Ухвала суду № 67154046, 14.06.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2122/16 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

14 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В.,Кучми А.Ю.,

при секретарі: Кривді В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Девенстрой» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Будівельна компанія «Девенстрой» звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 28.08.2015 року № 44226552208 та № 44326552208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу про скасування незаконної, на його думку, постанови суду першої інстанції та постановлення нової про відмову в задоволенні позову повністю. При цьому посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, на підставі наказу ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 23.07.2015р. №1622, проведено перевірку ТОВ «Будівельна компанія «Девенстрой» за результатами якої 11.08.2015 року складено Акт №267/26-55-22-08/37000870 «Про результати позапланової виїзної перевірки з питань, що стали предметом оскарження».

Згідно висновків даного Акту перевірки, контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п. 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.10 статті 201 ПК України, п. 2.4, п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., в результаті чого встановлено заниження ПДВ на суму 1 085 633,00грн., в тому числі: лютий 2013 року - 244829грн., березень 2013 року - 156349грн., квітень 2013 року - 32991грн., травень 2013 року - 71214грн., червень 2013 року - 38390грн., серпень 2014 року 119433грн., жовтень 2014 року - 253154грн., грудень 2014 року - 169273грн.; порушення п.п. 138.1.1 п. 138.1 статті 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України, п.п. 9.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» 1004259грн., в тому числі за 2013 рік на суму 516585грн., у 2014 році в сумі 487674грн.

28.08.2015 року на підставі Акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №44226552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1 255 324,00грн. (основний платіж - 1 004 259,00грн. та штрафні санкції - 251 065,00грн.); №44326552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1 357 041,00грн. (основний платіж - 1 085 633,00грн. та штрафні санкції - 271 408,00грн.)

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що висновок податкового органу щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству, а винесені податкові повідомлення-рішення є неправомірним.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

У відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

В силу п.201.10 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (№996-ХІV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Як встановлено судом першої інстанції, в період з 2010-2014 роки між позивачем та контрагентами (ТОВ «Інвест-Будресурс», ТОВ «Сервіс-технобуд», ТОВ «СК «Вектор», ПАТ «Панна», ТОВ «БК «Гарант Сервіс») були укладені Договори підряду та субпідряду на капітальне будівництво та Договори про надання послуг, пов'язаних з будівництвом (послуги з використання інженерної техніки, по влаштуванні котловану під будівництво житлового будинку, по демонтажу та переробці виробничого корпусу на об'єкті будівництва)

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій, позивачем до перевірки і суду надано наступні первині документи: господарські договори, податкові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт, акти здачі-приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, сертифікати ДАБІ про засвідчення відповідності закінченого будівництвом об'єкта, акти готовності об'єкта до експлуатації, розрахунки договірної ціни, платіжні доручення, При цьому, відповідач не заперечує той факт, що вказані первинні документи відповідають вимогам чинного законодавства.

При цьому, колегія суддів зауважує, що вищевказані первинні документи, оформленні у відповідності до частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Як вбачається з Акту перевірки, контролюючий орган про порушення позивачем норм податкового законодавства дійшов висновків з тих підстав, що матеріали, роботи використані при виконанні будівельних робіт ТОВ «СК «Вектор» для позивача, виконані при залученні субпідрядних організацій ТОВ «ТБС - Інвест», ТОВ «Скайсіті-Груп», тобто на думку відповідача у ТОВ «СК «Вектор» недостатньо власних ресурсів для виконання будівельних робіт. При цьому, контролюючим органом були досліджені взаємовідносини ТОВ «СК «Вектор» з його контрагентами - ТОВ «ТБС - Інвест», ТОВ «Скайсіті-Груп».

Так, в Акті перевірки контролюючий орган зазначає, що ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 05.09.2014р. №429/26-57-22-01-10/35506670 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СК «Вектор» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Скайсіті-Груп» за березень 2014 року та ТОВ «ТБС-Інвест» за червень 2014 року, яким встановлено, що у ТОВ «СК «Вектор» відсутні об'єкти оподаткування ПДВ в частині купівлі-продажу будівельних робіт, придбаних у ТОВ «Скайсіті-Груп» та ТОВ «ТБС-Інвест» та їх подальшої реалізації на адресу ТОВ «БМК «Перспектива» та ТОВ «БК «Девенстрой».

