Рішення № 67155674, 13.06.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.06.2017 Справа № 904/5918/17

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКЕ БЮРО РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ", м.Київ

до Обласного комунального підприємства "ФАРМАЦІЯ", м.Дніпро

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО", село Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область

про стягнення заборгованості

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_2 - довіреність № б/н від 06.04.2017;

від відповідача: представник ОСОБА_3 - довіреність № 01-Д/06 від 18.01.2017;

від третьої особи: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації", м.Київ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Обласного комунального підприємства "Фармація", м.Дніпро (далі по тексту - відповідач) про стягнення 3425022,64грн. основної заборгованості.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

24.11.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" та відповідачем укладено договір поставки товару №990.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем в період з 21.02.2017 по 21.03.2017 поставлено відповідачу товар на загальну суму 3425022,64грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними за вказаний період.

Зобов'язання з оплати отриманого від позивача товару відповідач не здійснив.

В подальшому товариство з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" звернулося до позивача, який зареєстрований 20.03.2015 та має свідоцтво фінансової установи від 07.05.2015 серії ФК №568 з метою відступлення права вимоги до відповідача.

21.03.2017 між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" укладено договір надання послуг факторингу №Ф210317.

Отже, у позивача виникло право вимоги перед відповідачем на суму 3425022,64грн.

28.04.2017 позивачем надіслано на адресу відповідача письмове повідомлення про відступлення права вимоги за договором поставки товару із вимогою сплатити борг.

Вимогу позивача відповідач залишив без відповіді та задоволення.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2017 справу №904/5918/17 передано судді Петренку Ігорю Васильовичу.

За результатами розгляду позовної заяви від 12.05.2017 за вих.№б/н ухвалою суду від 18.05.2017 порушено провадження по справі та призначено слухання на 13.06.2017.

Ухвалою суду від 18.05.2017 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача залучено ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФРАМ КО".

13.06.2017 отримано відзив на позов в якому вказано, що 05.05.2017 відповідачем отримано від позивача повідомлення від 28.04.2017 №21/03 про відступлення права грошової вимоги з вимогою сплати цьому товариству боргу у розмірі 3455022,64грн.

Відповідач вважає укладений між позивачем та третьою особою договір надання послуг факторингу від 21.03.2017 №Ф210317 недійсним. На думку відповідача, зміст договору надання послуг факторингу від 21.03.2017 №Ф210317 суперечить вимогам частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України та не відповідає вимогам частини 1 статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

На думку відповідача, умови договору надання послуг факторингу від 21.03.2017 №Ф210317 не містять найменування фінансової операції, яка передбачена Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" і право здійснення якої має позивач.

Відповідач вказує, що договір надання послуг факторингу від 21.03.2017 №Ф210317 не містить умов і строку внесення/сплати фінансового активу, який зазначений в пункті 1.1 цього договору, не містить умов і строку сплати 5% винагороди, визначеної пунктом 2.1 договору. Пункт 2.1 договору надання послуг факторингу від 21.03.2017 №Ф210317 передбачає сплату позивачу з третьої особи не обумовленої пунктом 1.1 цього договору суми у розмірі 3253771,50грн., яка також не є 5% винагородою від суми 3425022,64грн.

Відповідач звернувся до позивача з запитом від 13.03.2017 за вих.№04/447 про надання доказів того, що відступлення права вимоги, про яке йшлося у його повідомленні від 28.04.2017 за вих.№21/03 дійсно мало місце.

Договір надання послуг факторингу від 21.03.2017 №Ф210317, на думку відповідача, не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Звернення позивача до суду, на думку відповідача, спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами відповідача у розмірі 3425022,64грн., а тому порушує публічний порядок і в силу статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

13.06.2017 отримано заяву відповідача про зупинення провадження у справі, яке обґрунтовано наступним. Відповідач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про визнання недійсним договору надання послуг факторингу від 21.03.2017 №Ф210317. За даними, розміщеними на офіційному порталі судової влади України позовна заява відповідача прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №909/9083/17. Розгляд справи №909/9083/17 призначено на 26.06.2017. На думку відповідача, спір у справі №904/5918/17 неможливо вирішити до розгляду пов'язаної з неї справи №910/9083/17.

