Постанова № 67154151, 13.06.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/23800/15 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.

Суддя-доповідач: Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Оксененка О.М.,

Парінова А.Б.,

при секретарі: Нікітіній А.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача Фурман В.Ю.,

представника відповідача Русскіна О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 травня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Юнівес», про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила:

- визнати протиправним рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо визнання нікчемними транзакцій (операцій) від 28.11.2014 по перерахуванню коштів в сумі 200 000 гривень на поточний (картковий) рахунок позивача НОМЕР_2 від юридичної особи клієнта Банку ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» (код ЄДРПОУ 32638319), що була здійснена з призначенням платежу «Оплата по дог. безвідсоткової позики № 7 від 25.11.14 р. Без ПДВ», а також Договору банківського вкладу №007-07976-291214 від 29.12.2014 року;

- встановити відсутність у Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича повноважень щодо списання відкритих на ім'я позивача рахунків в AT «Дельта Банк» належних позивачу грошових коштів у розмірі 120 500,00 гривень на користь ПрАТ «СК «ЮНІВЕС»;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантуванню вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення сум, що підлягають відшкодуванню, за рахунок ОСОБА_6, якій необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладами в АТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 120 495,83 гривень.

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснити відшкодування коштів за вкладом в AT «Дельта Банк» ОСОБА_6 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 120 495,83 гривень.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 травня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити, в той час, як представники відповідачів проти цього заперечували, просили залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду представник третьої особи до суду не прибув, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до заяви позивача (клієнт) №002-07876-251114 від 25.11.2014 ПАТ «Дельта Банк» було відкрито клієнту поточний рахунок НОМЕР_2, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів.

Крім того, 25.11.2014 між позивачем (позичальник) та ПрАТ «СК «Юнівес» (позикодавець) укладено договір безвідсоткової позики №7, відповідно до умов якого позикодавець передає у власність позичальника грошові кошти в сумі 200 000 грн., а позивальник зобов'язується повернути позикодавцеві у встановлений строк (до 28.02.2015) таку ж суму грошових коштів. Позикодавець не має права на отримання відсотків за цим договором. Грошові кошти надаються позикодавцем позичальнику не пізніше 01.12.2014 у безготівковій формі на вказаний в цьому договорі рахунок (НОМЕР_3).

28 листопада 2014 року ПрАТ «СК «Юнівес» на рахунок ОСОБА_6 (Одержувач) НОМЕР_2 було внесено 200 000 грн., що підтверджується витягом з реєстру операцій (а.с. 62).

29 грудня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - Банк) та ОСОБА_6 (Вкладник) укладено Договір банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» №007-07976-291214, предметом якого є залучення банком вкладу у розмірі 140 000 грн. строком до 28 січня 2015 року з процентною ставкою 13% річних та відкрито вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_4.

29 грудня 2014 року ОСОБА_6 (Платник) з поточного рахунку на свій вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_4 було внесено 140 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 43788620 від 29.12.2014.

30.10.2014 року Національним банком України було прийнято Постанову № 692/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних». Відповідно до зазначеної Постанови було прийнято рішення про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних на строк 180 днів та запроваджено обмеження в його діяльності, зокрема, Банку було заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності Постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

Постановою Правління Національного банку України №150 від 02.03.2015 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №51 від 02.03.2015 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк».

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича.

За результатами перевірки правочинів за вкладними операціями в ПАТ «Дельта Банк» Уповноваженою особою Кадировим В.В. прийнято наказ №813 від 16.09.2015 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями», відповідно до якого застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, викладених у пункті 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», серед яких і договір банківського вкладу, укладений між позивачем та ПАТ «Дельта Банк».

