Постанова № 67155652, 13.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року Справа № 916/444/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого І. Алєєвої Л. Рогач

за участю представників: позивача не з'явились (про час і місце судового розгляду повідомлені належно) відповідачів Шевчук В.М. - адвокат (ордер серії ОД №196967), Плющаков С.М. - голова правління розглянувши матеріали касаційної скарги Обслуговуючого кооперативу "Южненський міський ринок" на ухвалу від 01.03.2017 Одеського апеляційного господарського суду за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови у справі Обслуговуючого кооперативу "Южненський міський ринок" від 15.10.2013 Одеського апеляційного господарського суду №916/444/13-г господарського суду Одеської областіза позовомВиробничо-комерційної приватної фірми "Вячеслава"

до -Южненської міської ради Одеської області -Обслуговуючого кооперативу "Южненський міський ринок"про визнання недійсним договору оренди землі ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року ВКПФ "Вячеслав" звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до Южненської міської ради і ОК "Южненський міський ринок" про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між Южненською міською радою та ОК "Южненський міський ринок", зареєстрованого в Южненському міському відділі Одеської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" Державного комітету України по земельним ресурсам від 03.09.2008 р. за №040851100094, на підставі статті 203 Цивільного кодексу України.

Позивач в обґрунтування позову посилався на те, що земельна ділянка, передана в оренду за оспорюваним договором, закріплена за ним на праві постійного користування згідно з державним актом від 1997 року, а вказаний договір оренди був укладений на підставі незаконних рішень органу місцевого самоврядування, а тому підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

Відповідачі у відзивах на позов заперечували проти задоволення позову, посилаючись на його необґрунтованість і недоведеність.

Від Южненської міської ради судом отримано заяву про застосування строку позовної давності до заявлених вимог.

Від позивача 15.07.2013 р. надійшла заява про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності та поновлення такого строку.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.07.2013 р. (суддя Власова С.Г.) в задоволенні позову було відмовлено.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про сплив строку позовної давності до заявлених позовних вимог.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 р. (судді: Бойко Л.І., Величко Т.А., Таран С.В.) рішення господарського суду Одеської області від 29.07.2013 р. було скасовано, позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі, укладений між Южненською міською радою та ОК "Южненський міський ринок", зареєстрований в Южненському міському відділі Одеської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" Державного комітету України по земельним ресурсам від 03.09.2008 р. за №040851100094. Стягнуто з Южненської міської ради та ОК "Южненський міський ринок" по 573,50 грн. судового збору з кожного на користь Виробничо-комерційної фірми "Вячеслава" за подання позовної заяви. Стягнуто з Южненської міської ради та ОК "Южненський міський ринок" на користь Державного бюджету України по 286,8 грн. судового збору за апеляційне провадження з кожного.

Суд апеляційної інстанції встановив, що упродовж 2006-2012 років Южненська міська рада прийняла цілу низку рішень, якими незаконно, в порушення вимог законодавства позбавила позивача права користування спірною земельною ділянкою та передала її ОК "Южненський міський ринок" в оренду під розміщення ринку за оспорюваним договором оренди землі. Незаконність позбавлення позивача права постійного користування землею та передача її в оренду обслуговуючому кооперативу - відповідачу встановлена судовими рішеннями у інших справах (постанові Южного міського суду Одеської області від 16.04.2010 р. у справі №2а-9-2010, рішенні Южного міського суду Одеської області від 06.06.2012 р. у справі №2а/1533/4/2012, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 р., рішенні господарського суду Одеської області від 09.07.2013 р. у справі №916/696/13, постанові Южного міського суду Одеської області від 13.09.2013 р. у справі №1533/1539/201).

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскільки оспорюваний договір оренди землі був укладений на підставі скасованого рішення міської ради, що суперечить вимогам статті 124 Земельного Кодексу України, то такий договір підлягає визнанню недійсним.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.12.2013 р. (судді: Овечкін В.Е., Чернов Є.В., Цвігун В.Л.) за результатами розгляду касаційних скарг ОК "Южненський міський ринок", Южненської міської ради було залишено без змін постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 р., а касаційні скарги - без задоволення.

25.08.2015 р. ОК "Южненський міський ринок" подав до Одеського апеляційного господарського суду заяву про перегляд постанови Одеського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 р. за нововиявленими обставинами, в якій просив скасувати вказану постанову та відмовити у позові, посилаючись на наявність істотних обставин, які не були йому відомі на час вирішення спору.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.09.2015 р. було відмовлено ОК "Южненський міський ринок" у задоволенні заяви про перегляд постанови Одеського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 р. за нововиявленими обставинами, а вказану постанову залишено без змін, з тих підстав, що наведені заявником обставини не є нововиявленими обставинами у розумінні приписів статті 112 Господарського процесуального кодексу України.

