Ухвала суду № 67154367, 08.06.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 826/14946/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

08 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Плей БТЛ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плей БТЛ" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.07.2015 №0002212204, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Плей БТЛ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.07.2015 №0002212204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Плей БТЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства про здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з підприємствами ПП «Век Хортиця», ПП «Львівопттрейд», ПП «Дніпро-Індустрі», ПП «Спецбуд Технологія», ПП «Ідеал Маркетинг», ТОВ «Франківські сучасні технології», ПП «ВКФ «Авента», ПП «Мегаджоб».

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «Плей БТЛ» пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 185 400,00 грн., в тому числі за жовтень 2013 року на суму 83 696,00 грн., за листопад 2013 року на суму 33 734,00 грн., за грудень 2013 року на суму 2 240,00 грн., за січень 2014 року на суму 5 520,00 грн., за червень 2014 на суму 2 034,00, за липень 2014 року на суму 58176,00 грн.

За наслідками перевірки ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві складено акт від 26.06.2015 №357/26-52-22-04-13/37881205 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.07.2015 №0002212204, яким ТОВ «Плей БТЛ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 185 400,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 46 350,00 грн.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем доведено наявність сукупності обставин та підстав, які відповідно до положень ПК України виключають можливість формування позивачем спірних сум податкового кредиту та доведено законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, контролюючим органом за результатом проведення останньої виявлено порушення податкового законодавства за результатами взаємовідносин з ПП «Век Хортиця» (колишня назва ПП «Універсал Будтрест»), ПП «Дніпро-Індустрі» (колишня назва ПП «БК «Атріум-Сервіс»), ПП «Ідеал Маркетинг» (колишня назва ПП «Торгівельна компанія «Амада»), ТОВ «Франківські сучасні технології» (колишня назва ТОВ «Спецконсалт») та ПП «ВКФ «Авента».

Так, позивач зазначає, що фінансово-господарські операції позивача з відповідними контрагентами є реальними, що підтверджується, за твердженнями останнього, належним чином оформленою первинною документацією.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків».

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11ст.201 цього Кодексу.

Виходячи із викладеного, перевірці підлягає реальність здійснення між позивачем та його контрагентом спірних господарських операцій. При цьому, докази, на обґрунтування доводів сторін, відповідно до статті 86 КАС України, повинні оцінюватись судом у їх сукупності.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів.

Колегією суддів, як і судом першої інстанції, було встановлено, що позивачем не надано суду визначеної договорами первинної документації, яка мала супроводжувати відповідну господарську операцію, як: завдання замовника, рахунки-фактури, погоджувальна документація/листування, видаткові накладні, відсутні товарно-транспортні накладні, а також результати рекламних послуг (розроблені проекти дизайну, оригінал-макети, фотоматеріали тощо); не конкретизовано засобів передачі інформації та матеріалів, необхідних для надання послуг та виконання робіт.

Також позивачем не обґрунтовано ділової та економічної доцільності відповідних взаємовідносин, зокрема, з питань рекламних послуг, з огляду на те, що основним видом діяльності саме позивача є надання відповідних послуг.

Як свідчать матеріали справи, з переважної більшості наявних у справі копій первинної документації, складеної за результатами фінансово-господарських операцій, не вбачається наявності на останніх відбитку печатки сторін (як на договорах, актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних).

Так, колегія суддів не вбачає причинно-наслідкового зв'язку між наданими позивачем первинними та іншими документами і спірними господарськими операціями.

Зважаючи на викладене, а також відсутність документів щодо руху активів в процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, підтверджують висновки контролюючого органу, що взаємовідносини позивача із названими контрагентами направлені на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту, а відтак порушення фіскальних інтересів держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Плей БТЛ" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 13.06.2017.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.