Ухвала суду № 67153875, 13.06.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кочанова П.В.

Суддя-доповідач - Ястребова Л. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

.

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року справа №805/1766/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д., розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 28квітня 2017 року у справі № 805/1766/17-а за позовом Державної служби України з питань праці в особі начальника Головного управління Держпраці в Донецькій області Шубіна В.П. до Приватного підприємства «Олнайт» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року Державна служба України з питань праці в особі начальника Головного управління Держпраці в Донецькій області Шубіна В.П. (надалі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Олнайт» (надалі - відповідач) про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду шляхом зобов'язання повного зупинення виконання робіт підвищеної небезпеки (а.с. 4-8).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2017 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано апелянту усунути виявлені судом недоліки позовної заяви шляхом надання позовної заяви, оформленої відповідно до вимог ст.106 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, з зазначенням ім'я представника, його поштової адреси, а також номеру засобу зв'язку, адреси електронної пошти, якщо такі є, з визначенням належного позивача по справі (а.с. 1-2).

Позивач із такою ухвалою суду першої інстанції не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на відповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо відсутності зазначення в позовній заяві, яка підписана представником Державної служби України з питань праці Шубіним В.П. за довіреністю: ім'я представника, його поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки адміністративний позов подано позивачем із зазначенням всіх необхідних реквізитів, передбачених статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України. На думку апелянта, посилання суду на необхідність зазначення в позовній заяві приватних (конфіденційних) даних щодо адреси та засобів зв'язку суперечать ч. 2 ст. 11 Закону України «Про інформацію», а також суті наданих повноважень. Крім того, апелянт вважає протиправним висновок суду першої інстанції, що позивачем не надано до суду доказів наявності порушеного права саме для Державної служби з питань праці, оскільки, на переконання апелянта, належність позивача, у відповідності до ст.. 52 КАСУ встановлюється у відкритому судовому засіданні та не є підставою для залишення позовної заяви без руху (а.с. 33-34).

Особи, які беруть участь у справі у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, тому, відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.

Частиною першою статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що у позовній заяві зазначаються:

1) найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява;

2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі;

4) зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

5) у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо;

6) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Так, відповідно до ч.5 ст.106 КАС України, якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує наявність у представника належних повноважень (якщо позовну заяву подано представником).

Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява підписана представником Державної служби України з питань праці Шубіним В.П. за довіреністю, проте у ній не зазначені ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позивач, уповноваживши посадову особу Головного управління Держпраці у Донецькій області представляти інтереси Державної служби України з питань праці не надав доказів наявності порушеного права саме для Державної служби України, як окремого суб'єкта владних повноважень, до функцій якого входить координація, вдосконалення роботи з охорони праці і контролю за цією роботою та запропонував апелянту визначитися з належним відповідачем по справі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до матеріалів справи, з адміністративним позовом до суду першої інстанції звернулась Державна служба України з питань праці в особі начальника Головного управління Держпраці в Донецькій області Шубіна В.П., який і підписав зазначений позов.

Крім того, до адміністративного позову додано копію довіреності про надання повноважень начальнику Головного управління Держпраці в Донецькій області Шубіну В.П. представляти інтереси Державної служби України з питань праці

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про залишення позовної заяви без руху не врахував вимоги ч. 3 ст. 58 КАС України, яка містить пряму вказівку на те, що довіреність від імені органу, підприємства, установи, організації видаються за підписом керівника або іншої уповноваженої на те законом, положенням, статутом особи і засвідчуються печаткою цього органу, підприємства, установи, організації.

В даному випадку, довіреність, за підписом голови Державної служби України з питань праці видана спеціальному суб'єкту - начальнику Головного управління Держпраці в Донецькій області Шубіну В.П. Позовна заява, в свою чергу, містить поштову адресу та засоби зв'язку саме Головного управління Держпраці в Донецькій області.

Щодо висновку суду першої інстанції, що позивачем не надано до суду доказів наявності порушеного права саме для Державної служби з питань праці колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.п. 1, 7 Положення про Держану службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 1 Положення про Головне управління Держпраці у Донецькій області затвердженого Наказом Державної служби України з питань праці від 04.02.2016 року № 8 встановлено, що Головне управління Держпраці у Донецькій області територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Колегія суддів зазначає, що зміст вищезазначених норм слід розуміти так, що Головне управління Держпраці у Донецькій області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, яка може здійснювати свої повноваження, у тому числі, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На переконання судової колегії, питання щодо належності позивача, у відповідності до ст. 52 КАСУ встановлюється у відкритому судовому засіданні та не є підставою для залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвалу про залишення позовної заяви без руху прийнято судом передчасно, що, в свою чергу, зумовлює необхідність скасування ухвали з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.195, 197, 199, 204, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну Головного управління Держпраці у Донецькій області - задовольнити.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2017 року у справі № 805/1766/17-а - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: Л.В. Ястребова

Т.Г. Гаврищук

І.Д. Компанієць