Ухвала суду № 67175695, 07.06.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 305/397/16-к

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

07.06.2017 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів :

ОСОБА_1 (головуючої)

ОСОБА_2, ОСОБА_3,

з участю секретаря судових засіданьОСОБА_4,

прокурора Сехіна І., обвинуваченого ОСОБА_5, його захисника ОСОБА_6, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргупрокурора Рахівського відділу Тячівської місцевої прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу Рахівського районного суду Закарпатської області від 30.12.2015 у кримінальному провадженні № 11кп/ 777/145/ 17 (ЄРДР № 42015070140000137 від 11.12.2015).

Цією ухвалою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець смт. В. Бичків, вул.М.Божук, 38, Рахівського району Закарпатської області, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацюючий, неодружений, судимий 10.07.2015 Рахівським районним судом Закарпатської області за ч. 2 ст. 125 КК України до 200 годин громадських робіт,

визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України та звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України - внаслідок зміни обстановки, а кримінальне провадження щодо нього закрито.

Органом досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що будучи засудженим вироком Рахівського районного суду Закарпатської області 10.07.2015 за ч. 2 ст. 125 КК України до 200 годин громадських робіт, ставши 31 серпня 2015 року на облік до Рахівського районного відділу кримінально - виконавчої інспекції відділу ДПтС України в Закарпатській області, будучи ознайомленим із порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт та попередженим про можливу кримінальну відповідальність, приступивши 05.10.2015 до виконання покарання на території смт. В.Бичків Рахівського району при селищній раді, де протягом жовтня 2015 року відпрацював 92 години із призначеного йому покарання, а у подальшому - з 24.11.2015 року по лютий 2016 року, діючи умисно, шляхом бездіяльності, припинив виконання вироку, порушуючи порядок та умови відбування покарання у виді громадських робіт згідно затвердженого установою графіку, не маючи для цього відповідних поважних причин, жодного разу не з`явився до Великобичківської селищної ради для продовження відбування покарання, проігнорував попередження та повідомлення Рахівського районного відділу кримінально - виконавчої інспекції відділу ДПтС України в Закарпатській області, тим самим згідно ч. 3 ст. 40 КВК України ухилився від відбування громадських робіт.

Як встановив суд, дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 2 ст. 389 КК України, як ухилення від відбування громадських робіт особою, засудженою до цього покарання, вірною, вину доведеною. Звільняючи ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, суд вказав, що ОСОБА_5 вчинив злочин невеликої тяжкості, вину у вчиненому визнав, щиро розкаюється, на обліку при наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває, після відкриття щодо нього кримінального провадження за ч. 2 ст. 389 КК України повністю відбув громадські роботи у Великобичківській селищній раді, і станом на 29.12.2016 знятий з обліку МРВ КВІ по відбуттю покарання, за місцем проживання характеризується позитивно. З урахуванням наведених обставин, суд дійшов висновку, що наявні підстави для звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки, оскільки він перестав бути суспільно-небезпечним, відбув призначене йому покарання в повному обсязі, і дані, що характеризують особу ОСОБА_5, вказують на втрату суспільної небезпеки, застосувавши до нього ст. 48 КК України.

В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали суду і призначення нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції. Вважає ухвалу суду незаконною та необґрунтованою, у звязку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність. Посилається на те, що судом першої інстанції не виконано вимоги ст. 48 КК України та застосовано закон, який не підлягає застосуванню, оскільки не враховано одну з обовязкових умов для застосування ст. 48 КК України вчинення злочину вперше. Вказує, що суд передчасно вирішив клопотання ОСОБА_5 про звільнення від кримінальної відповідальності, так як в ході судового розгляду не дослідив дані, що характеризують особу обвинуваченого, відомості про те, що останній неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, має незняту та непогашену судимість. Наголошує, що ОСОБА_5, будучи засудженим вироком Рахівського районного суду від 03.12.2014 за ч. 1 ст. 186 КК України до штрафу в розмірі 1000 грн., вчинив новий злочин, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України, за який був засуджений 10.07.2015 цим же судом до 200 годин громадських робіт, і без поважних на те причин ухилився від їх виконання, через що відносно нього було розпочато кримінальне провадження за ч. 2 ст. 389 КК України. Посилається, що на момент розгляду провадження вчинене ОСОБА_5 діяння не втратило суспільну небезпечність, і він також не перестав бути суспільно небезпечним, оскільки має непогашену судимість. На думку прокурора, щире каяття є обставиною, що помякшує покарання і не може враховуватись як одна з підстав для застосування ст. 48 КК України. Вказує, що факт відбування громадських робіт, тобто виконання обвинуваченим ОСОБА_5 вироку суду не може вважатись обставиною, з якою закон повязує можливість звільнення від кримінальної відповідальності.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, промову прокурора на підтримання поданоїапеляційної скарги,пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 ,який просив ухвалу суду залишити без зміни, одночасно пояснив, що припинення виконання громадських робіт було зумовлене його тривалою хворобою, про що повідомляв орган виконання покарань, туди же і подавав довідки з лікувального закладу, після одужання повністю відбув громадські роботи, думку захисника проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши і дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга як обгрунтована підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вказаних вимог суд першої інстанції не дотримався, а вирішуючи питання про можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності не врахував рекомендацій, висловлених у частині 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності", що при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) повинен переконатися, що діяння, яке постановлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також, що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені Кримінальним Кодексом. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК порядку відповідне судове рішення.

