Ухвала суду № 67157543, 06.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-сс/796/1671/2017 Головуючий у 1-й інстанції: Білоцерківець О.А.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Глиняний В.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Глиняного В.П.,

суддів Паленика І.Г., Масенка Д.Є.

за участю секретаря Орліченко О.Ю.

прокурора Бедрековського М.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу з доповненнями генерального директора ТОВ «Тедіс Україна» Багдасарян Л.Є. на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 березня 2017 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Зазначеною ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Стороженка С.В., та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «Тедіс Україна» (код ЄДРПОУ 30622532) № 2605612341, відкритих в ЛОДАТ «РАЙФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» м. Львів (МФО 380805), що розташований за адресою: м. Львів, вул. Матейка, буд.8 в частині видатку коштів.

Ухвалу суду мотивована тим, що майно, на яке просить накласти арешт слідчий, може бути отримане кримінально-протиправним шляхом, а тому з метою забезпечення кримінального провадження та з метою забезпечення можливої конфіскації майна, наявні підстави для задоволення клопотання та накладення арешту на вищевказані грошові кошти, у відповідності вимог ст. 170 КПК України.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, Генеральний директор ТОВ «Тедіс Україна» Багдасарян Л.Є. подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати. Зокрема, апелянт зазначає, що в оскаржуваній ухвалі відсутні відомості та докази того, що грошові кошти ТОВ «Тедіс Україна» можуть бути речовими доказами у кримінальному провадженні. Крім того, апелянт вказує на порушення вимог ст. 172 КПК України, оскільки клопотання прокурора про арешт майна було розглянуто слідчим суддею без виклику представників ТОВ «Тедіс Україна».

Також апелянт стверджує, що у зв'язку з накладенням арешту на грошові кошти ТОВ «Тедіс Україна» господарська діяльність підприємства зупинена, оскільки унеможливлює виплату заробітної плати, виконання господарських зобов'язань, розрахунки з постачальниками, сплату податків і зборів.

У своїх доповнення до апеляційної скарги заступник директора товариства Донік Д.Б., вказує, що накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «Тедіс Україна», відкритих в ОДАТ «РАЙФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», зумовлює блокування господарської діяльності підприємства, неможливість виплати заробітної плати працівникам та виконання господарських зобов'язань, розрахунків із постачальниками, неможливість сплати податків і зборів, несплата яких може призвести до накладення фінансових санкцій з боку контролюючих органів. На думку заступника Генерального директора ТОВ «Тедіс Україна», під час розгляду клопотання слідчий суддя взагалі не врахував наслідки накладення арешту на рахунки товариства.

В судове засідання апеляційної інстанції ні директор ТОВ «Тедіс Україна» ні його представник не з'явилися про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причину неявки суду не повідомили.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження за клопотанням органу досудового, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.

Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів справи, в провадженні Генеральної прокуратури України перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016000000000376 від 20.09.2016 року, за ознаками складу злочинів, передбачених, ч.2 ст.205, ч.2 ст. 209 КК України.

В межах зазначеного кримінального провадження слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно. В обґрунтування клопотання слідчий послався на те, що грошові кошти на банківських рахунках є предметом та доказом розслідування злочинів передбачених ч.2 ст.205, ч.2 ст. 209 КК України, здобуті злочинним шляхом та є речовими доказами і є належним доказом, яке підтверджує існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

З таким висновком колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З урахуванням положень ст.ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати мету, правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

З матеріалів провадження вбачається, що органом досудового розслідування під час складання вищевказаного клопотання та слідчим суддею під час його розгляду не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Орган досудового розслідування в клопотанні не надав будь якої оцінки щодо правової підстави для арешту майна грошових коштів, достатності доказів розміру можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації, можливого розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову, наслідків арешту майна для інших осіб. Об'єктивних підстав вважати, що грошові кошти, які знаходяться містяться на банківських рахунках ТОВ «Тедіс Україна» виступали знаряддям вчинення кримінального правопорушення та набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, тобто є доказом злочину, і відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та віднесено саме до знаряддя вчинення кримінального правопорушення, або ж містять на собі ознаки вчиненого кримінального правопорушення або ж відповідні сліди кримінального правопорушення не має. Відсутні такі дані і в ЄДРДР. При цьому колегія суддів враховує і ту обставину, що орган досудового розслідування звертаючись з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження речового доказу, першочергово має визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій має зазначити підстави визнання майна речовим доказом, з огляду на положення ст. 98 КПК України, проте, таких дій органом досудового розслідування вчинено не було, в матеріалах по розгляду клопотання відсутня постанова про визнання грошових коштів на банківських рахунках ТОВ «Тедіс Україна» речовими доказами, як і не зазначено та належним чином не обґрунтовано, яким чином грошові кошти. мають відношення до кримінального провадження, які саме сліди вчинення злочину могли залишитись на них та чи можна взагалі їх використовувати як речовий доказ у кримінальному провадженні.

Наведені обставини, на переконання колегії суддів, свідчать про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу, а іншої мети ініціатором клопотання не зазначено.

Крім того колегія суддів зважує і на ту обставину, що в матеріалах провадження відсутнє повідомлення про підозру у вчиненні злочинівза ч.2 ст.205, ч.2 ст. 209 КК України, не заявлено цивільного позову у порядку, встановленому ст.128 КПК України, відсутні відомості про причетність до вчинення злочину з приводу якого проводиться досудове розслідування у вищенаведеному кримінальному провадженні, що спростовує посилання слідчого судді про накладення арешту з метою забезпечення можливості конфіскації майна, що передбачає санкція ч.2 ст.205, ч.2 ст. 209 КК України та є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.

З урахуванням викладених обставин, які свідчать про порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді як незаконна підлягає скасуванню, а апеляційна скарга генерального директора ТОВ «Тедіс Україна» Багдасарян Л.Є. задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання органу досудового розслідування, як такого, що внесено до суду за недоведеності необхідності арешту майна, який, при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу генерального директора ТОВ «Тедіс Україна» Багдасарян Л.Є. на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 березня 2017 року - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 березня 2017 року,якою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Стороженка С.В., та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «Тедіс Україна» (код ЄДРПОУ 30622532) № 2605612341, відкритих в ЛОДАТ «РАЙФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» м. Львів (МФО 380805), що розташований за адресою: м. Львів, вул. Матейка, буд.8 в частині видатку коштів - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Стороженка С.В., про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на банківських рахунках ТОВ «Тедіс Україна» (код ЄДРПОУ 30622532) № 2605612341, відкритих в ЛОДАТ «РАЙФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» м.Львів (МФО 380805), що розташований за адресою: м. Львів, вул. Матейка, буд.8 -залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Глиняний В.П. Масенко Д.Є. Паленик І.Г.