Ухвала суду № 67176570, 13.06.2017, Якимівський районний суд Запорізької області

УХВАЛА

iменем України

Справа № 330/1057/17

2/330/386/2017

"13" червня 2017 р. суддя Якимівського районного суду Запорізької області Нестеренко Т.В., розглянувши клопотання позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Приморський» про стягнення заборгованості, процентів за прострочення повернення позики, штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Якимівського районного суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ «Приморський» про стягнення заборгованості, процентів за прострочення повернення позики, штрафу.

До позовної заяви позивачем була додана клопотання про забезпечення позову, в якому він зазначив, що оскільки, відповідно до ч. 3 ст.151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, позивач одночасно з поданням позовної заяви звертається до суду із заявою про забезпечення позову. Невжиття заходів забезпечення позову може утруднити, або взагалі зробити неможливим виконання у подальшому рішення суду. Це підтверджується наступним. Розмір позовних вимог становить 2 169 383,56 (два мільйони сто шістдесят дев'ять тисяч триста вісімдесят три гривні п'ятдесят шість копійок), водночас, як вбачається з інформації про відповідача, розміщеної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, статутний капітал товариства є майже вдвічі меншим, і становить 1179403,00 грн. Згідно з абз. 2 ч. І ст.144 ЦК України, статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів. Отже, мінімальним розміром майна товариства є 1179403,00 грн., тоді як ціна позову є майже вдвічі більшою, що може дати можливість боржнику зменшити розмір своїх активів до розміру статутного капіталу, що перешкодить виконання рішення суду. В укладеному сторонами договорі позики не міститься жодних положень про забезпечення виконання зобов'язань шляхом застави чи поруки. Тобто, боржника не обмежено у праві розпоряджатися своїм майном, що дає йому можливість на власний розсуд визначати свій майновий стан, в тому числі на шкоду інтересам кредиторів. Крім того, відсутні будь-які поручителі, тобто відповідач є єдиним боржником у зобов'язанні, а його виконання можливо лише за рахунок майна боржника. У відповіді на претензію (вих. № 17/05/25-1 від 25.05.2017) відповідач визнав факт укладення між сторонами договору позики, за яким відповідач одержав грошових коштів на суму 950000,00 грн. та зобов'язався їх повернути до 15.05.2017 включно. Визнав відповідач і той факт, що коштів за договором не повернуто, оскільки «вільних обігових коштів підприємства недостатньо для повної та своєчасної оплати за договором позики». Отже, відповідач, фактично визнавши борг, довів до відома позивача факт відсутності вільних обігових коштів. Згідно з ч.5 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Водночас, у відповіді на претензію йдеться про те, що на земельних ділянках, які перебувають у користуванні відповідача, вирощується значна кількість сільськогосподарських культур, тому, на думку відповідача, «після збирання врожаю ТОВ «Приморський» буде здатно виконати свої зобов'язання за договором». Відтак, як вбачається з письмового доказу (відповіді відповідача на претензію), єдиним майном, за рахунок якого можна виконати зобов'язання за договором позики, є майбутній врожай, що вирощується на орендованих відповідачем земельних ділянках. Дійсно, як свідчить зміст інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та нотаріально посвідчених та зареєстрованих договорів оренди земельних ділянок, відповідачу в оренду передано 359 земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 2982,588 гектарів. Повний перелік земельних ділянок розміщено у прохальній частині заяви. Основним та єдиним зареєстрованим видом економічної діяльності відповідача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Отже, відповідач отримує прибуток за рахунок продажу сільськогосподарської продукції, що свідчить про його наміри зібрати та реалізувати і той врожай, який вирощується на зазначених вище земельних ділянках. При цьому відсутня будь-яка гарантія того, що виручені кошти підуть на погашення позики, оскільки зобов'язання за договором позики заставою не забезпечено. Таким чином, існує передбачена ч. 3 ст.151 ЦПК України підстава для вжиття заходів забезпечення позову. Обираючи співмірний захід забезпечення позову, позивач керується п.1 ч. І ст.152 ЦПК України, згідно з яким, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9, позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Отже, дієвим заходом, який забезпечить у майбутньому виконання рішення суду, є накладення арешту на майбутній врожай, який вирощується на цих земельних ділянках, шляхом заборони відповідачу та будь-яким іншим особам (крім відповідального зберігача) збирати, користуватися та розпоряджатися врожаєм, з покладенням врожаю на відповідальне зберігання позивачеві. Такий захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки ціна позову становить 2 169 383,56 грн., що є наближеним до вартості врожаю, який можливо виростити на цих земельних ділянках; борг відповідач визнав; обігових коштів у відповідача, як він сам стверджує, немає; вжитими заходами забезпечення позову не блокується господарська діяльність відповідача, оскільки не накладається обтяження на жодне нерухоме майно, на кошти на банківських рахунках, а предметом обтяження є лише майбутній врожай, за рахунок якого в першу чергу в майбутньому можливо виконати судове рішення. Додатково звертаю увагу суду на те, що збирання та реалізація врожаю є найбільш швидким способом виведення активів з підприємства, тому є ризик того, що, не чекаючи прийняття рішення суду, відповідач якомога швидше збере та реалізує врожай, що перешкодить своєчасно та в повному обсязі виконати рішення суду. Таким чином просить накласти арешт, яким відповідачу та будь-яким іншим особам, окрім особи, якій ухвалою арештоване майно передано на зберігання, заборонити збирання, користування та розпорядження врожаєм (у тому числі майбутнім врожаєм) сільськогосподарських культур, який належить (та належатиме) ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРИМОРСЬКИЙ» (ідентифікаційний код 03750434) та вирощується ним на наступних земельних ділянках з переліком їх кадастрових номерів та площею відповідних земельних ділянок (Таблиця ). 2. Арештоване майно передати на зберігання позивачу (стягувану) ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, місце проживання: 69095, АДРЕСА_1.

