Ухвала суду № 67155525, 08.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2017 року м. Київ К/800/15282/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Шведа Е.Ю.,

суддів Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за

касаційною скаргою Харківської митниці Державної фіскальної служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2016 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2016 року

у справі № 820/12111/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМ'ЄР-ПРОДУКТ»

до Харківської митниці Державної фіскальної служби

про скасування рішення та картки відмови,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЕМ'ЄР-ПРОДУКТ» (далі - ТОВ «ПРЕМ'ЄР-ПРОДУКТ») звернулось до суду з позовом до Харківської митниці Державної фіскальної служби (далі - Митниця) про скасування, зокрема, рішення про коригування митної вартості від 30 червня 2015 року № 807000011/2015/001061/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 30 червня 2015 року № 807100000/2015/00608.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2016 року, залишеною без змін Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2016 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення цих судів та прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги мотивовані правомірністю оспорюваного рішення та картки відмови, оскільки декларант подав для митного оформлення товару документи, які містили розбіжності та не давали відповідачу можливості визнати заявлену позивачем митну вартість товару на підставі першого методу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами установлено, що 10 січня 2015 року між ТОВ «ПРЕМ'ЄР-ПРОДУКТ» (Україна) та компанією Westfleisch eG (Німеччина) укладено контракт № 5, відповідно до якого компанія зобов'язалась поставити, а позивач - оплатити та прийняти продукти тваринного походження на умовах та за ціною, зазначених в інвойсах на кожну окрему партію товару (пункти 3.1, 4.1. контракту).

На виконання умов укладеного контракту, згідно комерційним інвойсом DR123544 від 26 червня 2015 року на умовах FCA (HAMM, Німеччина) на адресу позивача поставлено товар: «cерце свинне морожене», вагою 3140,50 кг. за ціною 0,45 євро за 1 кг., загальною вартістю 1413,26 євро та «печінка свинна морожена», вагою 17275,00 кг., за ціною 0,22 євро за 1 кг., загальною вартістю 3800,50 євро.

30 червня 2015 року позивач до митного поста «Харків - центральний» Харківської митниці ДФС подав митну декларацію IM 40 ДЕ № 807100000/2015/021433, в якій заявив митну вартість за основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну (ч. 2 ст. 57, ст. 58 Митного кодексу України), де вказав ціну товару, зазначену в інвойсі DR-123544 від 26 червня 2015 року, з додаванням витрат на транспортування.

Разом з митною декларацією позивач для підтвердження митної вартості товару подав наступні документи: декларацію митної вартості; зовнішньоекономічний контракт № 5 від 12 січня 2015 року; комерційний інвойс DR-123544 від 26 червня 2015 року; комерційну пропозицію б/н від 26 червня 2015 року; прейскурант (прайс-лист) компанії Westfleisch б/н від 26 червня 2015 року; банківські платіжні доручення в іноземній валюті № 9 від 24 червня 2015 року та № 10 від 25 червня 2015 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка про транспортні витрати № 10/06-15 від 26 червня 2015 року); договір перевезення № 10 від 23 червня 2015 року; міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 26 червня 2015 року; книжку МДП (Carnet TIR) SX.75599324 від 27 червня 2015 року; сертифікат походження товару А428441 від 25 червня 2015 року; сертифікат якості б/н від 26 червня 2015 року; міжнародний ветеринарний сертифікат; ветеринарне свідоцтво ДРД-00 № 939250; лист декларанта № 3 від 23 січня 2015 року про відсутність взаємозалежності та лист декларанта № 300615 від 30 червня 2015 року щодо прийняття рішення по ціні інвойсу та випуску у вільний обіг; копія митної декларації країни відправлення №MRN15DE835620192195EO від 25 червня 2015 року.