ОК "Южненський міський ринок" вдруге звернувся до Одеського апеляційного господарського суду із заявою від 15.10.2016 р. про перегляд постанови Одеського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 р. за нововиявленими обставинами, в якій просив скасувати зазначену постанову суду апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами.

В якості нововиявлених обставин заявник наводив те, що спірна земельна ділянка на час видачі позивачу Державного акта на право постійного користування землею серії І-ОД №001381 від 06.03.1997 р. перебувала у користуванні Одеського припортового заводу згідно з Державним актом на право користування землею серії Б номер 032762 від 1977 року, у якого у встановленому законом порядку не вилучалася. Отже, заявник вважає, що позивач не є належним землекористувачем спірної земельної ділянки.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 р. (судді: Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я., Головей М.В.) відмовлено ОК "Южненський міський ринок" у задоволенні заяви про перегляд постанови Одеського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 р. за нововиявленими обставинами. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 р. залишено без змін.

Мотивуючи ухвалу, суд апеляційної інстанції встановив, що наведені заявником в якості нововиявлених обставини спростовуються матеріалами справи, які містять численні судові рішення, під час розгляду яких досліджувалась правомірність видачі позивачу державного акта на право постійного користування спірною земельною ділянкою, і доказів на спростування законності користування позивачем такою земельною ділянкою, заявником надано не було.

ОК "Южненський міський ринок" подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про перегляд постанови Одеського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 р. за нововиявленими обставинами та скасувати вказану постанову, а справу передати на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції приписів статті 112 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник не погоджується та вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність нововиявлених обставин.

Водночас від скаржника надійшла заява про приєднання до матеріалів справи документів.

Від позивача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги через її необґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин і порядок такого перегляду регулюється Розділом ХІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Приписами статті 112 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, а саме підтверджені належними і допустимими доказами.

Поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту) чітко розрізняються між собою. Так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи або яка встановлюється на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи на яку посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій.

Не може бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України і виникнення нової або зміна обставини після вирішення спору.

Як вже зазначалося, скаржник, звертаючись із заявою про перегляд постанови Одеського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 р. за нововиявленими обставинами посилався на те, що позивач є неналежним землекористувачем спірної земельної ділянки, оскільки така земельна ділянка була відведена під забудову Одеському припортовому заводу і останньому видано державний акт на право користування землею серії Б номер 032762 від 1977 року. При цьому, земельна ділянка від припортового заводу не передавалася у відання Южненської міської ради, а отже, на думку заявника, позивачем неправомірно було отримано державний акт на право постійного користування землею серії І-ОД №001381 від 06.03.1997 р.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд постанови суду апеляційної інстанції від 15.10.2013 р. за нововиявленими обставинами, апеляційний господарський суд, виходив з того, що наведені мотиви перегляду судового рішення у справі не можна вважати такими, що свідчать про наявність нововиявлених обставин в розумінні приписів статті 112 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційний господарський суд встановив, що обставини, на які посилався заявник як на нововиявлені, не спростовують фактів, покладених в основу судового рішення, котре переглядається, а відтак і не ставлять під сумнів його правомірність. При цьому, як встановив суд апеляційної інстанції, питання законності користування позивачем спірною земельною ділянкою, серед іншого, було предметом судового дослідження у інших адміністративних і господарській справах (№2а-9-2010, №2а-24/11, №916/696/13), а доказів зворотнього заявником надано не було.

Як вже зазначалося, заявник при зверненні із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами посилався, зокрема, на державний акт на право користування землею серії Б номер 032762 від 1977 року, виданий Одеському припортовому заводу. Втім вказаний акт з огляду на приписи наведеного процесуального законодавства не може розцінюватися як нововиявлена обставина у справі, оскільки такими не можуть вважатися обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень та могли бути відомі заявникові.

Таким чином, висновок апеляційного господарського суду про відсутність нововиявлених обставин в розумінні статті 112 Господарського процесуального кодексу України є законним та обґрунтованим.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, з огляду на що підстав для скасування оскаржуваної ухвали у справі з мотивів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 112, 114, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 у справі № 916/444/13-г господарського суду Одеської області залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Головуючий суддя Т.Дроботова

Судді: І.Алєєва

Л.Рогач