3. Ухвалу про забезпечення позову оформити у відповідності до вимог до виконавчих документів (ст.4 Закону України «Про виконавче провадження»), зазначивши, зокрема, такі відомості: - стягувач: ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, місце проживання: 69095, АДРЕСА_1; боржник: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРИМОРСЬКИЙ», ідентифікаційний код 03750434, місцезнаходження: 72564, Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вулиця Леніна (проспект Азовський), будинок 14; - зазначення про те, що ухвала підлягає негайному виконанню; - строк пред'явлення ухвали до виконання (три роки).

Розглянувши вказане клопотання, без виклику сторін та без технічної фіксації процесу, відповідно до ст.153ч.1, 197 ч.2 ЦПК України, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Всупереч цьому, позивачем не наведено достатніх підстав для забезпечення позову, не вказано відомостей, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову. Крім того, позивач не надав доказів на підтвердження наміру відповідача навмисно ухилитися від виконання рішення суду.

Таким чином, у зв'язку з тим, що позивач не навів достатніх підстав для необхідності застосування забезпечення позову, суд вважає вимогу про забезпечення позову безпідставною, необґрунтованою та є передчасною, і приходить до висновку про необхідність відмовити у забезпеченні позову.

Відповідно до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1)причини, у звязку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, обґрунтуванням його необхідності, 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. До заяви додаються також її копії відповідно до кількості осіб, щодо яких просять вжити заходи забезпечення позову, та документ, що підтверджує сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Окрім того, позивач не зазначає: на яке саме майно (який саме врожай сільськогосподарських культур) відповідача ТОВ «Приморський» необхідно накласти арешт, де саме знаходяться земельні ділянки з такими посівами сільськогосподарських культур (за якою адресою, і хто є їх власником), і чи є в наявності взагалі ці посіви; чим підтверджується, що зазначене майно (посіви сільськогосподарських культур) належать саме відповідачу ТОВ «Приморський», а не власникам земельних ділянок (паїв) відповідно до умов договору оренди; що саме відповідач ТОВ «Приморський» є субєктом права власності на це майно; якими доказами підтверджується, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Керуючись ст.151, 152, 153, 209, 210, 293 ЦПК України, Постановою Пленуму ВСУ від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Приморський» про стягнення заборгованості, процентів за прострочення повернення позики, штрафу - відмовити.

Копію ухвали направити позивачу.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області протягом п»яти днів з дня отримання її копії.

Суддя: Нестеренко Т.В.