Постанова № 67153412, 15.06.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 червня 2017 року письмове провадження № 826/17667/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Аделіна-Холдинг» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,Товариство з обмеженою відповідальністю «Аделіна-Холдинг» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 03.03.2015р. №22126552208 та №22226552208, складені на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки від 17.02.2015р. №141/26-55-22-08/36588728, в частині не охопленій рішеннями про застосування податкового компромісу.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваних рішень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав правомірності прийняття оскаржуваних рішень.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України дійшов переконання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - встановив:

Відповідачем проведено перевірку ТОВ «Аделіна-Холдинг» за результатами якої 17.02.2015р. складено Акт №141/26-55-22-08/36588728 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за результатами проведення фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2013р. по 30.09.2014р. з ТОВ «Інфокол» (код ЄДРПОУ 38216581)» (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення:

- п. 138.2 статті 132, п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України, занижено податок на прибуток на суму 1 488 719,00грн. за 2013 рік;

- статті 185, п. 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 2299176,49грн., у тому числі за: січень 2013 року - 106832,25грн., лютий 2013 року - 97326,36грн., березень 2013 року - 118896,30грн., квітень 2013 року - 128824,67грн., травень 2013 року - 115936,97грн., червень 2013 року - 143311,68грн., липень 2013 року - 145237,82грн., серпень 2013 року - 149902,70грн., вересень 2013 року - 159711,26грн., жовтень 2013 року - 142162,56грн., листопад 2013 року - 114682,18грн., грудень 2013 року - 144247,39грн., січень 2014 року - 221911,49грн., лютий 2014 року - 108132,19грн., березень 2014 року - 110003,62грн., квітень 2014 року - 150239,23грн., травень 2014 року - 141817,82грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 03.03.2015р. прийняті податкові повідомлення - рішення №22226552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1860899грн., у тому числі основний платіж - 1488719грн. та штрафні санкції - 372180грн. та №22126552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 3448764,00 грн., у тому числі основний платіж - 2299176,00 грн. та штрафні санкції - 1149588,00 грн.

Відповідачем 06.04.2015р. прийнято рішення №22219/10/26-55-22-08-10 про погодження застосування податкового компромісу в частині сум донарахованих по податку на прибуток на суму 1 488 719,00 грн. та по ПДВ за період з січня 2013 року по березень 2014 року, що складає 2 007 119,00 грн., в наслідок чого сплати платником податків ТОВ «Аделіна-Холдинг» узгодженої суми податкового зобов'язання протягом 10 календарних днів з дня надання ним заяви про компроміс по ППР у розмірі 5% від суми податкового зобов'язання, а саме з ПДВ у сумі 100 356,00грн. та податку на прибуток у сумі 74 436,00грн., інша частина 95%, а також штрафні санкції та пеня вважається погашеними, в частині донарахованих сум 292057грн. відмовлено в наданні податкового компромісу.

Таким чином, позивач оскаржує податкове повідомлення - рішення від 03.03.2015р. №22126552208 у частині, не охопленій рішенням про застосування податкового компромісу у сумі 292057,00грн. Дане грошове зобов'язання з ПДВ було донараховано контролюючим органом за квітень - травень 2014 року по взаємовідносинах з ТОВ «Інфокол» і до нього не було застосовано податковий компроміс, оскільки його податковий компроміс застосовується за період до 01 квітня 2014 року.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 03.03.2015р. протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що перевірку відповідачем проведено на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, згідно з яким, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Так, 24 жовтня 2014 року СУ ФР ДПІ в Оболонському районі прийнято постанову про призначення перевірки, якою призначено позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання податкового та іншого законодавства за результатами проведення фінансово-господарської діяльності за період із 01 січня 2013 року по 30 вересня 2014 року.

У зв'язку з викладеним, 15 лютого 2015 року відповідачем оформлено наказ №296 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки".

У ході досудового розслідування вставлено, що ТОВ "Радуга Таврії", ТОВ "Фірма "Борисфен", ПП "Укркомгітех", ПП "Промагропослуга", ПП "Електросервіс", з якими ТОВ "Інфоколл" мало взаємовідносини, зареєстровані без мети здійснення фінансово-господарської діяльності. ТОВ "Радуга Таврії", ТОВ "Фірма "Борисфен", ПП "Укркомгітех", ПП "Промагропослуга", ПП "Електросервіс", згідно з показами особи, яка їх зареєструвала, використовувалися для проведення незаконної діяльності, направленої на конвертацію грошових коштів.

