що складено відповідний акт. Заходи щодо розшуку майна боржника виявились безрезультатними: згідно витягу з Єдиного державного реєстру МВС відсутня інформація про зареєстровані авто; він не отримує пенсії в Пенсійному фонді України, в МДПІ відкритих рахунків немає, інформація стосовно боржників фізичних осіб щодо сум доходу, перерахованого (сплаченого) податковими агентами на користь платників податку та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутня. Згідно інформаційної довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно за ним нерухомості не зареєстровано.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Як вбачається з фотокопії Інформаційної довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна, сформованого 27 липня 2016 року, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить домоволодіння, у с. Заставці, Старосинявського району Хмельницької області, будинки у с. Калмиківка, Старобільського району Луганської області та у м. Горлівка, Донецької області.

Абзацом 5 пункту 18 вказаної вище постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ також розяснено, що <…> у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. <…>.

Отож висновки державного виконавця про відсутність майна у ОСОБА_2, на яке можна було б звернути стягнення, не відповідають реальним обставинам справи, а тому його дії щодо повернення виконавчого листа, котрі ґрунтуються на цих фактах є неправомірними; винесенні процесуальні рішення незаконними.

При цьому суд бере до уваги положення ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» щодо місця виконання рішень і вважає за необхідне зазначити, що пунктами 6,7 розділу V інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року передбачено, що виконавче провадження передається з одного органу державної виконавчої служби до іншого у разі якщо місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби за рішенням державного виконавця, на виконанні у якого перебуває виконавче провадження.

Керуючись ст.ст. 383386Цивільного процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

скаргу задовольнити.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Бережанського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_1 щодо повернення на підставі пункту другого частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» публічному акціонерному товариству «Родовід Банк» виконавчого листа № 1915/6328/2012, виданого 11 грудня 2012 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 26'330 (двадцять шість тисяч триста тридцять) грн. 93 коп.

Скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 30 березня 2017 року, винесену у виконавчому провадженні № 51313866, відповідно до якої публічному акціонерному товариству «Родовід Банк» повернуто виконавчий лист № 1915/6328/2012, виданий 11 грудня 2012 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 26'330 (двадцять шість тисяч триста тридцять) грн. 93 коп.

Ухвала в частині зупинення провадження у справі може бути оскаржена до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали суду, а у разі якщо ухвалу суду було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подаєтьсяпротягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали суду, в іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяОСОБА_3