Рішення № 67171343, 13.06.2017, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/71/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2017 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя Венгерчук А.О.

секретар Стаднікова А.Г.

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Острог справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - служба у справах дітей виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області, про усунення перешкод у спілкуванні з онукою та визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею

встановив:

в Острозький районний суд звернулася ОСОБА_1 з позовом, в якому, просить усунути їй перешкоди, які чиняться ОСОБА_4 у спілкуванні з онукою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом встановлення порядку участі у їх вихованні та спілкуванні у вигляді встановлення систематичних побачень з метою спілкування бабусі з онукою протягом трьох днів на місяць, за місцем проживання ОСОБА_1, та протягом трьох днів на місяць, у вихідні та державні святкові дні, за місцем проживання ОСОБА_5, без присутності матері дитини за виключенням часу, необхідного для відвідування дитиною заходів тренувального та оздоровчого характеру, з урахуванням обставин, які можуть виникнути; спільного відпочинок у попередньо узгоджений з матір'ю дитини; надання можливості спілкування з онукою особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв'язку. В обгрунтування позову послалася на те, що її син перебував у шлюбі з відповідачем. Від даного шлюбу у них народилася донька - ОСОБА_4 Вказує, що у зв'язку із непорозуміннями у їхній сім'ї, шлюб між ними було розірвано. Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати із матір'ю. Зазначає, що остання чинить їй перешкоди у спілкуванні з онукою. Це проявляється у тому, що вона відмовляє їй у зустрічі з дитиною, забороняє спілкуватися та опікуватися онукою. Окрім того, відповідач переїхала жити з дитиною до Польщі і не відповідає на жодні телефонні дзвінки, як і не дає спілкуватися з онукою.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Зазначає, що відповідач чинить перешкоди в участі у спілкуванні та вихованні онуки. Взагалі відмовляється спілкуватися із нею, не відповідає на телефонні дзвінки, блокує сторінки у соціальних мережах.

Відповідач в судове засідання не з'явилась, про час і місце судового засідання була повідомлена у встановленому законом порядку.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що відповідач ОСОБА_4 не чинить перешкоди в участі у вихованні дитини, що позовна заява є не обґрунтованою і не відповідає дійсності. Вказав, що обов'язок матері є належне утримання і виховання дитини, а тому вона може на власний розсуд вирішувати, якими методами варто займатися її вихованням.

Посилаючись на вимоги Сімейного кодексу України зазначає, що саме батьки відповідають за належне утримання і виховання дитини.

Зазначаючи про те, що вони з позивачем намагались укласти мирову угоду, проте позивач не погодилась із запропонованими умовами, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи в судовому засіданні не заперечила проти задоволення позову. Зазначила, що дитина повинна спілкуватися з бабусею, яка також має право приймати участь у її вихованні, тому вважає, що позов потрібно задовольнити.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що є сусідом ОСОБА_1, при цьому вказав, що вона є дуже хорошою бабусею для своєї онуки, завжди піклувалась про неї, забавляла. Вказав на те, що до розірвання шлюбу між її сином та невісткою, онука багато часу проводила з ОСОБА_1, періодично залишалась у неї, інколи навіть на тривалі періоди. Зазначив, що йому відомо про те, що відповідач забрала дитину у Польщу і не повідомила ОСОБА_1 про їхнє місце перебування.

З письмових доказів досліджених в судовому засіданні встановлено наступне.

З рішення Рівненського міського суду встановлено, що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_8, був розірваний в судовому порядку 18.10.2013. (а.с.18)

Відповідно до свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1, ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 року, її батьками значаться ОСОБА_8 та ОСОБА_4 (а.с.20)

ОСОБА_1 зварталась до начальника Острозького ВП щодо встановлення місця знаходження її онуки ОСОБА_5 (а.с.23,24)

З акту обстеження житлово-побутових умов по АДРЕСА_1, встановлено, що за вказаною адресою створені умови для виховання, розвитку та проживання дитини. За зазначеною адресою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровані, але не проживають. (а.с.26)

Відповідно до довідки №22 від 23.01.2017 виданої центром психічного здоров'я населення, ОСОБА_1 на обліку у лікаря нарколога не перебуває. (а.с.41)