30 червня 2015 року Митниця направила на адресу декларанта засобами електронного зв'язку запит про надання додаткових документів. А саме, посилаючись на недостатність наданих документів для визначення митної вартості товару, з вказівкою на ст.ст. 52, 58 МК України було зазначено, що декларант або уповноважена ним особа зобов'язані подати митному органу достовірні відомості, що документально підтверджують відсутність: 1) обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) умов або застережень щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) умов, за якими частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надходить прямо чи опосередковано продавцеві; 4) відносин пов'язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Крім того, відповідач у вказаному запиті зазначив, що на виконання вимог ст.ст. 43, 54 МК України, в зв'язку з тим, що документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (бажано ДП Держзовнішінформ або ДП Укрпромзовішекспертиза).

Також, відповідачем повідомлено, що у зв'язку зі спрацюванням профілю ризику АСАУР «Інспектор2006» необхідно надання інформації про митне оформлення ідентичних або подібних товарів. Вказано, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Також, з метою обміну наявної в митному органі інформації повідомлено, що згідно програмного комплексу ПІК «Інспектор 2006», мінімальна митна вартість згідно з інформацією, що наявна в митниці, складає: товару №1 - 0,50 дол. США/кг., Товару №2 - 0,75 дол. США/кг.

Таким чином, Митниця визначила наступні підстави сумніву щодо заявленої позивачем митної вартості товару та витребування додаткових документів, зокрема: недостатність документів для визначення складових митної вартості товарів; надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; спрацювання ризику, згенерованого автоматизованою системою аналізу управління ризиками (АСАУР).

З огляду на вказане, відповідач відмовив у прийнятті митної декларації IM 40 ДЕ № 807100000/2015/021433 від 30 червня 2015 року та застосував другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів, відповідно до ст. 64 МК України, у зв'язку з чим склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2015/00608 від 30 червня 2015 року та прийняв рішення про коригування митної вартості № 807000011/2015/001061/2 від 30 червня 2015 року, відповідно до якого митна вартість товару склала: «cерце свинне морожене», вагою - 2104,14 євро із розрахунку за ціною 0,67 євро за 1 кг. та «печінка свинна морожена», -7773,75 євро із розрахунку 0,45 євро за 1 кг.

У графі 33 оскаржуваного рішення в якості обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст. 54, 55, 58, 59, 60-63 МК України, митний орган послався на наступне: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, ненаданням декларантом додаткових документів, передбачених п. 3 ст. 53 МК України, та вимогою декларанта видати рішення про коригування митної вартості; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформації щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація: - щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України;- відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріали та витрати, понесені виробником в зв'язку з виробництвом товарів; витрати на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

Судами попередніх інстанцій також установлено, що згідно з ветеринарними сертифікатами на експорт та сертифікатами якості, саме компанія Westfleisch eG визначена безпосереднім виробником продукції, та саме за місцем відправлення - Hamm (Німеччина) зареєстровано бойні компаній, що підтверджує «ціну виробника за контрактом», яка сформована без додавання будь-яких інших додаткових складових до ціни продукції (посередницьких, представницьких, дистриб'юторських витрат тощо). Товар, що імпортувався позивачем, ліцензуванню не підлягав, страхування не здійснювалось, сплата роялті, ліцензійних або інших додаткових платежів умовами контракту не передбачалась. Позивач з постачальником не були пов'язаними особами.

Щодо розбіжності у платіжних дорученнях та інвойсах, суди встановили, що зазначені «розбіжності» мали місце, але вони не стосувались ціни товару (за одиницю товару), а виникли лише через узгодження сторонами кількості продукції, яка оплачувалась покупцем за проформою-інвойсом (рахунок на попередню оплату) та кількості товару, який фактично можливо було поставити виробником - контрагентом позивача (зазначено в інвойсі), а саме різниця між кількістю товару, який оплачено покупцем, та який було фактично поставлено, виникла з огляду на складність технологічних процесів виробництва м'ясної продукції постачальником за контрактом - компанією Westfleisch eG.

В інвойсах продубльовані види товару та зафіксовані ціни, які зазначені у проформах-інвойсах. При цьому, коригування кількості виду товару, який відвантажуються в рамках однієї поставки, відбувалось в межах загальної кількості товару за поставкою, зазначеною у проформі-інвойсі.

