Ухвала суду № 67178042, 08.06.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/4400/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.

Провадження № 22-ц/783/2571/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Ю. Р.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого Мікуш Ю.Р.,

суддів: Павлишина О.Ф., Приколоти Т.І.

секретар Бохонко Е.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 23 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк», з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про визнання договору недійсним,-

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваною ухвалою позовну заяву залишено без розгляду.

Скасовано арешт, накладений ухвалою Галицького районного смуду м.Львова від 08 липня 2016 року в забезпечення позову на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2.

Ухвалу оскаржила позивач ОСОБА_2 В апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з ухвалою. Стверджує, що при розгляді даної справи судом порушені права позивача на незалежний, безсторонній і справедливий суд. Зазначає, що позивач зазнав дискримінації з боку судової влади, оскільки суд порушив принципи рівності всіх учасників судового процесу перед судом і законом надавши перевагу відповідачу перед позивачем за ознаками статі, віку, соціального походження та майнового стану. Стверджує, що представник позивача був змушений подати заяву про залишення позову без розгляду, оскільки суд двічі невмотивовано відмовив позивачу у задоволенні клопотання про витребування у відповідача доказів по справі, які суд, на думку позивача, зобов'язаний був задоволити, оскільки без зазначених доказів неможливо призначити експертизу по справі та довести підстави на які посилається позивач у своєму позові. Крім цього, судом скасовано заходи забезпечення позову з власносї ініціативи, без клопотання сторони по справі, ще до набрання ухвалою законної сили чим порушено вимоги передбачені ч.6 ст.154 ЦПК України. Просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до Галицького районного суду м.Львова в іншому складі.

Сторони у справі в судове засідання не з»явились, а тому у відповідності до ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

З матеріалів справи встановлено такі обставини.

В липні 2016 року позивач ОСОБА_2 звернулась з позовом до ПАТ «ВіЕс Банк» про визнання договору споживчого кредиту недійсним. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 06.04.2006 року між ВАТ «Електронбанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір за яким банк зобовязався надати позичальнику грошові кошти в сумі 100000 доларів США строком на 5 років до 06 квітня 2011 року.

В якості забезпечення виконання зобовязань Позичальника за кредитним договором 06.04.2006 року між ВАТ «Електронбанк» та позивачем був укладений іпотечний договір №886 за яким передано в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_2. Стверджувала, що оскаржувані кредитні договори не відповідають вимогам ч.1 ст.229, ч.1 ст.230 ЦК України, оскільки відповідач ввів позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення, а саме щодо відсоткової ставки та фактично нарахованих та стягнутих з позивача відсотків, а тому в силу закону просила визнати кредитний договір недійсним. (а.с1-2)

Ухвалами Галицького районного суду м.Львова від 08 липня 2016 року відкрито провадження у справі та забезпечено позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3, що належить на праві власності ОСОБА_2Й.(а.с.15,17-18).

Справа призначалась в судове засідання неодноразово.

23 лютого 2017 року представник позивача ОСОБА_4, який представляє інтереси позивачки на підставі доручення (а.с.170) подав суду заяву про залишення позову без розгляду (а.с.171).

Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд виходив з вимог п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, враховуючи наступні вимоги процесуального законодавства.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Згідно з пунктом 5 частиною 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.

Доводи позивача про те, що представник змушений був подати заяву про залишення позову без розгляду, оскільки судом відмовлено в задоволенні його клопотань про витребування доказів без яких неможливо довести обставини на які посилається позивач в позовній заяви не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки постановляючи такі ухвали суд діяв в межах повноважень визначених процесуальним законом.

Крім цього, з технічного запису судового засідання не встановлено жодних неправомірних дій суду, які б свідчили про дискримінацію відносно позивача про яку зазначено в апеляційній скарзі.

Щодо тверджень апелянта про неправомірне скасування заходів забезпечення позову, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно ч.6 ст.154 ЦПК України якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи наведені вимоги закону, суд правомірно скасував заходи забезпечення позову одночасно з постановленням ухвали, яка відповідно до ст.208 ЦПК України є однією із форм судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303,307 ч.2 п.1, 308, 312 ч.1 п.1, 314 ч.1 п.4, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в і д х и л и т и.

Ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 23 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Ю.Р.Мікуш

Судді: О.Ф.Павлишин

ОСОБА_5