Рішення № 67156644, 08.06.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2017

Справа №910/6275/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАБУДСЕРВІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонолітмонтаж"

про стягнення 180 956,75 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВІАБУДСЕРВІС" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонолітмонтаж" (відповідач) 180956,75 грн., з яких: 150797,29 грн. – основний борг, 30159,46 грн. – штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором №О-712/А оренди обладнання від 09.09.2016 в частині сплати орендної плати, у зв’язку із чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 150797,29 грн. Внаслідок прострочення грошового зобов’язання, позивачем здійснено нарахування штрафу у розмірі 30159,46 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2017 порушено провадження у справі № 910/6275/17 та призначено її до розгляду на 23.05.2017.

18.05.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення по справі.

23.05.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та довідка про відсутність аналогічного спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 відкладено розгляд справи на 08.06.2017.

02.06.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення по справі.

08.06.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи та відзив на позов.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечив, посилаючись на те, що орендоване майно фактично не передавалось; надані позивачем податкові накладні не є належними доказами по справі; надані позивачем докази направлення поштового відправлення за №209702323106 не підтверджують направлення актів приймання-передачі, а є документами, що підтверджують направлення копії позовної заяви.

Представники сторін в судове засідання 08.06.2017 не з’явились.

В судовому засіданні 08.06.2017, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.

Так, обґрунтовуючи клопотання про відкладення розгляду справи, відповідач посилається на необхідність подання зустрічного позову про визнання недійсним акту приймання-передачі майна до договору №О-712/А.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Зазначені обставини та підстави оцінюються судом, який розглядає справу з метою реалізації наданого йому права на відкладення розгляду справи.

Зазначені у клопотанні про відкладення розгляду справи обґрунтування, а саме необхідність подання зустрічного позову, не являються обставинами, які можуть бути підставою для відкладення розгляду справи.

Крім того, відповідач реалізував надані свої процесуальні права шляхом подання відзиву на позов.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Водночас, судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

В судовому засіданні 08.06.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

09.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВІАБУДСЕРВІС" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрмонолітмонтаж" (орендар) було укладено договір №О-712/А оренди обладнання (далі – договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування будівельну опалубку (далі - майно, що орендується).

Вартість майна, що орендується – 328488,00 грн., комплектація майна, що орендується, визначена у специфікації №3790, яка є невід’ємною частиною договору (п. 1.2., п. 1.3.).

Відповідно до п. 2.1. договору, передача майна в оренду здійснюється орендодавцем орендарю за Актом здачі-приймання на складі орендодавця протягом 3-х днів з дати здійснення орендарем попередньої оплати відповідно до п. 5.2. договору та внесення орендарем гарантійного платежу відповідно до п. 2.4. договору.

Згідно із п. 2.3. договору, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, що орендується, несе орендар з моменту підписання акту здачі-приймання майна в оренду.

Пунктом 2.4. договору, орендар протягом 3 календарних днів з дати підписання договору вносить на розрахунковий рахунок орендодавця суму у розмірі 25000,00 грн. як гарантійний платіж на забезпечення виконання зобов’язань за договором щодо вчасного внесення орендної плати, вчасного повернення майна з оренди, в тому числі повернення майна після закінчення терміну оренди.

Після закінчення терміну оренди та повернення орендарем майна, що орендувалось, за актом прийому-передачі орендодавцю, гарантійний платіж повертається орендарю у повному обсязі протягом 7-ми календарних днів з дати підписання сторонам акту прийому-передачі майна з оренди (пп. 2.4.2 п. 2.4.).

Договір вступає в силу з дати підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань (п. 3.1.).

Термін оренди складає 30 днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання майна, що орендується (п. 4.1.).

Розмір орендної плати за 1 добу складає 833,33 грн. в тому числі ПДВ 20% (п. 5.2.).

Розмір орендної плати за договором на термін визначений п. 4.1. договору становить 20833,00 грн., ПДВ – 4166,67 грн.

В пункті 5.4. договору сторони погодили попередню оплату у розмірі 100% протягом робочих днів з дати підписання договору.

Відповідно до п. 8.1. договору, орендар зобов’язаний не пізніше останнього дня терміну оренди повернути майно, що орендується, на склад орендодавця за Актом здачі-приймання (додаток №3) у комплектації згідно специфікації.

Згідно із п. 8.4. договору, орендар не виконує обов’язку щодо повернення майна після закінчення терміну дії даного договору орендар сплачує неустойку у розмірі подвійного розміру орендної плати за весь час прострочення виконання обов’язку щодо повернення майна.

У відповідності до п.п. 9.1.1. п. 9 договору за порушення орендарем термінів перерахування орендної плати орендар виплачує штраф у розмірі 20% від простроченого платежу. Сторони домовились, що даний штраф в бухгалтерському обліку відноситься на оплату оренди майна, у зв’язку із чим розмір вартості оренди збільшується на суму штрафу.

