Вирок № 67175312, 15.06.2017, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/750/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" червня 2017 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої Пітерських М.О., при секретарі Халак Л.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Іршава кримінальне провадження, що внесене 21 листопада 2012 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42012070100000001 відносно

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Хмільник, Іршавського району, мешканця АДРЕСА_1, не працюючого, громадянина України, раніше не судимого, з вищою освітою, одруженого, на утриманні 1 малолітня дитина,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

з участю прокурора Косюка М.Ф., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника Андрушко К.А., потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 15 квітня 2012 року в проміжок часу з 03 години 30 хвилин по 04 годину 30 годин, керуючи автомобілем марки «Skoda Superb», реєстраційний номер «НОМЕР_1», де в салоні автомобіля на передньому пасажирському сидінні сидів ОСОБА_5, на задньому пасажирському сидінні позаду водія сидів ОСОБА_6, в якого на колінах сидів ОСОБА_7, по середині на задньому сидінні сидів ОСОБА_8, а у нього на колінах сиділа ОСОБА_9, з правого боку на задньому пасажирському сидінні на колінах у ОСОБА_10 сиділа ОСОБА_11, порушуючи правила безпеки дорожнього руху, рухаючись зі швидкістю більш ніж 74,2 км/год, порушуючи правила експлуатації транспортного засобу, перевозячи в автомашині на 3-х пасажирів більше від допустимої кількості згідно технічної характеристики заводу виробника даного автомобіля, в порушення:

-пункту 11.2 Правил дорожнього руху України (далі - ПДРУ), згідно якого нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правового краю проїзної частини,

-пункту 12.1 ПДРУ, згідно якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним,

-пункту 12.4 ПДРУ, згідно якого у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год,

-пункту 21.1 ПДРУ, згідно якого дозволяється перевозити пасажирів у транспортному засобі обладнаному місцями для сидіння в кількості, що передбачена технічною характеристикою так, щоб вони не заважали водієві керувати транспортним засобом і не обмежували оглядовість, відповідно до правил перевезення,

після проїзду правого повороту, розташованого перед будинком №1 с. Хмільник, Іршавського району, не врахував дорожню обстановку та рухався із швидкістю, яка не давала йому можливість постійно контролювати рух автомобіля, а вибрав швидкість руху автомобіля та виконав маневр об'їзду вибоїни на дорожньому полотні, при яких втратив контроль над рухом автомобіля, що призвело до його заносу з виїздом на праве узбіччя дороги та перекидання на дах у кювет.

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 11.2, 12.1, 12.4 та 21.1 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пасажири автомобіля марки «Skoda Superb», реєстраційний номер «НОМЕР_1»:

- ОСОБА_6, ОСОБА_5 та неповнолітня ОСОБА_9 отримали легкі тілесні ушкодження,

- ОСОБА_8 та неповнолітня ОСОБА_10 отримали легкі тілесні ушкодження та середньої тяжкості тілесні ушкодження,

- ОСОБА_7 отримав легкі тілесні ушкодження, тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження;

- неповнолітня ОСОБА_11 отримала легкі тілесні ушкодження та тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе не визнав і показав, що 15.04.2012 року біля 2 години, на Пасху, знаходився в с. Хмільник в церкви. Після закінчення служби до нього підійшли знайомі і попросили підвезти їх у сусіднє село Богаревицю. Оскільки був сильний дощ, до сусіднього села було недалеко, він дозволив всім бажаючим сісти до салону своєї машини. В салоні машини було семеро пасажирів. Він добре знав автодорогу, знав, що вона вся в вибоїнах, але був сильний дощ, двірники на машині працювали на повну потужність, всі ями були залиті водою, тому він не побачив вибоїну на дорозі. Проїхавши з місця посадки відстань біля 1 км, рухаючись з дозволеною швидкістю, яка не перевищувала 60 км/год, на підйомі колесо автомашини заїхало в яму і він втратив контроль над керуванням транспортним засобом, від чого той перекинувся. Винуватим себе не визнає, оскільки він нікого силою не примушував сідати в свою машину, а через поганий стан автодороги у нього не було технічної можливості уникнути дорожньо-транспортної пригоди. Заявлені по справі цивільні позови не визнав. Просив ухвалити виправдувальний вирок.

Незважаючи на не визнання вини обвинуваченим, його вина в судовому засіданні доведена показами потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_8, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, а також письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Потерпіла ОСОБА_3 в суді показала, що про ДТП та смерть своєї дочки - неповнолітньої ОСОБА_11 дізналася від людей. Інші потерпілі розповідали, що їхали на машині додому з с. Хмельник в с. Богаревиця. За кермом автомашини був ОСОБА_1 Неповнолітня ОСОБА_11 їхала на задньому сидінні автомашини у когось на колінках. Машина їхала на дуже великій швидкості, пасажири навіть не зрозуміли, що і як сталося. Машина з'їхала в канаву, зрізала дерево, що стояло на узбіччі, неповнолітню ОСОБА_11 викинуло з машини, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень вона померла. Після ДТП ОСОБА_1 та його мати обіцяли відшкодувати всі пов'язані з похованням витрати та встановити пам'ятник на могилі дочки, тому вона підписала заяву про те, що ніяких матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого не має. У 2012 році ОСОБА_1 сплатив потерпілій 5000 доларів США, оплатив 2000 грн. витрат на поховання, приніс продукти харчування, необхідні для проведення псалтирі на 40 днів та річницю смерті, дав 1000 грн. на лікування батька потерпілої, оплатив витрати з перевезення батька потерпілої на таксі з лікарні м. Ужгорода в с.Богаревиця Іршавського району, а також оплатив фундамент надгробного пам'ятника у сумі 1300 грн. Заявила цивільний позов на відшкодування моральної шкоди у сумі 300000 грн., яка полягає у тому, що обвинувачений, не зважаючи на свої обіцянки поставити дочці надгробний пам'ятник, по сей день його не виготовив, не попросив вибачення, а також у моральних стражданнях у зв'язку із смертю дочки.

Потерпіла ОСОБА_4 суду показала, що внаслідок ДТП загинула її неповнолітня онучка - ОСОБА_11 Це сталося в переддень Пасхи. Обставини аварії їй невідомі, однак, чула, що машина під керуванням ОСОБА_1 їхала на дуже великій швидкості. Онучка сиділа на задньому сидінні у когось на колінах, під час ДТП її викинуло з машини. Дорогою в лікарню вона померла в машині швидкої допомоги. Заявила цивільний позов і просила стягнути з обвинуваченого 300000 грн. моральної шкоди, яка полягає у тому, що обвинувачений, не зважаючи свою обіцянку, по сей день не встановив надгробний пам'ятник на могилі онучки. Він не бажає спілкуватися з потерпілими, які за п'ять років не отямилися від трагедії та вимушені ходити по судах. Як би обвинувачений виконав свою обіцянку та визнав свою вину, цивільного позову вона б не заявляла. Підтвердила, що отримали від ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди 5000 доларів США, 2000 грн. витрат на поховання, продукти для проведення псалтирі на 40 днів та річницю смерті, 1000 грн. на лікування свого чоловіка та оплату витрат з його перевезення на таксі з лікарні м. Ужгорода в с. Богаревиця, а також 1300 грн. витрат на облаштування фундаменту надгробного пам'ятника.