Враховуючи, що відповідно до контракту саме інвойс відображає фактичну поставку та її умови, цей документ передбачено в якості обов'язкового документу до контракту та для митного оформлення товару, тому позивачем саме інвойс було надано відповідачу разом з митною декларацією та іншими обов'язковими документами відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України.

Вважаючи вказані рішення та картку відмови Митниці незаконними, ТОВ «ПРЕМ'ЄР-ПРОДУКТ» звернулось до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач надав Митниці для митного оформлення імпортованого товару всі необхідні документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України. Водночас, розбіжності, на які посилається Митниця, об'єктивно не впливають на ціну заявленого до розмитнення товару.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 8 вказаного розділу.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

При цьому, варто зазначити, що митний орган має право витребовувати у декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Як установлено судами, у цьому випадку Митниця в електронному повідомленні на адресу декларанта виклала запит про надання додаткових документів. При цьому, у повідомленні продублювано зміст ч. 3 ст. 53 МК України та витребувано всі документи, передбачені вказаною нормою, без конкретизації, які саме документи вимагаються та які саме відомості щодо складових частин митної вартості або інших обставин вони повинні підтвердити.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року у справі № 21-498а15.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач подав всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за першим методом, які передбачено ч. 2 ст. 53 МК України. Водночас, судами встановлено, що декларант подав повний пакет документів, які не містили ознак підробки, об'єктивно були достатніми і належними, за якими математично можливо визначити митну вартість товару за першим методом, що виключало обґрунтованість сумнівів митного органу щодо заявленої митної вартості товару.

Крім того, у ч. 6 ст. 54 МК України установлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень ч. 3 ст. 53, ст. 54, ст. 58 МК України дає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють органу доходів і зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 3 ст. 53 МК України.

Проте, судами попередніх інстанцій установлено, що позивачем до митного оформлення надано всі необхідні документи для визначення за першим методом вартості товару, які передбачено ч. 2 ст. 53 МК України. Водночас, виявлені відповідачем розбіжності та неповнота інформації у наданих документах не відповідають дійсності, оскільки надані позивачем документи не містили ознак підробки, об'єктивно підтверджували всі числові значення складових митної вартості товарів, а наявні в цих документах дані не містили розбіжностей.

Щодо розбіжносте й, на які посилається відповідач, суд вважає правильним висновок судів стосовно того, що проформа-інвойс за своєю правовою природою є попереднім рахунком, що виписується або як пропозиція (оферта), або як рахунок на передоплату в рамках зовнішньоторговельної операцій, що передбачає попередні платежі. Відмінність проформи-інвойсу від інвойсу полягає тільки в тому, що деякі дані, наприклад кількість одиниць може змінюватися в процесі узгодження замовлення. Водночас, інвойс - є обов'язковим документом, який супроводжує зовнішньоекономічну угоду, та в якому відображено всі характеристики товару, а також його остаточну вартість.

П. 5.1 контракту № 5 від 10 січня 2015 року передбачена попередня оплата вартості партії товару.

Таким чином, оскільки позивач декларував спірний товар у кількості та на суму, які зазначені саме в доданому комерційному інвойсі DR-123544 від 26 червня 2015 року, дані якого не суперечать даним проформи-інвойсу в частині вартості за одиницю товару, суд погоджується з висновком щодо безпідставності посилань Митниці на вказані розбіжності.

Таким чином, виявлені відповідачем розбіжності та неповнота інформації у наданих документах не відповідають дійсності, у Митниці не було підстав для відмови у визначенні митної вартості товарів за першим методом, оскільки подані позивачем документи, є недостатніми та такими, що у своїй сукупності спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, не містили ознак підробки, об'єктивно підтверджували всі числові значення складових митної вартості товарів, а наявні в цих документах дані не містили розбіжностей.

Отже, у Митниці об'єктивно були відсутні обґрунтовані підстави для відмови у визнанні заявленої позивачем митної вартості товарів за першим методом, а тому суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову та скасування оспорюваних рішення і картки відмови у цій справі.

З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 2211, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Харківської митниці Державної фіскальної служби відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: