Постанова № 67155622, 13.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року Справа № 914/308/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 14.03.2017у справі№ 914/308/17 Господарського судуЛьвівської областіза позовомПриватного підприємства "Оліяр"доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"провизнання недійсним припису та зобов'язання припинення дії, що порушують права,за участю представників: позивачане з'явивсявідповідачане з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Оліяр" подало до господарського суду позов про визнання недійсним припису Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", яким зобов'язано позивача усунути порушення щодо утримання систем газопостачання та здійснено повідомлення про припинення подачі природного газу; зобов'язання припинити зловживання наданими правами з метою недопущення порушення законних прав та інтересів позивача шляхом заборони вчиняти будь-які дії з припинення чи обмеження подачі природного газу позивачу.

Разом з позовною заявою позивач подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову в якій просив вжити заходи шляхом заборони відповідачу в тому числі будь-яким його структурним підрозділам, відділенням, службам вчиняти будь-які дії, що спрямовані на обмеження чи припинення постачання (транспортування, подачі) природного газу Приватному підприємству "Оліяр". Обґрунтовуючи заяву, позивач зазначив, що відповідач, зловживаючи наданими йому правами, вчиняє дії шляхом винесення акта індивідуальної дії з примусу позивача, як належного користувача, що вчасно здійснює оплату за газ до виконання обов'язків із зміни траси газопроводу та проведення будівельних робіт з усунення наявних (на думку відповідача) порушень, під загрозою припинення транспортування (подачі, постачання) природного газу, що фактично призведе до зупинки діяльності підприємства.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.02.2017 (суддя Сухович Ю.О.) заяву Приватного підприємства "Оліяр" про забезпечення позову задоволено; заборонено Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" в тому числі будь-яким його структурним підрозділам, відділенням, службам вчиняти будь-які дії, що спрямовані на обмеження чи припинення постачання (транспортування, подачі) природного газу Приватному підприємству "Оліяр". Задовольняючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що невжиття таких заходів до забезпечення позову може призвести до зупинення господарської діяльності підприємства, а в подальшому ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду, оскільки у разі задоволення позову рішення у справі безпосередньо не призведе до відновлення прав та інтересів позивача.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 (судді Бонк Т.Б. - головуючий, Мирутенко О.Л., Якімець Г.Г.) ухвалу господарського суду залишено без змін з тих підстав, що реалізація припису до моменту перевірки його законності може призвести до порушень прав позивача, а у разі задоволення позову про визнання недійсним припису, без забезпечення позову судовий захист втратить ефективність та цінність з точки зору захисту порушеного права та інтересу. Зазначений вид забезпечення позову застосовується до позову з предметом - визнання недійсним припису, а вимога заяви про вжиття заходів до забезпечення позову не є тотожною предмету позову про визнання недійсним припису.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції, а заяву про вжиття заходів забезпечення позову залишити без задоволення. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: суди не врахували вимог статті 67 Господарського процесуального кодексу України та роз'яснень постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.21.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечень позову", забезпечуючи позов не вказали, які саме дії в забезпечення цього позову забороняється вчиняти; дії, які просить вжити позивач, фактично є тотожними предмету позову, що призведе до задоволення позовних вимог до вирішення спору по суті, при цьому суд першої інстанції в ухвалі не навів обґрунтування, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позову; а висновок апеляційного суду щодо нетотожності вимог заяви про забезпечення позову предмету позовних вимог є помилковими та такими, що не ґрунтуються на дійсних матеріалах та обставинах справи.

Сторони не скористалися процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції своїх належних представників та правом надання відзиву на касаційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено судами попередніх інстанцій предметом позову у даній справі є визнання недійсним припису Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" та припинення зловживанням правами з метою недопущення порушення законних прав та охоронюваних законом інтересів Приватного підприємства "Оліяр".

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Разом з цим, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, оцінка відповідності вжиття заходів забезпечення позову вимогам, на забезпечення яких він вживається здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Разом з тим, господарські суди залишили поза увагою, що діями, якими позивач просив забезпечити позов, та які застосовано судами, є заборона відповідачу вчиняти будь-які дії, що спрямовані на обмеження чи припинення постачання (транспортування, подачі) природного газу Приватному підприємству "Оліяр", без врахування конкретного предмету спору у цій справі у вигляді оспореного припису, що не є співвідносним та адекватним праву, яке просить захистити позивач, оспорюючи припис, та є фактичним втручанням у господарську діяльність відповідача в цілому та у виконання ним обов'язків з забезпечення безпеки систем газопостачання.

Застосування ж наведених у заяві заходів до забезпечення позову з метою забезпечення позову в частині зобов'язання припинити зловживання наданими правами з метою недопущення порушення законних прав та інтересів позивача обраним позивачем шляхом є фактично тотожним задоволенню заявлених позовних вимог в цій частині до прийняття рішення по суті.

Відтак, викладене свідчить про порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій вимог статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України щодо обрання заходів до забезпечення позову, що є підставою для скасування попередніх судових рішень та залишенням заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову без задоволення у зв'язку з її безпідставністю та необґрунтованістю.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що прийняті у справі ухвала та постанова судів попередніх інстанцій не відповідають положенням статей 43, 86, 105 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості судових рішень.

Відповідно до пункту 2 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

За таких обставин, ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.02.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 слід скасувати, а заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову у визначений ним спосіб залишити без задоволення.

Статтями 44 та 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом; а стороні, на користь якої відбулося рішення, суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони.

Порядок сплати та розмір ставок судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011, що набрав чинності 01.11.2011; з 01.09.2015 набрав чинності Закон України від 22.05.2015 №484-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" (у редакції від 06.12.2016).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції від 06.12.2016) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції від 06.12.2015) встановлено ставки судового збору у таких розмірах: за подання до господарського суду касаційної скарги на ухвалу суду - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 1 січня 2017 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1600 грн.

З урахуванням наведеного вище розмір судового збору на момент подання касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного господарського суду, якою залишено без змін ухвалу Господарського суду Львівської області відповідно до редакції Закону України "Про судовий збір" від 06.12.2016 становить 1600 грн. (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

За таких обставин, враховуючи вищевказані норми матеріального, процесуального права та результат розгляду касаційної скарги, з позивача на користь відповідача підлягає до стягнення сума витрат судового збору за подання касаційної скарги, в межах розміру, передбаченого вимогами чинного законодавства.

Щодо решти сплаченого судового збору скаржник не позбавлений права до повернення надмірно сплаченої суми в порядку, визначеному Законом України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 2 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112, 117 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 у справі № 914/308/17 Господарського суду Львівської області та ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.02.2017 скасувати.

Заяву про вжиття заходів до забезпечення позову залишити без задоволення.

Стягнути з Приватного підприємства "Оліяр" (81118, с. Ставчани, Пустомитівський район, Львівська область, код ЄДРПОУ 32461721) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (79039, вул. Золота, 42, м. Львів, код ЄДРПОУ 03349039) 1600 грн (одна тисяча шістсот гривень) 00 копійок за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Львівської області видати наказ.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т.Дроботова