В подальшому, на адресу позивача надійшло повідомлення №9294/163 від 29.09.2015 про нікчемність правочину, згідно з яким позивача було повідомлено про нікчемність транзакції (операції) по перерахуванню коштів на рахунок НОМЕР_2 від ПрАТ «СК «Юнівес» та договору банківського вкладу (депозиту) №007-07976-291214 від 29.12.2014.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України № 664 від 02.10.2015 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02.10.2015 №181, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк», призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Дельта Банк», визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. на два роки з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно.

На офіційному сайті Фонду розміщеного оголошення, про те, що Фонд розпочне виплати вкладникам ПАТ «Дельта Банк» за Загальним реєстром (не залежно від часу закінчення строку депозитного договору) з 08.10.2015.

Оскільки позивача не було включено до Повного переліку вкладників та до Загального реєстру, він звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем правомірно не включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції, зокрема: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований ст. 27 вказаного закону, відповідно до якого уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

З метою забезпечення прав Фонду, Уповноважена особа, як зазначено в ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб», забезпечує перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За змістом ч. 3 ст. 38 зазначеного закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Як зазначено відповідачем, Уповноваженою особою Фонду на виконання обов'язків, передбачених ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк».

За результатами роботи вказаної Комісії було вирішено питання про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) №007-07976-291214 від 29.12.2014, укладеного між АТ «Дельта Банк» та Позивачем, на підставі п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме, банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

З урахуванням висновків Комісії Уповноваженою особою Фонду наказом від 16 вересня 2015 року № 813 (із змінами згідно наказу 823 від 22.09.2015) вирішено застосувати наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав п.7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Нікчемність договорів обґрунтована тим, що умови договорів банківських вкладів, за якими здійснювалися перерахунки коштів на вкладні рахунки з рахунків фізичних осіб, що є одночасно кредиторами Банку, надають кредиторам - фізичним особам переваги перед іншими кредиторами.

Таким чином, позивача не включено, спочатку до списку вкладників, які отримують кошти у межах гарантованої суми за рахунок цільової позики Фонду гарантування вкладів, а потім і до переліку вкладників у зв'язку із визнанням нікчемними договорів банківського вкладу.

Як наголошувалось вище, Уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.

В той же час, таке право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину. Одного лише твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно, у випадку, який розглядається, нівелюється протилежним твердженням особи про дійсність вкладу.

Загальне поняття нікчемності правочинів наведено в ст. 228 ЦК України. Відповідно до ч.ч. 1, 2 вказаної статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

До таких правочинів відносяться правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Разом з тим, доказів на підтвердження нікчемності зазначеного правочину (спрямованості його на порушення прав та свобод особи або держави, незаконне заволодіння майном) уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» не наведено, оскільки умови договору банківського вкладу (депозиту) є типовими, та з них не вбачається, які саме пільги або переваги отримав (міг би отримати) позивач.

При цьому, за обставин відсутності у розпорядчому рішенні посилань на передбачені Законом підстави визнання правочину нікчемним, таке рішення суб'єкта владних повноваження не є обґрунтованим.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що договір був укладений і кошти на депозитний рахунок в ПАТ «Дельта Банк» були внесенні до запровадження тимчасової адміністрації банку.

На підтвердження факту внесення грошових коштів на рахунок до банку позивачем надано документ банківської установи, який свідчить про те, що грошові кошти відповідно до укладеного договору внесені. Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи платіжне доручення від 29.12.2014 року № 43788620 про внесення на депозитний рахунок 140 000 грн. з призначенням платежу: переказ коштів від ОСОБА_6 Факт отримання банком коштів не заперечується і відповідачем.

Також, суд апеляційної інстанції не приймає доводи апелянта про те, що договором банківського вкладу (депозиту) не передбачено перерахування коштів на рахунок позивача з поточного рахунку іншої особи, оскільки у повідомленні №9294/163 від 29.09.2015, яке є предметом цього спору, такі підстави визнання правочину нікчемним, не вказувались, крім того, кошти на депозитний рахунок перераховані позивачем з свого поточного рахунку, а не з рахунку третьої особи.