Потерпіла ОСОБА_10 в судовому засіданні 24.11.2016 року показала, що під ранок 15.04.2012 року з нагоди Пасхи вона разом із знайомими знаходилася в церкви с. Хмельник. Після закінчення служби, попросили ОСОБА_1 підвезти їх додому. В машину, якою керував ОСОБА_1, сіло всього восьмеро чоловік. На передньому пасажирському сидінні був ОСОБА_5 Решта сиділа на задньому сидінні. На її колінках сиділа ОСОБА_11, поруч сиділи ОСОБА_15 та ОСОБА_6, а на їх колінках ОСОБА_9 та ОСОБА_7 Пам'ятає, що при виїзді на дорогу, ОСОБА_1 збільшив швидкість. Швидкість була такою, що пасажирів аж закинуло назад та прижало до сидіння. Спідометр вона не бачила, але відчувала, що машина їде на дуже великій швидкості. Машина проїхала біля 2 км від місця посадки, після повороту в село Богаревиця, автомашина по автодорозі піднялася на підйом. Що сталося після цього, чи заїжджала машина в якусь яму, вона не пам'ятає. Отямилася під машиною. Дорога була покрою, оскільки падав невеликий дощ. Претензій до обвинуваченого не має. У судове засідання 15.06.2017 року не з'явилася, подала заяву, в якій просила подальший розгляд справи проводити за її відсутності, претензій до обвинуваченого не має (том 1 а.с.209).

Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні 30.11.2016 року показав, що 14.04.2012 року разом з друзями поїхав в церкву в с. Хмельник, де святили паски. Після опівночі попросили ОСОБА_1 відвезти їх додому. В автомашину сіли всього восьмеро чоловік разом з водієм. За кермом був ОСОБА_1, на першому пасажирському сидінні - ОСОБА_5 Позаду разом з ним сиділи ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_9, ОСОБА_17, ОСОБА_6 Він видів на колінках у ОСОБА_6 З місця посадки вони проїхали в машині приблизно 1 км або 1,5 км, їхали всього 1-2 хвилин, після чого він відчув глухий удар і більше нічого не пам'ятає. Якою була швидкість руху він не знає, які були погодні умови в той день не пам'ятає. Претензій до обвинуваченого не має. У судове засідання 15.06.2017 року не з'явився, подав заяву, в якій просив подальший розгляд справи проводити за його відсутності, претензій до обвинуваченого не має (том 1 а.с.189, 246).

Потерпіла ОСОБА_9 у судовому засіданні 30.11.2016 року показала, що з нагоди Пасхи разом з друзями знаходилася в церкви с.Хмельник. Вже під ранок ОСОБА_7 попросив ОСОБА_1 відвезти їх додому в с. Богаревиця. ОСОБА_1 був за кермом машини, ОСОБА_5 сидів на першому пасажирському сидінні, вона сиділа позаду на колінках у ОСОБА_15, ОСОБА_11 сиділа позаду на колінках у ОСОБА_16, а ОСОБА_7 сидів позаду на колінках у ОСОБА_6 З якою точно швидкістю їхала машина вона не бачила, але швидкість була дуже великою - з такою великою швидкістю вона раніше ніколи не їздила. З місця посадки машина проїхала всього 1-2 хвилини, після повороту в с. Богаревиця машину перекинуло, після чого вона нічого не пам'ятає. Внаслідок ДПТ всіх пасажирів викинуло з машини, а вона залишилася в салоні машини. Не пам'ятає, чи був який-то удар, чи заїжджала машина у яму. На проїзній частині дороги ями були, дощу не було, але погода була похмура. Претензій до обвинуваченого не має. У судове засідання 15.06.2017 року не з'явилася, подала заяву, в якій просила подальший розгляд справи проводити за її відсутності, претензій до обвинуваченого не має (том 1 а.с. 247).

Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні 16.01.2017 року показав, що після освячення пасок попросив ОСОБА_1 підвезти його та знайомих із с. Хмельник додому в с.Богаревиця. Він сів на переднє пасажирське сидіння, а решта потерпілих - на заднє сидіння. Машина рухалася з невеликою швидкістю, приблизно 60-70 км/год. Падав дощ. Приблизно через 300 метрів від місця посадки на повороті до с. Богаревиця машина заїхала в яму, від чого її занесло і перекинуло. Що було далі не пам'ятає. Чому раніше не говорив про яму, пояснити не міг. Претензій до обвинуваченого не має. У судове засідання 15.06.2017 року не з'явився, подав заяву, в якій просив подальший розгляд справи проводити за його відсутності, претензій до обвинуваченого не має (том 1 а.с.188, том 2 а.с.143).

Потерпілий ОСОБА_8 у судовому засіданні 28.04.2017 року показав, що на Пасху 2012 року, вночі, попросив ОСОБА_1 підвезти з с. Хмільник в сусіднє село. За кермом автомашини був ОСОБА_1, на передньому сидінні - ОСОБА_5, на задньому сидінні - ОСОБА_7 Інших пасажирів автомашини не пам'ятає. Він пам'ятає тільки, що була похмура погода, моросив дощ і до місця призначення вони не доїхали. За яких обставин сталася ДПТ та з якою швидкістю їхала машина він не пам'ятає, оскільки після травми у нього сталася амнезія: не пам'ятає події до та після пригоди. Претензій до обвинуваченого не має. У судове засідання 15.06.2017 року не з'явився, подав заяву, в якій просив подальший розгляд справи проводити за його відсутності, претензій до обвинуваченого не має (том 1 а.с.191, том 2 а.с.217).

Свідок ОСОБА_13 суду показав, що точної дати не пам'ятає, але подія відбувалася на Пасху, біля 2-3 години ранку. Він вже повернувся з церкви, але ще не встиг заснути, коли почув з вулиці шум, музику та якісь крики. Коли вийшов на вулицю, побачив в кюветі перевернуту машину чорного кольору, під машиною побачив якусь дівчину. Покликав на допомогу сусідку ОСОБА_14 Машину перевернули на колеса, після чого викликали міліцію та швидку допомогу. Хто був за кермом автомашини, а хто був пасажирами він не знає.

Свідок ОСОБА_12 суду показала, що внаслідок ДТП її син - потерпілий ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження та інвалідність. Обставини аварії їй не відомі. Після ДТП її син розповідав, що в машині їхало 8 чоловік, машина їхала на дуже великій швидкості.