Згідно відповіді виданої центром психічного здоров'я населення №283 від 10.02.2017, ОСОБА_1. на диспансерному обліку у лікаря-психіатра не перебуває. (а.с.42)

З пояснень поданих ОСОБА_4 встановлено, що вона проживає разом із своїм чоловіком ОСОБА_9 та донькою ОСОБА_5 на постійному місці проживання АДРЕСА_2

З повідомлення Міністерства закордонних справ від 05.05.2017 встановлено, що до Комендатури воєводської поліції в м.Ополе було отримано інформацію про тимчасову реєстрацію (з 24.01.2017 до 24.01.20180 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на території Польщі. (а.с.112)

Рішенням Рівненського міського суду від 23.06.2014 встановлено місце проживання ОСОБА_5 з матір'ю ОСОБА_4 (а.с.116)

Суд, вислухавши позивача, представника відповідача, представника третьої особи, свідка, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено і не заперечувалося сторонами, що позивач ОСОБА_10 є бабусею ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З пояснень позивача, свідка, письмових доказів, досліджених судом, встановлено, що з липня 2016 року ОСОБА_4, з якою проживає дитина - ОСОБА_5, чинить ОСОБА_1 перешкоди в спілкуванні з дитиною та у процесі їх виховання бабусею.

Підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів визначено Сімейним кодексом України.

Відповідно до частини 2 статті 1 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Згідно з частиною 8 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім»ї.

Відповідно до частин 9 та 10 статті 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Згідно зі статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби та діда у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 СК України.

Відповідно до вимог частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Вимогами статті 18 СК України передбачено способи захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, припинення дій, які порушують сімейні права.

Також, в силу ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року), яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України та ст.ст.2,8 ЦПК України, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно частини 1 статті 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Стаття 27 Конвенції визначає, що держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.

Аналогічні положення містяться у ст.ст.14, 15 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402, який був прийнятий на розвиток міжнародного права в Україні.

Оскільки дід, баба, як з боку батька, так і з боку матері є родичами дітей, батьки чи інші особи, з якими проживають діти, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, своїх прав щодо виховання онуків, правнуків.

Суд вважає, що позбавлення позивача права щодо її участі у спілкуванні та вихованні малолітньої онуки може позбавити останню родинних зв'язків з бабою, любові та турботи з боку позивача.

Це узгоджується з приписами Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, в якій принциповим положенням є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи, тому позовні вимоги в частині усунення перешкоди позивачу у вихованні та спілкуванні з онукою підлягають задоволенню.

Сукупність зібраних по справі доказів об'єктивно свідчить про створення відповідачем позивачу перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з малолітньою ОСОБА_5, що підтверджується відповідними письмовими доказами по справі, зокрема, зверненнями позивачів до різноманітних органів, які опікуються питаннями реалізації та захисту прав дітей, у зв'язку із чим суд приходить до висновку про порушення особистих немайнових прав як малолітньої дитини на належне виховання і спілкування із бабусею, так і порушення прав безпосередньо позивача.

Між тим, визначаючи конкретний спосіб участі бабусі у вихованні дитини, судом враховується, що встановлення позивачу саме такого способу та строку перебування із дитиною особисто, є таким, що в повній мірі враховує інтереси, потреби малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку із чим суд, з метою повного, всебічного та гармонійного розвитку малолітньої особи, найкращого забезпечення інтересів дитини, з урахуванням всіх обставин даної справи, що мають істотне значення, з метою недоцільності поставлення сторін в будь-які рамки, що на думку суду, може вплинути на саму дитину, враховуючи її малолітній вік, можливість зміни стану здоров'я, та з метою недопущення порушення духовних зв'язків між бабцею та онукою, приходить до висновку про необхідність визначення наступного способу участі позивача у вихованні та спілкуванні з малолітньою ОСОБА_5: встановлення систематичних побачень з метою спілкування бабусі з онукою протягом трьох днів на місяць, у вихідні та державні святкові дні, за місцем проживання ОСОБА_1, за адресою АДРЕСА_3, без присутності матері дитини ОСОБА_4 за виключенням часу, необхідного для відвідування дитиною заходів тренувального та оздоровчого характеру, з урахуванням обставин, які можуть виникнути; встановлення систематичних побачень з метою спілкування бабусі з онукою протягом трьох днів на місяць, у вихідні та державні святкові дні, за місцем проживання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою АДРЕСА_4, без присутності матері дитини ОСОБА_4 за виключенням часу, необхідного для відвідування дитиною заходів тренувального та оздоровчого характеру, з урахуванням обставин, які можуть виникнути; спільного відпочинок у попередньо узгоджений з матір'ю дитини ОСОБА_4 період.

