
Номер провадження: 22-ц/785/3116/17
Номер справи місцевого суду: 522/25194/16-ц
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач Таварткіладзе О. М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ОКРЕМА УХВАЛА
02.06.2017 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Таварткіладзе О.М.
суддів: Дрішлюка А.І., Сєвєрової Є.С.,
при секретарі: Поліхрановій Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 Азарієвича ОСОБА_3 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2016 року про відкриття провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 Азарієвича про стягнення заборгованості за договором позики, -
В С Т А Н О В И Л А:
23 грудня 2016 року ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_5 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики (а.с. 3-4). Як вбачається з копії нотаріально посвідченої довіреності від 10 червня 2016 представниками ОСОБА_4 можуть виступати ОСОБА_6 (адвокатське свідоцтво № 2129, видано Одеська обласна КДКА 27 грудня 2011 року), ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, кожен з яких може виступати окремо або діяти спільно (а.с. 20).
Позов було подано через курєрську службу «Летучий Голландец» (а.с. 22).
Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Загороднюка В.І. від 27 грудня 2016 року відкрито провадження у справі (а.с. 24). Ухвалою від 26 грудня 2016 року суддею Загороднюком В.І. одноособово було задоволено заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову та накладено арешти на обєкти нерухомого майна (а.с. 25-26).
Вважаючи, що при відкритті провадження у справі, судом першої інстанції порушено правила підсудності, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до апеляційного суду Одеської області з апеляційною скаргою (а.с.29-33).
Участь в розгляді справи в суді апеляційної інстанції з боку позивача приймав ОСОБА_6, знайомився з матеріалами ОСОБА_7 (а.с. 120), з боку відповідача - представники ОСОБА_3 та ОСОБА_9
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 02.06.17 р. вказана апеляційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 була відхилена.
Під час розгляду апеляційної скарги колегією суддів встановлено наступне.
З 20 по 23 грудня 2016 року представниками позивача ОСОБА_4 було подано девять тотожних позовів, кожен з яких був зареєстрований та розподілений в порядку ст. 11-1 ЦПК України з визначенням головуючих суддів Приморського районного суду м. Одеси, а саме: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_1 (2 справи), ОСОБА_15 (2 справи) (а.с. 151-152).
Зокрема, здійснюючи перевірку посилань представників відповідача щодо обрання представниками позивача конкретного судді для розгляду справи та здійснення забезпечувальних дій (судді Загороднюка В.І.) та в звязку з цим наданих відомостей з офіційного сайту Приморського районного суду м. Одеси щодо надходження справ, їх розподілу та подальшого руху, за допомогою ЄДРСР колегією суддів встановлено, що за заявами представника позивача, які були подані до суду 27.12.2017 р., вісім з девяти позовів, в тому числі, один з двох, що було розподілено на суддю Загороднюка В.І. - 2/522/9604/16 (цивільна справа № 2/522/25192/16-ц ) були повернуті суддями стороні до відкриття провадження у справі. Крім цього, в окремих справах строк на прийняття рішення, в порядку ч. 4 ст. 122 ЦПК України, закінчився до моменту подачі заяви про відкликання позовної заяви. При цьому незважаючи на те, що в жодній з справ не було сплачено судовий збір, лише суддя Кічмаренко С.М. залишив позов без руху в межах провадження 2/522/9560/16 (цивільна справа № 2/522/24914/16-ц). Разом з тим, квитанції про сплату судового збору знаходяться в цій справі (а.с. 1-2), хоча і не були вказані в додатках до позову, що в контексті виявленої ситуації ставить під сумнів їх фізичне знаходження в додатках до позову на момент його реєстрації в Приморському районному суді м. Одеси.
Наведене свідчить, що представники позивача, зловживаючи своїм правом на звернення до суду, створили штучну процесуальну ситуацію, в якій фактично обрали конкретного суддю для розгляду своєї справи. Згідно зі ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб. В порушення вказаної норми закону представниками позивача було фактично обрано одного суддю з семи суддів, що були визначені в порядку ст. 1-11 ЦПК України. Не запобігання подібного роду схем орієнтований і проект змін до ЦПК України, опублікований Радою з судових реформ (http://jrc.org.ua/steps/step/procesual%27ne_zakonodavstvo), де в частині 2 ст. 45 проекту зміненого ЦПК кваліфіковано як зловживання процесуальними правами подання декількох позовів до одного й того ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Така ситуація стала можливою внаслідок неврахування Приморським районним судом м. Одеси п. 2.3.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затв. рішенням № 30 Радою суддів України 26.11.2010 р. з наступними змінами та доповненнями (далі Положення), згідно з яким збори суддів відповідного суду мають право визначати особливості здійснення автоматизованого розподілу судових справ у разі повторного надходження до суду позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, з передбачених процесуальним законом підстав. Як вбачається, з Засад використання автоматизованої системи документообігу Приморського районного суду міста Одеси, затверджених рішенням Зборів суддів Приморського районного суду міста Одеси 18 листопада 2015 року з наступними змінами, що розміщені на офіційному сайті суду така можливість не передбачена. Між тим, згідно з п. 2.3.2 Положення допускається розподіл судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді. Таким чином, відсутність контролю та аналізу діяльності апарату суду та проблем, що виникають в процесі здійснення судочинства призвели до дискредитації результатів діяльності суду та поставили під сумнів його обєктивність та неупередженість. Окремо слід вказати на зайві витрати матеріальних та нематеріальних ресурсів судової системи на опрацювання восьми позовів, при тому, що представники позивача мали на меті порушити лише одне провадження з визначеним ними складом суду.