Свідок ОСОБА_14 суду показала, що біля 4 години ранку Великодньої неділі почула з вулиці музику та крики про допомогу. Коли вийшла на вулицю, напроти свого будинку побачила в канаві перевернуту машину, з якої голосно грала музика. Навколо машини були потерпілі, всі в шоковому стані, тому викликали міліцію та швидку допомогу. ДТП сталося після повороту, на дорозі є невеликий спуск. По дорозі на підйомі була і є одна велика яма та багато менших. Дорога була мокрою, оскільки падав дощ.

Свідок ОСОБА_6 суду показав, що 15.04.2012 року знаходився в церкви с. Хмільник. Після закінчення служби, біля 1 години ночі попросили ОСОБА_1 підвезти компанію додому. В машині разом з водієм сиділо восьмеро людей. На передньому пасажирському сидінні був ОСОБА_5, решта сиділи на задньому сидінні. На його колінках сидів ОСОБА_7 При виїзді з с.Хмільник відчув який-то удар і більше нічого не пам'ятає. Швидкість руху була невеликою. Зустрічних машин не було.

Експерт ОСОБА_18 в судовому засіданні висновки авто-технічних експертиз №1869 від 25.07.2014 року та №622 від 15.10.2013 року підтримав на підставі вихідних даних, що були йому задані для проведення експертизи. Показав, що його висновки ґрунтуються на висновках експертів №618, №619 та результатах слідчого експерименту від 26.03.2014 року, під час проведення якого такі вихідні дані як, наприклад, видимість спірної вибоїни на дорожньому полотні, установлювали поняті, а не він сам, а розміри вибоїни визначалися на день проведення експерименту (26.03.2014 року). Було встановлено, що видимість вибоїни наставала за 12,9 метрів, у той час, як видимість всього дорожнього полотна можна було простежити з дещо більшої відстані - з 55 метрів. Небезпека для водія виникла з часу видимості вибоїни, яка за розміром втричі перевищує допустимий стандарт (13,5 см). При такій глибині вибоїни не можна виключити, що в'їзд у неї міг бути небезпечним та міг привести до втрати керованості автомобілем. А попадання коліс при боковому ковзанні коліс в яму, могло привести до перекидання машини. Наявність спірної вибоїни на дорозі створило небезпеку для руху, оскільки її розмір втричі перевищував норму, а показники видимості вибоїни (за 12,9 м) такі, що водій не мав можливості зреагувати. Вважав, що водій не повинен був перевозити в салоні автомашини більшу кількість пасажирів, ніж визначено технічною характеристикою машини, однак, стверджувати, що наявна в машині кількість пасажирів могла вплинути на саме перекидання автомашини, не можна. Оскільки відсутні всі необхідні вихідні дані, визначити дійсну швидкість руху автомашини неможливо, можливо визначити тільки ту частину дійсної швидкості руху, яка могла бути погашена шляхом його руху у стані бокового ковзання: така швидкість була приблизно 52-57 км/год, але дійсна швидкість руху могла бути дещо більшою.

Вина обвинуваченого доведена також: протоколом огляду місця події від 15.04.2012 року, доданими до нього схемами та фототаблицею; висновками судово-медичних експертиз №88 від 17.04.2012 року, №29 від 16.05.2012 року, №89 від 17.04.2012 року, №137 від 17.04.2012 року, №120 від 29.05.2012 року, №86 від 18.05.2012 року, №136 від 29.05.2012 року; протоколом огляду та перевірки технічного стану транспортного засобу від 27.04.2012 року з фото таблицею; висновком судової авто-технічної експертизи з дослідження технічного стану автомобіля №1480 від 05.06.2012 року; висновком авто-технічної експертизи з дослідження обставин ДТП №1958 від 23.10.2012 року.

Згідно протоколу огляду місця події від 15.04.2012 року, доданими до нього схемами та фото таблицею, згідно яких в кюветі глибиною 1,4 м напроти будинку №1 с. Хмільник виявлено автомашину марки «Skoda Superb», реєстраційний номер «НОМЕР_1», що належить ОСОБА_1 Автомашина перевернута на дах, розташована лівою стороною та передом до дороги. На відстані 90,6 метрів від будинку №1, біля розділювальної полоси, на правому дорожньому полотні в напрямку м. Іршава виявлено яму розміром 76х95 см, глибиною 5,5 см. Від ями посередині виявлено сліди протектора та нашарування шин автомобіля, які плавно прямують у праве узбіччя. Довжина даного сліду 33,8 м. В даному сліді (слід №2) в окремих частинах виявлено відбиток шини протектора, який співпадає з протектором автомобіля марки «Skoda Superb», реєстраційний номер «НОМЕР_1». З правої сторони дороги на узбіччі виявлено сліди коліс, які є паралельні сліду під №2 і слідують в сторону кювета. По руху в сторону м.Іршава перед ямою є правий поворот, який на місці ями закінчений, а дорога в подальшому до будинку №1 розташована на спуску під 4 градуси (том 2 а.с.32-51).

Отже, відповідно до протоколу огляду місця події та доданих до неї схеми та фото таблиці, вибоїна, в яку заїхало заднє колесо автомашини під керуванням ОСОБА_1, що, на його думку, стало причиною ДПТ, розміщена безпосередньо біля розділювальної полоси, на правому дорожньому полотні та її розмір на день пригоди становив саме 76х95 см, а глибина 5,5 см. (а не 13,5 см як це зазначено у протоколі проведення слідчого експерименту та висновках експертиз №619, №622 та №1869).

Враховуючи покази самого обвинуваченого щодо в'їзду машини під його керуванням у вибоїну, суд приходить до висновку, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.11.2 ПДРУ, згідно якого нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правового краю проїзної частини. Він же їхав ближче до розділювальної лінії автодороги. Ніяких перешкод для руху транспортних засобів на правому дорожньому полотні ближче до правового краю проїзної частини дороги, не було. Дана обставина підтверджується також фото таблицею (том 2 а.с.42).

Згідно протоколу огляду та перевірки технічного стану транспортного засобу від 27.04.2012 року з фото таблицею, на автомобілі марки «Skoda Superb», реєстраційний номер «НОМЕР_1» деформовані радіатор, панель капоту, вітрове скло, панель даху, передні двері та передні бризковики, задні двері та бокові панелі, кришка багажника, задні полки, оббивка даху, сидіння, передня панель приладів, панелі багажного відсіку, задня балка, середня стійка дверей, панель підлоги, передня балка. При підключенні передніх фар в положенні ближнє та дальнє світло, освітлювальні прилади у справному стані. Стан рульового управління та гальмової системи без механічних ушкоджень (том 2 а.с.86-91).