Щодо повідомлення сторін про час та місце судового засідання.

Господарським судом враховано положення пункту 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 24.05.2017 та явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 25.05.2017 з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 23.05.2017 та явкою представника в судове засідання.

Третя особа про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 01.06.2017 з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 25.05.2017.

Враховуючи викладене господарський суд констатує, що учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви судом.

В судовому засіданні, яке відбулося 13.06.2017, враховуючи, що сторони належним чином повідомлення про час та місце його проведення, розпочато розгляд справи по суті. Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити; представник відповідача позовні вимоги не визнав; просив зупинити розгляд справи.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 13.06.2017 в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу заявлялось відповідачем та задоволено судом. Отже, судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

24.11.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (далі по тексту - постачальник, третя особа) та Обласним комунальним підприємством "Фармація" (далі по тексту - відповідач, покупець) укладено договір поставки товару №990 (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення (медичні вироби), та інше (далі по тексту - товар), а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Пунктом 1.2 договору визначено, що загальна кількість товару, що має бути поставлений, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна товару встановлюються сторонами в видаткових накладних. Видаткові накладні є специфікаціями, та складають невід'ємну частину цього договору. Постачання товару здійснюється партіями. Партією товару є товар, наведений в одній видатковій накладній (далі по тексту - накладна).

Загальна сума договору визначається фактичною сумарною вартістю товару, що був поставлений, згідно цього договору за весь строк його дії (пункт 1.3 договору).

Строк оплати товару, сума кожної поставки, вказується у накладних (пункт 4.1 договору).

Даний договір набирає сили з моменту його підписання та діє по 31.12.2014. Якщо протягом 10 днів до закінчення строку дії даного договору жодна із сторін не виявила бажання його розірвати, то він вважається пролонгованим на наступний та кожний наступний календарний рік (пункт 8.1 договору).

На виконання умов договору поставки товару №990 від 24.11.2014 третя особа в період з 21.02.2017 по 21.03.2017 поставила відповідачу товар на загальну суму 3425022,64грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, які підписані представниками сторін і підписи яких скріплено печатками сторін.

21.03.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" (далі по тексту - позивач, фактор) та третьою особою (клієнт) укладено договір надання послуги факторингу №Ф210317 (далі по тексту - договір факторингу), відповідно до пункту 1.1 умов якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в сумі 3425022,64грн. у розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги за договором поставки товару №990 від 24.11.2014 до відповідача (боржника) у розмірі 3425022,64грн. (далі по тексту - сума відступленої грошової вимоги).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін (у разі наявності) (пункт 6.1 договору).

Строк цього договору складає 1 рік та починає свій перебіг з моменту, визначеного у пункті 6.1 цього договору, та закінчується 21.03.2018 (пункт 6.2 договору).

На адресу відповідача направлено повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові з вимогою сплати боргу. Доказом направлення на адресу відповідача вказаного повідомлення є лист з описом вкладень та фіскальний чек від 28.04.2017.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав.

Крім того, відповідач скористався наданим йому правом на судовий захист.

Просив провадження у справі зупинити.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним договором.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов наступних висновків.

Щодо основної заборгованості.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 ст. 691 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобовязаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Із змісту ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначалося вище, у відповідності до умов договору (пункт 4.1) покупець зобовязався сплачувати суму за товар в строки, які вказані в накладній на передачу товару.

Згідно матеріалів справи остання поставка товару згідно товарно-транспортних накладних здійснена відповідачу 21.03.2017, відповідно до яких термін сплати настав 11.04.2017.