Разом з тим, згідно зі ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Стаття 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує кожному право на справедливий і публічний розглядсправиупродовж розумного строку незалежним і безстороннімсудом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав іобов'язківособи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. Право на справедливий суд є складовою принципу верховенства права. Як зазначив Європейський суд в рішенні "Білуха проти України" (Заява N 33949/02) 9 листопада 2006 року відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про
небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38). Колегія суддів зауважує, що сторона відповідача скаржилась, зокрема на те, що суддя Загороднюк В.І., визначений вищевказаним чином як головуючий суддя по справі, незважаючи на формальне дотримання порядку його призначення за допомогою електронної системи документообігу суду, не може вважатись судом визначеним згідно з законом, оскільки він фактично був обраний позивачем зі значної кількості суддів, які розглядають цивільні справи в Приморському районному суді м. Одеси, тобто не міг вважатись безстороннім, в звязку чим просила скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі. Разом з тим, чинний ЦПК України не встановлює такої підстави для скасування процесуального рішення про відкриття провадження у справі, оскільки воно переглядається в контексті або територіальної підсудності (ст. 293 ЦПК України) та/або процедури її прийняття (ст. 312 ЦПК України). Лише щодо рішень суду першої інстанції законодавець встановив в ст. 309 ЦПК України, що участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою є підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Перевіривши законність прийнятої ухвали колегія суддів залишила її в силі, проте вважає, що у справі, ухвала в якій перевіряється, побоювання сторони відповідача, що обраний позивачем суддя буде небезстороннім є об'єктивно обґрунтованими. В контексті вказаного рішення Європейського суду, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (див. рішення у справі "ОСОБА_16 проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "ОСОБА_17 проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain),від 28 жовтня 1998 року, п. 45).
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак. Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обовязків, визначених процесуальним законом.
Згідно зі ст. 31 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Можливість навіть технічно обирати суддю з боку позивача не тільки ставить сторони в нерівне становище, але дискредитує й судову систему, як таку, що можна використовувати виключно у власних інтересах для отримання певних процесуальних переваг, що є неприпустимим.
Крім того, під час розгляду справи було виявлено формальний підхід головуючого судді по справі до оформлення процесуального документу ухвали про відкриття провадження у справі. Зокрема, відкриваючи провадження по справі суддя вказав, що спір підвідомчий суду (термін не використовуються ЦПК України, повинно йтись про юрисдикцію), та констатував відповідність поданої заяви вимогам ст. 119, 120 ЦПК України. При цьому мотивування, яким чином була визначена та перевірена підсудність позову в ухвалі відсутня, що надало обґрунтовану можливість апелянту посилатись на порушення різних процесуальних норм одночасно (а.с. 31, 125 тощо), в тому числі на незастосування правил ст. 111 ЦПК України суддею В.І. Загороднюком.
Між тим, згідно зі ст. 210 ЦПК України, ухвала суду, що постановляється як окремий документ, складається в тому числі з: описової частини із зазначенням суті питання, що вирішується ухвалою; мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу. Ухвали суду є офіційним документом суду, який фіксує певний результат процесуальної діяльності, і якщо його можна поставити під сумнів через його незрозумілість, та надати йому різне тлумачення, що знов таки ставить під сумнів не тільки професійний рівень суддів, але й якість здійснення судочинства в цілому.
Згідно зі ст. 211 ЦПК України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження окремої ухвали повинно бути повідомлено суд, який постановив окрему ухвалу.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Довести до відома голови суду, суддів, керівника та працівників апарату Приморського районного суду м. Одеси інформацію про виявлені факти.
Рекомендувати голові Приморського районного суду м. Одеси С.М. ОСОБА_14 ініціювати перед зборами суддів Приморського районного суду м. Одеси питання про внесення змін до Засад використання автоматизованої системи документообігу Приморського районного суду міста Одеси для запобігання можливим маніпуляціям автоматизованим розподілом справ між суддями.
Рекомендувати Першому заступнику голови Приморського районного суду м. Одеси С.О. Погрібному провести з суддями, які спеціалізуються на розгляді цивільних справ (у разі необхідності спільно з кураторами апеляційного суду Одеської області) навчання щодо якості складання процесуальних документів, які оформляють процесуальні рішення на стадії відкриття провадження у справі.
Керівнику апарату суду Приморського районного суду м. Одеси І.Я. Німас спільно з головою Приморського районного суду м. Одеси С.М. ОСОБА_14 вжити організаційно-правових заходів для усунення виявлених організаційно-правових недоліків в організації реєстрації вхідної кореспонденції та справ.
Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження окремої ухвали повідомити апеляційний суд Одеської області.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: А.І. Дрішлюк
ОСОБА_18
Судове рішення № 67163316, Апеляційний суд Одеської області було прийнято 02.06.2017. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Окрема ухвала. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 522/25194/16-ц. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: