Постанова № 67175811, 13.06.2017, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/2371/17

Провадження №2-а/333/137/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя в складі:

головуючого - судді Круглікової А.В.,

за участю секретаря Тарасенка О.О.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м.Запоріжжя, адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

28.04.2017 р. до Комунарського районного суду м. Запоріжжя звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) до Міністерства Оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він є інвалідом війни І групи внаслідок поранення, отриманого під час виконання обов'язків військової служби. Позивач звернувся до Запорізького обласного військового комісаріату з заявою про направлення особистих документів до Міністерства оборони України для прийняття рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги. Як зазначає позивач у позові, протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначення і виплати одноразової грошової допомоги МОУ від 19.08.2016 р. позивачу було відмовлено у виплаті одноразової допомоги та повернуті документи. Підставою для такої відмови було те, що інвалідність було встановлено до 01.01.2014 р., тобто до набуття чинності нової редакції ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975. 24.03.2017 р. комісія Міністерства оборони України повторно прийняла рішення щодо відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, мотивуючи тим, що останній звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 03.07.2006 р. № 328-V, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги. Така відмова відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги, на думку позивача, є протиправною оскільки 17.09.2013 р. позивачу встановлено І групу інвалідності довічно, а тому, як зазначає позивач, саме з 17.09.2013 р. останній набув права на отримання одноразової грошової допомоги в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 499. З огляду на викладене, просить суд позов задовольнити.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив усно.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Причому забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до довідки Комунарського районного військового комісаріату, ОСОБА_1 в період з 17 жовтня 1962 р. до 18 квітня 1963 р. проходив військову службу на території Куби.

Згідно з актом судово-медичного дослідження (обстеження) №1848, при проведені судово-медичного обстеження ОСОБА_1 в нього були знайдені рубці в області лоба та в області правої гомілки. Враховуючи морфологічні особливості рубців, давність їх утворення, не виключено, що вони є наслідком заживлення ран, отриманих ОСОБА_1 за обставин, котрі відбувались в період проходження військової служби в складі 391 окремого батальйону зв'язку на території острова Куба в період з 17.10.1962 року по 18.04.1963 року (а.с.10).

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК від 17.09.2013 року серії 10ААБ, № 481167, ОСОБА_1 встановлено І «Б» групу інвалідності безстроково, у зв'язку із пораненням і захворюванням, пов'язанним із виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії (а.с.13).

З метою вирішення питання про виплату одноразової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії, ОСОБА_1 звернувся до Запорізького обласного військового комісаріату із відповідною заявою.

Протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 19.08.2016 року № 71, ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги як особі, звільненій з військової служби до набуття чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, та інвалідність яким встановлено до 01.01.2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року, оскільки відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (а.с.16).

Постановою Комунарского районного суду м. Запоріжжя від 26.01.2017 р. у справі № 333/4921/16-а, яка набула законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається із змісту постанови Комунарского районного суду м. Запоріжжя від 26.01.2017 р. судом у справі № 333/4921/16-а встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.

Отже, виходячи з того, що друга група інвалідності ОСОБА_1 була встановлена у 2011 році, а перша група інвалідності була визначена - 17.09.2013 року, то вирішення питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги має здійснюватись у порядку, що діяв на день виникнення права на отримання такої допомоги і який в даному випадку затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №499 від 28 травня 2008 року.

З огляду на викладене, суд у справі № 333/4921/16-а дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 отримав інвалідність внаслідок поранення і захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, то він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №499 від 28.05.2008 року.

Таким чином, Комунарський районний суд м. Запоріжжя постановою від 26.01.2017 р. визнав неправомірними дії Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і постанови Кабінету Міністрів України №499 від 28.05.2008 року. Також, суд зобов'язав Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, і прийняти рішення у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499.

