Ухвала суду № 67172850, 05.02.2013, Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/1485/13-к

У Х В А Л А

05 лютого 2013 року Подільський районний суд м.Києва,

у складі: головуючого - слідчого судді: Трегубенко Л.О.

при секретарі : Лемішко А.С.,

за участю прокурора: Хавіна В.О.,

сторони кримінального провадження: ОСОБА_1,

захисників: Козлова О.В., Янченка П.М.,

розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого прокурора прокуратури Подільського району м. Києва, молодшого радника юстиції, Хавіна В.О., про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Тальне Черкаської області, єврея, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, постійно проживає в АДРЕСА_1, тимчасово перебуває в Україні, проживає за адресою: АДРЕСА_2, без реєстрації, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.191, ч.2 ст. 366 КК України,

В С Т А Н О В И В :

05.02.2013р. старший прокурор прокуратури Подільського району м. Києва, молодший радник юстиції, Хавін В.О., звернувся до суду з клопотанням за кримінальним провадженням №420121007000056, внесеним до Єдиного реєстру досудових розсідувань 06.12.2012 р., про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_5, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.191, ч.2 ст. 366 КК України.

Обгрунтовує тим, що 14.01.2013 р. ОСОБА_5 повідомлено про підозру в заволодінні чужим майном, шляхом зловживання службовим становищем у особливо великому розмірі та у службовому підробленні, тобто складанні та видачі завідомо неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками правопорушень, передбачених ч. 5 ст.191, ч.2 ст. 366 КК України.

Відповідно до постанови Подільського районного суду м. Києва від 05.07.2012 р. відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді взяття під варту за правилами та у порядку КПК України ( у редакції 1960 р.).

16.01.2012 р. за правилами чинного КПК України сторонам кримінального провадження оголошено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів, проте сторона захисту та підозрюваний зволікають з ознайомленням, що відповідно до ст. 290 КПК України унеможливлює направлення обвинувального акту до суду для розгляду по суті.

На теперішній час запобіжний захід ОСОБА_5 змінити на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, неможливо, оскільки він під час досудового слідства неодноразово уникав органу досудового розслідування, оголошувався в розшук (02.03.2011, 18.04.2011, 14.10.2011, 28.10.2011, 14.06.2012), на території України не зареєстрований, постійного місця проживання не має, навпаки постійно проживає в Німеччині, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, збитки у вигляді грошових коштів в розмірі 53 млн. грн. не відшкодував, що надає підстави вважати про існування обгрунтованих ризиків порушення ним умов більш м"якого запобіжного заходу та зникнення з території України.

Сторона обвинувачення при обчисленні строків тримання під вартою ОСОБА_5 посилається на те, що постановою Подільського районного суду м. Києва від 14.06.2012 р. наданий дозвіл на його затримання та доставку до суду для розгляду подання про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на тримання під вартою, 04.07.2012 р. підозрюваного затримано, 05.07.2012 р. доставлено до суду та змінено запобіжний захід, 08.08.2012 р. кримінальну справу у порядку ст. 232 КПК України ( у редакції 1960 р.) передано для розгляду по суті, а 07.09.2012 р. повернуто для організації додаткового розслідування, запобіжний захід залишено без змін, до прокуратури надійшла кримінальна справа 05.12.2012 р., з цього моменту на підставі ч. 9 ст. 156 КПК України ( у редакції 1960 р.) обчислюється строк тримання під вартою, і не може перевищувати двох місяців, подальше продовження зазначеного строку проводиться з урахуванням часу перебування під вартою до направлення цієї кримінальної справи до суду, в порядку і межах, встановлених частиною другою зазначеної статті.

04.02.2013 р. органом досудового слідства за правилами КПК України ( у редакції 1960 р.) було внесено до суду подання про продовження строку тримання під вартою, яке ухвалою від 04.02.2013 р. залишено без розгляду.

Станом на теперішній час строк тримання під вартою підозрюваного складає: з моменту затримання 04.07.2012 р. до направлення справи в суд для розгляду по суті 08.08.2012 р. - 1 місяць та 4 дні; після надходження прокурору для організації додаткового розслідування 05.12.2012 р. до 04.02.2013 р. - 1 місяць та 29 днів, загальний строк тримання під вартою складає 3 місяці 3 дні.

Прокурор вважає, що строк тримання під вартою підозрюваного, за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу, відповідно до вимог ст. 197 чинного КПК України повинен бути продовжений у межах строку досудового розслідування, який почав діяти з моменту повідомлення про підозру, тобто з 14.01.2013 р. і закінчується 14.03.2013 р..

У судовому засіданні прокурор та сторона кримінального провадження підтримали клопотання про продовження підозрюваному строку тримання під вартою за наведених підстав, просять задовольнити.

