Ухвала суду № 67155274, 06.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2017 року м. Київ К/800/33522/16

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),Вербицької О.В.,Маринчак Н.Є.,при секретарі судового засідання Савченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.07.2016 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016 року

у справі № 813/1565/16

за позовом Приватного підприємства «ОККО-Нафтопродукт»

до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «ОККО-Нафтопродукт» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.07.2016 року у справі № 813/1565/16, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 23.02.2016 року № 0001172100, № 0001142100, № 0001152100, № 0001162100, № 0001202100, № 0001272100, № 0001222100, № 0001282100, № 0001212100, № 0001232100, № 0001302100, № 0001292100, № 0001122100, № 0001132100, № 0001062100, № 0001052100, № 0001242100, № 0001252100, № 0001262100, № 0001182100, № 0001192100.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представники позивача проти касаційної скарги заперечували та просили у її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами невиїзної документальної перевірки ПП «ОККО-Нафтопродукт» з питань визначення повноти декларування податкових зобовязань по акцизному податку в частині формування податкових зобовязань з реалізації підакцизного пального через мережу АЗС за період з 01.01.2015 року по 31.10.2015 року, відповідачем складено акт від 28.01.2016 року № 41/09-19-21-11/36670361, яким встановлено порушення п. 216.9 ст. 216, пп. 214.1.1 п. 214.1 ст. 214, пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213, п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено акцизний податок за січень-жовтень 2015 року в сумі 12 985 898, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.02.2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем «акцизний податок з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів»: - № 0001232100 (за основним платежем 574 687, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 143 672, 00 грн.); - № 0001302100 (за основним платежем 950 868, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 237 717, 00 грн.); - № 0001292100 (за основним платежем 223 281, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 55 820, 00 грн.); - № 0001172100 (за основним платежем 344 088, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 86 022, 00 грн.); - № 0001142100 (за основним платежем 118 711, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 29 678, 00 грн.); - № 0001152100 (за основним платежем 399 078, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 99 769, 00 грн.); - № 0001162100 (за основним платежем 228 465, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 57 116, 00 грн.); - № 0001202100 (за основним платежем 401 551, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 100 388, 00 грн.); - № 0001272100 (за основним платежем 649 349, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 162 337, 00 грн.); - № 0001222100 (за основним платежем 942 991, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 235 748, 00 грн.); - № 0001282100 (за основним платежем 1 065 746, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 266 436, 00 грн.); - № 0001122100 (за основним платежем 468 359, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 117 090, 00 грн.); - № 0001132100 (за основним платежем 515 131, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 128 783, 00 грн.); - № 0001062100 (за основним платежем 399 206, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 99 802, 00 грн.); - № 0001052100 (за основним платежем 253 979, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 63 495, 00 грн.); - № 0001242100 (за основним платежем 3 390 760, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 847 690, 00 грн.); - № 0001252100 (за основним платежем 554 887, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 138 722, 00 грн.); - № 0001262100 (за основним платежем 757 774, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 189 443, 00 грн.); - № 0001182100 (за основним платежем 226 925, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 56 731, 00 грн.); - № 0001192100 (за основним платежем 229 878, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 57 469, 00 грн.); - № 0001212100 (за основним платежем 290 185, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 72 546, 00 грн.).

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 27.01.2015 року у справі № 21-425а14, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Отже, здійснення перевірки є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутні компетенція на прийняття податкового повідомлення-рішення.

Водночас у разі визнання невиїзної перевірки протиправною з процедурних підстав така перевірка відсутня як юридичний факт. При цьому висновки, викладені в акті перевірки, визнаної протиправною, не повинні оцінюватися судом по суті.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що невиїзна документальна перевірка ПП «ОККО-Нафтопродукт», за наслідками якої складено акт від 28.01.2016 року № 41/09-19-21-11/36670361, була призначена на підставі наказу ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 06.01.2016 року № 20 «Про проведення невиїзної документальної перевірки ПП «ОККО-Нафтопродукт».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.01.2016 року у справі № 813/120/16, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 року, визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 06.01.2016 року № 20 «Про проведення документальної невиїзної перевірки ПП «ОККО-Нафтопродукт».

Таким чином, враховуючи визнання протиправним та скасування відповідного наказу про проведення перевірки, судами попередніх інстанцій зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обовязок доказування, правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.11.2016 року у справі № 813/120/16 відповідні судові рішення залишено без змін.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення із встановленням усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.07.2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016 року у справі № 813/1565/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді О.В.Вербицька

Н.Є.Маринчак