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акт від 07.08.2014р. №2319/26-55-22-07/38913185 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Скайсіті-Груп» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.03.2014р. по 31.03.2014р., яким встановлено, що підприємство за місцем реєстрації не знаходиться, а тому у відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Також, ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві складено довідку від 28.09.2014р. №944/26-58-22-04-17/37739942 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «ТБС-Інвест» щодо документального підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2014р. по 30.06.2014р., якою встановлено, що ТОВ «ТБС-Інвест» мало взаємовідносини з ТОВ «Фатуа Лідер».

ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акт №597/26-51-22-01/38915638 від 26.08.2014р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фатуа Лідер» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з ПДВ за період з 01.05.2014р. по 31.07.2014р., яким встановлено, що місцезнаходження підприємства не встановлено; у зв'язку з відсутністю документів не можливо встановити реальність здійснених фінансово-господарських операцій; у підприємства фактично відсутні основні фонди, технічний персонал (на підприємстві кількість працюючих 1 особа), відсутні виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та інші умови для ведення господарської діяльності, що свідчить про відсутність реального факту здійснення господарської діяльності підприємства.

Разом з тим, згідно баз даних ДФС України та звіту 1-ДФ кількість працівників у ТОВ «СК «Вектор» складають 42 чол., також встановлено, що ТОВ «СК «Вектор» виконувало будівельні роботи при залученні субпідрядних організацій. Дослідити фактичне виконання будівельних робіт не можливо у зв'язку з не наданням до перевірки документів.

Таким чином, на думку відповідача, оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «СК «Вектор» та його контрагентами відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином, у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Крім того, з Акті перевірки вбачається, що контролюючим органом під час перевірки позивача досліджувались взаємовідносини його контрагента ТОВ «БК «Гарант Сервіс» та ПАТ «Панна» з ТОВ «БК «Гефест Альянс», ТОВ «Тауер Білдінг» та ТОВ «Грант Тайм». Так, ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акт від 14.08.2014р. №387/26-52-22-03-14/37312719 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК «Гефест Альянс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р.

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акт №1614/26-55-22-13/38706258 від 10.06.2014р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Білдінг Технолоджи» за період з 01.03.2014р. по 30.04.2014р., яким встановлено, що підприємство до перевірки не надало первинну документацію; згідно звіту 1-ДФ кількість працівників на підприємстві складає 7 чол.

ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акт від 16.04.2014р. №1057/2659/22-02/38123047 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Грант Тайм» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.02.2013р. по 28.02.2014р.

З огляду на викладене, контролюючий орган вважає, що позивач не мав підстав для податкового обліку вказаних операцій з ТОВ «БК «Гарант Сервіс» та ПАТ «Панна».

На спростування вищевказаних доводів апелянта, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Така правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13 та від 29.01.2014 №К/9991/81114/11.

Зокрема, колегія суддів також враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, посилання апелянта на вищевказані Акти перевірки є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що згідно з позицією Вищого адміністративного суду України у справі №К/800/95/15 від 09.04.2015 року: «..такі обставини як відсутність у власності у контрагента трудових ресурсів, мінімальна кількість працівників, відсутність у власності основних засобів, майна не можуть спростовувати фактичне виконання спірних операцій».

А також, як зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11: «…відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів і послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій між останнім у ланцюгу та його безпосереднім контрагентом».

Разом з тим, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

Крім того, при прийнятті рішення у даній адміністративній справі, колегія суддів враховує той факт, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2016 року, яка ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2017 року залишена без змін, у справі №826/15637/15 за позовом ТОВ «БК «Девенстрой» до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування наказу, визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві №1622 від 23.07.2015 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "БК "ДЕВЕНСТРОЙ" код за ЄДРПОУ 37000870", який був підставою проведення перевірки позивача за результатами якої було складено акт від 11.08.2015р. №267/26-55-22-08/37000870 та прийнятті оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 28.08.2015р.

За таких обставин, доводи відповідача, викладені в Акті перевірки позивача, спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається апелянт, не можуть бути достатніми підставами для позбавлення позивача права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства, внаслідок чого спірні податкові повідомлення-рішення відповідача від 28.08.2015 року № 44226552208 та № 44326552208 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 14.06.2017 року.

Головуючий суддя: І.В. Саприкіна

Судді: О.В. Карпушова

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Карпушова О.В.