Згідно висновку судової авто-технічної експертизи з дослідження технічного стану автомобіля марки «Skoda Superb», реєстраційний номер «НОМЕР_1» №1480 від 05.06.2012 року, на момент експертного дослідження: система рульового керування автомобіля відповідала вимогам про експлуатацію і знаходилася у працездатному стані, тобто могла виконувати свої функції по зміні напрямку руху автомобіля; система робочого гальма автомобіля була справною, у працездатному стані і могла виконувати свої функції по зменшенню швидкості руху; ходова частина автомобіля була справною, у працездатному стані і могла виконувати свої функції. Як на момент дослідження, так і перед пригодою системи освітлення та світлової сигналізації автомобіля були у працездатному стані і могли виконувати свої функції (том 2 а.с.93-106).

Отже, обвинувачений ОСОБА_1 керував технічно справним транспортним засобом.

Згідно висновку авто-технічної експертизи з дослідження обставин ДТП №1958 від 23.10.2012 року, в дорожній ситуації, що розглядається, водій автомобіля марки «Skoda Superb» ОСОБА_1 не повинен був саджати в салон автомобіля більше як чотири пасажирів, рухатися по дорозі сполученням Іршава-Хмільник зі швидкістю не більше ніж 90 км/год, а виїжджаючи на територію населеного пункту Хмільник, повинен був зменшити швидкість до 60 км/год. Тільки за рахунок руху автомобіля в стані заносу та за рахунок перекидання на дах була погашена швидкість в 74,2 км/год. В даному випадку визначити втрати кінетичної енергії на удар автомобіля у підкіс кювету, а також на удар в дерево та на деяких ділянках шляху, не позначених на схемі, не можливо. Дійсна швидкість автомобіля перед пригодою була більшою за 74,2 км/год, тобто перевищувала допустиму в 60 км/год швидкість для руху в населених пунктах. З технічної точки зору причиною з'їзду автомобіля з проїзної частини дороги і ДТП є обставини, пов'язані із тим, що під час виконання маневру об'їзду вибоїни водій ОСОБА_1 не врахував дорожню обстановку (зокрема, стан дороги) і рухався із такою швидкістю, яка не давала йому можливість постійно контролювати рух автомобіля (том 2 а.с.108-111).

Посилання захисника на те, що при проведенні вказаної експертизи були задані неправильні дані, зокрема, розміри вибоїни вказані меншими, ніж були насправді, що привело до неправильного визначення впливу вибоїни на керованість автомашини (після заїзду у вибоїну), суд вважає безпідставними, оскільки висновок експерта №1958 від 23.10.2012 року ґрунтується на вихідних даних, у тому числі, щодо розмірів вибоїни, які зафіксовані безпосередньо після ДТП і відповідають дійсним обставинам справи.

Суд критично оцінює покази обвинуваченого щодо відсутності його вини у зв'язку з не перевищенням ним під час руху дозволеної швидкості, тобто 60 км/год, враховуючи наведене.

Пунктом 12.4 ПДРУ визначено тільки максимальну швидкістю руху у населених пунктах, тобто водій може рухатися із швидкістю, що не перебільшує 60 км/год.

У той же час, вимогами пункту 12.1 ПДРУ визначено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 показав, що він був добре обізнаним із станом цієї автодороги та наявністю на ній вибоїн. Однак, не побачив вибоїни через погані погодні умови та погану видимість на дорозі (падав дощ і вибоїна була залита водою).

Відповідно до висновку експерта №1958 від 23.10.2012 року, з технічної точки зору причиною з'їзду автомобіля з проїзної частини дороги і ДТП є обставини, пов'язані із тим, що під час виконання маневру об'їзду вибоїни водій ОСОБА_1 не врахував дорожню обстановку (зокрема, стан дороги) і рухався із такою швидкістю, яка не давала йому можливість постійно контролювати рух автомобіля.

Висновок даної експертизи повністю узгоджується і показами потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9, які були пасажирами автомашини та показали в судовому засіданні, що автомашина під керуванням ОСОБА_1 їхала на дуже великій швидкості.

Згідно висновку експерта, визначити втрати кінетичної енергії на удар автомобіля у підкіс кювету, а також на удар в дерево та на деяких ділянках шляху, не вдалося можливим, оскільки такі об'єкти не позначені на схемі та протокол огляду місця події не містить вичерпних даних. Оскільки відсутні всі необхідні вихідні дані, визначити дійсну швидкість руху автомашини неможливо, можливо визначити тільки ту частину дійсної швидкості руху, яка могла бути погашена шляхом його руху у стані бокового ковзання: така швидкість була біля 52-57 км/год, але дійсна швидкість руху могла бути дещо більшою.

Дану обставину підтвердив у судовому засіданні і експерт ОСОБА_18

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги положення п.11.2 ПДРУ, оскільки рухався не якнайближче до правового краю проїзної частини дороги (на якій не було перешкод для руху), та в порушення вимог пункту 12.1 ПДРУ під час виконання маневру об'їзду вибоїни не врахував дорожню обстановку (зокрема, стан дороги, погодні умови) і рухався із такою швидкістю, яка не давала йому можливість постійно контролювати рух автомобіля.

Стверджуючи про відсутність вини обвинуваченого, захисник посилалася, у тому числі, на висновок експерта №619 від 14.10.2013 року, а також на висновки судової авто-технічної експертизи №622 від 15.10.2013 року та комісійної судової авто-технічної експертизи №1869 від 25.07.2014 року, які проведені на основі даних та обставин, встановлених висновком експерта №619 від 14.10.2013 року.

Згідно висновку дорожньо-технічної експертизи №619 від 14.10.2013 року, на ділянці проїзної частини правої смуги руху автодороги Хмільник-Іршава в населеному пункті Хмільник, де 15.04.2012 року відбулася ДТП, середній коефіцієнт зчеплення дорожнього покриття складає 0,42 (том 2 а.с.195-199).

З технічної точки зору, на стійкість транспортних засобів під час руху можуть впливати як суб'єктивні фактори, які пов'язані як з прийомами керування, які застосовує водій, так і об'єктивні фактори технічного плану, що пов'язані з умовами зчеплення шин з дорогою, станом дорожнього покриття (вибоїни) та технічним станом транспортного засобу.

Згідно висновку експертизи №619 від 14.10.2013 року, проїзна частина ділянки дороги, де сталося ДТП, за своїми техніко-експлуатаційними показниками не відповідає вимогам регламентуючих документів та не забезпечує безпеку руху транспортних засобів з дозволеною швидкістю руху в населених пунктах 60 км/год, оскільки на ній була наявна вибоїна довжиною 95 см, шириною 45 см та глибиною приблизно 13,5 см, що значно перевищує нормативну граничну глибину 4 см окремих осідань та вибоїн для доріг І-ІІІ категорій. Заміри коефіцієнта зчеплення проводилися, у тому числі, з урахуванням саме вказаних параметрів спірної вибоїни (95х45 см, глибина 13,5 см), які вимірювалися 30.08.2013 року і значно відрізнялися від параметрів вибоїни, які існували на день ДТП (15.04.2012 року - 76х95 см, а глибина 5,5 см).

