Рішення № 67158078, 13.06.2017, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа 165/61/17

Провадження 2/165/198/17

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого Лизун Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Гнатюк К.В.,

прокурора Лисіюка Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Нововолинську цивільну справу за позовом прокурора в інтересах держави в особі Державного підприємства «Волиньвугілля» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення,

встановив:

12 січня 2017 року прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства "Волиньвугілля" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 в період часу з 19.01.2012 по 12.04.2012 в м. Нововолинську, перебуваючи згідно наказу №02-к/к від 19.01.2012 на посаді виконуючого обов'язки генерального директора державного підприємства «Волиньвугілля», розташованого по вул. Луцька, 1, будучи наділеним згідно Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості, Колективного договору державного підприємства «Волиньвугілля» на 2010 - 2014 роки в редакції 2010 року із змінами та доповненнями, адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими обов'язками, тобто будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, що виразилося у використанні адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, керуючись корисливим мотивом, спрямованим на заволодіння чужим майном у власних інтересах та інтересах третіх осіб, діючи умисно, в порушення ст.15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 щодо організації оплати праці на підприємстві з дотриманням норм та гарантій, передбачених законодавством, п.6 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999, де вказано, що керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів, постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.1999 №859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств» в частині встановлення розміру посадового окладу та преміювання, п. 9.15.9 Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості з доповненнями і змінами, положення якої згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про колективні договори і угоди», діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду де зазначено, що виплата заробітної плати працівникам підприємства, відособлених (структурних) підрозділів повинна проводитися у межах скоригованого розрахункового фонду оплати праці за відповідний період і перевищення фактичного фонду оплати праці може проводитися за наявності дозволу сторони власників, п. 3.2.4 «Положення про преміювання працівників на підприємствах вугільної промисловості», що є додатком до Галузевої угоди та де вказані умови можливості працівників і технічних службовців на підприємствах вугільної промисловості, достовірно знаючи про фінансовий стан ввіреного йому підприємства та постійне невиконання планових завдань з видобутку та реалізації вугілля, шляхом зловживання своїм службовим становищем, що виразилося у використанні адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, діючи із єдиним прямим злочинним умислом, спрямованим на заволодіння чужим майном у свою користь та користь третіх осіб, усвідомлюючи в силу своїх службових обов'язків, про наявність перевитрат фактичного фонду оплати праці над величиною скоригованого розрахункового фонду оплати праці, про перевищення встановленої (планової) собівартості кінцевої продукції по державному підприємству в цілому у відповідні періоди, що прямо обмежувало можливість виплати із перевищенням фонду заробітної плати, без наявності дозволу власника, відповідно не отримавши такі дозволи з підстав, що суперечать вище переліченим нормативним актам, видавав накази про преміювання, внаслідок чого безпідставно нараховано та виплачено премії працівникам державного підприємства на суму 130 322, 50 грн.

Всього ОСОБА_1 заволодів чужим майном, зловживаючи своїм службовим становищем на свою користь у сумі 18 405, 50 грн., а також на користь третіх осіб на суму 111 917 грн. , всього на суму 130 322, 50 грн., з якої залишилось невідшкодованим 122708,50 грн.

Своїми умисними діями, що виразились у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїми службовим становищем, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.191 КК України.

Ухвалою Іваничівського районного суду від 11.08.2016 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.191 КК України, за якою він обвинувачувався, на підставі ст.48 КК України у зв'язку із зміною обстановки. В добровільному порядку шкоду, завдану кримінальним правопорушенням ДП «Волиньвугілля», відповідач не відшкодував, тому просить стягнути з відповідача на користь ДП «Волиньвугілля» 122708,50 грн. на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення. Прокурор також зазначає, що підстави представництва прокурором інтересів держави полягають у тому, що факт безпідставного нарахування премій ОСОБА_1 керівництву ДП «Волиньвугілля» стало відомо за результатами проведеної ревізії у період з 01.01.2012 по 31.12.2013, незважаючи на це, за наявності правових підстав для стягнення з відповідача завданої шкоди, з лютого 2014 року службовими особами ДП «Волиньвугілля» ніяких заходів щодо відшкодування шкоди не здійснювалось. Невідшкодування ОСОБА_1 завданої шкоди порушує інтереси держави, так як ДП «Волиньвугілля» перебуває у скрутному фінансовому становищі у зв'язку із недофінансуванням державою видатків на утримання і функціонування підприємства, існуванням заборгованості по виплаті заробітної плати, відсутністю дотацій держави на компенсацію собівартості видобутого вугілля. За таких обставин у прокурора є всі правові підстави для представництва інтересів держави в суді.

