Ухвала суду № 67174960, 13.06.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/5259/17

Номер провадження 11-сс/775/166/2017

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

13 червня 2017 р. колегія суддів судової палати з кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді Половінкіна Б.О.

суддів Круподері Д.О., Залізняк Р.М.

при секретарі судового засідання Гуляєві М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України ОСОБА_2 (в режимі відео конференції із залу слідчого ізолятора м. Маріуполя Донецької області) на ухвалу слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 11 квітня 2017 р. про арешт майна.

за участю прокурора Мохорта О.Л.

захисника ОСОБА_1

підозрюваного ОСОБА_2

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 11 квітня 2017 р. (далі ухвала слідчого судді), задоволено клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу Військової прокуратури сил антитерористичної операції ОСОБА_3, погодженого із прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчого відділу військової прокуратури сил антитерористичної діяльності ОСОБА_4, про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017051110000043 від 29.03.2017р. за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України та накладено арешт на майно, яке було вилучене 07.04.2017 р. в ході затримання ОСОБА_2 під час проведення його особистого обшуку.

На вказану ухвалу захисником ОСОБА_1 подана апеляційна скарга в якій вона прохає ухвалу слідчого судді про арешт майна скасувати.

Вважає ухвалу слідчого судді необґрунтованою, незаконною та безпідставною, прийнятою з істотним порушенням кримінального процесуального законодавства України.

- вказує, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду;

- зазначає, що суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки;

- вважає, що істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Заслухавши суддю доповідача, думку захисника ОСОБА_1, та підозрюваного ОСОБА_2 які підтримали доводи поданої апеляційної скарги та просили про її задоволення, прокурора Мохорта О.Л., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вказаної вище ухвали слідчого судді, в ході досудового розслідування, 17.03.2017р. слідчий у провадженні ОСОБА_5 викликав для проведення слідчих та процесуальних дій у вказаному кримінальному провадженні військовослужбовця військової частини А1965 капітана ОСОБА_2 колишнього військовослужбовця 2-ї роти спеціального призначення 2-го батальйону спеціального призначення (комплектується за рахунок резервістів) військової частини 3027 Національної гвардії України, з терміном прибуття до 27.03.2017р.

Капітан ОСОБА_2 прибув до військової прокуратури Луганського гарнізону 27.03.2017р. близько 18 год. та звернувся до військового прокурора Луганського гарнізону майора ОСОБА_6, який провів його у службовий кабінет слідчого першого відділу військової прокуратури Луганського гарнізону старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_5, що розташований у приміщенні військової прокуратури Луганського гарнізону, за адресою: вул. Заводська, 1, м. Рубіжне, Луганської області.

При цьому, 27 березня 2017 р., приблизно о 18:00 год., у службовому кабінеті слідчого першого відділу військової прокуратури Луганського гарнізону старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_5, очікуючи приходу слідчого, у ході спілкування ОСОБА_2, діючи умисно, на виконання єдиного злочинного наміру, оголосив ОСОБА_6, як службовій особі, яка займає відповідальне становище, пропозицію надати останньому неправомірну вигоду матеріального характеру у виді грошових коштів у невизначеному розмірі, за вчинення в інтересах ОСОБА_2 дій з використанням наданої влади та службового становища, шляхом надання слідчому у провадженні письмової вказівки не притягувати останнього до кримінальної відповідальності у формі не повідомлення йому про підозру у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 146 КК України у кримінальному провадженні №42016130610000505 від 08.11.2016р. та закінчити досудове розслідування у формі закриття кримінального провадження.

Одразу після цього, ОСОБА_6, вийшовши з кабінету слідчого, на виконання вимог п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону, доповів про вказану подію безпосередньому керівництву військової прокуратури сил антитерористичної операції у формі рапорту, за результатами розгляду якого слідчим відділом військової прокуратури сил АТО зареєстровано кримінальне провадження № 42017051110000043 від 29.03.2017р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України та розпочато досудове розслідування.

З цього часу, ОСОБА_6 діяв підконтрольно на викриття злочинної діяльності ОСОБА_2, спрямованої на надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за невчинення та вчинення вищенаведених дій.

У подальшому, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, ОСОБА_2, 7 квітня 2017 р. близько 18:15 год. прибув у приміщення військової прокуратури Луганського гарнізону до ОСОБА_6 для обговорення стану досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016130610000505 від 08.11.2016р.

Водночас, ОСОБА_2 під час розмови з ОСОБА_6 7 квітня 2017 р., приблизно о 18:15 год., перебуваючи у коридорі приміщення військової прокуратури Луганського гарнізону, діючи умисно, надав військовому прокурору Мрочко Р.М., як службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірну вигоду матеріального характеру у виді грошових коштів у сумі 10200 грн., які були поміщені у сумку коричневого кольору, за вчинення дій з використанням наданої йому влади, шляхом надання слідчому у провадженні письмової вказівки не притягувати останнього до кримінальної відповідальності у формі не повідомлення йому про підозру у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 146 КК України у кримінальному провадженні №42016130610000505 від 08.11.2016 р. та закінчити досудове розслідування у формі закриття кримінального провадження.

Одразу після цього був проведений огляд місця події, в ході якого було виявлено та вилучено грошові кошти у розмірі 10 200 грн.

По завершенню огляду місця події, ОСОБА_2 був затриманий працівниками правоохоронного органу в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

В ході затримання ОСОБА_2 був проведений його особистий обшук в ході якого окрім іншого було виявлено та вилучено наступне майно: грошові кошти у розмірі 386 грн. купюрами та 1 грн. 50 коп. монетами; мобільний телефон Sigma серійний № 0123456789АВСDEF, imei1: 4491 9171 9743 334, imei2: 4491 9171 9743 375, дві сім карти: мобільних операторів МТС-Україна № 050 708 48 69 та Київстар № 097 636 53 74; довідка військової частини А1965 від 04.04.2017 № 319; банківська картка Універсальна Приват Банку № 5168 7556 1400 0236; банківська картка Ощадбанку № 5167 4900 6588 0057.

В обґрунтування прийнятого рішення суд послався на те, що слідчим доведена сукупність підстав та розумних підозр вважати, що майно та документи, які були вилучені під час проведення особистого обшуку ОСОБА_2 при його затриманні 07 квітня 2017 року, є знаряддями і засобами вчинення злочину та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Крім того, санкцією ч. 3 ст. 369 КК України передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

08 квітня 2017 року органом досудового розслідування ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, про те що відповідно до ч. 2,3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, а саме критеріям речових доказів.

Згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні обєкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були обєктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Постановою слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу військової прокуратури сил АТО ОСОБА_7 від 23.05.2017р. , вилучені під час особистого огляду речі ОСОБА_2 07.04.2017 р. визнано речовими доказами.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню як не обґрунтована, а ухвалу слідчого судді залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422, КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 11 квітня 2017 р. про арешт майна у кримінальному провадженні № 42017051110000043 від 29.03.2017р. залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 11 квітня 2017 р. про арешт майна, вилученого 07.04.2017 року при особистому обшуку підозрюваного ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 42017051110000043 від 29.03.2017р. залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: