Ухвала суду № 67153519, 13.06.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 червня 2017 року

справа № 804/3058/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Прокопчук Т.С. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому зсіданні апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року у справі №804/3058/17 за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод" адміністративно-господарські санкції у розмірі 138058,40грн. В обґрунтування заявлених вимог зазначало, що в порушення вимог частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідачем не забезпечено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 2 осіб.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховані приписи статті 20 цього Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідно до яких підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. При цьому, сплата зазначених адміністративно-господарських санкцій не ставиться в залежність від того, чи вживав роботодавець необхідних, передбачених законодавством заходів, щодо працевлаштування інвалідів. Кількість робочих місць, на які не працевлаштовані інваліди складає 2 робочих місця, тому відповідач має сплатити адміністративно-господарські санкції.

Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, у судове засідання не прибули.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Здійснюючи перевірку законності та обґрунтованості оскарженого рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та пред’явлених позовних вимог, колегія суддів керується приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права дійшла висновку про відсутність підстав для його скасування.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що наявні у матеріалах справи, ТОВ "Першотравенський ремонтно-механічний завод" подало звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік (форма № 10-ПІ), у якому зазначило, що кількість штатних працівників на підприємстві становить 524 особи, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» складає 21 особа, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 19 осіб.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, відповідачем було виконано всі вимоги, передбачені чинним законодавством України щодо організації та створення робочих місць для інвалідів, тому у Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відсутні правові підстави для накладення на відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів у 2015 році.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до положень частини 8 статті 69 Господарського кодексу України визначено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини третьої пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Як встановлено статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першої цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 Закону, щороку до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу місць для працевлаштування інвалідів, сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

В силу частини третьої статті 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Апеляційним судом встановлено, що ТОВ "Першотравенський ремонтно-механічний завод" впродовж 2015 року подавались до органів Державної служби зайнятості звіти про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів (звітність форми №3-ПН) із зазначенням характеристики вакансій та вимог до претендентів, а також направлялись листи щодо направлення осіб з робочою групою інвалідності до відповідача для працевлаштування. Протягом 2015 року центром зайнятості для працевлаштування до відповідача інваліди не направлялись. Жодних відмов у працевлаштуванні направленого на вакантну посаду інваліда відповідачем не приймалось.

Крім того, відповідачем у 2015 році вживались заходи щодо самостійного пошуку інвалідів, зокрема, розміщало оголошення про наявність вакантних місць для інвалідів у засобах масової інформації. Представник ТОВ "Першотравенський ремонтно-механічний завод" двічі приймав участь у ярмарках вакансій, які організовує Першотравенский міський центр зайнятості для осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Так, ТОВ "Першотравенський ремонтно-механічний завод" здійснило всі залежні від нього заходи для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році.

Таким чином, з урахуванням положення Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», колегія суддів дійшла висновку, що створення робочих місць для інвалідів та їх працевлаштування не є тотожними поняттями. Оскільки відповідачем виконані вимоги, покладені на нього розділом IV Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а чинне законодавство не зобов'язує підприємство самостійно займатися пошуком та працевлаштуванням інвалідів, то в діях ТОВ "Першотравенський ремонтно-механічний завод" не вбачається порушень в частині незабезпечення працевлаштування інвалідів у 2015 році, а відтак на нього не може бути покладено обов'язок щодо відповідальності за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для їх працевлаштування.

У відповідності до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Керуючись статями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року у справі №804/3058/17 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: С.В. Чабаненко