Ухвала суду № 67163857, 30.05.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У х в а л а

30 травня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Охрімчук Л.І.,

Лященко Н.П.,

Сімоненко В.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення грошових коштів за договором позики,

в с т а н о в и л а :

Солом'янський районний суд м. Києва ухвалою від 12 травня 2014 року задовольнив заяву ОСОБА_5 та наклав арешт на належне ОСОБА_7 нерухоме майно.

Солом'янський районний суд м. Києва рішенням від 30 грудня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_7 задовольнив, стягнув з ОСОБА_7 на її користь 7 млн 516 тис. 383 грн заборгованості за договором позики від 20 травня 2008 року та 3 тис. 654 грн судового збору.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 суд відмовив.

Скасував заходи забезпечення позову.

Апеляційний суд м. Києва ухвалою від 22 березня 2016 року відмовив ОСОБА_4 у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 12 травня 2014 року та на рішення цього ж суду від 30 грудня 2015 року на підставі статті 292 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Судовий збір, сплачений ОСОБА_4 за подання апеляційної скарги у розмірі 606 грн 33 коп. та 275 грн 60 коп., суд повернув заявнику

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 16 травня 2016 року відмовив ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження у вказаній справі за його касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2016 року на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 ЦПК України.

16 травня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2016 року з передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм процесуального права, зокрема статті 292 ЦПК України щодо права апеляційного оскарження.

На обґрунтування підстави перегляду зазначених судових рішень, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України, заявник посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 квітня 2017 року, в якій, на його думку, по-іншому, ніж в оскаржуваних рішеннях, застосовано вказані норми процесуального права, а також на постанову Верховного Суду України від 3 лютого 2016 року.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень може бути подана з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

Постановляючи ухвалу від 16 травня 2016 року, про перегляд якої порушує питання заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про відсутність у ОСОБА_4 передбаченого статтею 292 ЦПК України права апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції від 30 грудня 2015 року, оскільки він не брав участі у зазначеній справі, питання про його права та обов'язки суд не вирішував; крім того, суд зазначив, що ухвала суду першої інстанції від 12 травня 2014 року про накладення арешту не підлягає апеляційному оскарженню, а тому відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України подана заявником апеляційна скарга на зазначені судові рішення не підлягає прийняттю до провадження апеляційного суду.

Разом з тим в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України від 19 квітня 2017 року, наданій заявником для порівняння, касаційний суд, направивши справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, вказав, що висновок апеляційного суду про відсутність в особи права на оскарження судового рішення на тій підставі, що суд не вирішував питання про його права та обов'язки, є передчасним, суперечить змісту статті 292 ЦПК України та перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Отже, в ухвалі суду касаційної інстанції, про перегляд якої подано заяву, та у судовому рішенні, наданому заявником для порівняння, встановлено різні фактичні обставини, що не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

У постанові від 3 лютого 2016 року, наданій заявником на підтвердження підстави перегляду судових рішень, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України, Верховний Суд України виходив з того, що згідно з частиною першою статті 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.

Водночас зазначена постанова вже була предметом аналізу Верховним Судом України при розгляді аналогічної заяви ОСОБА_4, за результатами розгляду якої 7 жовтня 2016 року постановлено ухвалу про відмову в допуску до провадження Верховного Суду України вказаної цивільної справи.

Отже, порівняння наведеного судового рішення із рішенням суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав вважати, що висновки, викладені в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2016 року, суперечать висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 3 лютого 2016 року.

Таким чином, вважати подану заяву обґрунтованою немає підстав.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись частиною другою статті 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення грошових коштів за договором позики за заявою ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Л.І. Охрімчук

Н.П. Лященко

В.М. Сімоненко