З даного висновку вбачається, що експертиза проведена не на підставі постанови слідчого чи ухвали суду, а за клопотанням захисника на підставі вихідних даних, що надані захисником.

При цьому, всупереч вимогам ч.2 ст. 102 КПК України та п.4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 N 53/5 (у редакції наказу 26.12.2012 N 1950/5), експерта не було попереджено про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 КК України та за відмову від надання висновку за ст. 385 КК України.

Відповідно до вимог ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Оскільки висновок експерта №619 від 14.10.2013 рокуотриманий не у порядку, встановленому КПК України, відповідно до вимог ч.1 ст. 89 КПК України, суд вважає визнати такий не допустимим.

Крім того, відповідно до вимог ст.85 КПК України висновок експерта №619 від 14.10.2013 року є неналежним, оскільки такий наданий на підставі вихідних даних, що суперечать дійсним обставинам справи (розміри та глибина спірної вибоїни).

Твердження захисника про те, що не попередження експерта про кримінальну відповідальність не тягне за собою недопустимості доказу, оскільки він допитаний в суді і, будучи попередженим про кримінальну відповідальність, підтримав свій висновок, суд вважає безпідставним, оскільки експерт має бути попереджений до проведення експертизи та дачі висновку. Крім того, висновок №619 від 14.10.2013 року наданий експертом ОСОБА_19, а в судовому засіданні був допитаний експерт ОСОБА_18.

Згідно висновку судової авто-технічної експертизи №622 від 15.10.2013 року, при заданих вихідних даних (зокрема, встановлених у висновку №619 від 14.10.2013 року дорожньо-технічної експертизи відносно коефіцієнту зчеплення шин коліс із дорожнім покриттям), максимальна величина сповільнення автомобіля Шкода могла находитися в межах від 3.4 м/с2 (на ухилі 4 градуса) до 4.1 м/с2 (на горизонтальній ділянці дороги). Коефіцієнт зчеплення визначений висновком експертизи №619 від 14.10.2013 року. Якщо глибина та розміри пошкодження дорожнього полотна перевищують допустимі межі, то, з технічної точки зору, уже неможливо виключити їх вплив на керованість транспортного засобу, адже сам зміст обмежень розмірів пошкоджень якраз і полягає у виключенні таких можливих впливів. В цей же час, можливість збереження водієм контролю над керованістю свого транспортного засобу при проїзді вибоїни, розміри яких перевищують допустимі межі, пов'язана із оцінкою суб'єктивних (професійних та психофізіологічних) якостей водія, що відносяться до компетенції правоохоронних органів. У свою чергу, питання про те, з якої віддалі водій мав об'єктивну можливість побачити вибоїну на смузі руху керованого ним транспортного засобу, повинно вирішуватися шляхом проведення слідчих дій. Відповідь на запитання щодо траєкторії руху дана у висновку експерта №618 за 2013 рік (том 2 а.с.192-194).

Не зважаючи на те, що у протоколі огляду місця події від 15.04.2012 року зазначено про наявність на день ДПТ на проїзній частині (смузі руху автомашини «Шкода» вибоїни глибиною 0,055 м (5,5 см), розміром 0,76х0,95 м), в основу експертного висновку №622 від 15.10.2013 року щодо відповідності автодороги техніко-експлуатаційним показникам та вплив реальних розмірів вибоїни на керованість автомобіля поставлені дані висновку експерта №619 від 14.10.2013 року, в якому спірна вибоїна має інші параметри, а саме: розмір 95х45 см та глибину приблизно 13,5 см.

Не зважаючи на те, що вказані вихідні дані не відповідають фактичним обставинам справи, вони та висновки експертиз №619 від 14.10.2013 року та №622 від 15.10.2013 року поставлені в основу висновку комісійної судової авто-технічної експертизи №1869 від 25.07.2014 року.

Згідно висновку комісійної судової авто-технічної експертизи №1869 від 25.07.2014 року, при вихідних даних, що встановлені протоколом огляду місця ДТП і схемою до нього, тільки шляхом бокового ковзання могла бути погашена частина дійсної швидкості руху автомобіля величиною 52-57 км/год. Дійсна швидкість руху цього автомобіля перед ДТП могла бути дещо більшою. Визначити її експертним шляхом не видається можливим через відсутність необхідного комплексу даних. Зважаючи на обставини, встановлені у висновку №619 за 2013 рік судової дорожньо-технічної експертизи, небезпека для руху водієві мала б виникнути з моменту, коли він мав об'єктивну можливість виявити на смузі руху керованого ним автомобіля вибоїну. Як встановлено при слідчому експерименті, проведеному 26 березня 2014 року, видимість цієї вибоїни наставала з віддалі 12,9 метрів. У даній дорожній ситуації, водій ОСОБА_1 повинен був, з технічної точки зору, керуватися вимогами п.п.1.5, 1.10 (в частині зазначення терміну «небезпека руху»); підпунктів «б» та «д» п.2.3 ПДР, п.п.12.3, 12.4, підпунктом «б»12.9 ПДР, відповідно до яких вказаний водій не повинен був перевозити у салоні керованого ним автомобіля більше пасажирів, ніж це передбачено для автомобіля «Шкода Суперб»; у процесі руху вибирати швидкість не більшу, ніж 60 км/год, а з моменту настання об'єктивної видимості вибоїни на смузі свого руху - повинен був своєчасно застосувати екстрене гальмування (як спосіб зупинки у межах найкоротшої, з можливих, віддалі). При вихідних даних, встановлених при слідчому експерименті, проведеному 26.03.2014 року, водій ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути виїзду у вибоїну шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування (при цьому не виключається ситуація, при якій до моменту цього виїзду водій ОСОБА_1 навіть не встиг би привести у дію гальма свого автомобіля) (том 2 а.с.187-190).

У судовому засіданні експерт ОСОБА_18 показав, що висновки авто-технічних експертиз №1869 від 25.07.2014 року та №622 від 15.10.2013 року підтримує на підставі вихідних даних, що були йому задані для проведення експертизи, та що його висновки ґрунтуються на висновках експертів №618, №619 (визнаний судом недопустимим доказом) та результатах слідчого експерименту від 26.03.2014 року.

Суд критично оцінює покази експерта щодо відсутності у обвинуваченого технічної можливості уникнути в'їзду у вибоїну, що привело до некерованості автомашини, оскільки даною автодорогою як до, так і після спірної ДТП, рухається велика кількість транспортних засобів, водії яких мали однакові чи схожі з ОСОБА_1 дорожні умови (наявність на цій ділянці дороги підйому, повороту, тої ж вибоїни, розміри якої з часом тільки збільшувалися, показники щодо видимості вибоїни), що не перешкоджало їм (за умови дотримання вимог ПДРУ, врахування дорожньої обстановки та обрання безпечної швидкості руху) уникати дорожньо-транспортних пригод.

