Рішення № 67160484, 17.05.2017, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/7193/16-ц

2/214/1025/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(Заочне)

17 травня 2017 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого – судді Щеняєвої І.Б.,

при секретарі – Фастовець Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, при заочному розгляді справи, у м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, суд -

встановив:

Позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд: стягнути з відповідача 18960 грн., в тому числі 2000 грн. основного боргу, 1200 проценти за договором, 15760 грн. – пеня за договором та судові витрати. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22.09.2015 року між сторонами було укладено кредитний договір №150922-144043, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в сумі 2000 грн. В порушення умов кредитного договору заборгованість станом на 18.11.2016р. становить 18960 грн. Відповідач в добровільному порядку суму боргу не повертає, у зв’язку з чим позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Представник позивача до судового засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. На адресу суду надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, не заперечують проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи, у контексті ст. 74 ЦПК України, повідомлена належним чином. Причини неявки суду невідомі.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 197 ЦПК України судове засідання проведено без фіксації технічними засобами, без участі всіх осіб, які беруть участь у справі.

На підставі наявних у справі доказів та зі згоди представника позивача суд вважає за можливе ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 224 ЦПК України.

Дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступні обставини справи та визначив відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що 22.09.2015 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником укладено кредитний договір за № 150922-144043 шляхом оформлення заяви-анкети для отримання кредиту, яка разом з Умовами надання та обслуговування кредитів, розміщених на офіційному інтернет-сайті позивача www.bistrozaim.ua (публічної оферти) становлять договір приєднання в розумінні ч.1 ст.634 ЦК України (а.с.4, 9-13).

Враховуючи факт підписання відповідачем заяви-анкети, ознайомлення з Умовами та правилами надання кредиту в ході судового розгляду не спростовано, суд приходить до висновку, що між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 дійсно виникли договірні відносини, пов’язані з наданням фінансово-кредитних послуг.

Відповідно до заяви-анкети (а.с.4), кредитодавець надав позичальникові кредит в сумі 2000 грн. на особисті потреби строком на 30 днів до 21.10.2015 року (дати повернення кредиту) зі сплатою відсотків за користування ним в розмірі 1200 грн. – з розрахунку 2% за кожен день користування кредитом (730 % річних або 732 % річних, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік).

Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено в ході судового розгляду, що також підтверджується видатковим касовим ордером від 22.09.2015 року (а.с.5), банк свої зобов’язання перед ОСОБА_1 виконав належним чином, надавши їй кредит в обумовленому сторонами розмірі.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від його виконання не допускається. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання (ст. 625 ЦК України). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в силу ч.2 ст.1050 ЦК України в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Натомість позичальник ОСОБА_1 взятих на себе зобов’язань за кредитним договором № 150922-144043 від 22.09.2015 року належним чином не виконувала, своєчасне погашення кредиту не здійснювала, в результаті чого станом на 18.11.2016 року утворилась заборгованість, яка складається із заборгованості: за тілом кредиту (основний борг) – 2000 грн., по процентам за користування кредитом – 1200 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.14-21), який суд вважає належним та допустимим доказом, у зв'язку з чим приходить до переконання щодо доведеності розміру заявлених позивачем грошових вимог в цій частині, які підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором в розмірі 15760 грн., нарахованих за 394 днів прострочки, суд виходить з наступного.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним зобов’язання.

Згідно ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом (ч.1 ст.611 ЦК України).

Виходячи зі змісту ст.ст. 546, 548, 549 ЦК України, виконання зобов’язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою (штраф, пеня), яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов’язання.

Як визначено п.п.4.3-4.4 Умов надання та обслуговування кредитів (а.с.10), у разі несвоєчасного повернення клієнтом обумовленої суми кредиту та нарахованої плати за користування кредитом до клієнта застосовуються штрафні санкції – нарахування неустойки у вигляді пені у відсотках від суми кредиту, за кожен день прострочення, у розмірі та порядку, передбачених п.4.4, а саме в розмірі 2,64% від суми заборгованості, починаючи з першого дня заборгованості, на 15 день заборгованості клієнт зобов’язується сплачувати Товариству пеню в розмірі 4,02%, на 30 день – 6,67 %.

Відповідно до ч.3 ст.509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Аналізуючи обсяг відповідальності позичальника за порушення умов кредитного договору, визначений розмір відсотків за користування кредитом – 2% в день, суд приходить до висновку, що визначений Умовами розмір пені не відповідає засадам розумності та справедливості, оскільки, перш за все, суперечить розміру відсотків за користування кредитом, у співвідношенні з яким відповідно до п.4.4 Умов здійснюється нарахування пені.

З урахуванням ст.3 ЦПК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч.4 ст.10 ЦПК України відносно обов'язку суду сприяти сторонам в здійсненні їхніх прав, застосовуючи положення ч.3 ст.551 ЦК України суд вправі зменшити розмір неустойки (пені) як цивільно-правової відповідальності боржника за умови, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, на чому також акцентує увагу Верховний Суд України в постанові від 03.09.2014 року у справі №6-100цс14.

В розумінні ч.3 ст.551 ЦК України істотними обставинами можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно п.27 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з ч.2 ст.625 ЦК України та мають іншу правову природу.

В ході судового розгляду встановлено, що розмір основного збитку, завданого відповідачем, становить 3200 грн. (з розрахунку: 2000 грн. тіло кредиту + 1200 грн. відсотки), в той час як заборгованість за пенею, нарахованою за прострочення виконання ОСОБА_1 кредитних зобов'язань станом на 18.11.2016 року складає 15760 грн. - за 394 днів згідно розрахунку (а.с.14-21).

Таким чином, суд вважає, що заявлений позивачем розмір пені є неспівмірним з розміром основного збитку, завданого відповідачем і не відповідає визначеним п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509, ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам конституційного принципу верховенства права (абз.2 п.3.2 Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року у справі №7-рп/13).

Враховуючи викладене, розмір основного збитку та відсутність доказів звернення позивача з досудовими вимогами до відповідача для погашення ним заборгованості в добровільному порядку, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення ч.3 ст.551 ЦК України та зменшити розмір пені до 4000 грн., що кореспондується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 04.11.2015 року у справі № 6-1120цс15, від 03.09.2014 року у справі № 6-100цс14.

Аналізуючи викладене, оцінюючи наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Служба миттєвого кредитування» заборгованості за кредитним договором № 150922-144043 від 22.09.2015 року станом на 18.11.2016 року в розмірі 7200 грн., яка складається із заборгованості: за тілом кредиту – 2 000 грн., по процентам за користування кредитом – 1200 грн., за пенею – 4000 грн. (з розрахунку: 2000 + 1200 + 4000).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, керуючись ст.88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача та користь позивача в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору пропорційно частині задоволених позовних вимог – 38% в розмірі 523,29 грн. (а.с.1).

Керуючись ст. ст.4-10, 15, 60, 74, 79, 88 ч.1, 208 ч.1 п.2, 209, 212-215, 218, 223-226, 294, 296 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування», код ЄДРПОУ 38839217, в розмірі 7200 (сім тисячі двісті) грн. 00 коп., яка складається із заборгованості: за тілом кредиту – 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп., по процентам за користування кредитом – 1200 (тисяча двісті) грн. 00 коп., за пенею – 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування», код ЄДРПОУ 38839217, в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 523 (п’ятсот двадцять три) грн. 29 коп.

В задоволенні іншої частини вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно ст.229 ЦПК України, протягом 10 днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного су ду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Суддя І.Б. Щеняєва