В судовому засіданні прокурор Лисіюк Є.М. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, просить їх задовольнити.

Позивач ДП «Волиньвугілля» в судове засідання не з'явився, подав до суду письмову заяву, просить справу слухати у його відсутності, при винесенні рішення покладається на розсуд суду.

Відповідач ОСОБА_1, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився без поважних причин, причину неявки в судове засідання не повідомив (а.с.58).

Відповідно до ч.1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши наявні письмові докази, суд прийшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

ДП «Волиньвугілля» засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, відповідно невідшкодування шкоди ОСОБА_1 порушує інтереси держави.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.01.2017 заступник керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури звернувся з листом до в.о. генерального директора ДП «Волиньвугілля» ОСОБА_2, в якому повідомив про факт пред'явлення Володимир-Волинською місцевою прокуратурою у відповідності до абз.2 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» позову в інтересах держави в особі ДП «Волиньвугілля» про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок вчинення кримінального правопорушення, з ОСОБА_1 в сумі 122708,50 грн., роз'яснивши право на оскарження наявності підстав для представництва (а.с.9).

На час розгляду справи позивач не надав підтвердження вжиття заходів для відшкодування шкоди ОСОБА_1 державному підприємству «Волиньвугілля», не бере участі у судовому розгляді справи, з приводу розгляду позовних вимог покладається на розсуд суду (а.с. 30, 40).

На підставі наведеного, відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» суд підтверджує наявність підстав для представництва прокурором інтересів ДП «Волиньвугілля» у правовідносинах із стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення.

Згідно із ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Ухвалою Іваничівського районного суду від 11.08.2016 встановлено, що ОСОБА_1 в період часу з 19.01.2012 по 12.04.2012 в м. Нововолинську, перебуваючи згідно наказу №02-к/к від 19.01.2012 на посаді виконуючого обов'язки генерального директора державного підприємства «Волиньвугілля», розташованого по вул. Луцька, 1, будучи наділеним згідно Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості, Колективного договору державного підприємства «Волиньвугілля» на 2010 - 2014 роки в редакції 2010 року із змінами та доповненнями, адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими обов'язками, тобто будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, що виразилося у використанні адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, керуючись корисливим мотивом, спрямованим на заволодіння чужим майном у власних інтересах та інтересах третіх осіб, діючи умисно, в порушення ст.15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 щодо організації оплати праці на підприємстві з дотриманням норм та гарантій, передбачених законодавством, п.6 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999, де вказано, що керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів, постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.1999 №859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств» в частині встановлення розміру посадового окладу та преміювання, п. 9.15.9 Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості з доповненнями і змінами, положення якої згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про колективні договори і угоди», діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду де зазначено, що виплата заробітної плати працівникам підприємства, відособлених (структурних) підрозділів повинна проводитися у межах скоригованого розрахункового фонду оплати праці за відповідний період і перевищення фактичного фонду оплати праці може проводитися за наявності дозволу сторони власників, п. 3.2.4 «Положення про преміювання працівників на підприємствах вугільної промисловості», що є додатком до Галузевої угоди та де вказані умови можливості працівників і технічних службовців на підприємствах вугільної промисловості, достовірно знаючи про фінансовий стан ввіреного йому підприємства та постійне невиконання планових завдань з видобутку та реалізації вугілля, шляхом зловживання своїм службовим становищем, що виразилося у використанні адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, діючи із єдиним прямим злочинним умислом, спрямованим на заволодіння чужим майном у свою користь та користь третіх осіб, усвідомлюючи в силу своїх службових обов'язків, про наявність перевитрат фактичного фонду оплати праці над величиною скоригованого розрахункового фонду оплати праці, про перевищення встановленої (планової) собівартості кінцевої продукції по державному підприємству в цілому у відповідні періоди, що прямо обмежувало можливість виплати із перевищенням фонду заробітної плати, без наявності дозволу власника, відповідно не отримавши такі дозволи, з підстав, що суперечать вище переліченим нормативним актам, видавав накази про преміювання, внаслідок чого безпідставно нараховано та виплачено премії працівникам державного підприємства на суму 130 322, 50 грн. Всього ОСОБА_1 заволодів чужим майном, зловживаючи своїм службовим становищем на свою користь у сумі 18 405, 50 грн., а також на користь третіх осіб на суму 111 917 грн. , всього на суму 130 322, 50 грн.(а.с.10-12).