У розумінні ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III вкладом є кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач у розумінні даної норми є вкладником банку, оскільки має власний поточний та депозитний рахунки, на яких розміщені кошти.

При вирішенні даної справи колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», в якому ЄСПЛ зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

У розумінні ст. 177 ЦК України грошові кошти позивача є об'єктом його майнових прав, відтак, ці права відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., практики ЄСПЛ та ст. 41 Конституції України є непорушними до тих пір, доки, на думку колегії суддів, не буде досягнуто справедливого балансу між порушенням таких прав та суспільним інтересом.

В той же час, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено існування вказаного балансу та відсутність майнових прав позивача на кошти, що є предметом даного спору.

Щодо належності спірної суми ПрАТ «СК «Юнівес» колегія суддів зауважує, що статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що кошти, розміщені на поточному рахунку позивача, з моменту зарахування їх на цей рахунок є власністю позивача.

Суд першої інстанції, серед іншого, послався на відсутність доказів на підтвердження пов»язаності ОСОБА_6 з ПрАТ «СК «Юнівес», яка надала позивачці безвідсоткову позику, що, в свою чергу, свідчить про намагання вказаної юридичної особи незаконно отримати через фізичних осіб грошові кошти за рахунок Фонду.

Разом з тим, третьою особою до матеріалів справи надано докази на підтвердження того, що ОСОБА_6 працює на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Техресурси», одним із засновників якого є ПрАТ «СК «Юнівес». При цьому, наглядовою Радою страхової компанії і було прийнято рішення про задоволення прохання позивача про надання позики (а.с.132).

Крім того, частина коштів у сумі 55 538,36 грн. була видана позивачу 13.10.2015, що фактично підтверджує визнання відповідачами права ОСОБА_6 на отримання коштів за рахунок Фонду.

Слід також зазначити, що згідно ст. 75 Закону України від 07.12.2000р. № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.

Таким чином, постанова Правління Національного банку України від 30.10.2014р. № 692/БТ, якою до ПАТ «Дельта Банк» було застосовано заходи впливу, є банківською таємницею, а тому про неї не було і не могло бути відомо позивачу на момент укладення правочину, що також вказує на добросовісність його дій у спірних правовідносинах.

З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги позивача до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Щодо позовних вимог про встановлення відсутності у Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича повноважень щодо списання коштів з відкритих на ім'я позивача рахунків в AT «Дельта Банк», слід зауважити наступне.

Так, згідно з пунктом 3 частини 2 статті 17 КАС України, адміністративний позов може мати вимогу про встановлення або відсутність компетенції (на це прямо вказує ст. 105 КАС України), проте, такі вимоги можуть мати місце лише у спорі між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, при цьому, підставою позову є перешкоди у реалізації компетенції позивача як суб'єкта владних повноважень, в тому числі делегованих, які чиняться іншим суб'єктом владних повноважень.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, то колегія суддів звертає увагу, що процедура відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами складається з визначених законодавством етапів та потребує вчинення уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідних дій, а тому позовні вимоги щодо зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та зобов'язання здійснити відшкодування коштів за договором банківського вкладу є передчасними, тому задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, тому постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст.195,196,198,202,205,207,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 травня 2017 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Визнати протиправним наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича №813 від 16.09.2015 року в частині визнання нікчемними транзакцій (операцій) від 28.11.2014 по перерахуванню коштів в сумі 200 000 гривень на поточний (картковий) рахунок ОСОБА_6 НОМЕР_2 та Договору банківського вкладу (депозиту) №007-07976-291214 від 29.12.2014 року.

Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо невключення ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_1) до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на суму 120 495,83 гривень.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_1) як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4 138 (чотири тисячі сто тридцять вісім) грн. 18 (вісімнадцять) коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Ухвала в повному обсязі складена 14 червня 2017 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді О.М.Оксененко

А.Б.Парінов

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Оксененко О.М.