Враховуючи наведене, а також конкретні обставини справи, зокрема, і обізнаність водія щодо стану дорожнього покриття, суд приходить до висновку, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги положення п.11.2 ПДРУ, оскільки рухався не якнайближче до правового краю проїзної частини дороги (на якій не було перешкод для руху), та в порушення вимог пункту 12.1 ПДРУ під час виконання маневру об'їзду вибоїни не врахував дорожню обстановку (зокрема, стан дороги, погодні умови) і рухався із такою швидкістю, яка не давала йому можливість постійно контролювати рух автомобіля, що стало причиною втрати водієм контролю над рухом автомобіля, його заносу з виїздом на праве узбіччя дороги та перекидання на дах у кювет.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пасажири автомобіля «Skoda Superb», під керуванням ОСОБА_1, а саме: ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 отримали різного ступеня тяжкості тілесні ушкодження.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №88 від 17.04.2012 року, у ОСОБА_6 виявлено легкі тілесні ушкодження, що мають незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше 6 днів, які могли бути спричинені внаслідок дії тупих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею, якими могли бути частини всередині автомашини при її опрокидуванні. Ушкодження могли бути спричинені 15.04.2012 року за вказаних обставин справи. Травмування прийшлося на ліву очну ділянку і край лівої брові. Відповідно прикладання ударної сили було зліва, спереду. Ушкодження спричинені одномоментно. ОСОБА_6 отримав ушкодження будучи пасажиром автомашини. Ознак волочіння, випадіння з транспортного засобу на дорожнє покриття не виявлено (том 2 а.с.34-36).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №89 від 17.04.2012 року, у потерпілої ОСОБА_9 виявлено легкі тілесні, що мають незначні скороминучі наслідки не більше 6 днів, що могли бути спричинені 15.04.2012 року, внаслідок дії тупого твердого предмету, якими могли бути частини салону автомобіля, в якому ОСОБА_9 була пасажиром, при його опрокидуванні. Враховуючи локалізацію тілесних ушкоджень, травмування потерпілої прийшлося з лівого боку позаду. Ушкодження було спричинено одномоментно. Ознак випадіння з транспортного засобу на дорожнє покриття або ґрунт, ознак волочіння на потерпілій не виявлено. Потерпіла отримала тілесні ушкодження, будучи пасажиром легкового автомобіля (том 2 а.с.63-65).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №136 від 29.05.2012 року, у потерпілого ОСОБА_5 виявлено тілесні ушкодження, що кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що мають незначні скороминучі наслідки не більше 6 днів, а також легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я до 21 дня. Вказані тілесні ушкодження могли бути спричинені внаслідок дії тупих твердих предметів, якими могли бути частини салону автомобіля, пасажиром якого був потерпілий, з наступним випадінням потерпілого на дорожнє покриття або на ґрунт. Тілесні ушкодження могли бути спричинені 15.04.2012 року. Враховуючи локалізацію ушкоджень можна припустити, що дія травмуючої сили була направлена ззаду на перед. Тілесні ушкодження могли бути спричинені одномоментно. Ознак волочіння або ушкоджень, що характерні для нанесення руками, на тілі потерпілого не виявлено (том 2 а.с.79-82).

Висновком судово-медичної експертизи №86 від 18.05.2012 року встановлено, що у потерпілої ОСОБА_10 виявлено тілесні ушкодження, що кваліфікується як легкі, що мають незначні скороминучі наслідки не більше 6 днів, а також легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я до 21 дня. Діагностовані та рентгенологічно підтверджені ушкодження у виді перелому обох гілок лобкової та сідничних кісток зліва кваліфікуються як середньої тяжкості тілесні ушкодження, що привели до розладу здоров'я більше 21 дня. Всі описані тілесні ушкодження могли бути спричинені в термін, вказаний в обставинах справи, тобто 15.04.2012 року, внаслідок дії тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею, якими могли бути частини салону автомобіля, пасажиром якого була потерпіла, при його опрокидуванні з наступним випадінням потерпілої на ґрунт. Враховуючи локалізацію ушкоджень можна припустити, що дія травмуючої сили була направлена з лівої сторони. Тілесні ушкодження могли бути спричинені одномоментно. Ознак волочіння на тілі потерпілої не виявлено. Ушкоджень, що характерні для нанесення руками на тілі потерпілої не виявлено (том 2 а.с.75-78).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи №137 від 17.04.2012 року, у потерпілого ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження, що кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що мають незначні скороминучі наслідки не більше 6 днів. Закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій грудної клітки зліва, забій контузія правого ока, субконюктивальний крововилив з права кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я до 21 дня. Закритий перелом шиловидного відростку ліктьової кістки та перелом краю епіфізу променевої кістки правого передпліччя, закритий перелом стернального кінця лівої ключиці без зміщення кваліфікуються як середньої тяжкості тілесні ушкодження, що привели до розладу здоров'я більше 21 дня. Всі вказані тілесні ушкодження могли бути спричинені в термін, зазначений в обставинах справи, тобто 15.04.2012 року, внаслідок дії тупих твердих предметів, якими могли бути частини салону легкового автомобіля при опрокидуванні останнього, а також ґрунт при випадінні потерпілого з салону автомобіля. Враховуючи локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених на тілі ОСОБА_8, можна припустити, що прикладання діючої сили було направлено зліва. Тілесні ушкодження могли бути спричинені одномоментно, могли виникнути при випадінні з транспортного засобу, що рухається, на дорожнє покриття чи земляний ґрунт. Слідів та ознак волочіння, тілесних ушкоджень, які могли бути спричинені рукою людини, на потерпілому не виявлено (том 2 а.с.66-69).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №120 від 29.05.2012 року, у потерпілого ОСОБА_7 виявлено наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма та струс головного мозку кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що привели до короткочасного розладу здоров'я до 21 дня. Закрита хребетно-спінальна травма, двобічний перелом основи дужки С2 хребця, компресійно-уламковий перелом тіла L1 хребця з імпресією уламка в просвіть спинномозкового каналу, перелом задньої та передньої пластини дужки L1 зліва, лінійний перелом кореня дужки L1 з права без зміщення, дезартикуляція між суглобовими відростками L1, забій спинного мозку в поперековому відділі хребта із нижнім периферичним парапарезом з порушенням функції органів малого тазу по типу затримки, з двобічною гіпостезією з рівня L4 кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя. Посттравматична нестабільність лівого колінного суглобу, пошкодження передньої хрестоподібної зв'язки та медіальної колінної зв'язки кваліфікуються як середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, що привели до тривалого розладу здоров'я більше 21 дня. Вказані тілесні ушкодження могли бути спричинені внаслідок дії тупих твердих предметів, якими могли бути частини салону автомобіля при його опрокидуванні з наступним випадінням потерпілого і ударом о дорожнє покриття або ґрунт. Виявлені у ОСОБА_7 тілесні ушкодження могли бути спричинені в термін, вказаний в обставинах справи, тобто 15.04.2012 року. Враховуючи локалізацію виявлених у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень можна припустити, що направлення діючої сили було ззаду на перед. Більша імовірність, що тілесні ушкодження були спричинені одномоментно. На тілі потерпілого слідів волочіння або ушкоджень, характерних для спричинення руками людини, не виявлено (том 2 а.с.70-74).