Таким чином, за відсутності доказів щодо оплати товару, підтверджується неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань за договором поставки товару №990 від 24.11.2014 в частині оплати отриманого від третьої особи товару.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості є обґрунтованими.

Аналогічна правова позиція висвітлена у Постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2016 по справі №904/1688/16.

Статтею 1077 Цивільного кодексу України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Враховуючи положення статті 1078 Цивільного кодексу України господарський суд визнав факт передачі грошової вимоги третьої особи до відповідача переданою позивачу на підставі договору надання послуги факторингу №Ф210317 від 21.03.2017.

Згідно зі статтею 1081 Цивільного кодексу України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Статтею 1082 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Господарський суд констатує, що на адресу відповідача позивачем направлено повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові з вимогою сплати боргу. Визначено грошову вимогу та названо фактора, якому має бути здійснений платіж. Доказом направлення на адресу відповідача вказаного повідомлення є лист з описом вкладень та фіскальний чек від 28.04.2017.

Враховуючи фактичні обставини справи господарський суд визнає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3425022,64грн. основної заборгованості такими, що підлягають задоволенню.

Щодо відзиву.

Відповідач вважає укладений між позивачем та третьою особою договір надання послуг факторингу від 21.03.2017 №Ф210317 недійсним. На думку відповідача, зміст договору надання послуг факторингу від 21.03.2017 №Ф210317 суперечить вимогам частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України та не відповідає вимогам частини 1 статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

На думку відповідача, умови договору надання послуг факторингу від 21.03.2017 №Ф210317 не містять найменування фінансової операції, яка передбачена Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" і право здійснення якої має позивач.

Господарський суд не погоджується з позицією відповідача та визнає її необґрунтованою.

Фінансова операція являє собою угоду, зв'язок, або рух коштів, що здійснюється між покупцем і продавцем, щоб обміняти актив для оплати. Це тягне за собою зміну статусу фінансів двох або більше підприємств або окремих осіб. Покупець і продавець є окремими юридичними особами або об'єктами, що здійснюють обмін цінних предметів, таких, як інформація, товарів, послуг і грошей. Фінансова операція - це двостороння взаємодія: перша частина дає гроші, частина друга отримує товар.

Господарський суд вважає, що договір надання послуг факторингу від 21.03.2017 №Ф210317 є таким, що відповідає вимогам Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Господарський суд, за відсутності доказів щодо оплати товару, констатує неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань за договором поставки товару №990 від 24.11.2014 в частині оплати отриманого від третьої особи товару.

Також господарський суд визнає дійсність вимог позивача до відповідача за договором надання послуг факторингу від 21.03.2017 №Ф210317.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

І обов'язок з оплати отриманого товару відповідач повинен виконати, станом на час прийняття рішення по суті позовних вимог, позивачу.

Заперечення відповідача висвітлені у відзиві господарський суд відхиляє.

Щодо зупинення провадження у справі.

Пунктом 3.16. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Господарський суд вважає за можливе самостійно встановити обставини та надати оцінку укладеному між позивачем та третьою особою договору надання послуг факторингу від 21.03.2017 №Ф210317.

Отже, з метою недопущення затягування судового процесу в задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача. З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 51375,34грн.

Керуючись ст.ст. 3, 11, 202, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 655, 666, 691, 692, 712, 1077, 1078, 1081, 1082 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 199, 265, 266 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Обласного комунального підприємства "Фармація" (49057, м.Дніпро, ОСОБА_4, 171; ідентифікаційний код 01976358) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" (04119, м.Київ, вул.Якіра, буд.10а; ідентифікаційний код 39704618) 3425022,64грн. (три мільйони чотириста двадцять п'ять тисяч двадцять дві грн. 64 коп.) основної заборгованості; 51375,34грн. (п'ятдесят одна тисяча триста сімдесят п'ять грн. 34 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

14.06.2017

Суддя ОСОБА_5