Рішення № 67166160, 06.06.2017, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/15021/16-ц

Категорія 54

2/295/760/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2017 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючої судді Семенцової Л.М.,

за участі секретаря Глущенко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Поліського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру (державного підприємства «Поліськгеодезкартографія») про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, відшкодування моральної шкоди та стягнення неповернутої суми фінансової допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 16.12.1993 року по 08.05.2013 року працював на ДП «Поліськгеодезія» на посаді директора, а з 08.05.2013 року по 04.01.2016 року на посаді редактора карт та згідно наказу № 1-к від 04.01.2016 року звільнений з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у звязку з ліквідацією підприємства. У день звільнення відповідач не виплатив йому розрахункові кошти в сумі 19838,83 грн. та йому не повернуто матеріальну допомогу, яку згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 95 від 04.12.2012 року він вніс в касу підприємства в розмірі 2750,00 грн. Невиплатою належних йому коштів йому було завдано моральних страждань. Тому просить стягнути з відповідача на свою користь нараховану та не виплачену заробітну плату в розмірі 22588,83 грн. та моральну шкоду в сумі 15000,00 грн., а всього стягнути грошових коштів в розмірі 37588,83 грн. та судові витрати.

Позивач в судовому засіданні вимоги позову підтримав і просив задовольнити з підстав, зазначених в ньому, проти проведення заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутності до суду не надходило.

Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про спірні правовідносини сторін, а тому за згодою позивача суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів відповідно до статей 224-226 ЦПК України та у відсутності сторін згідно статей 158, 169 ЦПК України.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши письмові матеріали справи, зясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовпідлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 115 КЗпП України визначено строки виплати заробітної плати. Згідно частини першої цієї статті заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Судом встановлено, що згідно наказу № 278-К від 06.12.1993 року позивача призначено начальником ОКЕ № 3, яке наказом № 7 від 10.02.1998 року перейменовано в Поліське державне підприємство геодезії, картографії та кадастру, наказом № 12 від 12.01.1998 року призначений на посаду директора, а наказом № 49-К від 08.05.2013 року його переведено на посаду редактора карт і на підставі наказу № 1-К від 04.01.2016 року його звільнено із займаної посади на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у звязку з ліквідацією підприємства, підтвердженням чому є копія його трудової книжки.

Також суд встановив, що у день звільнення відповідач не провів з позивачем повного розрахунку, оскільки відповідно відомостей з центральної бази даних державного реєстру фізичних осіб ДПА України за період з 01.01.2015 року по 04.01.2016 року позивачу нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, яко повністю йому не виплачена, та заборгованість з її виплати становить 19838,83 грн. (із загальної суми заборгованості вирахувано суму податку). Суд приймає до уваги розрахунок заборгованості з виплати заробітної плати позивача.

Окрім того, відповідно квитанції до прибуткового касового ордера № 95 від 04.12.2012 року позивачем сплачено відповідачу безвідсоткову фінансову допомогу в розмірі 2700,00 грн., яка не була йому повернута.

За таких обставин суд стягує з відповідача на користь позивача суму заборгованості з виплати заробітної плати в сумі 19838,83 грн. та неповернуту безвідсоткову фінансову допомогу в сумі 2700,00 грн.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року (із змінами) розяснено, що за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, суд вважає, що внаслідок невиплати відповідачем позивачу заробітної плати та невиплати при звільненні належних їй сум, які залишаються повністю невиплаченими на теперішній час, тривалість часу, протягом якого право позивача на отримання заробітної плати є порушеним з вини відповідача, позивачу було завдано моральних страждань, які вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Однак заявлений позивачем розмір на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди ним достатньою мірою не підтверджений, а тому суд вважає за можливе частково задовольнити його позов в цій частині і визначає, що на відшкодування моральної шкоди позивача з відповідача підлягає стягненню 500 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 115, 116, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.12.1999 року «Про застосування судами законодавства про оплату праці» (із змінами), Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року (із змінами), Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (із змінами), ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 224-226, 367 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Поліського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру (державного підприємства «Поліськгеодезкартографія») (ідентифікаційний код 02571735) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 19838,83 грн. заборгованості з виплати заробітної плати, 2750,00 грн. неповернутої суми фінансової допомоги та 500,00 грн. на відшкодування моральної шоди.

Стягнути з Поліського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру (державного підприємства «Поліськгеодезкартографія») (ідентифікаційний код 02571735) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у сумі 1102,40 грн.

Стягнути з Поліського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру (державного підприємства «Поліськгеодезкартографія») (ідентифікаційний код 02571735) у дохід держави судовий збір у сумі 551,20 грн.

У задоволенні решти вимог позову відмовити.

Рішення суду в межах суми заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Богунського районного суду міста Житомира протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Л.М. Семенцова