Згідно висновку судово-медичної експертизи №29 від 16.05.2012 року, у потерпілої ОСОБА_11 виявлено легкі тілесні ушкодження, що мають незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше 6 днів у вигляді синців на шкірних покривах чола справа, акулової ділянки справа, тильної поверхні правої кисті в основі великого пальця, правого стегна на передній поверхні, правого колінного суглобу на передній поверхні, передній поверхні правої гомілки, передньої поверхні лівого стегна, внутрішньої кісточки зліва лівого гомілково-ступневого суглобу, які могли бути спричинені дією тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею за ударним механізмом завдання, якими могли бути виступаючі частини всередині автомашини, де потерпіла була пасажиром, в 1-ій фазі автотравми (контакт з частинами тіла автомобіля), а також у 2-ій фазі автотравми (випадіння тіла з автомобіля і удари об ґрунт). При внутрішньому дослідженні трупа виявлено легкі тілесні ушкодження, що призводять до короткочасного розладу здоров'я тривалістю до 21 дня у виді крововиливів в задню стінку середостіння, в околоаортну клітковину, в клітковину навкруг стравоходу, під легеневу плевру обох легенів на задній поверхні та в строму підшлункової залози, які могли бути спричинені внаслідок дії тупих твердих предметів, якими могли бути частини салону легкового автомобіля при опрокидуванні останнього в 1-ій фазі автотравми та у ґрунт у 2-ій фазі автотравми. Розрив тканини селезінки в ділянці воріт, розрив брижі тонкого кишечника з крововиливом в черевну порожнину, розрив печінки в виді трьох паралельних розривів, що привело до внутрішньої кровотечі, які супроводжувалися ознаками травматичного шоку в виді цяткових крововиливів в коркову частину нирок, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, що привели до смерті, і виникли внаслідок дії тупих твердих предметів, якими могли бути частини салону автомобіля в 1-ій фазі і ґрунт в 2-ій фазі автотравми. Крововилив під м'які мозкові оболонки та тверду мозкову оболонку в задній черепній ямці справа могли виникнути внаслідок дії тупих твердих предметів, якими могли бути частини салону автомобіля в 1-ій фазі автотравми, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент спричинення. Тілесні ушкодження могли бути спричинені 15.04.2012 року за вказаних обставин справи і характерні для автотравми. Причиною смерті ОСОБА_11 явилася закрита травма черева з розривами внутрішніх органів, в першу чергу печінки з крововиливом в черевну порожнину, травматичного шоку на фоні закритої внутрічерепної травми з крововиливом під оболонки головного мозку. Дія травмуючої сили до тіла була прикладена справа. Тілесні ушкодження відносяться до виду автотравми - це випадіння пасажира з легкового автомобіля, що рухається, з перекодуванням. На трупі виявлено тілесні ушкодження характері для 1-ї та 2-ї фаз автотравми. Ознак волочіння на трупі та одежі трупа не виявлено (том 2 а.с.57-62).

Аналізуючи висновки судово-медичних експертиз, якими визначено ступінь важкості тілесних ушкоджень, що були внаслідок дорожньо-транспортної пригоди заподіяні потерпілим - пасажирам автомобіля, суд приходить до висновку, що найбільш тяжкі травми отримали саме ті пасажири, які знаходилися на задньому сидінні автомашини та які, всупереч вимогам пункту 21.1 ПДРУ, перевозилися водієм ОСОБА_1 в більшій кількості, ніж передбачена технічною характеристикою автомашини (замість трьох пасажирів, для яких були обладнані місця на задньому сидінні автомобіля, перевозилося шестеро - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6 та ОСОБА_9).

Отже, в ході судового розгляду встановлено, що обвинувачений, керуючи автомобілем марки «Skoda Superb», та порушуючи п.п. 11.2, 12.1, 21.1 Правил дорожнього руху України, втратив контроль над рухом автомобіля, що призвело до його заносу з виїздом на праве узбіччя дороги та перекидання на дах у кювет. Порушення водієм ОСОБА_1 вказаних вимог знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пасажири автомобіля: ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 отримали легкі тілесні ушкодження, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 - легкі тілесні ушкодження та середньої тяжкості тілесні ушкодження, ОСОБА_7 - легкі тілесні ушкодження, тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_11 - легкі тілесні ушкодження та тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла.

Згідно висновку експерта №1341 від 19.04.2012 року, в крові ОСОБА_1 не виявлено метиловий, етиловий, пропіловий, бутиловий, аміловий спирти та їх ізомери. Забір крові проведено 15.04.2012 року. Час забору крові не вказано (том 2 а.с.84-85).

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 доведена у порушенні правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортного засобу особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, тяжке тілесне ушкодження та спричинили смерть потерпілого, та дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України.

Обираючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1 є часткове добровільне відшкодування шкоди потерпілим (том 2 а.с.118-123, 219).

Обставин, що обтяжує покарання ОСОБА_1 по справі не встановлено.

Суд не визнає обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_1, тяжкі наслідки, завдані злочином, у виді тяжких тілесних ушкоджень, а також смерті потерпілого, оскільки такі є кваліфікуючими ознаками складу злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, а не обставинами, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання.

При визначенні обвинуваченому міри покарання, суд враховує особу винного, зокрема, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину (том 2 а.с. 220, 221); обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_1 в їх сукупності, конкретні обставини справи та поведінку винного після вчинення злочину, зокрема, що він добровільно та у повному обсязі відшкодував шкоду потерпілим ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_9 ОСОБА_8, ОСОБА_10 ОСОБА_7, тому вони до нього претензій не мають, а також частково відшкодував шкоду батькам потерпілої ОСОБА_11

Враховуючи також те, що з дня вчинення злочину минуло більше 5 років, під час яких обвинувачений характеризуються позитивно, інших правопорушень не вчиняв, тобто став на шлях виправлення, суд вважає за можливе його виправлення і перевиховання без ізоляції від суспільства та призначення покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права на керування транспортними засобами, що передбачено санкцією статті 286 ч.2 КК України, із застосуванням ст. 75 КК України щодо основного покарання.

Суд вважає, що вказане покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження нових злочинів.

