Ухвала суду № 67155287, 08.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2017 року м. Київ К/800/18824/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Шведа Е.Ю.,

суддів Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за

касаційною скаргою ОСОБА_2

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2016 року

у справі № 521/186/16-а

за позовом ОСОБА_2

до Одеської митниці ДФС

про скасування рішення,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС (далі - Митниця) про скасування рішень.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 12 травня 2016 року позов задоволено. Скасовано постанову про порушення митних правил від 22 грудня 2015 року № 0997/50000/15 та закрито провадження у справі про порушення митних правил у зв'язку із відсутністю у діях особи ознак порушення митних правил.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове - про відмову у позові.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення вказаного суду, а постанову суду першої інстанції залишити в силі. Доводи касаційної скарги мотивовані протиправністю оспорюваної постанови відповідача, оскільки позивач у цьому випадку не є декларантом у розумінні положень Митного кодексу (МК) України і з його боку відсутня вина у формі умислу та мета, спрямована на звільнення від сплати митних платежів.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу Митниця просила залишити таку без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами встановлено, що 24 жовтня 2015 року посадовою особою Митниці стосовно громадянина ОСОБА_2 складено протокол про порушення митних правил № 0997/50000/15 за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

Відповідно до змісту вказаного протоколу 24 жовтня 2015 року о 17 годині 30 хвилин в м. Ізмаїл на перехресті вул. Савицького та вул. Ватутіна нарядом взводу ДПС зупинено автомобіль марки «AUDI A4», країна реєстрації Болгарія, державний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2 12089, 2004 року виготовлення, чорного кольору (далі - спірний автомобіль), під керуванням громадянина України ОСОБА_2

Під час перевірки спірного автомобіля та документів працівники СП №5 роти ДПС при УДАІ ГУМВС України в Одеській області повідомлено працівників шостого аналітично-пошукового відділу управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Одеської митниці ДФС про затримання вищевказаного транспортного засобу, яким керував позивач, у зв'язку з встановленням законності керування вищезазначеним транспортним засобом цим громадянином.

Згідно з інформацією ПІК Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби встановлено, що вказаний спірний автомобіль був ввезений на митну територію України 04 жовтня 2013 року о 15 годині 12 хвилин через відділ митного оформлення №1 митного поста «Ізмаїл» Одеської митниці ДФС громадянином Болгарії ОСОБА_4 в режимі «тимчасове ввезення».

Відповідно до вказаного Митниця дійшла висновку про використання транспортного засобу іншою особою, ніж тою, якою такий транспортний засіб ввезено, що є використанням товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

Таким чином, громадянин ОСОБА_2 неправомірно користувався транспортним засобом «AUDI A4», стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів. в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги. Тобто позивач вчинив дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від митних платежів.

Опитаний за обставинами справи позивач повідомив, що 24 жовтня 2015 року він виїхав з смт. Суворове на спірному автомобілі друга в напрямку м. Ізмаїл, де й був зупинений співробітниками ДАІ. Спірний автомобіль є службовим та перебуває на болгарській реєстрації на фірму «Логобар-2» ЕООД, в якій він працює засновником. 04 жовтня 2013 року вказаний автомобіль було ввезено в Україну громадянином Болгарії ОСОБА_4, який є директором зазначеної фірми, через відділ митного оформлення №1 м/п «Ізмаїл» Південної митниці. Через деякий проміжок часу автомобіль поламався - вийшов з ладу комп'ютер, та ОСОБА_4 залишив автомобіль позивачу на ремонт, а сам поїхав у Болгарію. Автомобіль полагодили та позивач збирався вивезти його до Болгарії. Про поломку спірного автомобіля до митних органів не звертався, строки перебування автомобіля в Україні не продовжував. Документи про поломку автомобіля в нього відсутні при собі, зобов'язався їх надати. Позивач керував спірним автомобілем на підставі довіреності, яку видав ОСОБА_4

У зв'язку з викладеним Митниця прийняла стосовно позивача постанову про порушення митних правил від 22 грудня 2015 року № 0997/50000/15.

Вважаючи вказану постанову Митниці протиправною, ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є декларантом спірного автомобіля та особою, відповідальною за дотримання режиму тимчасового ввезення, а також не є платником митних платежів при його ввезенні на територію України на вказаних умовах, в діях особи не може бути мети ухилення від сплати митних платежів та складу відповідного правопорушення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції зазначив, що спірний автомобіль не використовувався для платного перевезення осіб або промислового чи комерційного платного або безоплатного перевезення товарів, був ввезений на митну територію України по «зеленому коридору» як транспортний засіб особистого користування, тобто не мав статусу транспортного засобу комерційного призначення (використання), у зв'язку з чим були застосовані норми ст. 380 МК України. Водночас, позивач неправомірно користувався спірним автомобілем, стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги. Тобто ОСОБА_2 вчинив протиправні дії, спрямовані на ухилення від митних платежів.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів та зазначає наступне.

Положеннями ст. 366 МК України передбачено, що двоканальна система - це спрощена система митного контролю, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами особистого користування) через митний кордон України.

Канал, позначений символами зеленого кольору ("зелений коридор"), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.

Канал, позначений символами червоного кольору ("червоний коридор"), призначений для всіх інших громадян.

Громадянин самостійно обирає відповідний канал ("зелений коридор" або "червоний коридор") для проходження митного контролю за двоканальною системою.

Обрання "зеленого коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.

Громадяни, які проходять (проїжджають) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.

Згідно з пунктом «а» ст. 7 Додатку «С» Конвенції про тимчасове ввезення (далі - Конвенція), прийнятої 26 червня 1990 року у м. Стамбулі, до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України від 24 березня 2004 року № 1661-IV «Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення» транспортні засоби комерційного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення і які здійснюють свою діяльність на користь останнього, навіть якщо вони зареєстровані або постійно проживають на території І тимчасового ввезення.

Відповідно до пункту «B» статті 1 Додатку «С» Конвенції «комерційне використання» означає платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів.

З огляду на встановлені обставини справи та викладені положення норм чинного законодавства України, суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції щодо ввезення спірного автомобіля на територію України нерезидентом ОСОБА_4 для особистого користування.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу.

Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб (ч. 4 ст. 380 МК України).

Відповідно до ст. 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

П. 3 ч. 3 ст. 293 МК України передбачено, що особами, на яких покладається обов'язок із сплати митних платежів, є особи, відповідальні за дотримання митного режиму у разі недотримання положень цього Кодексу щодо користування та розпорядження товарами або виконання інших вимог і умов, установлених цим Кодексом для застосування митних режимів, що передбачають умовне повне або часткове звільнення від сплати митних платежів.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного щодо правомірності притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності відповідно до положень ст. 485 МК України, оскільки позивач здійснював використання товарів (спірного автомобіля), стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

Отже, судом апеляційної інстанції, ухвалено законне та обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: