Постанова № 67154270, 15.06.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/552/17 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В.Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, треті особи: Семенівський районний відділ Державної виконавчої служби України, Семенівський районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду Києва з позовом до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, треті особи: Семенівський районний відділ Державної виконавчої служби України, Семенівський районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що на даний час у Семенівському районному відділі ДВС Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області відсутні будь-які виконавчі провадження щодо стягнення з нього боргів, таким чином, починаючи з 06.02.2017 і по даний час зобов'язання у позивача відсутні, в тому числі ті, за невиконання яких ОСОБА_2 було встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року задоволено вказаний позов. Зобов'язано Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України вилучити відомості про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 з бази даних осіб, яких тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Постановами Семенівського районного відділу Державної виконавчої служби України від 05.12.2013 року № 36765621, № 3729003 та № 36809420, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи було повернуто стягувачу та припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення (а.с. 9-11).

За змістом вказаних постанов державним виконавцем було встановлено, що майно, яке належить боржнику і на яке можна звернути стягнення не виявлено, здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

Ухвалою Семенівського районного суду Чернігівської області від 12.12.2013 року по справі № 744/1400/13-ц (провадження № 6/744/45/2013), на підставі подання начальника Відділу Державної виконавчої служби Семенівського РУЮ Чернігівської області громадянину України ОСОБА_2 було встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань без вилучення паспортного документа (а.с. 7).

Листом від 27.12.2013 року за № 3-10/8531 Семенівське РУЮ ДВС направило на адресу Адміністрації Державної прикордонної служби України вищевказане рішення (а.с. 46).

Листом від 27.12.2013 року № 03-10/8531 Головний центр повідомив начальника Семенівського РУЮ ДВС про введення до бази даних Державної прикордонної служби України «Відомості про осіб, яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України» інформації щодо ОСОБА_2 (а.с. 47).

06.02.2017 року ОСОБА_2 звернувся до Головного центру із заявою про зняття з нього тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, яке було встановлене ухвалою Семенівського районного суду Чернігівської області від 12.12.2013 року по справі № 744/1400/13-ц. Заява мотивована тим, що позивач сплатив виконавчий збір та штрафи на користь держави, а тому будь-які зобов'язання в нього відсутні, в тому числі і ті, за невиконання яких йому було встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України (а.с. 48-49).

У відповідь на вказану заяву Головним центром листом від 09.03.2017 року № 64/К-1420 ОСОБА_2 було відмовлено у вилученні з бази даних вищевказаних відомостей та повідомлено, що відповідно до спільного наказу Міністерства юстиції України та Міністерства внутрішніх справ України від 07.01.2014 року № 288/5/102 «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби України та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження», інформація про встановлення тимчасового обмеження права особи виїзду з України вилучається Головним центром з бази даних на підставі отриманої, засвідченої судом копії судового рішення, що набрало законної сили, про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав (ла), на підставі ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» (ч. 1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження»), або закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-6, 8-9, 11-14 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (пунктів 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження») (а.с. 52).

Вважаючи, що існування обмеження у праві виїзду за кордон в базі даних відповідача є протиправним і законодавством не передбачено прямої норми для його скасування в даних обставинах, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу другого частини 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (у разі коли постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувану визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення (частина 1 статті 41 вказаного Закону).

Аналогічна норма міститься в частині 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Колегією суддів встановлено, що спірні виконавчі провадження № 26765621, № 36809420, № 37249003 були завершені відповідно до п. 2 ст. 47 Закону україни «Про виконавче провадження», виконавчі документи, за якими було відкрито виконавчі провадження, було повернуто стягувану у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства внутрішніх справ України від 07.01.2014 року№ 288/5/102, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2014 року за № 273/25050 затверджено Порядок взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження.

Даним Порядком визначений механізм, що містить виключний перелік підстав на основі яких введена (на виконання судового рішення про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон) до бази даних Державної прикордонної служби України інформація про боржника вилучається з цієї бази.

При цьому відповідно до частини 4 розділу 3 Порядку взаємодії органів державно виконавчої служби та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження, де викладено що особа, стосовно якої діє тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, знімається з контролю ГЦОСІ в разі винесення постанови про повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), на підставі частини 1 статті 48 3акону України «Про виконавче провадження» (виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню); закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-6, 8-9, 11-14 частини 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа).

Крім того, колегією суддів встановлено, що за змістом ухвали Семенівського районного суду Чернігівської області від 12 грудня 2013 року, якою було встановлено позивачу тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, спірне обмеження застосовано до виконання ним своїх зобов'язань.

Оскільки, виконавчі провадження буди завершені і виконавчі документи було повернуто позивачу у зв'язку з настанням обставин, передбачених п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», в матеріалах справи відсутні докази виконання позивачем своїх зобов'язання за вказаними вище виконавчими провадженнями, то колегія суддів приходить до висновку про те, що в спірних правовідносинах не настали обставини, за яких можливе скасування вищезазначеного тимчасового обмеження.

Тому суд першої інстанції прийшов до невірного висновку про те, що питання вилучення інформації про особу-боржника із бази даних осіб, яких обмежено у праві виїзду за межі України у випадку коли виконавчий документ повернутий стягувачеві за пунктом 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в спірних правовідносинах відповідач діяв у відповідності до норм чинного законодавства України.

Також колегія суддів вважає неправильним висновок суду першої інстанції про те, що відмова відповідача у вилученні відомостей про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 становить незаконне втручання державного органу у його свободу вільно пересуватися, оскільки така заборона діє на підставі чинного судового рішення та за відсутності постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із фактичним виконанням боржником своїх зобов'язань, що свідчить про законність підстав для тимчасового обмеження.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає неправильним висновок суду першої інстанції про те, що вимоги даного аміністративного позову є обгрунтованими, а тому судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, треті особи: Семенівський районний відділ Державної виконавчої служби України, Семенівський районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 15.06.2017 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.