З пояснень ОСОБА_5 апеляційному суду, убачається, що вини за висунутим обвинуваченням він не визнав, а саме в умисному невиконанні призначеного за вироком покарання у виді громадських робіт, стверджуючи, що тривалий час хворів, про що повідомляв орган виконання покарань, надаючи про це відповідні докази, про що наголошував і у суді першої інстанції..

Суд, не `зясувавши, якими саме доказами доведена вина обвинуваченого, при цьому заслухавши пояснення ОСОБА_5 щодо фактичних обставин невиконання вироку суду, з яких убачається, що вину у вчиненому він не визнав, всупереч цьому, в ухвалі вказав, що такий вину визнав та щиро розкаявся, що не відповідає фактичним обставинам.

Крім того, вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки, суд у своєму рішенні має не лише зазначати дані про особу виннного та обставини, які мають значення для справи, але й вказати, в чому конкретно виявилася зміна обстановки, яка зумовила втрату суспільної небезпечності діянням або особою, яка його вчинила.

Убачається, що в судовому засіданні не досліджено жодних письмових доказів, на які зіслався суд в своїй ухвалі та на підставі яких дійшов висновку про те, що ОСОБА_5 перестав бути суспільно-небезпечною особою. Зазначене підтверджується журналами судових засідань від 22.03.2016, 05.04.2016, 25.04.2016, 29.07.2016, 29.07.2016, 29.08.2016, 25.10.2016, 23.11.2016, 30.12.2016 (а.с. 12, 14-15, 19, 25, 27, 35, 38). Отже, наведені у судовому рішенні висновки не грунтуються на фактичних обставинах кримінального провадження. Більш того, до кримінального провадження не додано жодного письмового доказу на підтвердження обставин вчинення кримінального правопорушення, так і тих, про які вказав в ухвалі суд.

Відповідно до ст. 48 КК України, особа, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості може бути звільнена від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи у суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або особа перестала бути суспільно небезпечною.

Як вбачається з апеляційної скарги прокурора, ОСОБА_5 був засуджений 24.04.2013 Рахівським районним судом за ч. 3 ст. 185 до 3 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, постановою Рахівського районного суду від 03.03.2014 провадження за ч. 1 ст. 162 КК України щодо нього закрито, 24.09.2014 року щодо ОСОБА_5 направлено до суду обвинувальний акт за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 186 КК України, 03.12.2014 засуджений Рахівським районним судом за ч. 1 ст. 186 до покарання у виді штрафу в розмірі 1000 грн. Зазначені обставини не були досліджені судом першої інстанції.

А тому вважати, що суд правомірно застосував ст. 48 КК України, викликає сумніви.

Застосування ст. 48 КК України торкається лише тієї особи, яка вчинила злочин невеликої чи середньої тяжкості вперше. У кримінальному провадженні відомості щодо особи з приводу цього відсутні.

З наведених підстав апеляційний суд вважає рішення суду про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України необгрунтованим.

Таким чином суд допустив невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, тому оскаржувана ухвала на підставі ст. 411, ст. 413 КПК України підлягає скасуванню, як необгрунтована, а кримінальне провадження - призначенню на на новий судовий розгляд, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили йому постановити законне і обгрунтоване судове рішення.

Окрім того, убачаться, що суд першої інстанції прийняв до розгляду обвинувальний акт, який не відповідає вимогам закону, що також слугувало постановленню необгрунтованої ухвали. Так, з обвинувального акту видно, що у ньому фактичні обставини кримінального правопорушення не викладені, зокрема, не вказано який саме графік відбуття громадських робіт був встановлений ОСОБА_5, обсяг та місце роботи, періодичність та час її виконання, кінцевий строк виконання громадських робіт; не зазначено у чому полягало порушення порядку та умов відбування покарання ( яких саме). Під час розгляду кримінального провадження ці обставини прокурором не були уточнені, як і судом не були перевірені.

Оскільки обвинувальний акт не містить викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, на що не звернув увагу суд першої інстанції, то новий розгляд слід розпочати зі стадії підготовчого провадження.

При новому розгляді слід ретельно з'ясувати всі обставини кримінального провадження і залежно від встановленого прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу прокурора Рахівського відділу Тячівської місцевої прокуратури ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу Рахівського районного суду Закарпатської області від 30.12.2016 про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у звязку з зміною обстановки скасувати, призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: