Ухвала суду № 67177893, 08.06.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 451/161/17 Головуючий у 1 інстанції: Крет А.І.

Провадження № 22-ц/783/3371/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Н. П.

Категорія: 23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої: Крайник Н.П.

суддів: Мельничук О. Я., Савуляка Р. В.

при секретарі: Фейір К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ТзОВ «Приват-Агро-Львів» на ухвалу Радехівського районного суду Львівської області від 17 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до ТзОВ «Приват-Агро-Львів» про визнання договору оренди землі недійсним, -

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваною ухвалою заяву задоволено. Заборонено ТзОВ «Приват-Агро-Львів» проводити будь-які сільськогосподарські роботи, в тому числі пов»язані з обробітком землі на земельній ділянці площею 1,3411 га, що належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії І-ЛВ № 089821, що відноситься до сільськогосподарських угідь ріллі, яка розташована на території Оглядівської сільської ради, кадастровий номер 4623983800:06:000:0266.

Ухвалу суду оскаржило ТзОВ «Приват-Агро-Львів».

Вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання договору недійсним мають немайновий характер, а тому застосований судом захід забезпечення позову шляхом заборони відповідачу проводити будь-які сільськогосподарські роботи не є співмірним з заявленими позовними вимогами. Вважає, що оскаржувана ухвала не містить належного обґрунтування того, яким чином не прийняття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про визнання недійсним договору оренди. Вказує на те, що оскаржувана ухвала ґрунтується лише на припущеннях суду щодо можливості виникнення у майбутньому порушення прав позивач. Крім того, зазначає, що, заборонивши відповідачу проводити будь-які сільськогосподарські роботи судом обмежено діяльність суб»єкта господарювання, що може призвести до завдання значних збитків відповідачу.

Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Згідно ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до положень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з»ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Встановлено, що 09.02.2017 року ОСОБА_3 пред»явила до суду позов, в якому просила визнати недійсним договір оренди землі № 393 від 04.01.2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ТзОВ «Приват-Агро-Львів». В обґрунтування позовних вимог представник позивача ОСОБА_2 покликався на те, що підставою визнання спірного договору оренди недійсним є та обставина, що при його укладенні були порушені права позивача в частині вільного волевиявлення, яке має відповідати її внутрішній волі, чим порушено вимогу ч. 3 ст. 203 ЦК України.

Задовольняючи заяву представника ОСОБА_3 ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення заборони ТзОВ «Приват-Агро-Львів» проводити будь-які сільськогосподарські роботи, в тому числі пов»язані з обробітком землі на земельній ділянці площею 1,3411 га, що належить на праві власності позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що у випадку задоволення позовних вимог, ОСОБА_3 як власник земельної ділянки, може бути позбавлена права нею розпоряджатися, так як відповідач буде її використовувати (засіювати, обробляти тощо).

Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимоги.

Згідно положень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при встановленні відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи, яка здійснює таку діяльність. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв»язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб»єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Враховуючи, що накладення заборони ТзОВ «Приват-Агро-Львів» проводити будь-які сільськогосподарські роботи, в тому числі пов»язані з обробітком землі на земельній ділянці площею 1,3411 га, що належить на праві власності ОСОБА_3, є втручанням у господарську діяльність відповідача та може призвести до невідворотних наслідків завдання значних збитків товариству внаслідок заборони використовувати землі (проводити на них сільськогосподарські роботи та відповідно реалізовувати мету діяльності суб»єкта господарювання),колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції задовольнив заяву представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову, не з»ясував усіх обставин справи та не звернув належної уваги на те, що застосований вид забезпечення позову не є співмірним із заявленими позовними вимогами.

З наведених мотивів, ухвалу суду слід скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову у виді заборони ТзОВ «Приват-Агро-Львів» проводити сільськогосподарські роботи на земельній ділянці, площею 1,3411 га, що належить на праві власності ОСОБА_3, відмовити.

Керуючись ст.ст. 307, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ТзОВ «Приват-Агро-Львів» задовольнити.

Ухвалу Радехівського районного суду Львівської області від 17 березня 2017 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову у виді заборони ТзОВ «Приват-Агро-Львів» проводити сільськогосподарські роботи на земельній ділянці, площею 1,3411 га, що належить на праві власності ОСОБА_3 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий: Крайник Н. П.

Судді: Мельничук О. Я.

ОСОБА_4