Згідно із підписаним між сторонами актом здачі-приймання майна в оренду за вересень 2016 року позивач передав, а відповідач прийняв орендоване майно – будівельну опалубку, що підтверджується актом здачі-приймання майна в оренду.

09.09.2016 відповідач на виконання умов договору сплатив позивачу суму гарантійного платежу 25000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 25.04.2017.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що відповідач в строк неналежним чином виконав взяті на себе зобов’язання з орендної плати у період з вересня 2016 року по березень 2017 року, у зв’язку із чим за вказаний період у відповідача утворилась заборгованість у сумі 150797,29 грн.

Також на підставі п.п. 9.1.1. п. 9 договору позивач нарахував штраф у розмірі 30159,46 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 283 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 статті 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як підтверджено матеріалами справи, на підставі договору №О-712/А оренди обладнання від 09.09.2016, позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове користування будівельну опалубку, про що сторонами підписано акт здачі-приймання майна в оренду.

Згідно із договором оренди сторони погодили, що термін оренди складає 30 днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання майна, що орендується (п. 3.1. договору).

Як встановлено судом, відповідач орендоване обладнання після закінчення терміну оренди не повернув та продовжив користуватись орендованим майном.

Пунктом 3.1. договору №О-712/А оренди обладнання від 09.09.2016 сторони погодили, що даний договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами погоджено попередню оплату за користування орендованим обладнанням (п. 5.4.).

За розрахунком позивача у період з вересня 2016 року по березень 2017 року у відповідача виникла заборгованість з орендної плати у сумі 150797,29 грн. за вирахування гарантійного платежу у сумі 25000,00 грн.

Як вбачається зі копії журналу реєстрації відправлення поштовим зв’язком актів надання послуг контрагентам ТОВ "АВІАБУДСЕРВІС", позивач у спірний період надсилав відповідачу акти надання послуг, а саме: акт надання послуг №3628 від 30.09.2016, акт надання послуг №3629 від 09.10.2016, акт надання послуг №4240 від 31.10.2016, акт надання послуг №4241 від 01.11.2016, акт надання послуг №4695 від 09.11.2016, акт надання послуг №4731 від 18.11.2016, акт надання послуг №4816 від 25.11.2016, №4954 від 09.12.2016, акт надання послуг №5359 від 30.12.2016, акт надання послуг №5368 від 31.12.2016, акт надання послуг №31 від 10.01.2017, акт надання послуг №231 від 30.01.2017, акт надання послуг №678 від 28.02.2017, акт надання послуг №951 від 24.03.2017, акт надання послуг №1053 від 31.03.2017. Відповідач вказаних актів не повернув та не підписав.

Перевіривши розрахунок заборгованості з орендної плати, судом встановлено, що позивачем допущено помилки в розрахунку, та сума орендної плати за спірний період становить 150 796,96 грн.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості з орендної плати за період з вересня 2016 року по березень 2017 року, що за перерахунком суду становить 150796,96 грн., суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення основного боргу у розмірі 150 796,96 грн.

Заперечення відповідача щодо відсутності дати акту здачі-приймання майна в оренду за висновками суду є необґрунтованими, оскільки оформлення первинного документу не спростовує сам факт передачі орендованого майна. Крім того, у акті здачі-приймання майна в оренду зазначено, що даний акт є додатком до договору оренди обладнання №О-712/А від 09 вересня 2016 року, у зв’язку із чим, датою акту слід вважати 09.09.2016.

При цьому, матеріали справи не містять жодних вимог відповідача про повернення суми гарантійного платежу, сплаченого за договором №О-712/А оренди обладнання від 09.09.2016.

Обставини, наведені відповідачем у відзиві на позов, у відповідності до ст. ст. 33-34 не підтверджені належними та допустимими доказами.

Заперечення відповідача щодо податкових накладних не спростовують встановлених судом обставин, оскільки обов’язок відповідача сплатити орендну плату виникає незалежно від оформлення сторонами первинних документів.

На підставі п.п. 9.1.1. п. 9 договору позивачем заявлено до стягнення 30159,46 грн. штрафу.

Частиною 1 статті 216 та частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України, передбачено, що господарсько-правова відповідальність застосовується до учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із до п.п. 9.1.1. п. 9 договору за порушення орендарем термінів перерахування орендної плати відповідач виплачує штраф у розмірі 20% від простроченого платежу.

Суд, перевіривши розрахунок штрафу встановив, що розрахунок є арифметично вірним, у зв’язку із чим, позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 30159,46 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАБУДСЕРВІС" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонолітмонтаж" (01030, м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 83, ідентифікаційний код 35078050) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАБУДСЕРВІС" (03124, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, будинок 8, корпус 59/4, ідентифікаційний код 32485297) заборгованість у сумі 150796,96 грн., штраф у сумі 30159,39 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2714,34 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 14.06.2017.

Суддя С.О. Турчин