08 липня 2014 року до ЄДРДР внесено відомості за фактом фіктивного підприємництва ТОВ "Радуга Таврії", ТОВ "Фірма "Борисфен", ПП "Укркомгітех", ПП "Промагропослуга", ПП "Електросервіс" за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 105 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

У зв'язку з тим, що ДПІ в Оболонському районі складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Інфоколл" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період із 01 липня 2013 року по 03 червня 2014 року, призначено перевірку позивача як контрагента ТОВ "Інфоколл".

Як з'ясовано у ході судового розгляду справи та не заперечувалося представниками сторін, предметом перевірки відповідача були взаємовідносини позивача із ТОВ "Інфоколл».

Як вже зазначено вище, по податковим зобов'язанням в частині взаємовідносин позивача із ТОВ "Інфоколл" за період з 01.01.2013р. по 01.04.2014р. досягнуто податковий компроміс.

Стосовно періоду з 02.04.2014р. по 30.09.2014р. взаємовідносин позивача з ТОВ "Інфоколл», суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновки відповідача про заниження позивачем ПДВ ґрунтується на переконанні у тому, що відсутня реальність вчинення господарських операцій за участю позивача та його контрагента, взаємовідносини з яким були предметом перевірки.

В акті перевірки відповідач зазначав про те, що позивачем до перевірки надано не всі первинні документи, на підставі яких можливо було б встановити реальність таких господарських операцій.

При цьому, як з'ясовано судом, в акті перевірки не міститься інформації про господарську діяльність позивача в контексті надання оцінки укладеним договорам та іншим первинним документам, які є доказами реальності господарської діяльності позивача. В акті перевірки міститься інформація про проведені та не проведенні перевірки і звірки контрагента позивача, тобто, висновки про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на аналізі результатів податкового контролю діяльності контрагента позивача.

Разом з тим, судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, які містяться у таких документах.

Доводи контролюючого органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Неможливість проведення зустрічної звірки контрагента платника не є імперативною ознакою протиправності діяльності такого суб'єкта господарювання та не може розцінюватись як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних таким суб'єктом.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо формування відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Відсутність у розпорядженні контролюючого органу документів суб'єкта господарювання або необізнаність контролюючого органу про його діяльність не є безумовною підставою для висновку про нікчемність всіх угод, укладених таким суб'єктом господарювання, а тим більше для висновку про настання у зв'язку з цим несприятливих наслідків для його контрагентів. Норми чинного законодавства не містять положень про те, що незнаходження суб'єкта господарювання за місцезнаходженням на момент проведення перевірки контролюючим органом, а також факт ненадання таким суб'єктом документів для перевірки є прямим та достатнім свідченням про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Сам по собі факт допущення, за переконанням контролюючого органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) №742/11/13-11 зазначено, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

При дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.27, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139, п. 198.6 ст. 198 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за виконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента для одержання незаконної податкової вигоди, позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податків, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які міг допустити його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди.

З урахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю його контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, суд прийшов до висновку, що висновки відповідача про нереальність господарських операцій, вчинених за участю позивача та його контрагента з мотивів неспрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є такими, що ґрунтуються на припущеннях. У ході судового розгляду справи відповідачем не надано допустимих та достатніх доказів для підтвердження порушення позивачем податкового законодавства.

Згідно з абзацом 2 п. 2.1, п. 2.15, п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Суд зазначає, що первинні документи по взаємовідносинах позивача з ТОВ "Інфоколл" були вилучені на підставі протоколу обшуку від 03 липня 2014 року та знаходились у розпорядженні СУ ФР ДПІ в Оболонському районі у рамках кримінального провадження №32014100050000032.

23 вересня 2014 року матеріали кримінального провадження №32014100050000032 від 29 квітня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України, та матеріали кримінального провадження №32014230000000001 від 09 січня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 212 КК України, об'єднано в одне провадження під №32014230000000001.

03 квітня 2015 року ухвалою Печерського районного суду міста Києва у справі №757/10535/15-к генерального директора ТОВ «Аделіна-Холдинг» звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із досягненням податкового компромісу та закрито кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Таким чином, проаналізувавши вище викладені норми та обставини, суд прийшов до висновку, що викладені в акті перевірки висновки є необґрунтованими, а оскаржувані рішення, як наслідок, є безпідставними, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20грн. з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аделіна-Холдинг» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 03.03.2015р. №22126552208 та №22226552208 в частині не охопленій рішенням ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про погодження застосування податкового компромісу від 06 квітня 2015 року №22219/10/26-55-22-08-10.

Присудити з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аделіна-Холдинг» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20грн. (чотириста вісімдесят сім гривень, 20 копійок).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій