Рішення № 67156710, 12.06.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" червня 2017 р.Справа № 916/901/17

за позовом Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт";

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІН-ПОРТ"

про стягнення 63162,83 грн.;

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №207-40 від 05.01.2017р.;

Від відповідача: -не з'явився;

Суть спору: Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю " ГРІН-ПОРТ " про стягнення 63162,83 грн. з яких 50579,66грн. основна заборгованість, 5412,25грн. - пеня, 1417,39грн.- 3% річних, 5753,53грн. індекс інфляції та судовий збір.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.04.2017 року було порушено провадження у справі № 916/901/17.

Представник позивача, в судовому засіданні 12.06.2017р., позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не зявлявся, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, відзив на позов суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.06.2017р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

20.03.15 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (далі - Орендодавець), з одного боку, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грін-Порт» (далі - Орендар, Відповідач), з іншого боку, було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №ДФ-396 (далі - Договір), згідно до пункту 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме:

- нежитлові приміщення будівлі на першому поверсі складу №8 (інв.№061500), реєстровий номер майна 01125666.1.АААИГА172, (далі - Майно), загальною площею 425,60 кв.м, за адресою: 65026, м. Одеса, Митна пл., 1, що обліковується на балансі Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» (далі Балансоутримувач, Позивач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ ОФ „ІНЮГ-ЕКСПЕРТИЗА станом на 31.10.2014р. і становить 870500грн.

Згідно до п. 3.5. орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізні не 12-го числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

У відповідності до п. 5.3. Договору Орендар зобовязується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Балансоутримувичем Орендарю виставлені рахунки №250040 від 09.02.16 р., №250146 від 10.03.16 р„ №250250 від 11.04.16 р., №250356 від 10.05.16 р., №250462 від 09.06.16 р. та №250570 від 11.07.16 р. на загальну суму 50579,66грн.

Таким чином, станом на 22 березня 2017 року заборгованість по вищевказаних рахунках складає 50579,66 грн.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обовязку позивач звернувся до суду з даною позовною заявою та просить суд стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 63162,83 грн. з яких 50579,66грн. основна заборгованість, 5412,25грн. - пеня, 1417,39грн.- 3% річних, 5753,53грн. індекс інфляції та судовий збір.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно з ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна №2269-XII від 10.04.1992р. орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ч.1 ст.19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач не сплачував орендну плату по договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №ДФ-396, у звязку з чим у нього утворилась заборгованість перед Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" в сумі 50579,66грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення пені в розмірі 5412,25 грн..

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У відповідності до п. 3.6. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

В зв'язку з порушенням строків оплати, на підставі п. 3.6. договору відповідачу позивачем на суму заборгованості нарахована пеня у розмірі 5412,25 грн..

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, згідно ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми та індекс інфляції.

Отже, згідно розрахунку позивача, сума 3% річних складає 1417,39грн. та індекс інфляції складає 5753,53грн. які підлягають стягненню.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено суду та доказано виконання своїх зобовязань.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків сум заявлених до стягнення, позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 63162,83 грн. з яких 50579,66грн. основна заборгованість, 5412,25грн. - пеня, 1417,39грн.- 3% річних, 5753,53грн. індекс інфляції, є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН-ПОРТ" (65029, м. Одеса, вул. Пішонівська, 30-А; код ЄДРПОУ: 30747669) на користь Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" (65026, м. Одеса, пл. Митна, 1; код ЄДРПОУ: 01125666) 50579,66грн. основна заборгованість, 5412,25грн. - пеня, 1417,39грн.- 3% річних, 5753,53грн. індекс інфляції та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 15 червня 2017 р.

Суддя С.В. Літвінов