Статтею 129-1 Конституції України унормовано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Частиною 2 ст. 14 КАС України передбачено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Як встановлено судом у справі № 333/2371/17, 24.03.2017 р. комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянувши документи відповідно до постанови Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.01.2017 р. у справі № 333/4921/16-а відмовлено ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги оскільки останній звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 03.11.2006 р. № 328-V, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 1 січня 2014 р., тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», про що складено відповідний протокол від 24.03.2017 р. № 26.

Доказів на підтвердження того, що комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянула документи ОСОБА_1 та прийняла відповідне рішення, з врахуванням змісту постанови Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.01.2017 р. у справі № 333/4921/16-а, а саме: щодо виникнення права на отримання грошової допомоги не з моменту звільнення з військової служби, а з моменту настання підстав для її отримання та у відповідності до чинних, на час виникнення такого права, положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499 матеріали цієї справи не містять та відповідачем не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що дії відповідача з повторної відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги з підстав, викладених у протоколі від 24.03.2017 р. № 26 та без врахування змісту постанови Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.01.2017 р. у справі № 333/4921/16-а є неправомірними.

У зв'язку з чим, вимоги позивача про визнання протиправними дії Міністерства Оборони України щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням І групи інвалідності, внаслідок поранення та захворювання, отриманих під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є обґрунтованими та задовольняються судом.

Щодо вимог позивача про зобов'язання Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням І групи інвалідності внаслідок поранення та захворювання, отриманих під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 33-місячного грошового забезпечення, то суд виходить з наступного.

Так, в ході розгляду справи судом встановлено, що рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке оформлено протоколом від 24.03.2017 р. № 26, позивачем не оскаржувалось та є чинним, станом на час розгляду цієї справи в суді.

Доказів протилежного матеріали справи № 333/2371/17 не містять.

Отже, враховуючи те, що до компетенції суду не відносяться повноваження з розгляду питань щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, а також те, рішення комісії Міністерства оборони України, яке оформлено протоколом від 24.03.2017 р. № 26 є чинним, суд дійшов висновку, що підстави для зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу відсутні. У зв'язку з чим, у задоволенні позову в цій частині судом відмовляється.

Статтею 87 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1). Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2). До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать: витрати на правову допомогу (п. 1 ч. 3).

Позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу адвоката в сумі 1500 грн. В якості доказів понесення вказаних витрат позивачем додано до матеріалів справи договір про надання юридичних послуг від 24.04.2017 р. № 573, укладений між адвокатом ОСОБА_4 та ОСОБА_1, квитанції до прибуткового касового ордеру від 26.04.2017 р. за №№ 573/1, 573/2 про сплату 750 грн. за ознайомлення з матеріалами справи та 750 грн. за участь в судовому засіданні відповідно, акт про прийняття грошових коштів від 26.04.2017 р., розрахунок витрат на правову допомогу, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 30.01.2009 р. № 726 та про файл адвоката.

Як вбачається із наведених вище доказів заявлена до стягнення сума в розмірі 1500 грн. за оплату послуг адвоката складається із: 750 грн., які сплачені за ознайомлення з матеріалами справи та 750 грн. за участь в судовому засіданні.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що адвокат ОСОБА_4 з матеріалами справи № 333/2371/17 не ознайомлювався, будь-яких клопотань про ознайомлення з матеріалами справи від останнього не надходило.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що підстави для стягнення з відповідача 750 грн. на оплату послуг адвоката відсутні. У зв'язку з чим, судом відмовляється у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 750 грн. на оплату послуг адвоката за ознайомлення останнім з матеріалами справи

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, судом покладаються на відповідача судові витрати у вигляді 375 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 320 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 14, 70, 71, 94, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням І групи інвалідності, внаслідок поранення та захворювання, отриманих під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Стягнути з Міністерства Оборони України (код ЄДРПОУ: 00034022) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: 68118, АДРЕСА_1, РНОКПП:НОМЕР_1) - 375 (сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути з Міністерства Оборони України (код ЄДРПОУ: 00034022) в дохід державного бюджету - 320 грн. судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена сторонами до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Комунарський районний суд м.Запоріжжя протягом десяти днів з дня її проголошення, з одночасним надсиланням її копії до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя А.В. Круглікова