Оскільки на день вчинення ОСОБА_1 злочину - 15.04.2012 року - норми ст. 76 КК України не передбачали обов'язкового покладення судом всіх визначених даною статтею обов'язків на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, з урахуванням положень ст. 5 ч. 2 КК України, суд вважає покласти на ОСОБА_1 тільки обов'язок повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Заявлені потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_3 цивільні позови (том 1 а.с.15-22) суд вважає задовольнити частково, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 23 ч.2 п.2 та ст. 1167 ч.1 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо членів її сім'ї чи близьких родичів; моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Внаслідок дій обвинуваченого настала смерть потерпілої ОСОБА_11, яка була відповідно дочкою та онучкою потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4

З позовної заяви та пояснень потерпілої ОСОБА_3 вбачається, що діями ОСОБА_1 їй заподіяно значного душевного болю, який триває і триватиме дуже довго, оскільки потерпіла втратила найдорожче - рідну дитину, яку дуже нелегко ростила і виховувала. Потерпіла мала радість з дитини та надію на майбутнє, які пропали в одну мить, коли дочка померла через дії обвинуваченого. Душевні рани потерпілої не загоюються вже багато років. Спричинені моральні страждання від пережитої трагедії призвели до зміни звичного способу життя потерпілої, вона втратила душевний спокій, не може і досі оговтатися від пережитої трагедії. У зв'язку з цим, просила стягнути з винного на свою користь 300000 грн. моральної шкоди.

З позовної заяви та пояснень потерпілої ОСОБА_4 вбачається, що незаконними діями ОСОБА_1 потерпілій, як бабусі покійної, заподіяно значного душевного болю. Неповнолітня онучка з раннього дитинства проживала та виховувалася саме у своєї бабки - ОСОБА_4, була її втіхою та надією (том 1 а.с.26). Трагічна смерть онучки негативно відобразилася на здоров'ї потерпілої, яка сильно переживає цю трагедію, а моральні страждання призвели до втрати душевного спокою та зміни звичного способу життя. У зв'язку з цим, просила стягнути з винного на свою користь 300000 грн. моральної шкоди.

У судовому засіданні потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 цивільні позови підтримали та пояснили, що після ДТП обвинувачений та його родичі пообіцяли, що в майбутньому відшкодують всі заподіяні збитки, а також профінансують облаштування надгробного пам'ятника для покійної. Пам'ятник вже давно виготовлений, але не встановлений на могилі покійної, оскільки обвинувачений відмовляється за нього розрахуватися. Обвинувачений не визнав своєї вини та не покаявся, не попросив у потерпілих вибачення. Як би обвинувачений виконав свою обіцянку та встановив надгробний пам'ятник, а також покаявся потерпілі б цивільного позову не заявляли.

Не заперечували, що у 2012 році обвинувачений відшкодував матеріальну шкоду: оплатив 2000 грн. витрат на поховання, приніс продукти харчування, необхідні для проведення псалтирі на 40 днів та річницю смерті, оплатив фундамент надгробного пам'ятника у сумі 1300 грн. Крім того, передав 1000 грн. на лікування батька потерпілої, оплатив витрати з перевезення батька потерпілої на таксі з лікарні м. Ужгорода в с. Богаревиця Іршавського району, а також сплатив 5000 доларів США (що на день розгляду справи становить що найменше 130 000 грн.).

Оскільки виплачені обвинуваченим ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_3 кошти у сумі 5000 доларів США не відносяться до дійсної матеріальної шкоди, суд вважає, що вказане відшкодування слід віднести до часткового відшкодування моральної шкоди.

Обвинувачений у судовому засіданні заявлені цивільні позови не визнав.

Позовні вимоги в частині моральної шкоди мотивовано тим, що в результаті смерті дочки/онучки потерпілим спричинено моральні страждання, відбулися негативні зміни в їх житті, зокрема, негативні емоційні, які переживають потерпілі внаслідок передчасної та трагічної загибелі неповнолітньої ОСОБА_11, адже вони пережили значний психічний стрес, пов'язаний як із звісткою про загибель неповнолітньої, так і обставинами, пов'язаними з її похованням, а саме: встановленням надгробного пам'ятника, організацією подальшого сімейного життя.

Підставою для пред'явлення позову є передусім факт заподіяння потерпілим моральної шкоди злочином, внаслідок якого настала смерть неповнолітньої дочки/онучки, а також були спричинені їм фізичні та душевні страждання, негативні переживання. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Враховуючи характер і наслідки вчиненого обвинуваченим правопорушення, ступінь вини обвинуваченого, глибину душевних страждань потерпілих та негативні зміни, які внаслідок злочину відбулися в їх житті, суму моральної шкоди, що вже відшкодована обвинуваченим, а також вимоги розумності і справедливості, суд вважає позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди задовольнити частково та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по 100 000 грн. моральної шкоди.

Посилання захисника на те, що цивільний позов не підлягає розгляду, оскільки не сплачений судовим збором, суд вважає безпідставним, оскільки Законом України «Про судовий збір» не передбачено сплату судового збору в кримінальному провадженні за вимогами цивільного позивача про стягнення моральної шкоди.

Накладений ухвалою Іршавського райсуду від 30 листопада 2016 року арешт на майно - автомобіль марки «Skoda Superb», реєстраційний номер «НОМЕР_1», визнаний по справі речовим доказом, відповідно до вимог ч.10 ст.100 КПК України, залишити в силі з метою забезпечення заявлених потерпілими цивільних позовів (том 1 а.с.240-241).

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 не застосовувався.

Відповідно до вимог ст.ст. 122 ч.2 та 124 ч.2 КПК України, суд вважає стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати по справі за проведення експертиз у сумі 7294 грн. 70 коп. (4536,20 грн.+2758,50 грн.) (том 2 а.с. 92, 107).

Керуючись ст. 76 КК України (в редакції від 04.02.2012 р.), ст. ст. 94, 100, 129, 368, 370, 373, 374, 395 КПК України,

з а с у д и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України, та призначити покарання у виді 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладений на нього на підставі ст. 76 КК України (в редакції від 04.02.2012 р.) обов'язок повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у сумі 100 000 (сто тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у сумі 100 000 (сто тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 7294 (сім тисяч двісті дев'яносто чотири) грн. 70 коп. процесуальний витрат.

Накладений арешт на майно - автомобіль марки «Skoda Superb», реєстраційний номер «НОМЕР_1», залишити в силі з метою забезпечення заявлених потерпілими цивільних позовів.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений протягом 30 днів з дня його проголошення, а потерпілими ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 у той же строк з дня отримання його копії, до апеляційного суду Закарпатської області через Іршавський райсуд.

Копія вироку суду після його проголошення підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору.

Потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, захисник мають право отримати копію вироку в суді.

Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати потерпілим ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_5

Головуюча: М. О. Пітерських