Рішення № 67159059, 09.06.2017, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/1856/17

Номер провадження 2/570/1088/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2017 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.

при секретарі судового засідання Бардабуш В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області (м.Рівне вул.П.Могили 24) в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Першої всеукраїнської кредитної спілки в особі Рівненського відділення Першої всеукраїнської кредитної спілки до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору,

в с т а н о в и в:

покликаючись на неповернення боржником ОСОБА_1 коштів, представник позивача ОСОБА_3 у поданій до суду 11 травня 2017 року позовній заяві просить стягнути з відповідачів солідарно 11 596 грн. 80 коп. та понесені судові витрати.

Учасників цивільного процесу відповідно до ст.ст.74-76 ЦПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи. У поданій до суду заяві вказаний представник позивача просить справу слухати у їх відсутність, позов підтримує повністю, не заперечує проти заочного розгляду справи. Зважаючи на те, що явку сторін не визнано обов'язковою, враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку сторін, дійшов висновку про можливість розглянути справу у їх відсутність в порядку заочного розгляду та у відповідності до ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Вимоги ст.214 ЦПК Кодексу зобовязують суд під час ухвалення рішення вирішити: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Відповідно до ст.16 цього кодексу звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і в силу ст.ст.10, 60 ЦПК України, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив учасникам судового розгляду, які беруть участь у справі, рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Як встановлено судом, 19 січня 2016 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3, згідно якого позичальнику надано кредит у сумі 5 000 гривень строком до 19 січня 2017 року із сплатою 99% річних. В цей же день з метою забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з кредитного договору, між банком, боржником та поручителями укладено трьохсторонній договір поруки № 3П.

Відповідно до положень договорів поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору, за умовами якого позичальник зобов'язаний погашати суму кредиту, нараховані проценти та штрафні санкції. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені кредитним договором, у тому числі, при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов'язань. У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов'язань, поручитель та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники, кредитор набуває права вимоги до поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними забезпеченими зобов'язаннями. Поручитель зобов'язується здійснити виконання порушених забезпечених зобов'язань протягом 3 банківських днів з моменту отримання вимоги від кредитора та в обсязі, зазначеному в такій вимозі.

02 березня 2016 року позичальником здійснено на рахунок позивача крайній платіж частини тіла кредиту у сумі 1 691, 41 гривень та 583,15 гривень частини відсотків.

18 травня 2016 року позивачем надіслано письмові вимоги відповідачам про дострокове виконання боргових зобовязань та усунення порушень кредитного договору, однак на сьогоднішній день заборгованість за кредитом не погашена.

Станом на 25 квітня 2017 року заборгованість за вказаним кредитним договором становить 11 596 грн. 80 коп., яка складається з 3 308 грн. 59 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 1 121 грн. 74 коп.- заборгованість за відсотками; 4 666 грн. 47 коп. пеня, 2 500 грн. 00 коп. штраф.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України). Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно змісту ст.1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Аналогічні вимоги ставляться ч.1 ст.1049 ЦК України.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу. Передбачене ст.1050 ЦК право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, є самостійним.

Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору і укладається саме для забезпечення виконання останнього. Відповідно до ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Згідно ч.1 ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Укладені між сторонами договори відповідають вимогам Закону, оскільки визначені у ньому умови сторонами погоджені та підписані, кредитний договір виконувався позичальником, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача і свідчить про добровільне волевиявлення сторін і про погодження ними усіх його умов. Жодних претензій до кредитора з приводу його умов або укладення договору з порушеннями вимог закону, відповідачі не пред»являли. Зазначений висновок узгоджується і з положенням ст.204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину і означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обовязки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обовязки підлягають виконанню.

Суд дійшов висновку, що боржник зобов"язання за кредитним договором належним чином не виконав, оскільки належні докази про це відсутні, чим порушив умови договору та норми чинного законодавства, якими встановлено обов"язок боржника виконати зобов"язання належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов договору. Матеріали справи свідчать, що у боржника виникла заборгованість, а його дії та наміри не свідчать про виконання договірних зобов'язань та повернення кредиту за графіком, визначеним кредитором. Боржник, а відтак і поручитель, первинно взяв на себе зобов»язання повернути кредитні кошти частинами згідно з графіком платежів. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність боргових правовідносин між сторонами.

Позивач надав до суду копії зазначених договорів, розрахунок заборгованості по кредиту, виданий посадовою особою позивача, який в силу ст.ст.59, 64 ЦПК України являється допустимим доказом у справі.

Щодо розміру боргу, то у відповідності до правової позиції, яка міститься у Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року, що згідно положень ст.360-7 ЦПК України є обов»язковою для всіх суддів, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обовязку новим, або у приєднанні до невиконаного обовязку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обовязків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Умовами даного договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення. У той самий час сторонами передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за інші правопорушення: один із них несвоєчасне повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій. Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зважаючи на правову позицію Верховного Суду України, з метою захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб під час здійснення завдань цивільного судочинства у відповідності до Конституції України, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог в частині нарахування штрафу слід відмовити.

У звязку із задоволенням позову згідно ст.88 ЦПК України з відповідача також підлягає стягненню на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору.

На підставі наведенного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

задоволити частково цивільний позов Першої всеукраїнської кредитної спілки в особі Рівненського відділення Першої всеукраїнської кредитної спілки до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії МЮ номер 052016, виданий 01 серпня 2005 року Корецьким РВ УМВС України в Рівненській області, РНОКПП НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії МЮ номер 315255, виданий 26 жовтня 2016 року Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області, РНОКПП НОМЕР_2) солідарно на користь Першої всеукраїнської кредитної спілки (р/р 26505300438007 в філії-головне управління АТ "Ощадбанк" по м.Києву та Київській області, код ЄДРПОУ 26519685, АДРЕСА_1, 04070) заборгованість за кредитним договором від 19 січня 2016 року в сумі 9 096 грн. 80 коп., а саме:

●3 308 грн. 59 коп. - сума неповерненого кредиту;

●1 121 грн. 74 коп. - сума нарахованих відсотків;

●4 666 грн. 47 коп. - пеня.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії МЮ номер 052016, виданий 01 серпня 2005 року Корецьким РВ УМВС України в Рівненській області, РНОКПП НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії МЮ номер 315255, виданий 26 жовтня 2016 року Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області, РНОКПП НОМЕР_2) ссолідарно на користь Першої всеукраїнської кредитної спілки (р/р 26505300438007 в філії-головне управління АТ "Ощадбанк" по м.Києву та Київській області, код ЄДРПОУ 26519685, АДРЕСА_1, 04070) судовий збір в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Кушнір Н.В.