За результатами розгляду Іваничівським районним судом кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, останнього звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України у зв'язку із зміною обстановки, кримінальне провадження закрито, а цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі ДП «Волиньвугілля» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням на суму 122708,50 грн. залишено без розгляду.

Розмір завданої ДП «Волиньвугілля» ОСОБА_1 шкоди встановлено актом позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності державного підприємства «Волиньвугілля» та його відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Нововолинське» за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 №810-14-03 від 28 лютого 2014 року (а.с.4-8).

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Нововолинського міського суду від 17.12.2014 встановлено, що між ДП «Волиньвугілля» та ОСОБА_1 мали місце трудові відносини, під час виконання яких з вини відповідача заподіяно матеріальну шкоду ДП «Волиньвугілля» на суму 130322,50 грн. Так, наказом №05-д від 27.02.2012 неправомірно нараховано та виплачено премії працівникам на суму 33418,00 грн.; наказом №12-д від 28.03.2012 неправомірно нараховано та виплачено премії працівникам на суму 60364,00 грн.; наказом №13-д від 29.03.2012 неправомірно нараховано та виплачено премії працівникам на суму 15307,50 грн.; наказом №15-д від 30.03.2012 неправомірно нараховано та виплачено премії працівникам на суму 750 грн.; наказом №18-д від 30.03.2012 неправомірно нараховано та виплачено премії працівникам на суму 20483,00 грн. Даним рішенням стягнуто на користь ДП «Волиньвугілля» з ОСОБА_1 7614,00 грн. на відшкодування заподіяної шкоди у межах його середньомісячного заробітку (а.с.59,60).

Чинним Кодексом законів про працю України передбачені підстави і умови матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну підприємству.

Згідно із ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Відповідно до ст. 138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести порушення працівником трудових обов'язків, наявність прямої дійсної шкоди, причинний зв'язок між порушенням і шкодою та вину працівника. Факти порушення ОСОБА_1 своїх трудових обов'язків шляхом вчинення злочину, завдання ним ДП «Волиньвугілля» прямої дійсної шкоди у розмірі 122708,50 грн., наявність причинного зв'язку між порушенням і шкодою та вина відповідача встановлені ухвалою Іваничівського районного суду від 11.08.2016 та підтверджені дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Пунктом 3 статті 134 КЗпП України передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Суд встановив, що ОСОБА_1, порушуючи покладені на нього трудові обов'язки, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 191 КК України, чим завдав шкоду ДП «Волиньвугілля», тому повинен нести відповідальність у повному розмірі шкоди.

Згідно із ч.1 ст. 135-3 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

Статтею 137 КЗпП України визначено, що суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений. Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою.

Суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 завдану ним ДП «Волиньвугілля» пряму дійсну шкоду, оскільки у матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, відповідно до ст. 137 КЗпП України.

Таким чином, суд вважає, що з вини відповідача ОСОБА_1 завдано шкоду ДП «Волиньвугілля» в розмірі 122708,50 грн., а тому в порядку відшкодування завданої шкоди з відповідача в користь позивача підлягає до стягнення 122708,50 грн.

Згідно ст.88 ЦПК України до стягнення з відповідача в дохід держави підлягає 1840,63 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 209, 214-215, 224-226 ЦПК України, на підставі ст.ст.130, 134, 135-3, 138 КЗпП України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державного підприємства "Волиньвугілля" 122708 (сто двадцять дві тисячі сімсот вісім) грн. 50 коп. на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1840 (одна тисяча п'ятсот тридцять) грн. 63 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя Ю.В.Лизун