Також суд приходить до висновку, що в частині надання можливості ОСОБА_1 спілкування з онукою особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв'язку також підлягає задоволенню, оскільки в ході розгляду справи судом встановлено перешкод у спілкуванні позивача з онукою засобами телефонного, поштового, електронного зв'язку.

Жодних доказів, які б підтверджували недоцільність спілкування баби з дитиною сторонами не надано.

Окрім того, в рішенні "Олссон проти Швеції" Європейський суду з прав людини відзначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які у залежності від природи та важливості можуть переважати над інтересами батьків.

Також суд приходить до переконання, що зустрічі бабці ОСОБА_1 та онуки ОСОБА_5 повинні проходити у відсутності матері дитини, оскільки в судовому засіданні встановлено, що між сторонами існує конфлікт, що підтверджується заявами, які ОСОБА_1 надавала до різних органів щодо відновлення її прав у спілкуванні з онукою, вони не досягли згоди щодо спілкування баби з онукою, відповідач повністю уникає контакту із позивачем, ігнорує всі її спроби налагодити зв'язок, тому присутність матері дитини при зустрічах баби та онуки беззаперечно негативно впливатиме на ОСОБА_5, суперечитиме її інтересам, що призведе до порушення прав дитини.

Виходячи з гарантованого законом права бабусі на участь у вихованні та спілкуванні з онукою, твердження представника служби у справах дітей, який зазначив, що такі побачення будуть на користь дитини, віку дитини, її прихильності до баби, а також зважаючи на законодавчі рекомендації при вирішенні питань, пов'язаних з розглядом спорів щодо участі у вихованні та спілкуванні з дітьми, суд вважає, що порядок зустрічі баби з дитиною визначений судом не буде суперечити інтересам дитини та способу життя до якого дитина звикла і який в неї склався.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, визначений судом спосіб спілкування позивача з онукою не перешкоджає сторонам звернутися до суду для встановлення іншого графіку зустрічей з дитиною в залежності від її віку та обставин, що зміняться. Рішення суду не позбавляє сторони за взаємною згодою, діючи в найкращих інтересах дитини, встановити додаткову періодичність спілкування позивача з онукою.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.

На підставі Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 1, 7, 18, 19, 159, 257, 263 Сімейного кодексу України, керуючись ст. 10, 57, 60, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - служба у справах дітей виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області, про усунення перешкод у спілкуванні з онукою та визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з онукою - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, участі у її вихованні.

Визначити спосіб участі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вихованні онуки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом встановлення порядку участі у її вихованні та спілкуванні у вигляді:

- встановлення систематичних побачень з метою спілкування бабусі з онукою протягом трьох днів на місяць, у вихідні та державні святкові дні, за місцем проживання ОСОБА_1, за адресою АДРЕСА_3, без присутності матері дитини ОСОБА_4 за виключенням часу, необхідного для відвідування дитиною заходів тренувального та оздоровчого характеру, з урахуванням обставин, які можуть виникнути;

- встановлення систематичних побачень з метою спілкування бабусі з онукою протягом трьох днів на місяць, у вихідні та державні святкові дні, за місцем проживання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою АДРЕСА_4, без присутності матері дитини ОСОБА_4 за виключенням часу, необхідного для відвідування дитиною заходів тренувального та оздоровчого характеру, з урахуванням обставин, які можуть виникнути;

- спільного відпочинок у попередньо узгоджений з матір'ю дитини ОСОБА_4 період;

- надання можливості спілкування з онукою ОСОБА_5 особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв'язку.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 640 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через Острозький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Сторони, які не були присутніми під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу в цей же строк з дня отримання копії рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.