Рішення № 67176983, 12.06.2017, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/3202/17

Провадження №2-о/461/31/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2017 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за заявою ОСОБА_2, за участю заінтересованих осіб Горохівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, Червоноградського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області про встановлення факту, що має юридичне значення

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду з відповідною заявою, яку уточнив. Свої вимоги мотивує тим, прадід і прабабця ОСОБА_2 по лінії матері, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 народилися в ОСОБА_5. Шлюб між ними зареєстрований в 1929 році у м.Грубешів, Республіки Польща та їхніми дітьми є ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які також народилися в ОСОБА_5 у с.Сліпче. Зазначає, що ОСОБА_6 є батьком матері ОСОБА_2 ОСОБА_9 та його дідом. Просить суд встановити факт ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ОСОБА_5, с.Сліпче за національністю «поляк» та відповідно, внести в актовий запис № 224 від 14.05.1959 року, виданий відділом державної реєстрації актів цивільного стану Червоноградського міського управління юстиції Львівської області зміни про народження ОСОБА_9, а саме в графі «відомості про батька ОСОБА_6, національність «українець» змінити на «поляк».

Заявник у судове засідання не зявився, однак через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник заінтересованої особи Горохівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, однак через канцелярію суду подав клопотання, в якому просив розгляд справи проводити без його участі. Окрім того, просив у задоволенні заяви ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення відмовити.

Представник заінтересованої особи Червоноградського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

На підставі ч.2ст.197 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у звязку з неявкою учасників процесу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази їх в сукупності, суд дійшов висновку, що заяву належить задоволити частково з наступних підстав.

Відповідно п.6 ч.1 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів осіб, прізвище, імя, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігається з імям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно ч.2 ст.256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 народився 26.07.1982 року у м.Львові, що підтверджується свідоцтвом про народження серії ІІІ-СГ №325803 від 20.01.1983 року, виданому Львівським Палацом урочистих подій, про що зроблено відповідний запис за №431. Батьками є ОСОБА_10 та ОСОБА_9.

У вказаному свідоцтві про народження в графі про національність матері ОСОБА_9 записано «українка».

Також встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, народилися в ОСОБА_5 та є прадідом та прабабцею ОСОБА_2 відповідно по лінії матері. Шлюб між ними зареєстрований 03.11.1929 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Грубешів воєводства Люблінське, Польща, що підтверджується скороченою копією свідоцтва про одруження USC/OS/2 АВ 0121315.

Від даного шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_11 народилися діти: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4; ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5; ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, які народилися в ОСОБА_5, Любінській області, Грубешівського району, с.Сліпче, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00017231678 від 20.10.2016 року та скороченими копіями свідоцтва про народження серії USC/OS/1 АВ 0121313 та серії USC/OS/1 АВ 0121314 відповідно.

У свою чергу, ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_9, яка є матірю ОСОБА_2 та є його дідом.

У 1946 році родина ОСОБА_2, в тому числі і ОСОБА_6, була переселена з с.Сліпче, Грубешівського повіту, Любінського воєводства, ОСОБА_5 у Тернопільську область, у звязку з Угодою від 09.09.1944 року, укладеною між УРСР і Польщею, що підтверджується архівною довідкою від 25.11.2014 року №К-3600, виданою Державним архівом Львівської області Львівської обласної державної адміністрації.

По приїзду на територію УРСР, у звязку з політичною обстановкою за часів СРСР ОСОБА_6 боявся відрізнятися на фоні всіх своєю національністю справжньою, а тому при видачі йому паспорта громадянина СРСР погодився вказати свою національність замість поляка українець.

За часів радянської влади його дід ОСОБА_6 та мати ОСОБА_9 приховували своє польське походження, щоб уникнути переслідувань з боку радянської влади, тому і у документах зазначили свою національність українець.

У звязку з цим, у свідоцтві про народження ОСОБА_9 вказано її національність як «українка», що підтверджується наявним у матеріалах справи Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00016085344 від 08.12.2015 року.

Суд дійшов висновку, що вказаними документами підтверджуються родинні зв'язки та національна приналежність в сім'ї заявника ОСОБА_2 та те, що його мати ОСОБА_9, дідо (батько матері) ОСОБА_6, прадід ОСОБА_3 та прабаба ОСОБА_11, були за національністю поляками та дотримувалися культурно-етнічних традицій цієї національності. ОСОБА_2 також виховувався відповідно до польських традицій, підтримує стосунки зі своїми родичами поляками, які проживають на території ОСОБА_5, святкує польські свята та вважає себе поляком, а тому встановлення факту їх національної приналежності до «поляків» відповідає морально-духовним потребам сім'ї заявника.

