Ухвала суду № 67155293, 06.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" червня 2017 р. м. Київ К/800/33365/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіЦвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),суддів Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., при секретарі судового засідання Савченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.04.2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2015 року

у справі № 826/2144/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування рішення та інкасових доручень,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» звернулось до суду з адміністративним позовом до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішення та інкасових доручень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.04.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2015 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано з дати його прийняття рішення Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 04.02.2015 року № 331/10/16-12-25-12. Визнано протиправними та скасовано з дати їх оформлення інкасові доручення (розпорядження) Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 04.02.2015 року: №31, №32, №33, №34, №35, №36; від 05.02.2015 року №41, №42, №43, №44, №47, №49, №50, оформлені на підставі рішення Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 04.02.2015 року № 331/10/16-12-25-12.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами касаційної скарги не погоджується, просить залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги та просив їх задовольнити. Представник позивача проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п. 32 підрозділу10 розділу ХХ Податкового кодексу України начальником Карлівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області прийнято рішенням про погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів ПАТ «Укрнафта» від 04.02.2015 року № 331/10/16-12-25-12.

На підставі вказаного рішення відповідачем оформлено та направлено обслуговуючому банку позивача інкасові доручення від 04.02.2015 року №31, №32, №33, №34, №35, №36 та від 05.02.2015 року №41, №42, №43, №44, №47, №49, №50 на загальну суму 259 191 717, 65 грн.

Вважаючи зазначені вище рішення та інкасові доручення відповідача такими, що порушують законні права та інтереси позивача, останній звернувся за їх захистом до суду.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно до абз. 1 п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно із п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України).

В силу п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, у разі виникнення у платника податків податкового боргу, контролюючий орган формує податкову вимогу на суму такого боргу та здійснює заходи, зокрема, з його погашення шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, на підставі відповідного рішення суду.

Водночас, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015 року, внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема підрозділ 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» доповнено пунктом 32 такого змісту: «Тимчасово, до 1 липня 2015 року, встановити, що у випадках, коли податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках, здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

З правового аналізу наведеної норми слідує, що стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов: 1) виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку; 2) податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень; 3) відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій зокрема виходили з того, що на підставі відомостей актів проведення звіряння розрахунків з Токмацькою ОДПІ ГУ ДФС (Чернігівське відділення) від 03.02.2015 року № 20657-20, з Мелітопольською ОДПІ ГУ ДФС (Веселівське відділення) від 05.02.2015 року № 391-20 та № 393-20 за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року у позивача обліковується переплата по збору за провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом.

Разом з тим, відповідно до наявного у матеріалах справи акта проведення звіряння розрахунків з Токмацькою ОДПІ ГУ ДФС (Чернігівське відділення) від 03.02.2015 року № 20657-20 позитивне сальдо розрахунків з бюджетом на користь позивача за даними податкового органу склало 0,0 грн. В свою чергу, акти з Мелітопольською ОДПІ ГУ ДФС (Веселівське відділення) № 391-20 та № 393-20 складено 05.02.2015 року, тобто пізніше прийняття відповідачем рішення про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу платника податків від 04.02.2015 року.

Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Допущені судами порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, з метою з'ясування обставин, що входять до предмета доказування у справі, в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.04.2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2015 року у справі № 826/2144/15 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.І.Бившева

Т.М.Шипуліна