Підозрюваний, ОСОБА_5, проти задоволення клопотання заперечує, пояснив, що починаючи з 2007 р. в Україну приїхав вперше в грудні 2011 р., і дізнався про кримінальну справу та розшук при перетині кордону в зворотньому напрямку, коли був затриманий працівниками міліції. ТОВ "БФ "РУМШБ" захвачене третіми особами, провадження про банкрутство скасоване, майно не привласнював, всі договора по відчуженню якого визнані Господарським судом м. Києва недійсними, тому на теперішній час ніякої фактично матеріальної шкоди не існує. Заставу не порушував, від слідства не ухилявся, проживав у квартирі брата, за адресою якої отримував повістки, про неможливість явки до слідчого у зв"язку з незадовільним станом здоров"я чи з інших поважних обставин повідомляв, з 12.06.2012 р. по 27.06.2012 р. знаходився на стаціонарному лікування, через свій хворобливий стан та стурбованісь за тяжко хворого брата, який помер на початку липня 2012 р., допустив неуважність, не зазначивши у телеграмі, яким лікувальним закладом госпіталізований, наміру уникати слідства не має, особисто з"явився до слідчого, і в примішенні районного відділу міліції був затриманий, повератися до Німеччини не має ні наміру, ні змоги, віза закінчилася, просить застосувати будь-який інший запобіжний захід, не пов"язаний з триманням під вартою, має ускладнення зі здоров"ям, а в умовах слідчого ізолятора не може отримати належну медичну допомогу.

Сторона захисту проти задоволення клопотання заперечують з урахуванням характеристики особи підозрюваного, його віку та незадовільного стану здоров"я, пояснюють, що від слідства він не ухилявся, під час оголошення розшуку від 14.06.2012 р. знаходився на стаціонарному лікуванні, 04.07.2012 р. особисто з"явився в районне управління міліції, де був затриманий, і наступного дня доставлений до суду, строк тримання його під вартою минув, тому має бути звільнений, вважають доцільним застосування застави.

Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дійшов висновку, що виключних обставин для подальшого утримання ОСОБА_5 під вартою немає, оскільки даних, які б свідчили про недостатність застосування більш м»яких запобіжних заходів у клопотанні прокурора не наведено, а заявлені ризики, хоча й існують, проте мають незначний ступінь небезпеки та не можуть служити підставою для запобіжного ув»язнення, з урахуванням наступного.

Слідчий суддя установив, що 06.12.2012 р. органом досудового розслідування внесено відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудовим розслідувань за № 42012110070000056, а 14.01.2013 р. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.

Слідчий суддя за матеріалами кримінального провадження установив, що підозрюваний, ОСОБА_5, громадянин України, людина похилого віку, інвалід ІІІ групи від захворювання, пов"язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, пенсіонер за віком, одружений, дружина пенсійного віку, до кримінальної відповідальності не притягувався, хворіє на численні захворювання, в умовах СІЗО стан його здоров"я ускладнився ( а. с. 42, 43, 46-59).

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов»язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або створювати будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжувати кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою, крім наявності підстав, зазначених статтею 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов»язаний оцінити в сукупності всі обставини, які зазначені ст. ст. 178, 199 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК України до обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, відносяться, зокрема: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

При розгляді клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що наведені у ньому дані, виклад яких відповідає матеріалам кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.

Слідчим суддею встановлено, що по кримінальному провадженню досудове слідство не закінчено, 16.01.2012 р. оголошено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів, але в межах строку досудового розслідування сторону захисту та підозрюваного необхідно ознайомити з матеріалами досудового розслідування.

Слідчому судді клопотання, у порядку ч. 10 ст. 290 КПК України, про встановдення строку для ознайомлення з матеріалами у разі зволікання, після спливу якого сторона кримінального провадження вважається такою, що не реалізувала своє право на доступ до матеріалів, не подавалося.

Прокурор у судовому засіданні не довів, що більш м»які запобіжні заходи не в змозі запобігти заявленим ризикам, посилається на обставини неодноразового уникнення підозрюваним органу досудового розслідування (02.03.2011 р., 18.04.2011 р., 14.10.2011 р. , 28.10.2011 р. ), які існували до застосування попереднього запобіжного заходу у вигляді застави, за порушення умов якої 14.06.2012 р. був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Посилання прокурора при розгляді клопотання на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_5, перебуваючи на волі буде намагатися переховуватись від органів досудового розслідування та суду, є непереконливими, оскільки відповідні докази, які підтверджують наявність у нього таких намірів, у матеріалах провадження відсутні, розмір невідшкодованої матеріальної шкоди у сумі 53 млн. грн. є сумнівним з урахуванням того, що Господарським судом м. Києва договора на відчуження майна «ТОВ «БФ «РУМШБ» визнані недійсними.

Тяжкість кримінального правопорушення та роль підозрюваного при його вчиненні і є необхідними умовами для законності тримання особи під вартою, але наявність цих умов, без доведеності неможливості застосування альтернативних запобіжних заходів, є недостатнім обґрунтуванням необхідності втручання у право особи на свободу.

Сторона захисту та підозрюваний надали докази того, що порушення умов попередньої застави не обумовлено бажанням уникнути органу досудового розслідування, виїхати за межі України, а пояснюється збігом тяжких обставин, зокрема хворобою та смертю старшого брата, незадовільним станом особистого здоров»я, перебуванням у період часу з 12.06.2012 р. по 27.06.2012 р. на стаціонарному лікуванні у Київському міському центрі радіаційного захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, про який по неуважності не зазначив у телеграмі на адресу слідчого, що підтверджується лікарняним листом ( а.с. 36 ).

Повідомлення слідчому зміни адреси перебування в м. Києві підтверджується копіями повісток за період часу з лютого по червень 2012 р. ( а. с. 38-41).

Крім того, підхід Європейського суду з прав людини до розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою як впродовж досудового розслідування, так і судового розгляду - ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно кожне наступне клопотання про продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу (Рішення Європейського суду з прав людини по справах «Єлоєв проти України», «Фельдман проти України», «Марченко проти України», «Ткачов проти України»).

Прокурор у клопотанні про продовження ОСОБА_5 строку тримання під вартою, послався лише на первісні підстави для взяття його під варту, при цьому не навів відповідного обґрунтування ризиків та можливості застосування будь-яких альтернативних заходів замість тримання під вартою, що є порушенням національного та міжнародного законодавства (Рішення Європейського Суду з прав людини «Пєтухов проти України», «Прокопенко проти України», « Осипенко проти України», «Молородич проти України», «Болдирєв проти України»).

У відповідності з положеннями ч. 1, п. п. 1, 2 ч. 3, ч. 4, ч. 5 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Відповідно до положень ст. ст. 194, 199 КПК України, якщо при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою прокурор доведе обставини про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення та наявність одного з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, однак не зможе довести обставин, що більш м»які запобіжні заходи не в змозі запобігти заявленому ризику, слідчий суддя має право застосувати більш м»який запобіжний захід, ніж той, що зазначений у клопотанні та покласти на підозрюваного певні обов»язки.

Слідчий суддя вважає невірним обчислення стороною обвинувачення строків тримання під вартою виходячи з положень КПК у редакції 1960 р., оскільки відповідно до п. 12 Перехідних положень розслідування кримінальних справ, передбачених п. 11 цього розділу, у разі повернення таких кримінальних справ судом прокурору для проведення додаткового розслідування проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом, зокрема відповідно до ч. ч. 2, 7 ст. 115, ст. 197 КПК України.

У сукупності із наведеними обставинами, урахуванням тяжкості інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, розміру майнової шкоди, особи підозрюваного, його віку, стану здоров"я та інших даних особистого життя, які свідчать на користь зменшення ризику його неналежної процесуальної поведінки, слідчий суддя вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою, і застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини, визначення суми застави, яку повинна надати особа, виходячи лише з можливих розмірів збитків, не відповідає статті 5 § 3 Європейської Конвенції.

Застава, передбачена в цій статті, призначена забезпечити лише належну процесуальну поведінку особи, а не відшкодування збитку. Таким чином, сума застави повинна визначатися даними про особу, щодо якої обирається застава, її особистістю, добробутом, іншими словами, тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання ухилитися від органів досудового розслідування та суду чи виконання процесуальних рішень.

Слідчий суддя при визначенні розміру застави, відповідно до вимог міжнародного та національного законодавства, ураховує тяжкість та обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, дані про його особу та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і вважає необхідним визначити заставу в розмірі 80 мінімальних заробітних плат, оскільки саме такий запобіжний захід зможе забезпечити гарантії його належної процесуальної поведінки.

Для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов»язків слідчий суддя вважає необхідним зобов»язати ОСОБА_5 не відлучатись із м. Києва, і не змінювати своє тимчасове місце проживання по АДРЕСА_2 без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання в м. Києві.

На підставі наведеного ст. ст. 177, 178, 182, 183, 184, 193-194, 196, 197, 198, 199, 309, 369-372 КПК України,

У Х В А Л И В :

Старшому прокурору прокуратури Подільського району м. Києва, молодшому раднику юстиції, Хавіну В.О., у продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України відмовити.

Застосувати відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.5 ст.191, ч.2 ст. 366 КК України, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі вісімдесяти мінімальних заробітних плат, що складає суму 91760 грн..

Підозрюваний ОСОБА_5 не пізніше п"яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов"язаний внести кошти на депозитний рахунок Подільського районного суду м. Києва № 37318001004444, отримувач: УДК у м. Києві, ЄДРПОУ 02896727, банк отримувача: ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного, ОСОБА_5, наступні обов'язкі:

- не відлучатись із м. Києва, і не змінювати своє тимчасове місце проживання по АДРЕСА_2 без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання в м. Києві.

Вказані обов'язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_5 на строк не більше двох місяців.

Підозрюваному, ОСОБА_5, роз'яснити положення п. п. 8, 10 ст. 182 КПК України, згідно з якими у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 цього Кодексу.

Звільнити підозрюваного, ОСОБА_5, з - під варти у Київському СІЗО Державного департаменту України з питань виконання покарань у м. Києві у залі суду в зв»язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва в термін 5 днів з моменту її проголошення.

Суддя