Разом із тим, судом встановлено, що в актових записах про народження матері заявника ОСОБА_2, про народження його діда та про його народження замість їх дійсної національності «поляк» зазначено помилково національність «українці».

Згідно ст.35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду та віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Зі змісту п.7Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадського стану» від 07.07.1995 року № 12вбачається, що при розгляді справ про встановлення неправильності в актовому записіпронародження суди мають враховувати, що він зокрема повиненміститивідомості про національність і громадянство батьків, а якщо їх не було внесено - актовий запис має бути доповнено.

У відповідності до абз. 3 п.1Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 рокусуд може встановити факти, які і за іноземним законодавством тягнуть за собою правові наслідки для заявника і рішення суду необхідне заявникові для застосування у відносинах з громадянами інших держав.

Статтею 269 ЦК Українивстановлено, що особисті немайнові права належать кожній особі від народження або за законом.

Згідно ст.271 ЦК Українизміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.

Статтею 300 ЦК України встановлено, що фізична особа має право на індивідуальність. Фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно ст.11 ЗУ «Про національні меншини в Україні» громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Стаття 15 Закону України «Про національні меншини в Україні»передбачає, що громадяни, які належать до національних меншин, національні громадські об'єднання мають право в установленому в Україні порядку вільно встановлювати і підтримувати зв'язки з особами своєї національності та їх громадськими об'єднаннями за межами України, одержувати від них допомогу для задоволення мовних, культурних, духовних потреб, брати участь у діяльності міжнародних неурядових організацій.

Відповідно до ст.6 Загальної декларації прав людини від 10.12.1948 року кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання її правосубєктності.

Оскільки родичі заявника ОСОБА_2, були поляками, а тому заявник та його нащадки також мають право на відновлення національності своїх предків та на внесення змін, доповнень до правовстановлюючих документів із зазначенням належності до польської національності, відновивши свою дійсну національність, як це передбаченоЗаконом України "Про національні меншини в Україні".

Також, суд зазначає, що встановлення факту польського походження заявнику ОСОБА_2 необхідне для впорядкування документів, для реалізації особистих прав - підтвердження польського походження його роду, цей факт має юридичне значення, оскільки з 07.08.2007 року згідно із Законом «Про карту поляка», Законом «Про репатріацію» від 9 листопада 2000 року, ухвалених Сеймом ОСОБА_5 громадянам України польського походження надаються окремі пільги та гарантії, а ситуація що склалась, може позбавити заявника та його нащадків права скористатись вказаними правами. Окрім того, у іншому порядку встановити даний факт заявник не має можливості.

Відповідно дост.217 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення може визначити порядок його виконання. Згідно з ч.2ст.259 ЦПК Українирішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Таким чином, оскільки встановлення юридичного факту належності заявника до польської національності не порушує права та інтереси інших осіб, тому суд дійшов висновку, що заяву в частині встановлення факту, що ОСОБА_2 за національністю є поляк необхідно задоволити.

Щодо вимог заявника про встановлення факту того, що ОСОБА_6 та ОСОБА_9 за національністю є поляками, суд зазначає наступе.

28.09.2006 року помер ОСОБА_6, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про смерть, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Червоноградського міського управління юстиції у Львівській області, серії І-СГ №409210 від 01.12.2015 року, про що зроблено відповідний актовий запис №591.

Визначення належності особи до певної національності є її особистим немайновим правом, яке нерозривно пов'язане з особою, і визначається за походженням одного з батьків.

Враховуючи, що дідусь заявника ОСОБА_6 за життя не ставив питання визначення його національності як «польська», то заявник позбавлений права звернення до суду з вимогою про встановлення його національності.

Окрім того, суд зазначає, що мати заявника ОСОБА_9 вправі самостійно звернутися до суду із заявою про встановлення факту приналежності її до польської національності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в частині встановлення факту, що ОСОБА_6 та ОСОБА_9 за національністю є поляками необхідно відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заяву про встановлення факту, що має юридичне значення необхідно задоволити частково.

Керуючись ст.ст.11, 15 ЗУ «Про національні меншини в Україні», ст.ст.269, 271, 300 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 197, 212, 217, 256-259 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення задоволити частково.

Встановити юридичний факт, що національність ОСОБА_2, який народився 26 липня 1982 року в м. Львові поляк.

Рішення є підставою, для внесення відповідних змін до актового запису №431 від 20.01.1983 року, який зроблений Львівським Палацом урочистих подій, про народження ОСОБА_2, вказавши в графі «національність» ОСОБА_2 національність - «поляк».

Рішення є підставою, для видачівиправленого свідоцтва про народження ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7.

В іншій частині заяви відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м.Львова протягом 10 днів з моменту його проголошення. У разі, якщо судове рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Зубачик Н.Б.